Забави баронів та їхня ціна

Напевно, у цій публікації є помилки... Це зазвичай і нормально... (До речі, практично всі ілюстрації до  статті я вже бачив).Але спробуйте знайти в ній ще дещо... Я знайшов... і це стосується  нас - лісників, безпосередньо ... Думайте... Вам -  Антоніно, - порада, - приберіть із цієї статті не Ваші фото й спробуйте її перечитати... Залиште те, що справді Ваше...і ... успіх Вам забезпечений. М.Попков

 Пророчий дар Ющенка холодить душу. Ще в лютому 2005 року (!) президент відчував, що з полюванням в української «еліти» вийде недобре, і спробував випередити лихо: «Ми закриємо полювання. Бо ви знаєте, яка компанія збирається – прокурор, глава райадміністрації і суддя (…) Коли на імпортних "Лендкрузерах" мотаються по полях, добивають чи то зайчика, чи то лисичку коханці на воротник...».

Ось так, за чотири роки до трагедії на Кіровоградщині Ющенко практично передбачив її сюжет.
Читайте також
08-04-2009 США впроваджують альтернативу долару?
09-04-2009 Тимошенко продала японцям повітря і радіє
10-06-2009 Максим Авербух: Брехня, велика брехня і Росстат
23-03-2009 Андрій Чеботарьов: Україна не Росія, а Швейцарія?
26-06-2009 Відривний календар Юрія Смирнова. Люди і зайці
Не пропустіть
17:43:39 Україна обіцяє МВФ утримати 13% інфляції
17:25:47 Німеччина плодить банкрутів
17:10:31 Bank of America підвищив прогноз зростання світового ВВП
16:56:59 Тимошенко: Пенсійний фонд перевиконано на 21%
16:37:18 Тимошенко збільшила держгарантії за кредитами "Укравтодору"
Але, як співається в пісні, троянці не лише не повірили Кассандрі-президентові, а й не дали йому здійснити задумане – відняти в українських баронів їхню улюблену розвагу. Заборона полювання, напевно, настільки глибоко вторгалася в спосіб життя українського правлячого класу (і не лише), що новий президент, попри післяреволюційну хвилю підтримки, не наважився конфліктувати з мисливцями. Звірів продовжували стріляти, трохи пізніше стали потрапляти й по людях.

Людина, зображена вище з трупом вовка, через деякий час піде слідом за своєю жертвою – помре, стікаючи кров'ю, від пострілу з мисливської рушниці. Євген Кушнарьов був вельми перспективним політиком і характерним представником українського бомонду – без особливих панських замашок, як у Лозінського, але й аж ніяк не людиною зразково демократичної поведінки. За свою пристрасть до полювання й поплатився.

Утім, трагічне значення полювання не було усвідомлене як урок, і біда прийшла з іншого боку – тепер уже пан, поїхавши на полювання, підстрелив людину. Тепер пана шукають.

Якби Ющенко не виявив політичну неміч і дотримав слова, заборонив полювання – було б врятовано не лише життя звірів, а й людей.

Спорт обраних

Для української правлячої верстви полювання – більше, ніж полювання. Це утвердження власного статусу й значущості, особливий ритуал, класове самоствердження. Щоб утверджуватися краще, багато відомих політиків і бізнесменів сьогодні - не лише мисливці, а й власники мисливських угідь.

Ці території становлять тисячі гектарів, у тому числі й найкращих лісів країни, і доступ туди простих смертних обмежений. «Карликовим» мисливським господарством вважається угіддя площею близько 3-5 тис. га, а для середнього найбільш відповідна площа – близько 10 тис. га.

Хоча землі мисливських угідь за законом віддаються не у власність, а лише в оренду, зате практично безкоштовно за рішенням місцевих рад депутатів. Середній термін оренди цих земель зазвичай максимально можливий в Україні - 49 років.

