Лісник Олександр Костильов: «терпіння й праця все перетруть»

Лісник Привільного лісництва Бахчисарайського держлісгоспу Олександр Костильов – простий трудар. За двадцять років роботи в лісі він побачив різних людей, від затятих порушників-самовольців і браконьєрів до вдячних туристів і друзів лісу. Працюючи на службі в природи, від самої природи він украй скромний. Про себе та свою професію розповідає без пафосу, спокійно й витримано. Але видно – свою роботу любить.

Його випадок – як у відомому прислів'ї: де народився, там і згодився. На життєвому шляху Костильова все склалося за класичною схемою: закінчив школу, пішов в армію, працював на розробці кар'єру, потім навчався на факультеті лісового господарства Великоанадольського лісового технікуму. Після навчання довелося попрацювати майстром лісу на Далекому Сході. У 1989 році повернувся до Криму. Знайти роботу було важко, але для молодого перспективного співробітника знайшли місце в Бахчисарайському лісгоспі. Показав себе своєю працею та наполегливістю. Примітно, що навіть рідне село лісника символічно називається Трудолюбівка. Тут жили предки, поруч розташований і його обхід на площі 748 гектарів.

Притаманну тягу до стабільності й сталості зумовлено особистим характером, упевнений Олександр Георгійович. Якщо не здаєшся, долаєш життєві та робочі труднощі, рухаєшся вперед і стаєш справжнім фахівцем. По службі всяке бувало. Узяти ту саму незаконну рубку лісу місцевим населенням. Хтось рубає з нужди, бо в окрузі великий рівень безробіття, а є й ті, хто «з жиру показиться», намагаючись заробити на краденому лісі. Доводиться чергувати, патрулювати, затримувати порушників, і нерідко – вночі. Лісник згадує, як одного разу з мобільною групою затримав дві машини зі свіжоспиляним дубом. Виявилися знайомі, з тутешнього села. Костильов порадив сплатити штраф і збитки, завдані лісгоспу, добровільно. «Лісоруби» поставилися до попередження несерйозно, махнули рукою, вирішивши, що питання зійде нанівець. Тоді матеріали передали до суду, який зрештою змусив їх виплатити суму в кілька разів більшу. Потім лісник, звісно, став для порушників закону ворогом, але нічого не вдієш – витрати роботи. Деякі народні месники навіть призвичаїлися ставити шипи на лісових дорогах, щоб напаскудити лісовій охороні. Проте є й свідомі місцеві мешканці, які одразу повідомляють про займання на території лісового фонду, допомагають лісовій охороні берегти цю красу.

- З місцевим населенням усе більш-менш зрозуміло. А які у вас взаємини з туристами? Вони ж по лісах теж ходять часто – цікавимося у вартового лісу.

- Один із туристичних маршрутів проходить біля печерного городища Бакла, оточеного нашими лісами. З туристами я зазвичай завжди знаходжу спільну мову, не конфліктую. Завжди вдавалося нормально вести діалог, пояснити правила поведінки в лісі. Важливо доступно, без агресії, роз'яснювати, що в лісі вони, як і ми, просто гості, поводитися треба акуратно – ділиться Олександр.

У обході О. Костильова облаштовано зону відпочинку «Афеніс», щоб люди відпочивали не там, де їм заманеться, а в спеціально відведеному мальовничому місці. Поруч джерело, столики, лавки та альтанки. За відпочинок тут грошей лісники не беруть, аби лише люди хаотично лісом не розбрідалися. Щоправда, не радують господарів лісу купи сміття, які відпочивальники залишають після себе. На жаль, далекий наш менталітет від ідеалу. Зміг принести, будь добрий віднеси – це потрібно зрозуміти кожному відвідувачеві зеленої скарбниці.

Олександр Григорович несе «зелену філософію» не лише людям, які гуляють лісом, а й власним дітям. Навесні року, що минає, Республіканський комітет АРК з лісового та мисливського господарства спільно з кримською організацією Товариства лісівників України провели серед кримських школярів творчий конкурс на найкращий твір на тему «Людина і ліс». Серед кількох десятків робіт, надісланих на конкурс, знайшлися справжні перлини. Діти лісника, 13-річна Настя та 12-річний Антон Костильови підкорили членів журі своїм проникливим твором, сконцентрувавши тему на професії батька, і тому, який внесок він робить в охорону та розвиток кримського лісу. Хлопці посіли друге призове місце й отримали призи від організаторів. Допомагає виховувати хлопців улюблена дружина Ксенія Михайлівна: колись вона закінчила педучилище й тепер разом із батьком розповідає їм, як важливо берегти навколишнє середовище. За можливості батько бере дітей на природу, щоб вони ближче знайомилися з рідним краєм, долучалися до лісу.

- Діти добре відчувають брехню. Якщо говорити їм одне, а робити інше, коли вони помітять неправду, можна відразу втратити їхню довіру. Вчиш дітей хорошого, сам повинен робити хороші вчинки – вважає Олександр.

Олександр Костильов, як і всі інші 116 працівників підприємства, є членом профспілки. Бере участь у профспілкових зборах, і в житті всього лісового господарства. У самому лісництві сьогодні працює 12 осіб, яким довірено територію в 9 300 гектарів. Василь Манаєнко, виконувач обов'язків лісничого Привільного лісництва, цінує свого підлеглого:

- За 20 років він по-справжньому прикипів душею до лісової справи. Виїжджає за першим дзвінком на пожежі, вміє працювати в команді, користується повагою в колективі. У нас узагалі в лісництві працюють ветерани галузі, які віддали по двадцять і більше років лісовому господарству – пишається своїми людьми лісничий, який сам віддав спільній справі майже 30 років життя.

Добре, коли люди, незважаючи на труднощі, працюють злагоджено й віддано, не змінюючи робочі місця, а з користю для підприємства. Такі люди, як лісник Олександр Костильов і його колеги – хороший приклад посидючості, витримки та терпіння для нинішнього молодого покоління.

Фото автора