Лісові ресурси та методи лісової інвентаризації й прогнозування

1. Вступ

Основними цілями стратегічного плану щодо лісових ресурсів та методів лісової інвентаризації й прогнозування є:

розроблення основних принципів лісоуправління в різних регіонах і на різних рівнях лісового сектору, які відповідали б принципам стійкості та умовам ринкової економіки;
розроблення інформаційної системи, системи планування та моніторингу, яка підтримувала б сталий розвиток і ефективне використання лісового фонду.

Під час роботи над проектом було отримано такі результати:

Розроблено модель, що дає змогу проводити на національному рівні аналіз довгострокового розвитку лісового фонду за різних сценаріїв. При цьому враховується розвиток ринку та лісогосподарські принципи.
Проведено оцінювання наявних і майбутніх лісових ресурсів, приросту та потенціалу заготівлі деревини з урахуванням регіональних особливостей.
Розроблено систему планування, застосовну на рівні підприємства.
Розроблено процедури для пошуку та обробки інформації, що враховують потреби на національному й регіональному рівні, а також на рівні підприємства.

2. Аналіз стану та динаміка лісів.

Особливостями лісового фонду, що перебуває у віданні Державного комітету лісового господарства України, є:

Значні відмінності в породному складі та продуктивності насаджень за окремими лісогосподарськими областями України, що вимагає диференційованих підходів до державного управління лісами в кожному з регіонів.
Спільним для всіх лісоутворювальних порід є вкрай нерівномірний розподіл насаджень за класами віку зі значною перевагою переважно середньовікових насаджень.
Наявний розподіл лісів за віковими групами та його динаміка свідчать про те, що в майбутньому слід очікувати значного збільшення обсягів лісокористування, проте за існуючих підходів до його планування рівномірність витримати буде неможливо, так само як і вікову структуру.
У лісовому фонді на лісові культури припадає 49,9%. Проте в Лісостепу, Північному Степу та Південному Степу частка штучних насаджень значно вища. З огляду на складність лісорослинних умов, особливо в останніх областях, підтримання стійкості насаджень потребує значних витрат, яких заготівля деревини не покриває. Підтвердженням цього є значна частка малопродуктивних насаджень у цих зонах.
Розподіл насаджень за походженням у розрізі класів віку свідчить про те, що орієнтація на лісові культури та майже повне нехтування природним поновленням стали однією з найбільш характерних рис «радянського» лісового господарства. Зазначена тенденція особливо характерна для останніх десятиліть.

3. Лісокористування

В українському лісівництві склалася унікальна класифікація рубок у період застою, у той час коли лісове господарство було відокремлене від самого процесу лісозаготівель. Не заглиблюючись в аналіз змін, пов'язаних із лісокористуванням і доглядом за лісом, підкреслимо, що в Україні в 90-х роках значно знизилися обсяги деревини, що заготовляється під час головного користування та догляду за лісом; знизилася частка деревини, що отримується в ході догляду за молодняками, проріджувань і прохідних рубок; різко зросла частка деревини, що отримується під час виконання санітарних та інших рубок; знизився вихід ділової деревини, особливо за вибіркових санітарних і прохідних рубок. Україна має значні можливості для збільшення обсягу лісокористування, проте до цього питання необхідно підходити виважено, ураховуючи реалії сьогоднішнього економічного становища (щоб, збільшуючи розрахункову лісосіку, ми не дійшли до збільшення недорубів), недоліки наявної структури рубок (необхідно обґрунтовано збільшувати головне, а не проміжне користування) та ситуацію, що складається на ринку деревини (виправдано збільшуючи рубку порід, що мають попит на ринку).

4. Планування ведення лісового господарства в Україні

Ліси України переважно перебувають у державній власності. Ведення господарства в державних лісах здійснюється лісовими підприємствами, лісгоспами, які належать державі. Планування лісогосподарської діяльності, обстеження лісів і розроблення планів ведення господарства повністю централізовані. Ці завдання виконуються п'ятьма спеціалізованими експедиціями, що входять до складу Укрдержлісопроекту.

