Європейці готові інвестувати в природу Луганщини

Відтворити природні ландшафти набагато складніше, ніж їх зберегти. Розуміння цього дійшло до освіченого Старого Світу надто пізно. В Європі зараз практично не залишилося недоторканої людиною природи. Степові простори, що розкинулися від Бессарабії до Монголії, – унікальні. Вони – надбання всієї планети. Вберегти їх спільними силами від знищення – таке завдання має вирішити міжнародний проєкт «Комплексне використання земель євразійських степів». Йому було присвячено представницький семінар, що відбувся днями в Луганську

Степ поза законом

У Луганську зібралися експерти з усіх країн – учасниць проєкту. Делегати з України, ЄС, Росії, Молдови, Монголії обговорювали проблеми, які на диво виявилися спільними для всіх. У нас семінар проводили з причини «активної зацікавленості місцевої влади та населення в реалізації проєкту». Щоправда, дуже малої частини населення – здебільшого безпосередніх учасників.

«Комплексне використання земель євразійських степів» стало одним із останніх проєктів, розроблених за підтримки програми TACIS. Підсумки цього проєкту й підбивали учасники Міжнародного семінару. Проєкт діє з 2007 р. і нині плавно наближається до свого завершення.

За 2,5 року було закладено фундамент, тепер потрібно зробити так, щоб він не зруйнувався. В Україні ситуація ускладнюється повною відсутністю законодавства щодо степів. З року в рік розробляється і впроваджується Державна програма «Ліси України», здійснення якої іноді доходить до крайнощів. Розорюються цілинні землі, а на їхньому місці висаджують не пристосовані до степу дерева.

А в нас, на Луганщині, непоправної шкоди степовому ландшафту завдають ще й нелегальні розробки корисних копалин – копанки. Деякі з них забираються навіть на території державних заказників. При тому що заповідників у нас і так менше, ніж має бути.

Заповідні території за законом повинні становити не менше 10 відсотків від загальної площі країни. В Україні їх лише 5 відсотків, переважно – ліси. Озвучуючи невтішні дані, представник Міністерства охорони навколишнього середовища викликав у слухачів безліч конкретних запитань, що стосуються безпосередньо степів. Переважна відповідь на більшість із них: «Ні!» Немає законодавства, обліку, рішень, програм розвитку. На що прозвучала підсумовувальна репліка із залу: «Так і скажіть, що степів немає!»

Але степи ж є!.. Нездатність вирішувати проблеми на місцевому рівні компенсується зацікавленістю ЄС у збереженні степів. Для цього було розроблено досить широкий спектр варіантів використання земель без шкоди і навіть з користю для них.

Відновити 1 гектар –100 євро

Один із найвигідніших економічно та корисних для відновлення степу напрямів – розвиток м'ясного скотарства пасовищного типу. Фермерам пропонуються спеціально розроблені бізнес-плани щодо переходу від нинішніх видів діяльності до нових. При цьому необхідно дотримуватися договірних зобов'язань щодо ведення органічного господарства. Але повністю переорієнтувати своє виробництво, навіть скориставшись матеріальною підтримкою ЄС, погодяться небагато. Поки охочих не більше трьох…

Гарною перспективою виглядає розвиток зеленого туризму. Але спочатку необхідно створити туристичну інфраструктуру. Як точно зауважили на одній із сесій семінару одесити: «Зелений туризм має стати бізнесом, а владі має вистачити мудрості не заважати його розвитку». Поки що особливих зрушень у цій галузі не помітно.

У рамках проєкту підраховано, що відновлення 1 га степу обійдеться приблизно у 100 євро, а його подальше утримання – близько 15 євро на рік. Але хто цим займатиметься, якщо сільських жителів дедалі менше? Зберегти село передбачається за допомогою плану розвитку сільських громад. Місцевій громаді допоможуть скласти власну програму, під яку село може отримати фінансування. Поки це вдалося одному з трьох пілотних сіл проєкту.

Ключове питання – де взяти гроші? Відносно реальними виглядають доходи від м'ясного скотарства та зеленого туризму, проте в найближчій перспективі вони не принесуть багатомільйонних прибутків, щоб грошей вистачило на все. Можна звернутися до спеціального фонду при Кабінеті Міністрів України, куди щороку закладається близько 30 млн євро на екологію. Щоправда, є велика ймовірність, що знайдуться пріоритетніші напрями для цих грошей: екологічних проблем у нас у країні вистачає.

Є ще одна можливість для Луганщини й України – вуглецевий ринок. Не вдаючись до фізико-хімічних викладок, зазначимо лише, що відновлення степів призведе до накопичення в них вуглецю. Це реальна можливість «робити гроші з повітря», отримуючи від Європи плату за депонування вуглецю в ґрунті. Як не химерно це звучить.

Дуже хотілося б, щоб проєкт досяг мети, щоб люди навчилися гармонійно існувати з навколишнім світом.

газета «Молодогвардієць»
http://www.mgm.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=2194