Статті з «Дзеркала тижня» про проєкт Податкового Кодексу

Що характерно для сучасного українця у відносинах з державними органами? Характерним є очікування вже на підсвідомому рівні чиновницького свавілля. Деградація державних органів викликала природну реакцію в суспільстві — недовіру до чиновника і бажання активно відстоювати свої інтереси, зокрема в судах, або домовлятися. За умов відсутності ефективного механізму відповідальності чиновника лінія поведінки (йти до суду чи домовлятися) визначається в більшості випадків з точки зору того, що дешевше й швидше. Не можна сказати, що судовий захист в Україні достатньо ефективний, але альтернатива у відстоюванні своїх прав і надія на позитивний результат все-таки існують.

За роки незалежності України правовий механізм оскарження дій чиновників зазнав значних змін у бік демократизації. Найпоказовішим у цьому зв’язку є розвиток законодавства у сфері адміністрування податків. Наприклад, до статті 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні», що регулює права податкових органів, зміни та доповнення вносилися 15 разів. Порівняно з 90-ми роками минулого століття права податкових органів зменшилися та стали чіткіше сформульованими.

Чи задоволені цим податкові органи? Звісно ж, ні — їм завжди хочеться більше. Чи задоволені платники податків наявними в податкових органів правами? Звісно ж, ні — їм завжди хочеться, щоб таких прав було менше. Але чинне на сьогодні законодавство — це компроміс між податковими органами і громадянином. Це баланс, досягнутий за два десятиліття еволюційного розвитку у життєво важливих для держави і суспільства відносинах.

Саме у сфері збирання податків баланс інтересів кожного окремого громадянина і держави можна розглядати як показник реального стану демократії, який не можна спотворити липовою статистикою. Наприклад, у США громадянин згадує про податкову службу один раз на рік, коли відправляє декларацію електронною поштою. Податкова служба теж пам’ятає про громадянина, повертаючи переплачені громадянином податки на його банківський рахунок. Причому робить це податкова служба протягом тижня після отримання декларації. Що б не говорили про американську демократію, але платникові податків про інше й мріяти не варто. Хіба що про повне скасування податків.

Нам далеко до американського варіанта, але дуже хочеться зберегти хоча б те, що вже досягнуто. А досягнуто чимало. Наприклад, податковий орган може прийти на перевірку платника податків у чітко встановлених випадках. Якщо такий прихід необґрунтований, то сміливо можна попросити товаришів із податкових органів повертатися назад. Тобто просто не допустити до перевірки. При обґрунтованому недопуску товаришів перевіряючих негативних наслідків для платника податків практично немає — хіба що попсують нерви погрозами.

Якщо до платника податків все-таки прийшли обґрунтовано і донарахували за самі не хочу, то рішення можна оскаржити в суді або податкових органах. Як показує офіційна статистика ДПАУ, у середньому у 20% випадків податкові органи самі скасовують донараховані суми. Ще у 20% випадків донарахування скасовує суд. Хоча, виходячи з нашого досвіду, в судах такий відсоток все-таки вищий.

Поки суми, донараховані податковими органами, оскаржуються, вони вважаються неузгодженими. Це означає, що платник податків не повинен сплачувати їх до бюджету. Це також означає, що проти посадових осіб платника податків не можуть порушити кримінальні справи. На практиці, буває, порушують, але це незаконно, і таку справу можна закрити в суді.

А тепер коротко про те, як ці норми врегульовано в проєкті Податкового кодексу, ухваленому 17 червня ц.р. у першому читанні.

Проєкт не передбачає механізму узгодження податкових зобов’язань. Пункти 21.15 і 21.19 ст. 21 розділу II передбачають, що оскарження податкового повідомлення в адміністративному чи судовому порядку не звільняє такого платника податків від обов’язку сплатити суми, визначені податковим органом.

У проєкті документа закладено значне розширення прав податкових органів при проведенні перевірок і повноважень щодо обмеження діяльності платника податків.

Наприклад, стаття 40 розділу ІІІ передбачає можливість проведення таких видів перевірок: 1) документальна виїзна планова; 2) документальна виїзна позапланова; 3) документальна невиїзна; 4) камеральна невиїзна; 5) контрольна виїзна планова; 6) контрольна виїзна позапланова. Порівняно з чинним законодавством видів перевірок стало удвічі більше.

