«Потрібно відновлювати транспортні потоки»

— Яка сьогодні частка лісопромислового комплексу у ВВП України?

— Досить мала, приблизно 0,2%. Це пов'язано з тим, що Україна порівняно з Росією має невелику лісистість — усього 15,7%. На рік вирубується лише близько 15 млн кубометрів.

В Україні лісове господарство ведеться комплексно. Із 15 млн кубометрів, що заготовляються загалом по країні, 12,1 млн заготовляється підприємствами Держкомлісгоспу. Заготівлю ведуть також підприємства Міноборони та агропромисловий комплекс. Із 12,1 млн кубометрів близько 16% ми переробляємо самостійно, що становить близько 2 млн, а все інше реалізується в круглому вигляді як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Україна завжди була гостродефіцитним лісовим регіоном і за радянських часів переробляла близько 40 млн кубометрів, з яких лише 15 млн заготовлялося в Українській РСР. Решта обсягу імпортувалася з Росії. Реформи, проведені в Міністерстві лісової промисловості, призвели до розвалу деревообробної галузі, і Держкомлісгосп був змушений інтенсивно розвивати внутрішню переробку. В Україні лісгоспи завжди займалися переробкою низькосортної деревини, але у зв'язку з відсутністю внутрішнього ринку ми пішли двома шляхами.

Спочатку, вивчивши зовнішній ринок, почали експорт деревини. Потім для забезпечення внутрішнього ринку ми вирішили розвивати переробку деревини на державних лісогосподарських підприємствах, тому що інші підприємства, які використовують деревну сировину, зупинилися й не працювали.

Із чотирьохсот невеликих лісозаводів переробкою низькосортної деревини займаються триста. На підприємствах, які ми модернізували (їх близько ста), випускаються клеєна фанера, паркет, частково виробляються меблі, столярні вироби. Таким чином, ми розв'язали свою проблему, зберігши підприємства та робочі місця, а економічні потрясіння оминули лісове господарство. На сьогодні близько 100 тисяч осіб працюють у системі Держкомлісгоспу України, з них у деревопереробному виробництві — близько 17 тисяч.

 — На яку продукцію лісового комплексу України припадає найбільша частка виробництва?

Основна частка продукції лісопромислового комплексу припадає на виробництво плитних матеріалів і целюлози. Якщо в цілому говорити про країну, то, на жаль, в Україні є лише один целюлозно-паперовий комбінат, який не покриває всіх потреб країни. Тому в нас продається багато імпортної паперової продукції.

— Які країни є основними партнерами України в торгівлі продукцією ЛПК?

— Ми співпрацюємо майже з усіма країнами Європи, деякими країнами Близького Сходу. Основні імпортери нашої продукції — Туреччина, Франція, Німеччина, Угорщина, Польща. Експортні поставки у 2004 році становили 2,6 млн кубометрів, що становить приблизно 19% від усієї заготівлі деревини. На експорт ідуть техсировина, баланси, пиловник, пиломатеріали та заготовки. Оброблених матеріалів було поставлено 345 тисяч кубометрів, що становить 13% експорту, 87% — необроблені лісоматеріали, у тому числі техсировина та баланси — 55,4%. Обсяг реалізації торік по Держкомлісгоспу становив 1,528 млрд гривень ($305 млн), у тому числі на експорт поставлено продукції на суму $133 млн. Ті 19%, які припадають на експорт кругляку, становлять 46% усіх надходжень від продажів продукції.

За радянських часів 60% лісової сировини в Україну надходили з Росії

Нашим основним експортним ринком є Туреччина, куди поставляються техсировина та баланси для виробництва плит МДФ і ДСП, пиловник низьких сортів для виробництва опалубки та будівництва. Таку продукцію в Україні переробляти нікому. Із усього експорту техсировини та баланів 90% становлять твердолистяні породи деревини.

Кілька років тому наша країна співпрацювала з європейськими країнами за бартерним принципом, але за останні п'ять років промисловість України почала розвиватися, ми відмовилися від бартерних відносин і на сьогодні повністю перейшли на єдині розрахунки.

