Звідки дровиська? Чи бути лісосмугам на Херсонщині?

Лісосмуги – найважливіший компонент екології Херсонщини, захист полів від суховіїв, пилових бур і снігових заметілей. Але ці степові острівці дерев відтоді, як стали нічиїми, безпритульними, а тому інтенсивно вирубуються і рідшають. У результаті втрачаються прибавки врожаю, знижується родючість ґрунту через ерозію, погіршуються мікроклімат і забезпечення полів вологою.
Зараз захисні насадження нарешті зібралися передати в руки тих, хто їх колись і “породив” – лісників. Аби не сталося, як у “Тарасі Бульбі”: “Я тебе і вб'ю”. Чому таке можливе?

Лісосмуги без господаря

Зовсім недавно опубліковане розпорядження Кабміну про вдосконалення управління лісами передбачає, зокрема, передачу лісів Мінагрополітики Держкомлісгоспу. Полезахисні та інші лісосмуги колишніх колгоспів і радгоспів з 1 січня 2010 р., у місячний строк, мають бути передані у відання Херсонського Обласного управління лісового та мисливського господарства (ХерсонОУЛМГ), його лісгоспів.
На Херсонщині полезахисні смуги, за нормативами, мали б займати щонайменше 62 тис. га за площі ріллі 1, 77 млн. га. До 1990-х років їхню площу довели до 30,2 тис., а за деякими даними навіть до 34 тисяч. Зараз з'явилися відомості, що лісосмуги займають навіть 42 тис. га, що сумнівно. Адже за роки розвалу колгоспів і радгоспів площа їх аж ніяк не збільшилася, а навіть значно зменшилася. За даними ДП “Херсонагроліс”, лісосмуги наприкінці 2008 року займали лише 20,7 тис. га, а за відомостями ХерсонОУЛМГ початку 2009 року і того менше – близько 16,5 тис.га.
Виходить, за два десятиліття розрухи села під сокиру підприємливих “безробітних” і змерзлих селян потрапило щонайменше 10-15 тис. га? Розбіжність у цифрах обліку площі свідчить, мабуть, не лише про розміри та швидкість знищення насаджень, а й про нечіткість галузевого статистичного обліку, відсутність інвентаризації, лісовпорядкування.
Нічиї лісосмуги так чи інакше опинилися безгосподарними. Попередні спроби Президента, Уряду 2001-04 рр. закріпити їх за лісниками залишилися на папері. Райдержадміністрації області посилалися на ХерсонОУЛМГ, а той – на них. Відмовка була смішна – за чий кошт оформляти держакти на користування землями. Позиція лісників, по суті “батьків”, які мають потужну виробничу базу, досвід і кадри, була, звичайно, сумнівна. У результаті все залишилося, як було, жоден гектар насаджень не здобув конкретного господаря.

«Блискавковідвід» для чиновників

Нарешті, як вихід із становища, облдержадміністрація ухвалила інше, здавалося б, логічне рішення. “Осиротілі” лісосмуги закріплювалися за аграріями. Тими, хто має від них пряму користь, і, отже, зобов'язаний піклуватися. 8 лютого 2008 р. губернатор підписав розпорядження про “передачу” лісосмуг у постійне користування “ДП Херсонагроліс” Мінагрополітики. ХерсонОУЛМГ передавалися для залісення лише “деградовані та малопродуктивні землі”. “ДП Херсонагроліс”, на жаль, не виправдав надій. Не маючи виробничої бази та кадрів, розгорнути масштабно роботи він не зумів. Непробачно затягнув він і оформлення права на постійне користування смугами. Виділених бюджетом протягом двох років 700 тис. грн. для садіння, охорони, догляду, лісовпорядкування захисних насаджень, на виготовлення держактів йому виявилося мало. Як витрачалися фінанси? Про це можна судити зі повідомлення ГоловКРУ від 15.12.2009. Бюджетні кошти, виділені Мінагрополітики його “Агролісу” за 2007-09 роки в сумі 52,6 млн. грн., використовувалися зі значними порушеннями на суму 48,8 млн. грн. Серед “порушників” записаний і “Херсонагроліс”.
Що ж він накоїв? Парадокс! Виявляється, допустив... “самовільні вирубки лісосмуг”, чим “завдав шкоди” державі на суму понад 5 млн. грн. Знайшовся “цапом-відбувайлом” – призначений ніби в “жертву” за знищення половини лісосмуг за роки загальної розрухи. Дивно, що цю “шкоду” виявила для ГоловКРУ спеціальна комісія Херсонської ОДА, яка проводила термінову інвентаризацію. Раніше про вирубки, виявляється, ніхто не знав? Запитується, навіщо ОДА потрібно було створювати безсиле ДП “Херсонагроліс”. Виходить, єдино для того, щоб мати “блискавковідвід” для звинувачень у багаторічній “бездіяльності” райдержадміністрацій та інших адмінструктур.