Збільшилася й загальна тривалість перевірок. Планова — 45 днів, позапланова і контрольна — по 15 (строки зазначені з урахуванням можливості продовження). При цьому кількість позапланових і контрольних перевірок не обмежується. Проєкт кодексу вводить таке поняття, як опитування фізичних осіб з можливістю виклику їх до податкових органів (ст. 47). Податкові органи також отримали право виїмки оригіналів документів і отримання копій документів.

Підстав для проведення позапланової перевірки стало значно більше — 15 проти 9 на сьогодні. До цього ще додається дев’ять підстав для проведення контрольної перевірки. Серед підстав значиться, зокрема, отримання податковим органом запиту від підрозділу, який проводить оперативно-розшукові заходи.

Немаловажною новацією є й те, що платник податків позбавлений можливості не допустити перевіряючих, якщо в них немає підстав для перевірки. Проєкт передбачає можливість недопуску лише в тому випадку, якщо немає направлення на перевірку. А якщо є, то неважливо, що там написано, — повинен пустити. Якщо ж платник податків не допускає посадових осіб податкової на перевірку, то протягом двох діб через суд податковий орган може зупинити будь-які операції на банківських рахунках такого платника. Така ситуація практично відкидає податкове законодавство України до середини 90-х років і навіть посилює його.

Можливо, наведені вище зміни здаються сухою констатацією. Але давайте подивимося, що це означає на практиці.

Податковий міліціонер, практично не напружуючись, заводить оперативно-розшукову справу. Підставу для цього він завжди знайде. Наприклад, прочитав в Інтернеті, що податкові органи не виконали план надходжень до бюджету. Почухавши потилицю, доблесний міліціонер відкриває оперативно-розшукову справу і направляє запит до податкового органу про перевірку одного з платників (а може, одразу 10 чи 20). Тепер податкова інспекція має всі підстави прийти на перевірку.

У рамках такої перевірки інспектор, швидше за все, попросить надати йому всі документи. На запитання, що означає «всі документи», може пролунати відповідь, що всі — це означає всі. Інспектор напевно не повірить, що йому дали «всі документи» і з дозволу начальника застосує непрямі методи, а ще зменшить витрати, не підтверджені «всіма документами». І ось має платник на руках акт перевірки мільйонів так на десять гривень.

Бухгалтер і директор такого платника податків напевно будуть обурені, але зробити нічого не зможуть. Не зможуть тому, що в такому разі податкова інспекція податкове повідомлення не направляє (тобто оскаржувати нічого).

Акт перевірки буде передано доблесному податковому міліціонеру, який, звісно ж, порушить кримінальну справу. Така справа, швидше за все, триватиме довго (якщо порушать за фактом, а саме це вони й зроблять), і з головного бухгалтера і директора повільно вип’ють усі соки, щоб досягти свого. Для закриття такої кримінальної справи в суді, у зв’язку з незаконним порушенням, підстав практично немає, оскільки інститут узгодження податкових зобов’язань припинить своє існування.

Наскільки наведений сценарій є реальним? Принаймні, автори проєкту Податкового кодексу в це дуже навіть вірять. Свідченням цього є підпункт 28 пункту 22 розділу ХІХ проєкту Податкового кодексу, який передбачає звільнення від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності (тобто до моменту пред’явлення обвинувачення) сума донарахованого податкового зобов’язання буде погашена, незалежно від розміру податкового зобов’язання. Таким чином, усе красиво, складати обвинувальний висновок навіть не доведеться — можна просто викликати на допит шість разів на тиждень протягом року, і липові суми самі надійдуть до бюджету, а бухгалтер з інсультом — до лікарні (це, до речі, ситуація з реального життя).

Якщо не зачіпати податкову міліцію, то від цього легше не стає. Після, наприклад, звичайної планової перевірки такі самі липові суми, донараховані інспектором, підлягають сплаті до бюджету протягом десяти днів після отримання податкового повідомлення. Вище вже згадувалася статистика скасування податкових донарахувань податковими органами та судами. З огляду на таку статистику, як мінімум у 20% випадків існує ймовірність, що донарахування будуть скасовані самим податковим органом. Однак лише адміністративне оскарження, згідно з проєктом Податкового кодексу, може зайняти до 120 днів (з урахуванням продовження строків розгляду скарги).