Клієнтів для господарів приватних мисливських угідь у капіталістичній Україні завжди було предостатньо. Полювання любили два перші президенти Леонід Кравчук і Леонід Кучма. І якщо Кучма, за його власними зізнаннями та словами соратників, більше любив подивитися на полювання, а не полювати, то його попередник Кравчук мав сильнішу пристрасть. Саме йому приписується висловлювання про те, що якби кабан знав, що мисливець платить за право його вбити 4 тис. грн., то був би щасливий.

Вистачає любителів пополювати й серед чинних політиків. Любить це діло лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Він полює в державному Дніпровсько-Тетерівському державному лісомисливському господарстві, яке закріплене за Кабміном, а також у заповідниках сусідньої Білорусі, де пару років тому підстрелив чи то одного, чи то кількох кабанів – як писали в ЗМІ - без ліцензії. Злі язики й журналісти стверджують, що й на батьківщині лідеру регіоналів можна постріляти звірят без відповідного дозволу.

Люблять пополювати регіонали Антон Пригодський, Володимир Сивкович, Віталій Хомутиннік, Дмитро Табачник, Нестор Шуфрич, а також колишній «директор» парламенту Олександр Волков, який, як і Бакай, є великим шанувальником не лише полювання в рідних лісах, а й африканського сафарі. Були помічені в неоднозначному ставленні до вбивства тварин і ексбютівець Йосип Вінський, і нашоукраїнець Євген Червоненко.

 Олександр Волков в Африці

Але, мабуть, найвідомішим мисливцем в Україні залишається колишній голова кучмівської ДУСі Ігор Бакай, який любив поганяти шумною компанією не лише в Україні, а й в Африці.

Мисливські феодали

Першість у створенні приватних мисливських угідь народна поголоска приписує Ігореві Бакаю, який ще в 90-х роках організував одне з перших в Україні приватних мисливських господарств на півдні Київської області в Трахтемирові. Воно займає менше 10 тис.га горбистої лісової місцевості, яку іноді називають Карпатами в мініатюрі за те, що ландшафт сильно нагадує гори. Крім того, на території природного ландшафтного парку розташовані археологічні пам'ятки, такі як козацьке кладовище.

 акай Трахтемирів 2002 рік

Сьогодні приватний ландшафтний парк у Трахтемирові належить ВАТ «Аграрно-екологічне об'єднання «Трахтемирів», головою правління якого є колишній із найближчого оточення Ігоря Бакая Андрій Слонівський. Якщо в 90-х і на початку 2000-х років привілейованими клієнтами цього мисливського господарства були переважно друзі Бакая й тодішнього президента Леоніда Кучми, то після «помаранчевої» революції, як розповідає Слонівський у своїх інтерв'ю, у Трахтемирові стали полювати політики всіх кольорів.

Господарем величезних мисливських угідь у Сумській області був її екс-губернатор Володимир Щербань. З 1,8 млн. гектарів усіх мисливських угідь області Щербань «відкушував» величезними шматками по 50-60 тис. га і за рішенням місцевих депутатів передавав підконтрольним фірмам.

Кілька мисливських господарств на Закарпатті донедавна рахувалися за регіоналом Нестором Шуфричем (рекреаційний комплекс «Дубки», комплекс і мисливський клуб «Кремінка»). Однак сьогодні Нестору Івановичу доводиться судитися, щоб повернути свою вотчину, яку було забрано в нього назад у держвласність.

Слонівський, нинішній директор Трахтемирова

Значиться в списках власників приватних мисливських угідь і головний підозрюваний у справі про вбивство Євгена Кушнарьова Дмитро Завальний. За інформацією з різних джерел, він є співвласником ТОВ «Гай», яке орендує під мисливське господарство 17,4 га в Ізюмському лісі Харківської області. До речі, саме під час полювання в цих угіддях і було вбито Кушнарьова.

