«Чупакабра, побачивши людину, без розбігу перестрибнула паркан заввишки метр шістдесят!»

Розміщую цю статтю виключно як недільне «чтиво». Тхори, вовки й вовкособаки — звичайні мешканці України. А от щодо чупакабри я сильно сумніваюся. Фотознімок, наведений «Фактами», можна зробити на будь-якому смітнику... Метровий крок вовка, що йде риссю, — норма. Але дворняжка на знімку навряд чи зможе ступити на 110 см, хіба що зробить «шпагат»... М.П.

Після публікації «ФАКТІВ» про те, що в розташованій під Києвом Великій Олександрівці з березня цього року загадковий звір знищує домашніх тварин, до цього села вирушила експедиція фахівців з аномальних явищ. Повернувшись, учені розповіли нам, що таки виявили сліди звіра і навіть його шерсть

Про те, що загадкова чупакабра, нібито висмоктує кров з домашніх тварин і ще зовсім недавно наганяла жах на сільських мешканців у Львівській і Тернопільській областях, з'явилася всього за 20 кілометрів від Києва, наша газета написала 18 липня. Одразу ж до Великої Олександрівки вирушила столична експедиція фахівців на чолі з керівником Українського науково-дослідного центру вивчення аномальних зон Артемом Биликом. Опитавши мало не кожного жителя села, учені дійшли висновку: загадковий звір справді мешкає неподалік столиці. Багато мешканців Великої Олександрівки постраждали від його бешкету. Чупакабра, виявляючи дива винахідливості та кмітливості, проникала в клітки до курей, індиків і кролів і знищувала їх. Причому, що найцікавіше, не пожирала тушки вбитих тварин, а акуратно складала їх неподалік від зруйнованої клітки. Останнім часом тварина зовсім осміліла. Якщо раніше вона з'являлася в селі виключно вночі, то останнього разу почвару бачили в одному з дворів Великої Олександрівки о шостій ранку, практично при денному світлі.
«Поряд зі слідами дорослих особин ми виявили кілька зовсім маленьких. Можливо, сліди дитинчат чупакабри»

— Ми вже закінчили наші дослідження, я повернувся додому, і тут мені зателефонували, — розповідає Артем Билик. — Стривожений чоловік повідомив, що рано-вранці його дружина бачила біля клітки з курми дивну істоту. Було вже світло. Звір, помітивши людину, поспішив зникнути, без особливих зусиль, без розбігу перестрибнувши високий дерев'яний паркан... Я, кинувши всі свої справи, одразу ж примчав до Великої Олександрівки.

До речі, першим ділом виміряв висоту паркану, який перестрибнув дивний звір. Метр шістдесят! Подолавши першу перешкоду, істота опинилася у дворі й так само без особливих зусиль перестрибнула через наступний паркан. Просто разюча стрибучість!

— Чи вдалося виявити сліди цієї тварини?

— Якраз перед візитом чупакабри чоловік, який мені дзвонив, полив город. На грядках були чітко видні сліди цієї істоти. Нам вдалося їх сфотографувати.

Забігаючи трохи наперед, хочу сказати, що ця експедиція була плідною. Разом із колегами ми обстежили Велику Олександрівку вздовж і впоперек. Опитали багатьох людей і з'ясували одну цікаву деталь. Відразу за селом розташований скотомогильник. Ближче до зими минулого року люди масово почали різати корів, а відходи викидати туди. Мабуть, саме це й привабило загадкового звіра до Великої Олександрівки.

До речі, саме біля скотомогильника дослідники аномальних явищ виявили дуже багато слідів, які, можливо, належать чупакабрі. Причому були як старі, так і досить свіжі.

— Сліди були різного розміру, — каже Артем Билик. — Це свідчить про те, що чупакабра не одна. Поряд зі слідами дорослих особин ми виявили кілька зовсім маленьких слідів, завдовжки лише чотири сантиметри. Можливо, це сліди дитинчат чупакабри.

Мій співрозмовник акуратно дістає з пакета гіпсовий зліпок одного зі слідів:

— Ось такий відбиток лапи загадкової почвари ми виявили біля скотомогильника. Його довжина — 13 сантиметрів! Приблизно як людська долоня.