В адміністративних судах справи розглядаються в середньому до трьох з половиною років (і в цьому заслуга саме держави, а не платників податків). Таким чином, заплативши необґрунтовано нараховений податок, компанія зможе повернути сплачену суму не раніше ніж через чотири роки. При цьому ні пені, ні іншої компенсації знецінення грошових коштів, ні відшкодування витрат на юристів вона не отримає.

І ось головне питання — а які наслідки для інспектора та його начальника можуть виникнути у зв’язку з донарахуванням липових сум? Максимум з інспектора знімуть премію. У кричущому випадку — когось понизять на посаді. Якщо платник захоче стягнути з податкових органів збитки, завдані незаконним донарахуванням, то, можливо, суд і присудить такі суми, а ось реально отримати їх з бюджету навряд чи вдасться (оскільки в бюджеті не закладаються відповідні статті витрат). Імовірність банкрутства платника податків виглядає вищою, ніж відшкодування завданих збитків з бюджету. Ось вам і баланс інтересів.

Але що вражає в ситуації з проєктом Податкового кодексу, так це та швидкість, з якою його намагаються ухвалити, і та локшина, яка супроводжує всі офіційні заяви щодо проєкту. Представники уряду постійно заявляють, що Податковий кодекс — це благо, це зниження податкового навантаження і спрощення адміністрування. Однак це і є локшина. У деяких випадках проєкт справді містить низку позитивних змін, але це ніщо порівняно з тим негативом, який у ньому закладено.

Наприклад, стверджується, що ставка податку на прибуток буде знижена до 20%. Але при цьому замовчується, що ще 5% сплачуватимуться до місцевого бюджету (пункт 20.1 статті 20 розділу ІІІ проєкту). Але головне — у проєкті (п. 3.1.1. ст. 3 розділу III, ст. 7 та ін.) практично встановлюється закритий перелік витрат, які можуть бути віднесені на валові витрати. Крім того, планується запровадити, по суті, принцип нормування, коли з витрат виключатимуться суми втрат, крім норм природного убутку. Наприклад, суми роялті, що сплачуються нерезидентам, взагалі заборонено включати до складу валових витрат. Таким чином, виключається нинішнє положення, згідно з яким на валові витрати можуть відноситися будь-які витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності платника податків.

Проєкт кодексу не передбачає податкової консолідації в рамках підприємства з філіями, тобто збитки окремих філій не зможуть бути «згорнуті» з прибутком загалом по підприємству. На практиці все це означає, що валових витрат стане менше, а оподатковуваного прибутку — більше, тобто податкове навантаження значно збільшується.

Деклароване зближення податкового обліку з податку на прибуток із фінансовим обліком є вельми віддаленим, оскільки проєкт не бере за базу дані фінансового обліку, а прагне самостійно встановлювати основні правила. Тож розбіжностей між фінансовим і податковим обліками набереться чимало, до того ж їх треба буде окремо вираховувати і відображати в декларації. Тобто адміністрування податку ускладнюється.

Новації, що стосуються податку на додану вартість, також призводять не до зниження податкового навантаження, а до збільшення. Так, попри анонсоване зниження ставки ПДВ протягом п’яти років до 17% (чомусь не віриться і в це, адже хто заважає весь час переносити дату зниження податку?), механізм податкового відшкодування і момент виникнення права на податковий кредит фактично значно збільшують податковий тягар для платника податків. Податковий кредит визнаватиметься в момент виникнення податкових зобов’язань. Це означає, що якщо платник податку будує завод або створює основні фонди, то податкового кредиту, накопиченого у зв’язку з будівництвом, такий платник не побачить до моменту продажу такого заводу чи основних фондів. Механізм відшкодування ПДВ з бюджету такий, що сума сплаченого ПДВ теоретично може бути отримана з бюджету через 15 місяців (з урахуванням часу податкової перевірки, яка може тривати до 60 днів).

Повним цинізмом виглядає «реформування» єдиного податку. Наприклад, діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку й аудиту, інжинірингу, консультування з питань комерційної діяльності та управління не може здійснюватися із застосуванням єдиного податку. Крім того, самозайняті особи повинні щороку реєструватися в податкових органах, які можуть відмовити в такій реєстрації за наявності, наприклад, податкового боргу (ст. 30 розділу ІІ проєкту). А без такої реєстрації займатися своєю діяльністю ця особа не зможе.

