Позбавити національний парк «Гомільшанські ліси» статусу й роздати землю чи поліпшити його фінансовий стан?

Майже півтисячі мешканців сіл довкола національного природного парку в Зміївському районі незадоволені «заповідним сусідом». Влада району звертається до облради.

Віковічні дуби, сосни, червонокнижні тварини, річка Сіверський Донець. Ці місця тут називають «маленькою Швейцарією». Національному природному парку «Гомільшанські ліси» вже 6 років. Його територія - понад 14 гектарів. Тут, на відміну від заповідника, - свої правила: парк поділяється на зони. У ньому і господарська діяльність дозволена, і туристам - відкрита дорога. Щоправда, обмеження є.

За в'їзд - плати, за вхід - плати, а ще сухостою повно - дерева перекривають дороги, а це небезпечно. Плюс заборона на полювання та вирубування. Це голова Зміївської райдержадміністрації Євген Мураєв перелічує скарги мешканців по сусідству з парком. На столі тека з підписами - близько чотирьохсот місцевих жителів (селяни із Задонецького, Коробових Хуторів, Гомільші, Нижнього Бишкина) висловилися проти парку - ініціювали громадські слухання. Мовляв, заважає парк - ні рибу ловити, ні грибів назбирати. А подекуди й за гроші - не проїдеш.

Євген Мураєв, голова Зміївської райдержадміністрації: «Надійшли масові звернення з приводу того, що парк заважає життю всього населення. У господарській частині парку заборонені рубки, були заборонені санітарний відстріл звірів, і на сьогодні всі санітарні норми порушені, дикі звірі знищують посіви, городи місцевих жителів.»

У райдержадміністрації створили робочу групу, залучили фахівців. Лісопатологи стверджують: дерева вмирають, за ними не стежать. Висновок пожежників - у разі чого, машинам рятувальників - не проїхати. Євген Мураєв каже: плату в парку (він називає ціну - 10 гривень) збирають незаконно. За 6 років Національний парк не оформив державний акт на землю, тобто чітких меж немає, і стягувати плату - не можна. З цього приводу районна влада звернулася до місцевої прокуратури.

Директор національного парку Олександр Мотлях звинуваченням на свою адресу знаходить пояснення. Держакта немає - тому що паперова тяганина, та й оплатити її нічим - у кадастровому центрі за оформлення запросили двадцять одну тисячу гривень. Таких грошей у парку немає.

Олександр Мотлях, директор НПП «Гомільшанські ліси»: «Скажімо так, що фінансування бажає кращого. Національний парк - державна установа національного значення, і фінансуємося ми з держбюджету, на сьогодні, відповідно до тих кошторисів, ми, так би мовити, отримуємо, можна сказати, одну заробітну плату. Що стосується коштів на утримання парку, якщо я вам скажу, що з державного бюджету на сьогодні з початку року ми отримали 800 гривень - то, можете уявити, які це гроші і що за ці гроші можна».

Вхід до зони відпочинку справді платний, розповідає директор. Машинам проїзд відкритий не скрізь. У заповідну зону не пустять.

Із позаминулого року вартість входу - символічна, 5 гривень, каже Мотлях. Ці гроші йдуть на утримання парку (за підсумками 2009-го в НПП зібрали 50 тисяч гривень). Але для місцевих і пільговиків - усе можна (збирання, випас худоби, сінокосіння) і все безкоштовно.

Станіслав Вітер, науковий співробітник НПП «Гомільшанські ліси»: «На території парку для місцевих жителів немає жодних обмежень. Місцевих наші єгері, оскільки вони самі місцеві, вони всіх знають, тобто питання «Пред'явіть паспорт з пропискою» - таких питань не виникає. Місцеві жителі мають право вільного доступу в усі зони, крім заповідної зони».

Санітарний відстріл тварин зараз - не потрібен, вважають у парку. За підрахунками фахівців парку, кількість звірів у нормі. А звинувачувати адміністрацію у витоптаних городах - неправильно, каже директор природного парку. Олександр Мотлях пояснює й існування неприбраного сухостою, гнилих стовбурів: цього вимагає природа.

Це Коробові Хутори. Місцева жителька Євдокія Нестеренко показує історичні фотографії - так її чоловік із товаришами створював зони відпочинку. Тепер - усе віддали під забудову. На березі Дінця - приватні володіння. А нещодавно ще й частину селищного пляжу відгородили триметровим парканом.

Бізнесмени, чиновники «ганяють» на катерах і гідроциклах. Біологи кажуть: береги розмиває, річка міліє, вихлопи - прямо у воду, та й ті, хто купається, можуть постраждати. У представників нацпарку, які, як і інспекція з маломірних суден, мають стежити за Сіверським Дінцем, немає транспорту. Охороною - із 35-ти осіб у штаті - займаються п'ятеро.

Антон Біатов, начальник відділу рекреації, пропаганди та екоосвіти НПП «Гомільшанські ліси»: «На даний момент прийняті правила, зміни до правил користування маломірними та малими суднами на водних об'єктах області. Ці правила обмежують використання моторних човнів, зокрема, це мотори потужністю менше 15 кінських сил і швидкість пересування менше 5-ти кілометрів на годину. Але ми часто бачимо, що ці правила не дотримуються».

Парку - бути, впевнений голова Зміївської райдержадміністрації Євген Мураєв. Він вважає національний парк брендом. Сюди їдуть туристи. Як зробити так, щоб зона розвивалася, щоб і зелений туризм, і екомаршрути (тут їх додатково планують ще 18) - питання. За приблизними підрахунками Мураєва, на утримання на рік потрібно 7 мільйонів гривень. Як дістати ці гроші, вирішать на вищому рівні. Про проблему доповіли до облради.

Євген Мураєв, голова Зміївської райдержадміністрації: «Національний парк буде, я просто хотів визначити правила гри. Або держава має його фінансувати й утримувати той штат, який необхідний, щоб забезпечити безпечну життєдіяльність усіх населених пунктів, які його оточують, мають бути правила, які забезпечать безпеку лісу, я маю на увазі пожежні норми, санітарно-епідеміологічні норми, вони мають бути дотримані. На сьогодні було ухвалено рішення комісією про те, що в такій формі парк існувати не може.»

Коли в «Гомільшанських лісів» почнеться нове життя, вирішать на вищому рівні. Парк створював президент, тому й долю його вирішуватимуть у Києві.