Під загрозою меморіал «Не забудемо, не пробачимо»

Він знаходиться у селищі Видне, на трасі до аеропорту, у півкілометрі від обласної лікарні. Хто памятає такий? Нажаль, тільки небайдужа громадська організація, яка своїм коштом відремонтувала споруду у 2004-му, та двічі на рік прибирається навколо за допомоги молоді, яка ще бачить у суботниках якусь романтику. Біля меморіалу з тих пір щорічно до дня перемоги відвідувачі, квіти, пам’ять. Але у 2008-му році там було закладено нову вулицю – її навіть нарекли «Меморіальною». Перші ж держакти та продажі стались вже за 20 днів – терміни нечувані в кризовий час у бюроктаритній країні. З тих пір котеджі підступають метр за метром. Цілком реальна загроза – будівництво цілої вулиці на кістках. Можуть скористатись ситуацієї, поки памятник ще не паспортизовано та не внесено до держреєстру.

Так маркшейдери позначили 25 метрів від меморіалу. Тут має бути вулиця Дмітрія Садовнікова, мабуть доброї людини, але і йому навряд чи сподобалось би мати власну вулицю на погості.

Меморіальний комплекс «Не забудемо, не пробачимо» було споруджено одразу після війни в пам’ять про події 1942 року, коли більше трьох тисяч мирних жителів Ворошиловграду розстріляли тут, у протитанковому рві. Його у 1941-му для захисту міста від німців копали сорок тисяч людей.

Вадим Табакін, депутат Луганської обласної ради: «Зараз проблема в наступному: місто розширюється, розширюється і в цьому, і в Краснодонському напрямках, і йде розширення селищ Видний-1 і Видний-2. На сьогоднішній день є кілька прилеглих вулиць, які загалом-то загрожують тим, що пам'ятник одного чудового дня опиниться під чиїмось чарівним парканом».

Археолог Олександр Гізай каже: судячи з досліджень документів центрального архіву Міноборони, в цій землі лежать кістки не тільки трьох з лишком тисяч розстрілянихз мирних жителів, а й більше тисячі «зниклих без вісті» бійців радянської армії.

Олександр Гізай, керівник військово-патріотичного об’єднання «Каскад»: «Згідно з українськими законами, погодження на будівництво остаточно має бути вирішено після підписання зацікавленими, скажімо так, установами. Тобто після того, як буде надано дозвіл управління культури та фахівців-археологів. Погодження було підписано, але фахівці тут не працювали».

Володимир Вселюкський, голова єврейської общини Луганська: «Напередодні такого свята – 65-річчя Великої Перемоги, ми рахуємо метри – ось 25 метрів від меморіалу… Про це взагалі не повинно бути мови. На мій погляд, тут має бути паркова зона, має бути місце, про яке знають лугансці. А факт на сьогодні такий, що меморіал «Не забудемо, не пробачимо» – першу частину ми вже забули. Ми забули, де це місце, що це за місце – і від цього дуже сумно».

Не в захваті від такого розширення обласного центру і лісівники. Вони теж у числі тих, хто чекає-не дочекається довгостраждального генплану Луганська. Кажуть: протестів можна було б уникнути на раз-два: мерії треба було перш за все думати, а не робити.

Іван Нетяга, лісівник Луганського лісництва: «У 70-х роках минулого століття нашими лісівниками було оточено цей пам'ятник лісовими насадженнями, тобто створили зелену зону. Зараз місто впритул підступає як до таких пам'ятників, так і до наших насаджень. Тобто впритул до нашого лісу, іноді навіть заходячи в лісові насадження. Видаються ділянки без нашого погодження, і будуються».

За прикладами далеко ходити не треба. Метрів сто – досить. Комусь замало площі трьох ділянок по 6 соток, так він і метрів сорок у лісгоспу прихопив. В райвиконкомі кажуть, що судитимуться із забудовником. А ще кажуть, що пам’ятнику нічого не загрожує.

Володимир Молотов, начальник відділу земельних відносин Ленінської в Луганську райради: «Охоронна зона меморіалу визначена рішенням виконавчого комітету Ворошиловградської міської ради народних депутатів від 21.07.87 № 254, і визначена двадцятип'ятиметрова зона біля меморіалу. Є звернення, виконком Ленінської районної ради спільно із землевпорядними підприємствами нашого міста (ви, до речі, були в цей момент, коли велися геодезичні зйомки з визначення координат зеленої зони навколо меморіалу)».

От тільки бояться лісівники, депутати та члени єврейської общини, що тим, хто будуватиметься, березові чи металеві кілочки не будуть якимось обмеженням.

А це - зворотній бік чагарнику та лісополоси над протитанковим ровом. Тут, згідно плану, каже Вадим Табакін, може виникнути вулиця Васілія Блаженого. Йому б до речі, теж навряд чи захотілось найменувати кілька котеджів, збудованих на кістках безневинно вбитих. Але йому доведеться терпіти. Та й хто з тих, хто захоче оселитись на братській могилі, буде памятати, хто такий Васілій Блажений.

Хто і як не забуває і не прощає – видно хоча б з того, як будівельним сміттям завалена балка – колишній протитанковий рів. При чому можна легко здогадатись, що це будівельне сміття не везли з центра Луганська.