До чого все сказане вище може призвести? По-перше, намітиться перехід платників з іноземним капіталом від виробництва товарів в Україні до імпорту товарів в Україну або до давальницької схеми переробки. При імпорті чи давальницькій переробці залишається мінімальна торговельна націнка, з якої й сплачуються податки. Тобто державний бюджет втрачає. При цьому низка великих компаній з іноземним капіталом уже серйозно розглядає подібну можливість (нам як консультантам уже були поставлені відповідні запитання).

По-друге, зросте кількість випадків неофіційного закриття питань із податковими органами. Це буде дешевше, ніж платити липову суму до бюджету і потім чотири роки судитися, та ще й від кримінальної справи відбиватися. Тобто державний бюджет знову втрачає.

По-третє, ті єдиноподатники, яким незабаром відмовлять у праві перебувати на спрощеній системі, підуть у тінь. Тобто бюджет і в цьому випадку зазнає втрат.

Невже «проштовхувачі» проєкту Податкового кодексу цього не розуміють? Навряд чи, не варто їх недооцінювати. Отже, проєкт переслідує зовсім іншу, ніж наповнення державного бюджету, мету. Ця мета простежується досить ясно. Це — наповнення бюджету, тільки не державного, а особистого (напевно, начальникам податкових органів буде доведено план зі збору «мзди» і занесення її нагору). Це — можливість мати механізм переділу власності (ми ще не раз почуємо про справи, подібні до справи Ходорковського в Росії). Це — механізм, за допомогою якого можна закрити рота будь-кому неугодному, а також убити середній клас, що зароджується.

І вся ця «махина» буде зосереджена практично в одних руках, які вже розставили своїх людей на ключових позиціях у податкових органах і Мінфіні. Це і є «російський шлях» розвитку з єдиним олігархом і рейдером — державним чиновником, що контролює податкові органи.

Так, зовсім забули про один нюанс. Для бюджету все-таки є один плюс. З моменту набрання чинності Податковим кодексом усі неузгоджені на цю дату податкові зобов’язання (у зв’язку з оскарженням їх платниками податків) стануть узгодженими (оскільки інститут узгодження зобов’язань скасовується). За найскромнішими підрахунками (з використанням даних ДПАУ), сума таких одномоментно узгоджених зобов’язань становитиме як мінімум 25 млрд грн. Начебто непогано для держави, але як же бути з кризою і тими, хто цю державу утримує? Адже після такої одномоментної сплати багатьох можна не дорахуватися.

На завершення хотілося б звернутися до тих 247 народних депутатів, які проголосували за проєкт Податкового кодексу в першому читанні. Ви впевнені, що завтра цей кодекс не буде використаний проти вашого бізнесу чи бізнесу тих, чиї інтереси ви представляєте? Які у вас є гарантії, що цього не станеться? Ви впевнені, що вічно будете в більшості? До другого читання вивчіть хоча б розділи ІІ і ХІХ проєкту Податкового кодексу і зніміть ту «локшину», яку вам повісили на вуха…

Проєкт ПК: доопрацьовувати потрібно, але складно

Андрій АЛЕКСЄЄВ
 

23 червня ц.р. Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) провів круглий стіл на тему «Пріоритети реформування податкової політики України: як перейти від фіскальності до стимулювання ділової активності?» Оскільки запрошені представники уряду та адміністрації президента на засідання не прийшли, експертам довелося влаштувати своєрідний «міжсобойчик» з обміну думками.

Позицію великого бізнесу представляв президент Українського союзу промисловців і підприємців, народний депутат Анатолій Кінах, малого та середнього підприємництва — голова комітету ВР з питань промислової, регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська, іноземних інвесторів — виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, незалежних аналітичних структур — директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова Василь Юрчишин.

У дискусії також узяли участь Ярослав Жалило та Олексій Молдован з НІСД, Євген Черевиков з Інституту економіки та прогнозування НАНУ, Алла Соколовська з Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління при Мінфіні.

Учасники круглого столу наполегливо намагалися знайти (і подекуди знаходили) в проєкті Податкового кодексу позитив. Проте значно більше під час обговорення прозвучало критики: на жаль, документ далеко не такий хороший, як нас наполегливо переконують представники влади.