Традиційне лісовпорядкування лісгоспів проводиться за допомогою інтерпретації аерофотознімків з подальшою таксацією суб'єктивними (окомірними) методами. Лісовпорядна експедиція обробляє дані інвентаризації, складає карти та розробляє плани ведення господарства. У комп'ютерному центрі Укрдержлісопроекту карти оцифровуються, і кожне насадження пов'язується з інформацією з бази даних. Наразі цифрові карти розроблено для шести областей із 25.

Квартали виділяються на поверхні за допомогою просік (що також править за протипожежні розриви). Такі просіки добре розрізняються на аерофотознімках, тому можна досягти високої відповідності між лісом у натурі та лісовими картами. Квартали поділяються на виділи, які також відзначаються на картах. Регістр виділів включає велику кількість змінних. Загалом лісовпорядкування надає всеосяжну й докладну інформацію про лісовий фонд.

Лісове законодавство України містить докладні правила щодо віків рубок залежно від категорії лісів, продуктивності та складу насаджень тощо. Якщо подібні норми застосовувати до всіх насаджень, то обсяг заготівель деревини на певній території чи підприємстві значною мірою залежатиме від вихідного стану насаджень. Нерівномірний вихідний розподіл за класами віку може згодом призвести до значних коливань обсягів заготівлі деревини в різних періодах.

5. Планування та дані

5.1. Загальна структура

Як зазначалося вище, чинна система планування в Україні дуже централізована. Структура, яка (а) в умовах ринкової економіки дасть змогу краще використовувати доступні дані на різних рівнях і (б) проводити розподіл обов'язків, імовірно, потребуватиме поділу на політичний та операційний рівні. На політичному рівні затверджуватиметься політика й контролюватиметься її виконання, тоді як операційний рівень проводитиме фактичну діяльність у лісах у межах затвердженої політики. Політичний рівень охоплюватиме всю країну або регіон. Операційний рівень переважно відповідатиме лісогосподарському підприємству, лісгоспу. Нижче наведено деякі особливості, що характеризують кожен із рівнів:

Національний і регіональний рівні

Інформація про стан лісів, зібрана на національному/регіональному рівнях
Створення сценаріїв розвитку (у широкому сенсі) лісового фонду за різних політик ведення лісового господарства
Трансформація обраної політики в набір норм і організаційних заходів, що підтримують реалізацію політики
Збір інформації для моніторингу відповідності та ефективності політики

Рівень лісгоспу

Оголошення цілей, що відповідають лісовій політиці, завданню лісгоспу та переважним місцевим умовам
Збір інформації про стан лісового фонду лісгоспу
Прогноз розвитку лісового фонду лісгоспу за різних планів ведення господарства
Пропозиції, що найкращим чином відповідають цілям, розробляються в докладніші плани або розклади роботи
Збір інформації для контролю реалізації планів.

У схемах цих двох рівнів можна помітити деякі спільні риси.

5.2. Комп'ютерна модель

СПРЛСУ використав модель, що дає змогу на національному рівні проводити довгостроковий аналіз розвитку лісового фонду за різних сценаріїв з урахуванням ринкового розвитку та лісогосподарських принципів. Вихідними даними для моделі є стан лісового фонду та бажаний обсяг заготівлі деревини. Система, що використовується в межах цього проекту, називається GAYA. Її було розроблено в Шведському інституті сільськогосподарських наук.

5.3. Опис інформаційної системи

Передбачається, що ефективність планування збільшиться, якщо розділити обов'язки політичного планування й операційного рівня. У цьому розділі буде надано опис подібної структури та інформаційних потоків усередині неї.

