Українській журналістиці кинуто рукавичку. Піднімемо?

Наводжу цю статтю, хоча розібратися в її суті важко. Виникає маса запитань на кшталт: у кого фермери взяли ліс в оренду? Для чого й на який строк? Коли?   У чиєму постійному користуванні перебуває цей ліс? Тощо. Не маючи інформації за переліченими запитаннями, «піднімати рукавичку» і ставати на чийсь бік передчасно: легко можна стати жертвою чуток і плітки. «Печеніги» мають у своєму складі відмінних юристів. Чому б не пояснити ситуацію своїм колегам  в одній статті, оперуючи фактами й нормами законів? Хочеться знати, хто правий спочатку? Можливо, конфлікт спровоковано незаконними діями третіх осіб, які віддали соціально значущі території всупереч інтересам місцевих жителів? М.П.

У вівторок, 10 листопада о 9.00 у Харківському районному суді (смт Покотилівка) розглядається справа, яка, можливо, назавжди увійде в історію вітчизняної журналістики та правозахисту. Розглядається, по суті, питання, чи може людина давати інтерв'ю ЗМІ, не маючи власного адвоката, але маючи свою думку й бажання сказати правду. По суті, поставлено питання: чи є свобода слова в Україні, чи ця свобода — лише прикриття для іноземних спостерігачів. Однак про все по порядку.
Про ситуацію в селах Борщова й Жовтневе преса в останні півроку повідомляла не раз (наприклад, дивіться "http://times.kharkov.ua/2009/05/26/1294", "http://www.objectiv.tv/131009/32430.html", "http://derybanu.net/2009/06/05/harkovskie-deribanyi-fermerstvo-na-zalezhah-peska/" та низку інших публікацій. Коротко фабула така: між двома селами був пустир, від якого поширювалися піщані й пилові бурі. У 50-х роках мешканці обох населених пунктів зібралися й засадили територію соснами. Відтоді, покоління за поколінням, берегли вони свій ліс, пишалися ним і дбали про нього. Саме там (як у харків'ян на Меморіалі Слави) проходили всі сільські весілля, відзначали люди 9 Травня та інші свята. Саме через той ліс діти добиралися до школи, ходили одне до одного в гості родичі й друзі, які живуть у різних селах. А одного разу ліс виявився обнесеним ровом, а дороги — перекритими шлагбаумами. Виявилося, фермери, які взяли в оренду майже третину цього лісу, вирішили обмежити доступ селян до всього зеленого масиву.

А ще — вирили два озера, після чого, як стверджують місцеві мешканці, у їхніх колодязях знизився рівень води. А ще — осушили болото. А ще — зрубали кілька десятків дерев. А ще — нацькували собак на весілля, що прийшло в цей ліс за місцевою традицією. Загалом, панове фермери зробили багато такого, що викликало в місцевих жителів рішучий протест. 22 травня люди звернулися по допомогу до ЕкГ «Печеніги». А 2 червня мешканці сіл Жовтневе та Борщова провели загальні сільські збори, на які зібралося понад 50 осіб, прийшли як ветерани, депутати сільради, так і молодь, діти. Наша громадська організація поінформувала про цю акцію пресу, і на захід прибули представники чотирьох телеканалів, а також кількох друкованих ЗМІ.

Під час сільських зборів місцеві мешканці, виступаючи по черзі, розповіли про те, які незручності й проблеми виникли в них через діяльність фермерів, а фахівці-екологи — про ті численні порушення екологічного законодавства, які було ними виявлено під час обстеження території. Як сказано в протоколі зборів, який було підписано місцевими мешканцями й депутатами: "...Вирішили заборонити господарську діяльність на території бору й землях наших і повернути бір у розпорядження жителів села". Також у документі йдеться про «невдоволення й обурення» учасників зборів з приводу «незаконної діяльності» фермерів.

