Пташку шкода. А ліс?

Ця тема – зі списку довгограйних. Величезні колонії великого баклана кілька років тому заселили лісові масиви в Ленінському районі. Внаслідок пташиної навали щороку гинуть десятки гектарів унікального рукотворного лісу, проте проблема досі не може зрушити з мертвої точки.

Ситуація неоднозначна й складна. Наприкінці 80-х поблизу Щолкіного розпочалося будівництво Кримської АЕС, для охолодження атомного реактора люди вирішили поглибити дно Акташського озера, де на островах мешкали баклани. Природний стік води в Азовське море перекрили, острови затопило. Таким чином, птахів позбавили природного середовища існування, і вони перелетіли в … ліс. І донині це видовище виглядає справжнім нонсенсом: водоплавний птах, з перетинками на лапах дереться по гілках, чіпляючись за них дзьобом. Хто бував у цій «зоні відчуження», знає, який страх і жах становлять тутешні лісосмуги. Мертвий ліс, повсюди нестерпний сморід від пташиного посліду й риби, що розкладається, а ще бридкі, часом несамовиті крики бакланів. Фільми Тарковського «відпочивають»…

Працівникам Мисівського лісництва державного підприємства «Ленінський лісгосп» доводиться непросто. Саме вони ведуть нерівну боротьбу з полчищами пернатих, які впродовж багатьох років знищують насадження сосни кримської. За останні десять років до повного всихання доведено понад 200 гектарів лісу. Нині бакланами заселено близько 50 га соснових насаджень віком до 30 років, знищуються сіянці на закладених лісових культурах, птахи висмикують їх із землі й в'ють собі гнізда.

Отже, яким чином птахи завдають шкоди природі? Продукти життєдіяльності баклана великого містять величезну кількість аміаку. Концентрація цієї хімічної речовини в посліді бакланів майже в 30 разів більша, ніж в інших птахів і тварин. Аміак у великій кількості небезпечний для рослин. Дерево, на якому гніздяться птахи, гине протягом кількох тижнів. На одній же сосні може бути до 10 гнізд. Площа пошкодженого лісу збільшується в геометричній прогресії. Якщо не вживати термінових заходів, то хвойному лісовому масиву в околицях села Мисове загальною площею 500 га, який виконує не лише ґрунтозахисні та кліматорегулювальні функції, а й надає цій території особливого естетичного вигляду, залишилося існувати всього 5-7 років.

За висновком орнітологів чисельність великого баклана в Азово-Чорноморському регіоні постійно збільшується. Нині популяція баклана в зоні діяльності Ленінського держлісгоспу налічує (тільки вдумайтеся!) від 80 до 100 000 особин. За попередніми розрахунками за рік популяція баклана може збільшуватися на 10-15%.

Завідувач Азово-Чорноморської орнітологічної станції (м. Мелітополь), кандидат біологічних наук І.І. Черничко ще 2003 року заявив, що проблема бакланів переросла з локальної в регіональну. Учений порадив усім зацікавленим відомствам звертатися до Мінприроди України з наполегливим проханням про розроблення загальнорегіональної програми та пошук цільових коштів для оптимізації чисельності баклана. На жаль, учений мав рацію: великий баклан упевнено розселяється Кримом. Його появу спостерігали в Євпаторії, Севастополі, Бахчисарайському районі й інших регіонах Криму. Дуже занепокоєні проблемою бакланів у філії «Лебедині острови» Кримського природного заповідника (Північно-західний Крим). Баклани там з'явилися 1976 року, а шкоду почали завдавати вже через 5 років.Співробітники заповідника перепробували масу способів боротьби з бакланами для зменшення їхньої чисельності: вносили в яйця розчини кислот, солей, формаліну, порушували цілісність яєць, руйнували й розорювали гнізда. Однак загалом вони всі теж виявилися неефективними. Потерпають від навали бакланів і рибколгоспи, адже птах живиться лише живою рибою, і щодня дорослій особині потрібно 3-5 кілограмів.

Запропоновані вченими методи відлякування птахів холостими пострілами або використання гучних шумових пристроїв спрацювали ненадовго. Лісникам пропонували навіть лазити по деревах і розорювати гнізда. Взагалі це виглядає абсурдно, але певне раціональне зерно в цьому все-таки бачиться: наприклад, залишаючи в гнізді одне яйце замість п'яти, є шанс знизити ймовірність розмноження. Чого тільки не робили лісники: підпалювали гумові покришки, імітуючи лісові пожежі, стріляли в повітря, вмикали шумовий аудіозапис, що застосовується при відлякуванні птахів в аеропортах – на всі ці методи в пернатих виробився чіткий імунітет. Більше того, при наближенні людини птахи «обороняються»: вони відригують бичків або жбурляють ними в усіх, хто наближається до гнізд.

Ідею внесення баклана великого до розряду шкідливих птахів, а отже, з видачею подальшого дозволу полювання на нього, було зустрінуто деякими екологами-громадськими діячами в штики. Заявляли, мовляв, у далекій країні Перу людина здружилася з птахом, збирає його послід і навіть знаходить йому застосування з економічною вигодою.Проте не врахували громадські діячі, що там баклан малий, зовсім інший вид, що гніздиться в природних умовах. Говорили про те, щоб мертвий ліс зробити туристичним резерватом, возити сюди туристів, демонструючи протистояння природи. Слів було багато, толку не дуже.

Запропонований фахівцями мисливського господарства Криму обмежений відстріл бачиться ефективним заходом для розв'язання негативної ситуації, але знову ж таки він не подається як панацея для комплексного розв'язання проблеми. Але навіть якщо на національному рівні внести зміни до законодавства України, це ще не означає, що знайдеться купа охочих за власні кошти стріляти в птахів. Це вельми дороге задоволення: один патрон сьогодні в середньому коштує 3-4 гривні, підрахувати, скільки знайдеться охочих палити в пташок за свої кровні, поки неможливо. Баклан вважається дичиною другого сорту, тож очікувати ажіотажу з боку мисливців щодо його кулінарних принад теж не доводиться. Мисливствознавці, зацікавлені у вирішенні проблеми, за їхніми словами, не ставлять за мету знищити баклана великого як вид: потрібно довести його чисельність до оптимальної, тобто такої, коли він не завдаватиме шкоди лісам. Випливає наступне питання, що далі робити з тушами птахів? Розглядається ідея створення переробних цехів, здатних утилізувати м'ясо баклана й робити з нього, наприклад, консерви для тварин, але де знайти відповідного інвестора?

У сусідній Білорусі з огляду на оцінку значної шкоди, що завдається великим бакланом, на нього дозволили полювання. Наше суспільство розводить руками над проблемою. З останнього офіційного листування, у відповідь на звернення керівництва Ленінського лісгоспу, голова комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи А. Семинога попросив Мінприроди України детально вивчити проблему, визначити шляхи її розв'язання з урахуванням світового досвіду та наукових досягнень, а в разі потреби створити тимчасову робочу групу.

Поки баклан ще офіційно «не шкідливий». Багаторічні насадження сосни кримської в напівпустельному Ленінському районі, що ростуть по суті на піщаних ґрунтах, виконують своє благе призначення. Звісно, ті, що ще живі. Хочеться нагадати, що ліси в масштабі планети зникають зі швидкістю 20 гектарів на хвилину. Тому, без докорів сумління, слід говорити про те, що протистояти тотальному опустелюванню може захисне лісорозведення. Проблема заселення бакланів у лісах Ленінського району, як і раніше, потребує комплексних наукових досліджень, підкріплених серйозним фінансуванням.

Фото автора і Максима Сволинського