— Судячи з усього, звір має бути досить великим!

— Ми показували зліпок мисливцям. Вони стверджують, що якщо цей слід і належить якійсь із відомих тварин, то, швидше за все, вовкові. Тільки дуже великому. Ми виміряли довжину кроку невідомої істоти й знову були вражені: сто десять сантиметрів! Для порівняння: звичайний крок людини — близько вісімдесяти сантиметрів.

— Чи вдалося дізнатися ще щось нове про істоту?

— Ця почвара дуже розумна й хитра. Місцеві мисливці ходили на неї з рушницею, ставили капкани, та тільки все безрезультатно. Мабуть, чупакабра відчуває запах пороху й металу. Крім того, звір дуже кмітливий.

Артем Билик дістає ще один речовий доказ існування дивного звіра — дверну дерев'яну клямку зі слідами іклів на ній:

— Щоб відчинити двері в сарай, потрібно повернути клямку вниз. Але ні вгору, ні вниз жодній тварині її повернути не під силу, тому що з обох боків її тримають цвяхи. Що ж робить цей звір? Він просто бере — і вириває клямку разом із цвяхами!

Щоб вберегти курей від чупакабри, господарі вирішили закрити ящик із домашньою птицею масивним листом фанери. Я ледве підняв цю фанеру вдвох із напарником. А от чупакабра запросто зсуває її вбік і душить курей! Це свідчить про те, що звір має колосальну силу!

Цікаво, як чупакабра проникає в клітки до кролів і домашньої птиці. Звір не просто робить підкоп, а й вигинає металеву сітку, роблячи таким чином лаз. Причому істоти, швидше за все, нападають на домашніх тварин парами. Ми зробили висновок, що одна з почвар, можливо, самка. Вона не дуже добре стрибає. А от більший самець дуже стрибучий.
«Працівники СЕС подивилися на курчат з відірваними головами та сказали: „А може бути, це... пташиний грип“»

Працівниця залізниці Любов Онуфрієва бачила дивну істоту досить близько від себе, мабуть, однією з перших у селі.

— Я вийшла зустрічати потяг і відчула на собі чийсь пильний погляд, — розповіла жінка. — Хоча була ніч, але у світлі прожектора побачила, як дві ці жахливі почвари прямували в бік Великої Олександрівки. При цьому одна з них дивилася прямо на мене. Вони були схожі водночас на кенгуру й на великих собак. Пересувалися, виляючи задом. Цікаво, що почвари зовсім не злякалися потяга, як це зробив би вовк чи, скажімо, бродячий собака. Вони спокійно перечекали, поки він проїде, після чого подивилися спочатку праворуч, а потім ліворуч і рушили далі.

Окрім гіпсових зліпків і фотографій слідів загадкового кровопивці, Артем Билик приніс до редакції «ФАКТІВ» ще один дуже важливий артефакт — жмут шерсті, яка може належати чупакабрі.

— Звір линяє, — пояснює вчений. — Тікаючи від людини, він залишив на клітці, де тримають кролів, свою шерсть. Ось було б непогано зробити генетичну експертизу волосся тварини. Ми тоді, принаймні, могли б точно знати, до якого виду належить ця почвара. Але така експертиза коштує дорого. Я та мої колеги займаємося вивченням аномальних явищ на громадських засадах. Ось якби хтось із фахівців зацікавився шерстю чупакабри... Можливо, на нас чекає сенсаційне відкриття.

— Мешканці Великої Олександрівки розповідали, що хтось возив на експертизу до Києва тушку вбитого чупакаброю кролика чи індика...

— Та ні. Насправді все було не так. Я знаю цю історію. Люди, які за одну ніч втратили відразу близько тридцяти курчат, зателефонували до санепідемстанції. Мало що — а раптом укус чупакабри отруйний? Так от, працівники СЕС приїхали, подивилися на курчат з відірваними головами й сказали: „А може бути, це... пташиний грип?“ Взяли з собою тушку одного курчати й поїхали до Києва. Результати досліджень поки невідомі.