На умовах товарного кредиту закуповуємо лісогосподарську техніку в Німеччині, Угорщині, Словаччині.

— Якими пріоритетами керується держава в тарифному регулюванні експорту та імпорту продукції деревообробки?

— Тарифи на продукцію деревообробки на сьогодні практично не регулюються. Жодних обмежень немає. Кілька тижнів тому було ухвалено закон про обмеження експорту деревини цінних порід і про запровадження на лісопродукцію сертифіката походження. Видається він лише постійним лісокористувачам. Проте на цей закон накладено вето у зв'язку з тим, що заборона експорту суперечить вступу України до СОТ. Я думаю, що закон ухвалять після внесення низки поправок. Ми повністю підтримуємо запровадження сертифіката походження деревини і, звісно ж, не проти запровадження мит на деякі види продукції.

 — Як ви оцінюєте пропозицію Міністра промислової політики України Володимира Шандри обмежити експорт круглого лісу?

— Про обмеження не може бути й мови. Деякі підприємства хочуть диктувати цінову політику та лобіюють вигідні для себе умови. У зв'язку з цим ми маємо проблему: якщо на технічну сировину, баланси буде запроваджено обмеження з експорту у вигляді мита, то нам просто не буде сенсу щось експортувати, тому що залізничні тарифи підвищилися, і ми зараз працюємо на практично нульовій рентабельності. Обмеживши експорт круглого лісу, ми на деяких напрямах взагалі призупинимо заготівлю деревини, тому що немає сенсу заготовляти собі на збиток.

— У СРСР було створено єдину систему організації лісового господарства. У якому стані зараз взаємодія українських і російських лісопромисловців?

— Серйозна кооперація, обладнання, трелювальна техніка — усе випускалося здебільшого в Росії. Під час переозброєння та модернізації своїх цехів ми, звісно ж, поставили сучасне імпортне обладнання, ціна якого вища за російські аналоги, але якість і надійність виправдовують понесені на купівлю витрати.

— Чи реальний вступ України до СОТ до кінця 2005 року?

— Суто економічно, я думаю, Україна готова до цього, і вважаю, громадськість вітатиме всі починання, спрямовані на економічну інтеграцію.

— Як ви оцінюєте інвестиційну привабливість лісопромислового комплексу України?

— На сьогодні Комітет лісового господарства України перебуває в стані вдосконалення структури, і ми на шляху відокремлення деревопереробного виробництва від лісового господарства. Разом із директорським корпусом вивчається питання про доцільність функціонування деревопереробного виробництва в системі Держкомлісгоспу, тому що за досвідом європейських країн державні підприємства не здатні залучити достатню кількість інвестицій у деревопереробну промисловість і розвивати всередині неподільних комплексів якісь окремі напрями. Тому ми йдемо шляхом збереження наявного рівня переробки й, де є можливість, хочемо безболісно для всього ЛПК приватизувати окремі підприємства з метою залучення інвестицій. А невеликі цехи, що завжди існували в галузі для переробки низькосортної деревини та для забезпечення внутрішніх потреб самих підприємств, ми поки що зберігатимемо в державній власності. Сьогодні в Україні є привабливі для інвесторів напрями — з переробки, баланів і технологічної сировини.

— Яка мета відокремлення деревообробки від лісового господарства в структурі державних органів управління?

— У багатьох європейських країнах відмовилися від єдиного держуправління, тому що, маючи в держвласності ліси, важко знайти кошти на інвестиції в державні ж деревообробні підприємства. Зараз в Україну йде розвиток деревообробної галузі. Враховуючи те, що ми ніколи в минулому не задовольняли потреби цього ринку, ми бачимо нашим завданням забезпечення деревообробних підприємств українською деревиною. Ми не хочемо купувати дороговартісне деревопереробне обладнання на шкоду лісовому господарству.