— У проєкті є досить серйозні позитивні моменти, починаючи від задекларованого зниження рівня оподаткування, насамперед — ПДВ і податку на прибуток, — зазначив Анатолій Кінах, який презентував, за його словами, позицію «практично всіх асоціацій та об’єднань бізнесу України». — Є чітка політична воля зберегти спрощену систему оподаткування, розширити базу оподаткування, боротися з явищем мінімізації податків, домагаючись скорочення тіньового сектора економіки. Це однозначно підтримується.

Водночас ми змушені констатувати, що в проєкті Податкового кодексу є величезна кількість проблем. Це — надмірне збільшення повноважень державних фіскальних органів стосовно повноважень і прав платників податків. Зокрема, є спроба повернутися до деяких складних періодів розвитку України, які ми пережили. Наприклад, спроба повернення до безакцептного списання фінансових ресурсів з рахунку без рішення суду. Крім цього, є питання, що стосуються опечатування приміщень, огляду жилих будинків. Це, як уже підтвердило Міністерство юстиції, є грубим порушенням норм законодавства, прав людини.

Серйозним недоглядом, на думку
п. Кінаха, є те, що цей варіант Податкового кодексу адекватно не відображає стимулюючу функцію податкової системи, що особливо важливо в умовах України, яка має дуже високий рівень фізичного та морального зносу основних фондів. Народний депутат наголосив на принциповій важливості відновлення дії податкового векселя на ПДВ — «оскільки жодному інвестору не зрозуміло, чому при проходженні митних процедур від нього вимагають сплати одразу 20% вартості обладнання, яке необхідне для випуску продукції».

— Позитивним кроком податкової реформи стало зниження ставок ключових податків, — зазначив старший консультант відділу економічної та соціальної стратегії НІСД Олексій Молдован. — Водночас, на нашу думку, синхронне зниження ставок податку на прибуток підприємств і ПДВ (до кінцевих значень) призведе до значного падіння доходів держбюджету на 2,8% ВВП, або майже 10% його загальних доходів. У проєкті кодексу не згадуються достатні компенсаційні джерела, які дозволять покрити цю втрату доходів.

Досить сумнівним з точки зору доцільності та ефективності виглядає положення щодо зниження ставки ПДВ. Цей податок є одним із непрямих, тому фактичний суб’єкт оподаткування — кінцевий споживач, а не підприємство, яке його сплачує. Оскільки уряд хоче дати стимул для розвитку бізнесу, то зниження ставки ПДВ до 17% в умовах гострого дефіциту ресурсів видається не цілком ефективним рішенням.

Експерт також відзначив непослідовність розробників проєкту кодексу. Так, при різкому зниженні ставок ПДВ і податку на прибуток уряд значно розширює перелік пільг, звільнень і преференцій, особливо в рамках спеціальних податкових режимів. Це, на думку вченого, може призвести до падіння податкових надходжень понад 2,8% ВВП.

Загалом, зазначив п. Молдован, у проєкті Податкового кодексу робиться спроба компенсувати зниження фіскального навантаження на корпоративний сектор посиленням тиску на доходи фізичних осіб. Загалом це відповідає світовим та європейським тенденціям еволюції податкової системи. Але в ЄС посилення фіскального тиску стосується фізичних осіб з високими доходами, тоді як у запропонованому кодексі воно зачепить більшість громадян незалежно від рівня їхнього доходу. З огляду на це, а також прогалини в частині адміністрування податків, експерт зазначив доцільність у нинішніх умовах змістити акцент оподаткування — з доходів на споживання.

Наталія Королевська погодилася з думкою Анатолія Кінаха, який назвав, на її думку, усі базові «гріхи» проєкту Податкового кодексу. За словами депутата, при очолюваному нею комітеті створено робочу групу за участю представників підприємницького сектора, метою якої є розроблення необхідних змін до проєкту.

— Основною помилкою цього ПК є утиск прав платників податків і надання надмірних і безконтрольних прав податковим інспекторам, — каже народний депутат Наталія Королевська. — Щоб можна було говорити про інноваційну, технологічну і конкурентоспроможну економіку, цей проєкт Податкового кодексу мав би стати конституцією, що визначає взаємини держави і бізнесу. Насправді ж він став причиною економічного шоку, в якому опинився бізнес, ознайомившись з основними положеннями документа.