Ще близько 25 тис. га Ізюмського лісу перебуває у володінні ТОВ «Лісомір», підконтрольного депутату-регіоналу Дмитру Шенцеву. За ним же в Харківській області числиться ТОВ «Природоохоронне підприємство «Ізбицьке», яке орендує близько 8,5 тис. га мисливських угідь. Також уважається, що в сферу впливу Шенцева входить ДП «Бірюк» у Дворічанському р-ні Харківської області, за яким закріплено понад 18 тис. га мисливських угідь.

За інформацією Київського еколого-культурного центру, до лав власників мисливських господарств потрапив і Леонід Кравчук, який входить до числа співвласників ТОВ «Шанувальники природи Козелецького району», якому належать мисливські угіддя в Чернігівській області.

Їхні звичаї

Загалом, приватні мисливські угіддя - це світова практика. І нічого страшного в тому, що таких господарств в Україні стає дедалі більше, немає, не враховуючи того, що з більшістю цих угідь пов'язані корупційні скандали з незаконним виділенням земель.

Проте деякі особливості господарювання приватних власників українського полювання перетворюють усі ці землі, які досі за українським законодавством належать народові, на феодальні маєтки. Порядки в яких нічим не поступаються тим, що панували в маєтках середньовічних напівдиких сеньйорів.

Угіддя охороняються озброєною охороною. Яка нерідко отримує наказ стріляти в усі рухомі предмети, що потрапляють у поле зору, зокрема й у місцевих жителів, які зайшли в ліс навіть цілком випадково.

У результаті місцеві або намагаються побраконьєрствувати, оскільки ліцензія на відстріл звіра буває просто не по кишені (відстріл одного кабана чи великого копитного може коштувати понад $1 тис.), а ліцензії на дешевші трофеї, буває, їм просто не хочуть продавати. У гіршому разі мешканці довколишніх селищ не можуть навіть наблизитися до приватних угідь, по-перше, тому що їх охороняють, по-друге, тому що полювання сильних світу цього іноді нагадує некеровану стрілянину по чому попало.

Ось розповідь мисливця із села Мрин Носівського району, того, що на Чернігівщині. Вона сильно перегукується з тими висловлюваннями рядових мисливців і мешканців селищ, що можна знайти в ЗМІ.

«Кілька років тому найкращі землі мисливських угідь у Носівському районі перейшли в приватні руки. Приватний власник, перш ніж узяти землі в оренду, пообіцяв місцевим мисливським колективам відстрільні картки на хутрового звіра та на пернату дичину по 1 грн. за день і дві ліцензії на козу по 400 грн. на місяць», - розповідає мисливець.

Але в результаті, за словами мисливця, сьогодні місцевий колектив купує «відстріли» на хутрового звіра й пернатих по 25 грн. на день і не може отримати жодних ліцензій. Новий господар найняв єгерів, дав охороні машини й мотоцикли та поставив завдання: у ліс нікого не пускати.

«І, як ви думаєте, як людям, які з 21 року до 60-ти полювали в лісі, а тут їх просто вишпурнули з угідь? – каже він. – Їх просто послали в переносному сенсі. І після всього цього ми починаємо боротися з браконьєрством?!»

Така сама картина й в угіддях на Херсонщині.

«Завод «Мотор Січ» (голова правління – нардеп-регіонал В'ячеслав Богуслаєв. – Прим. ред.) узяв в оренду в Новотроїцькому р-ні Херсонської області одні з найкозирніших мисливських угідь,- розповідає мисливець із Нової Каховки. – Територію огородили сіткою, тепер в угіддях полює директор підприємства та його друзі, а простих мисливців не пускають. З такими реорганізаціями та вихованням наших приватників міські мисливці скоро будуть змушені полювати на асфальті!»

А тому цілком може бути, що ніхто не знає, що діється за колючим дротом, яким обнесено ліс. Обійти будь-яку перевірку солідним господарям не так уже й складно, зважаючи на те, що лісові відомства в Україні - одні з найкорумпованіших.