Пристрасті навколо чупакабри у Великій Олександрівці не вщухають. Хоча ще жодного разу не було зафіксовано випадку, щоб ця істота нападала на людину, люди бояться вночі залишатися вдома самі. А от молоді, здається, нічого не страшно. Старшокласники, що зустрілися мені дорогою, зі сміхом сказали, мовляв, нехай чупакабра їх боїться. Ми як ходили пізно ввечері на дискотеку, так і будемо ходити!

Два роки тому в Ржищеві за два тижні просто з ланцюгів безслідно зникли півтора десятка дворових псів

За однією з версій членів експедиції з вивчення аномальних явищ, загадкова істота може виявитися гібридом вовка й бродячого собаки. Саме тому звір не надто боїться людини.

— Я багато разів бачив сліди вовка в лісі, — розповів кореспондентові «ФАКТІВ» мисливець Артур Красноперов. — Вони завбільшки зі стиснутий кулак і ніяк не 13 сантиметрів завдовжки!

— А що можна сказати про крок в один метр десять сантиметрів? Чи звір має великий зріст?

— Зовсім не обов'язково. Його тіло може бути просто довшим.

— Чи зможе вовк без розбігу перестрибнути паркан заввишки в метр шістдесят?

— Якби у вовка в природі були такі перешкоди, він би навчився їх долати. Але тільки з розбігу. Стрибнути з місця на таку висоту вовк навряд чи зможе.

— Очевидці розповідають, що при наближенні чупакабри домашні собаки замовкають і тремтять від страху. А як би вони поводилися при наближенні вовка?

— При наближенні вовка собаки гавкають, виють, але не впадають у такий стан, який ви описуєте.

Цікаво, що розмови про чупакабру ведуться в кількох регіонах України, і щоразу їй приписують різні особливості. Так, наприклад, на Волині цю почвару описували як величезного волохатого собаку... без ніг, який має здатність зникати. Точно такого самого звіра бачили в лісі в Житомирській області. В інших місцях чупакабру описують як якусь істоту, схожу і на собаку, і на кенгуру. Нерідко почвару бачили стоячою на задніх лапах.

Живиться чупакабра переважно домашніми тваринами. Якщо точніше, кров'ю кролів, курей, свиней. Проте Артем Билик стверджує, що ні підтвердити, ні спростувати це поки ніхто не може, оскільки ніхто серйозно не досліджував тушки вбитих тварин.

Два роки тому в Ржищеві Київської області почали пропадати собаки. За два тижні з ланцюгів зникло півтора десятка сторожових псів. При цьому ніхто так і не знайшов жодної тушки вбитої тварини. Собаки зникли безслідно! Таємниця їхнього зникнення залишилася нерозкритою. Тепер господарі зниклих собак упевнені, що їх теж забрала чупакабра.

Тим часом свіжа інформація про місцеперебування таємничого звіра з'явилася в хмельницькій обласній газеті «Поділля». За повідомленням наших колег, чупакабру бачили багато мешканців сіл Волочиського району.

— Це сталося 7 серпня приблизно на початку десятої вечора, — розповідає мешканець села Іванівці Богдан Білоус. — Я йшов з риболовлі через сад, щоб забрати своїх кіз. Коли вийшов із кущів, неподалік від кіз побачив щось дивне. Спочатку подумав, що це пес мого товариша сидить на стежці, але коли я свиснув, ця почвара стала на задні лапи. Звір був рудий, схожий на кенгуру. Голову я не зміг добре роздивитися, оскільки він швидко на двох задніх лапах поскакав геть. Мене здивувало те, що, коли я прийшов, кози не видавали жодного звуку. Вони просто стояли, збившись у купу.

А за два дні до цього випадку в одного з мешканців села звір порвав металеву клітку й випив кров із кролів. Чоловік чув, що там відбувалося, він кричав, стукав у двері, а воно продовжувало пити кров! Уранці люди ходили на те місце, так там уся трава була червона від крові...

P.S. Жмут шерсті невідомої істоти зберігається в редакції «ФАКТІВ». Може бути, хтось зацікавиться і допоможе зробити кваліфіковану генетичну експертизу волосся загадкової тварини? Наш контактний телефон 8 (044) 481-28-02.