Під опіку лісників

Що далі? Далі – повертаємося назад, вибору немає. Повернути дитя батькові, лісникам, під їхню турботу й опіку! Ще до ревізії ГоловКРУ, наприкінці вересня 2008 року, Рада національної безпеки і оборони запропонувала уряду опрацювати питання про доцільність передачі “Держкомлісгоспу” абсолютно всіх лісів, включно з лісосмугами. Послідувало згадане на початку статті розпорядження Кабміну про передачу з 1 січня поточного року лісів у сферу управління Держкомлісгоспу. Документ, зокрема, має на увазі вказівку на адресу облдержадміністрації, його лісового та земельного управлінь про необхідність забезпечення до 1 лютого п.р. ухвалення рішень про передачу земель під лісосмугами у відання ХерсонОУЛМГ і проведення їх інвентаризації.
Історія минулих спроб подібного вирішення питання на Херсонщині свідчить про проблематичність такої передачі. З огляду на те, що є думка низки фахівців, лісників вирішити проблему “збереження” лісових смуг іншим шляхом … “приватизації” їх, до 5 га, або оренди. Сьогодні, на нашу думку, це вірний шлях їх остаточного знищення! Приватизація лісосмуг, як і державних лісів, в епоху правового безладу, розквіту егоїзму та користі в країні, поки що неприпустима. Займатися в степу полезахисним лісорозведенням і доглядом за деревами приватник не буде. Системне полезахисне лісорозведення, його розвиток – завдання за плечем лише державі, її лісгоспам, як би вони від цієї важкої, але благородної місії не відхрещувалися.
Приватна власність на ліси, на лісосмуги сьогодні можлива лише за умови створення їх самими власниками землі. Але поки що це, за рідкісним винятком, утопічно. З розвалом колгоспів і радгоспів селянин, власник паю землі, значною мірою втратив генетичний інтерес до роботи на землі-годувальниці, до її захисту. Перетворившись із хлібороба на найманого працівника, потім на напіврантьє-напівлюмпена, він віддасть перевагу, швидше, здати свій пай разом із лісосмугою в оренду, а то й у власність, “латифундисту”. Уже зараз він поспішає записуватися подекуди в “безробітні” і їздити за імпортною картоплею до міста. Надія на його благотворне підприємництво, тим більше в полезахисному лісорозведенні, невелика. Що стосується нинішнього латифундиста, то чекати від нього справ, за прикладом Фальц-Фейнів, поки що передчасно. Не сформувався ще менталітет дбайливого аграрія. Про це можна судити хоча б по засиллю культур, які нещадно виснажують ґрунт.
Полезахисне лісорозведення, догляд та охорону лісосмуг здійснювати ефективно, комплексно в умовах їхньої розкиданості, віддаленості під силу поки що лише лісгоспам області. Аграрії безсилі. Зрозуміло, що з розширенням фронту робіт слід гідно стимулювати “Держкомліс”, забезпечуючи фінансами та технікою. Важливе зміцнення лісоохорони, її зв'язку з міліцією. Необхідне й стимулювання власників полів, аграріїв у розвитку полезахисного лісорозведення шляхом податкової диференціації.
Таким чином, лісгоспи – єдині, хто може врятувати безпритульні лісосмуги. Привести їх до ладу, відновити й розширити у співдружності з аграріями – це буде для них, як кажуть, справою професійної гордості.

На фото: Чим холодніша зима на Херсонщині, тим більше пнів з'являється в лісах і лісосмугах. Фото Андрія Матросова