Переробка деревини з часом відійде від лісового господарства, залишаться лише задоволення власних потреб і потреб місцевого населення в невеликих обсягах. І основне завдання, яке ми ставимо перед собою, — це створення нових лісів і збільшення лісистості нашої країни. Кілька років Держкомлісгосп і його наукові підрозділи розробляли основи можливого реформування галузі. Держкомлісгосп, НДІ працюють із міжнародними структурами, вивчають шляхи можливого реформування. Це і австрійський проект, і шведський. Активно співпрацюємо з польськими та литовськими лісівниками.

На базі цих напрацювань ми направили на ім'я Президента записку про стан ведення лісового господарства, про його проблеми та перспективи, і за його дорученням представили на розгляд уряду Концепцію розвитку лісового господарства.

Запропонована модель ведення лісового господарства ґрунтується на державній власності на ліси та широкому залученні приватного бізнесу для виконання різних робіт і надання послуг лісовому господарству з вирощування лісу, лісозаготівлі, захисту від шкідників тощо.

Наша думка така, що лісове господарство має закінчуватися лісозаготівлею та реалізацією деревини, охоплюючи весь цикл єдиного виробництва: від збору насіння та вирощування садивного матеріалу до рубки головного користування, суцільної, вибіркової або поступової, тобто до збору врожаю. Адже збором врожаю та реалізацією деревини закінчується цикл лісового господарства в більшості країн Європи. А гроші, зароблені при цьому, спрямовуються на вирощування лісів, їхню охорону тощо.

 — Чи вплинула на інвестиційний клімат політична криза 2004 року?

— Я не думаю, що криза якось різко вплинула на інвестиційний клімат загалом, постреволюційний період характеризувався зацікавленістю інвесторів у лісопереробній галузі.

— У травні цього року з'явилася інформація про список із 29 підприємств, що підлягають реприватизації. У ньому перебували Рубіжанський КТК і компанія «Укрпапірпром». Скажіть, чи збереглися плани реприватизувати ці два підприємства?

— На сьогодні коментувати ці питання не в моїй компетенції.

— Чи існують плани будівництва нових деревообробних підприємств?

— Так, звісно. Нещодавно компанія Fruytier Group оголосила про свої плани будівництва великого меблевого комбінату потужністю до 75 тисяч кубометрів на рік, вона зацікавлена в низькосортній деревині для виробництва дешевих меблів. Інший приклад: Kronospan уже зараз будує кілька великих комбінатів для виробництва МДФ і ДСП потужністю до 500 тисяч кубометрів продукції на рік. Якщо буде побудовано 4–5 комбінатів, то ми закриємо питання про експорт низькосортної деревини. Таким чином, ми надамо можливість активно розвиватися внутрішньому ринку, спрямувавши понад 2 млн кубометрів низькосортної деревини великим деревообробним підприємствам України.

Ми всіляко сприяємо новому будівництву, надаємо консультації під час вибору найвигіднішого місця для розташування виробництва, ближче до ринків збуту та сировини. Сьогодні укладено попередні угоди про постачання обладнання з польською компанією Barlinek, яка вже зараз будує завод з випуску дубової підлогової дошки. Потужність заводу передбачається близько 2 млн квадратних метрів на рік. Компанія готова в найближчі два роки продовжити інвестувати проект, вклавши в нього близько 40 млн євро. Її цікавлять постачання сировини в обсязі 200 тисяч кубометрів деревини.

Так само активно цікавляться інвестуванням у будівництво нових заводів турецькі компанії. Ми це лише вітаємо й робитимемо все, щоб поліпшити інвестиційний клімат.

— Яка участь російських компаній у лісовому бізнесі України?

— Я не бачу реальної, серйозної участі. Польські компанії, литовські, німецькі, турецькі — присутні, російські — ні.

Основну частку в ЛПК займають плитні матеріали та целюлоза

— Чи є плани побудувати нові ЦПК?