Законодавство у вигляді Лісового кодексу розробляється законодавчим органом. Державний комітет лісового господарства бере в розробленні активну участь. Основна відповідальність за розроблення лісової політики покладається на комітет. Політика формується на основі аналізу поточного стану лісів і довгострокового прогнозу розвитку лісового фонду. Аналіз проводиться Укрдержлісопроектом. довгостроковий прогноз має базуватися на поточному стані лісів, лісовій політиці та законодавстві. Аналіз поточного стану лісів є важливою частиною моніторингу ефективності законодавства та лісової політики. Він має проводитися більш-менш постійно. довгострокові прогнози можна робити з інтервалом у п'ять років або за появи зовнішніх чинників, що мають сильний вплив на лісове господарство.

В існуючій системі дані щодо лісового фонду збираються й обробляються Укрдержлісопроектом, який також розробляє плани ведення господарства для лісгоспів. Подібну систему можна залишити й надалі. Проте для збільшення ефективності бажано дозволити лісгоспам здійснювати планування та розробляти свої власні плани. У такій системі обробка даних і виробництво карт Укрдержлісопроектом може здійснюватися в консультаційному вигляді. У будь-якому разі плани для лісгоспів мають розроблятися з урахуванням цілей самих лісгоспів і відповідати лісовій політиці та законодавству.

5.4. Коментарі щодо оцінки впливу на навколишнє середовище.

Виробництво деревини та лісогосподарська діяльність справляють певний вплив на навколишнє середовище. Національні й регіональні органи влади та лісогосподарські підприємства відповідають за сталe управління лісовими екосистемами й відповідно мають ураховувати ці аспекти під час планування своєї діяльності. У межах цього Стратегічного плану питаннями впливу лісового господарства на навколишнє середовище займається інша робоча група.

Хоча всі сторони несуть відповідальність за використання лісових екосистем, проте одне лісогосподарське підприємство не може брати на себе повну відповідальність на регіональному рівні за, наприклад, акумулятивний ефект водних систем. Отже, органи влади несуть загальну відповідальність за використання лісових екосистем і мають розробляти лісову політику, спрямовану на сталe лісокористування. далі політика має бути переведена в набір інструкцій і організаційних заходів, спрямованих на її підтримання. Прикладом таких заходів може слугувати охорона лісів шляхом створення заповідників, а також ухвалення нормативних документів, що регулюють охорону місць зростання, важливих з погляду збереження біорізноманіття. Як було описано в розділі 4.5, довгостроковий прогноз стану лісового фонду на регіональному рівні є важливим внеском у розроблення лісової політики. Окрім прогнозу рівня заготівлі деревини, він може містити прогноз чинників, важливих з погляду екології та охорони природи, наприклад, наявність старих насаджень.

На шляху досягнення своїх цілей лісогосподарські підприємства мають діяти суворо в межах чинного законодавства. У своїй щоденній роботі підприємства зобов'язані враховувати чинники, що впливають на екологію та стан навколишнього середовища (охорона окремих дерев, що мають значення для збереження біорізноманіття тощо).

6. Прогноз і планування на національному та регіональному рівні

6.1. Національний рівень

Нині для довгострокового аналізу доступна велика кількість комп'ютеризованих моделей і систем різного ступеня складності, що базуються на різних методологіях. Система, що використовується в межах цього проекту, називається GAYA. Її було розроблено в Шведському інституті сільськогосподарських наук, і вона широко використовується в наукових і навчальних цілях як у Швеції, так і в Норвегії.

У межах СПРЛСУ було проведено попередні розрахунки, що дають змогу приблизно оцінити потенційні обсяги заготівлі деревини в Україні загалом і за регіонами зокрема. Розрахунки за кожною зоною включають дані щодо основних порід і бонітетів і були проведені для експлуатаційних лісів і лісів, виключених з експлуатації. Під час прогнозування обсягів заготівлі в неексплуатаційних лісах використовувалися дещо завищені віки рубок головного користування. Розрахунки проводилися за двома сценаріями ведення господарства:

Перший сценарій.