Після цих сільських зборів у ЗМІ вийшло чимало публікацій про ситуацію, її оцінки місцевими жителями та фахівцями Харківської райдержадміністрації, державними й громадськими екологічними організаціями. Одразу після цього голова фермерського господарства та його підлеглі значно «принишкли»: перестали виганяти жителів з лісу, погодилися провести обстеження території спільно з депутатами сільради й екологами, припинили рубку дерев. ЕкГ «Печеніги», вважаючи конфлікт вичерпаним, фактично припинила займатися цією справою, сподіваючись, що крапку в ній поставить співпраця райдержадміністрації, сільради та місцевих жителів. На жаль...

Нещодавно до Харківського райсуду надійшов позов голови фермерського господарства Караченцева Ю. І. про «Захист честі та гідності». Вгадайте, від кого хоче отримати 25.000 гривень і вибачення зі спростуваннями пан головлікар (і фермер за сумісництвом)? Ні, не від нашої екологічної організації, і не від телеканалів і газет. Ні, не від чиновників, які коментували виявлені порушення, і не від депутатів сільради, не від ветеранів-односельців, які з останніх сил терплять те, що відбувається... А від... медсестри, дівчини 20 років, у якої на руках — маленька дитина. Ось уже справді, вибрав найбезпораднішу жертву. Приблизно так, напевно, чинять шакали...

Ось що стало приводом для позовної заяви (уривок з новинного телесюжету, доданого до позову): «Вікторія Страшко, місцева мешканка: „Не дозволяють ні рибу ловити, ні купатися і взагалі сказали, якщо загородять ліс, то з дітьми не можна буде ходити. Взагалі нікому нічого не можна ходити… після приїзду екологів ніби дозволив гуляти й ловити рибу, а до цього ганяв і з пістолетом, коїлося що попало“». А ось якого спростування вимагає разом із грошима позивач: "Повідомляю, що мною було допущено помилку, а саме — повідомлено про те, що Караченцев Юрій Іванович погрожував вогнепальною зброєю мешканцям с. Жовтневе Харківського району Харківської області".

Іронія ситуації — в тому, що Вікторія, виступаючи на сільських зборах, доповнила розповідь інших людей про факт, відомий усьому селу: в лісі, окрім собак-вовкодавів, з'явилися свого часу темні особи, одна з яких то демонстративно пристрілювала якийсь пістолет, лупцюючи по мішенях на очах у селян, то показувала цю зброю (або імітацію такої) аграріям, які бажають прогулятися лісом. Цей самий суб'єкт говорив людям, мовляв, ідіть із приватної території по-доброму, інакше, мовляв, буде гірше. Так, це був не пан Карченцев (а подібного ніхто й не заявляв, ні в телепередачі, ні на сільських зборах). Але важко повірити, що цей громадянин з'явився в лісі самовільно, без відома голови фермерського господарства. Але навіть якщо так (усе в житті буває) — ніде в процитованому уривку телевістки не міститься звинувачення на адресу конкретної особи. Тобто, якщо цей маневр залякування жителів вдасться, громадяни України взагалі боятимуться спілкуватися з журналістами. Скажеш: «На вулицях кошмар, що коїться!» — А на тебе тут же до суду подадуть, мовляв, давай спростування: «Такий-то чиновник не провокує підвищення рівня злочинності». Або скажеш «Ціни на ринку зросли», а директор ринку тобі й позов на мільйон припаяє — тільки тримайся.

Ще одна пікантність ситуації — телекомпанія, яка випустила цей сюжет, не має ні штатного юриста, ні коштів і можливостей, щоб судитися й відстоювати, зокрема, і свою честь. Тож захищати справедливість і журналістське право спілкуватися з людьми доводиться Харківській правозахисній групі, ЕкГ «Печеніги» та мешканцям двох сіл Харківської області. Приєднуйтеся: громадський і журналістський інтерес до цієї проблеми стане запорукою справедливого розгляду справи в суді!