— Поки що лише на стадії вивчення. Цього року ми зробили один дуже серйозний крок, пов'язаний із переробкою, який було нормально сприйнято громадськістю. Уперше в історії лісового господарства України ми провели в рамках виставки «Лісдревмаш» виставку своїх ресурсів. Це було зроблено для того, щоб дізнатися думку лісогосподарників про ситуацію в ЛПК України. На жаль, до 2004 року ми дізнавалися про початок будівництва в самий останній момент.

— Що потрібно компанії, щоб побудувати деревообробне підприємство або зайнятися лісозаготівельною діяльністю в Україні?

— Сьогодні в Україні жодних обмежень на отримання ліцензії немає. Усе підпорядковано тому, щоб допомогти людям отримати ліцензію, тому що це робочі місця, це податки до місцевих бюджетів. Усі кроки уряду, Президента спрямовані на те, щоб полегшити та спростити процедуру отримання ліцензії. Усе розраховано на позитивний результат.

— Чи існують пільги для інвесторів?

— Колишнім урядом багато пільг у вільних економічних зонах було скасовано. Зараз вирішується питання про відновлення пільг.

— Який обсяг інвестицій у галузь був в Україні у 2004 році?

— У лісове господарство інвестицій надходило дуже мало, близько 52 млн. У 2004 році реалізовано два інвестиційні проекти на суму 220 тисяч євро з виготовлення паркетної ламелі та дубової планшетки.

— Як ви ставитеся до пропозиції одного з депутатів Верховної Ради запровадити в Лісовий кодекс кримінальну відповідальність за незаконну заготівлю деревини?

— Я б не сказав, що в нас є така проблема. У нас практично немає незаконного експорту як такого. За офіційною статистикою, відсоток незаконних рубок від загального обсягу лісозаготівель менше ніж 1%. Незаконні рубки переважно відбуваються в Карпатському регіоні, де люди з якихось причин могли втратити роботу. Але навіть там, за найсміливішими оцінками, їхній розмір становить 2–3%. Тим паче, для вступу до Євросоюзу ми маємо дотримуватися низки обмежень — таких як посилення контролю якості, забезпечення легальності походження деревини та ін. Ми робимо все, щоб остаточно припинити незаконні рубки.

Новий Лісовий кодекс України вже пройшов перше читання і перебуває на розгляді в комітетах Верховної Ради. Він буде винесений на сесію Верховної Ради для ухвалення його в другому читанні. У ньому передбачається переважно державна власність на ліси. Виходячи з цього положення, і розвиватиметься нормативно-правова база, яка включає відповідальність за порушення в лісокористуванні.

— Як в Україні здійснюється лісовідновлення?

— В Україні лісовідновлення здійснюється практично на 100% . Кожен другий гектар лісів в Україні — рукотворний. Щороку новими лісами засаджується не менше ніж 35–40 тисяч гектарів. Це на 10–15% перевищує площі суцільних рубок, у тому числі й лісорозведення. Таким чином, вкрита лісом територія в Україні та запас деревини в її лісах щороку збільшується. На підприємствах лісового господарства є базисні лісові розсадники, де вирощується щороку понад 300 млн одиниць стандартного садивного матеріалу, у системі Держкомлісу — 16 тисяч постійних лісонасінних ділянок і плантацій для отримання якісного лісового насіння.

— Чи існують плани підвищення лісистості?

— Ведення лісового господарства здійснюється на підставі Державної програми «Ліси України», розрахованої на 2002–2015 роки, яка передбачає збільшення лісистості території країни, підвищення якісного складу лісів. Зараз, як я вже казав, ми розробили проект Концепції розвитку лісового господарства України, який подали на затвердження до уряду, поставили завдання підвищити лісистість країни з урахуванням її кліматичних зон. Сьогодні лісистість у Карпатах становить близько 50%, на півдні країни до степової зони вона не перевищує 4–5%. У сукупності цих зон оптимальний відсоток лісистості для нашої країни має бути близько 20%, а ми сьогодні маємо 15,7%. Для того щоб досягти потрібного показника, нам необхідно посадити 2,5 млн гектарів лісів. Ми впораємося із цим завданням років через 20–25 за розрахунку садіння по 100 тисяч гектарів нових лісів на рік. Досвід у нас є. Наприклад, у повоєнний період з 1948 по 1953 рік в Україні було посаджено 1,3 млн гектарів нових лісів. У середньому на рік створювалося по 250–270 тисяч гектарів лісонасаджень.