На думку п. Королевської, бізнес повинен об’єднати зусилля, щоб або кардинально змінити цей кодекс, або, розуміючи, що змінити його кардинально неможливо, і потрібен документ у зовсім іншому форматі — збалансований, адекватний, перспективний, — домогтися відкликання ухваленого в першому читанні проєкту.

«Ми зі свого боку, — продовжила депутат, — підготували вже понад 500 поправок і продовжуємо цю роботу, щоб спробувати розробити адекватний альтернативний документ, який міг би бути розглянутий Верховною Радою».

Канікули суворого режиму, або За жадібність олігархів розплатиться малий бізнес
 

 

Олександр КІРШ
 

Робоча група вносить до різко оновленого проєкту Податкового кодексу України вельми істотні правки. Постійні вісті про зміни в тексті Податкового кодексу, можливо, нагадували б зведення з полів битв, якби про них повідомляли. Проте все змінюється круто й регулярно, а повної інформації про це немає навіть у самих тих, хто змінює. Тобто свою-то пропозицію вони знають, а ось чи буде вона врахована — поняття не мають.

Та й ті, хто ухвалює рішення, у їхній остаточній долі не впевнені, тим паче — в долі інших рішень. Так і створюється цілісний, кодифікуючий податкове законодавство кодекс — з єдиною концепцією, розумінням, термінологією...

При цьому напевно відомо лише те, що від проєкту, який пройшов Кабмін, залишилося, м’яко кажучи, не все. Масштаби і темпи введення в текст новацій вельми вражають, особливо — темпи.

Перше читання в парламенті щодня вдосконалюваного документа, як відомо, вже відбулося; читання ж друге може, за чутками, трохи відкластися.

Ось що на момент написання статті було відомо з підвалів Мінфіну, де дислокується основна (начебто) робоча група зі створення тексту.

При обчисленні податку на прибуток дохід визначатиметься за датою відвантаження (методом нарахування), тобто аванси-передоплати до доходу включатися не повинні, а для розрахунку витратної частини знову використовуватиметься бухгалтерська собівартість реалізованої продукції, але з урахуванням норм кодексу (які містять свій докладний перелік включуваних до собівартості витрат, причому далеко не такий місткий, як бухгалтерський).

Пропонується обмежити віднесення на валові витрати процентних платежів за боргові вимоги.

Курсові валютні різниці, накопичені до набрання чинності кодексом (до 01.01.2011 р.), не враховуватимуться.

Збирачі податків зможуть активніше застосовувати механізм звичайних цін при бартері, операціях із пов’язаними особами, зовнішньоторговельній діяльності та операціях з «нетрадиційними» платниками.

На 2011—2015 роки передбачена нульова ставка єдиного податку для фізичних осіб, які проводять господарську діяльність виключно з надання побутових послуг і обсяг доходів яких не перевищує 300 тис. грн. на рік.

6-відсоткова ставка встановлюється для юридичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, і граничний обсяг розміру доходу для таких осіб — 3000 мінімальних зарплат, тобто приблизно 2,7 млн. грн.

Крім того, нульова ставка податку передбачена для юридичних осіб, обсяг доходів яких при підтвердженні статусу платника податків не перевищує 100 тис. грн. — мабуть, теж на рік, тобто таких буде дуже мало.

При цьому скорочується список тих, хто може сплачувати єдиний податок (цього права, наприклад, позбудуться суб’єкти господарювання, які, зокрема, здійснюють оптову торгівлю, аудиторську, бухгалтерську, рекламну, консультаційну, посередницьку, юридичну діяльність, діяльність із надання приміщень в оренду, з охорони і з продажу товарів (послуг) через Інтернет).

Водночас єдиноподатники будуть зобов’язані сплачувати внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування в порядку, встановленому відповідними законами. Сподіваємося все ж, що мова піде, в гіршому випадку, про обкладення внесками доходу самого підприємця лише в рамках розміру мінімальної зарплати (ну не весь же його дохід, що включає й витрати, прирівнювати до зарплати!). Тим паче що голова Держкомпідприємництва М.Бродський казав у Шустера, що йдеться лише про внесок у розмірі 300 грн. на місяць.

Для неєдиноподатників (тобто «нормальних») підприємців запроваджується бухоблік за спрощеною системою (до затвердження спрощеної системи тимчасова форма ведення обліку фізичними особами — підприємцями затверджуватиметься ДПАУ).