Мета: максимізувати обсяг заготівлі деревини

Обмеження:

загальний запас насаджень не повинен зменшуватися за період планування (100 років);
площа лісового фонду не змінюється;
лісовідновлення здійснюється наступного року після рубки;
віки рубки залишаються такими, якими їх прийнято зараз (для відповідних регіонів, режимів ведення господарства, порід і бонітетів)

Другий сценарій

Пункти 1, 2, 3 залишаються без змін.

Віки рубки головного користування для сосни, ялини, вільхи та берези зменшено на 10 років. Максимальний вік рубки якісного дуба (1-й бонітет і вище) приймається 160 років у всіх лісах. Мінімальний вік рубки порослевого дуба (2 і 3 бонітети) зменшено на 20 років, а для насінного дуба — на 10 років. Вік рубки високоякісних букових насаджень — 140 років. для насаджень другого бонітету його знижено на 10 років.

Результати

Другий сценарій дає набагато кращі результати, забезпечує більші обсяги заготівлі та однорідне лісокористування, що вирівнює вікову структуру.

Розрахунки недвозначно показують, що в України є значний потенціал для збільшення лісокористування.

6.2. Стратегічне планування на рівні підприємства — Димерський лісгосп

Для стратегічного планування на рівні підприємства було дещо змінено модель планування, що застосовується на регіональному/національному рівнях. У цій моделі вже немає необхідності агрегувати дані про насадження, кожне насадження становить одиницю, для якої виконуються розрахунки оптимального ведення господарства.

Як приклад модель було застосовано для Димерського лісгоспу Київської області.

Цільовою функцією моделі була максимізація заготівель деревини під час рубок головного користування за десятирічних періодів і столітнього часового горизонту. До моделі також було введено обмеження на неспадання обсягів заготівлі порівняно з попереднім періодом. Використовувалася та сама ростова функція, що й у регіональному прогнозі. В аналізі не розглядалися обсяги заготівель під час рубок догляду. В аналіз також не було включено ліси, що входять до першої групи й у яких заборонено головне користування.

Було розроблено два альтернативні стратегічні плани. В альтернативі А мінімальний вік рубки головного користування відповідав положенням Лісового кодексу. В альтернативі Б для сосни та дуба було прийнято занижені віки рубок.

Результати для Димерського лісгоспу

В альтернативі А запас на корені залишився майже на колишньому рівні (6,4 млн м3). Він змінювався від 5,9 до 6,3 млн м3 (261–268 м3/га) і був найменшим в останньому періоді. Приріст безперервно зменшувався від 3,6 до 3,1 м3/га на рік. У 1–8 періоді обсяг заготівлі деревини під час рубок головного користування становив 77 000 м3 і в останньому періоді збільшився до 105 000 м3.

В альтернативі В спостерігалося тривале зменшення запасу на корені. В останньому періоді він становив 45 млн м3 (200 м3/га). З іншого боку, приріст збільшився з 3,5 до 3,7 м3/га на рік. Обсяг заготівлі деревини під час рубок головного користування в усіх періодах становив 102 000 м3.

7 Висновок і рекомендації

Досвід країн із розвинутою ринковою економікою показує, що вигіднішим є чіткий розподіл ролей між національними та регіональними органами влади й компаніями. Органи влади створюють законодавчу базу й здійснюють контроль, а лісові компанії здійснюють свою діяльність у межах цієї законодавчої бази. Подібна структура може сприяти ефективному використанню ресурсів.
Для регіонального рівня розроблено модель довгострокового аналізу лісової політики.
Розроблено модель стратегічного, довгострокового планування на рівні лісгоспу. Ця модель є зміненою версією моделі політичного аналізу. для її вдосконалення необхідно буде додати такі змінні, як вартість різних сортиментів і витрати на лісові операції.
Аналіз, проведений на рівні лісгоспу, показує можливість збільшення обсягу заготівель деревини.
Необхідно з'ясувати точність даних, що описують лісовий фонд. Україна має свої власні ГІС. Необхідно з'ясувати можливість їх адаптації для спрощення використання та для цілей планування.

Повний текст звіту у форматі PDF a>

Лісові ресурси та методи лісової інвентаризації й прогнозування