Сьогодні ми збільшуємо лісистість країни, і Президент підтримує нашу роботу. Для цього не потрібні величезні грошові кошти. Головна умова для розв'язання цього питання — добра воля, розуміння важливості проблеми на рівні місцевої влади та передача Держкомлісгоспу земель для майбутніх лісів. В Україні зараз багато земель виведено з сільськогосподарського обробітку — близько 8 млн гектарів, а ми кажемо, що нам треба 2,5 млн гектарів. Я думаю, що землі будуть виділені, за сприяння уряду буде знайдено необхідні грошові кошти. А лісівники вже готові заліснювати землі, які непридатні для ведення сільського господарства. Щороку ми проводимо садіння близько 40 тисяч гектарів культур і сподіваємося збільшити обсяг до 140 тисяч.

— Як ви ставитеся до проекту відновлення транспортного потоку лісу з північного заходу Росії на європейський південь і до Африки, який за радянських часів проходив через Одесу, Крим і Чорноморське узбережжя України?

— Є багато проектів, зараз іде активна реконструкція наших портів. Але у зв'язку з тим, що Україна ще й велика хлібна країна, ми відчуваємо труднощі в транспортуванні під час збору врожаю зернових, тому що зерно виходить на перший план. Я думаю, що не лише можна, а й потрібно відновлювати транспортні потоки в усіх напрямах. Це могло б бути для України стратегічно важливим, тому що дає робочі місця, можливість заробити і людям, і підприємствам.

— Чи плануєте ви передавати лісові ділянки в оренду?

— Ні, ми не плануємо передавати в оренду ліс. У наших планах — самостійно вести лісове господарство, власними силами заготовляти деревину, при цьому вільно продавати її на аукціонах. Сьогодні лісозаготівлі ведуться переважно силами своїх постійних робітників у державних лісгоспах. Зараз ми почали розвиток малого бізнесу у сфері надання послуг лісовому господарству як із заготівлі деревини, так і з інших видів лісогосподарських робіт.

Кожен другий гектар лісу в Україні — рукотворний

Я кілька разів був у Польщі. Так ось там підприємства лісового господарства повністю відійшли від переробки лісу. Державні лісові підприємства займаються виключно охороною лісу, лісовідновленням, доглядом за лісом, заготівлею та продажем деревини. Увесь комплекс робіт майже на 100% виконує дрібний бізнес на замовлення державних підприємств. Те, що ми побачили в Польщі, нас приємно здивувало й надихнуло на подальше вдосконалення наших лісогосподарських відносин. Усе це позитивно сприймається громадськістю. Ми в Україні зараз прагнемо роз'яснити громадськості, що ліс відновлюється і рубка лісу — це збір врожаю.

Порівняно з Росією Україна — маленька й густонаселена країна. Тому всім видно, коли й де рубають, і громадська думка про рубки дуже крихка та вразлива.

— Яким умовам має відповідати компанія, щоб вона могла отримати держзамовлення на рубку лісу?

— Компанія або суб'єкт підприємницької діяльності повинні мати всі встановлені допуски для заняття обраним нею видом діяльності, включно з наявністю техніки, ліцензією комітету з охорони праці. Усе це забезпечує високу якість робіт. Відбір виконавців здійснюється на конкурсній основі з урахуванням меншої вартості операцій. На сьогоднішній день приватні структури рубають ліс для держави за $6–8 за кубометр за собівартості на державному підприємстві в $10. Тому найчастіше обирають не державних лісорубів, а приватних. Ми сьогодні хочемо сформувати цей ринок послуг усередині галузі та рекомендуємо найкращим компаніям прийти в цей бізнес до нас на роботу.