Податкові роз’яснення зможе видавати лише Мінфін, а ДПАУ надаватиме лише індивідуальні податкові консультації. При цьому пропонується встановити, що не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до податкового роз’яснення чи консультації, наданих у письмовому вигляді. Тобто тепер платники податків зможуть уникнути відповідальності, якщо вони діятимуть на підставі будь-яких листів і консультацій, незалежно від того, кому конкретно вони надані.

У другому розділі проєкту посилюються розміри фінансових санкцій: за повторне протягом року неподання декларації штраф накладатиметься вже в розмірі не 170, а 1700 грн. При самостійному визначенні податківцями податкових зобов’язань або їх донарахуванні штраф становитиме 100% від суми нарахованого податкового зобов’язання.

Зберігаються й штрафи за використання пільг не за призначенням — стягнення до бюджету суми податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також накладення штрафу в розмірі 200% такої суми.

Запроваджується штраф за неподання платником податків органам державної податкової служби податкових декларацій, подання недостовірної інформації, яка може бути підставою для неправомірного повернення, відшкодування з бюджету податків і зборів, взаєморозрахунків з бюджетом, — у розмірі 10% суми, заявленої до повернення чи відшкодування з бюджету, і суми взаєморозрахунків з бюджетом.

Платникам податків, які не забезпечили зберігання первинних документів облікових та інших регістрів бухгалтерської і статистичної звітності, штраф намічається в розмірі 510 грн., за повторне протягом року незабезпечення такого зберігання — 1020 грн.

Це все в проєкті ніби як поки залишилося. А тепер — останні зміни та новини:

із зрозумілих причин пішов (знову!) податок на багатих, тобто — на дорогу «великоплощинну» нерухомість;

закріпилася ідея податковий прибуток рахувати, як і в бухобліку, за відвантаженням/оприбуткуванням, а ПДВ — як і раніше — за першою подією (зближення податкового обліку з бухгалтерським супроводжується, таким чином, розривом усередині самого податкового обліку);

обіцяне щорічне зниження ставки ПДВ на 1 відсотковий пункт діятиме лише протягом трьох років — з 2012-го по 2014-й, а потім ставка знову становитиме 20%;

зменшення податку на прибуток перетворилося поки що на заміну 25% на 20% до «центрального» бюджету + 3% + 2% — до бюджетів місцевих. Але надалі 20% таки зменшаться: 2012 рік — 19%; 2013-й — 18%; 2014-й — 17% (плюс ті самі 5% до місцевих бюджетів!);

зникла 17-відсоткова ставка податку з доходу фізосіб на наддоходи (понад 50 тис. грн. на місяць);

перестали навіть мріяти про мораторій на внесення змін до кодексу після його ухвалення/підписання;

не вирішена поки що доля «голландської» (бо — як у Голландії) пропозиції запровадити семирічне зберігання більшості документів, пов’язаних з обкладенням суб’єкта підприємництва;

бути платниками ПДВ забороняють і ЧПЕНам (приватним підприємцям на єдиному податку), і ЮРЕНам (юрособам на ньому ж);

ЮРЕНську ставку підвищують з передбачуваних 3% (+ ПДВ) або 5% (без ПДВ) до 6% (і ніякого — див. вище — ПДВ);

перевищення граничного обороту хочуть обкладати у ЧПЕНів 15%, у ЮРЕНів — 12% з необхідністю і в тих, і в інших перейти з найближчого кварталу в «нормальні», тобто на загальну систему обкладення;

у разі прийому готівки, включаючи жетони й іншу матерію, обов’язковими будуть реєстратори розрахункових операцій, зокрема й у ЧПЕНів.

Словом, олігархам пом’якшили, малим — посилили.

Такі ось виходять податкові канікули. «Канікули суворого режиму» — назва відомої російської кінокомедії, за сюжетом якої зеки раптово стали вожатими. Ну, у нас-то подібне, зрозуміло, неможливо...

P.S. Так, ще: пропозиція про зростання пені у 2,5 раза готується-таки до втілення в життя. А чутки про обкладення «зарубіжних гастролерів», виявляється, саме до гастролерів і стосуються, у сенсі — до артистів на концертних майданчиках. Перестануть їздити? І не треба. Концерт, як бачимо, у нас і свої можуть влаштувати — замало не здасться.