Планета — банкрут? Для забезпечення своєї життєдіяльності людям потрібно півтори Землі

Висновки останнього видання WWF Living Planet 2010 (звіт Всесвітнього фонду природи про Живу планету проводиться з 1998 року) категоричні. Ризик екологічної катастрофи, як і раніше, актуальний. Стан екосистеми Землі погіршується. Лише за останні 40 років ми втратили 30% біорізноманіття планети. А це означає, що загинула третина(!) всього живого. Лякає, чи не так?

Опублікований документ зафіксував також, що «екологічний відбиток» (умовне поняття, що відображає споживання ресурсів біосфери) людства сьогодні становить 18 млрд глобальних гектарів. (Показник збільшився вдвічі за ті самі 40 років). Тоді як біопродуктивність самої Землі лише 11,9 млрд глобальних гектарів. Відчуваєте різницю?

Очевидно, що вимоги людини перевищують можливості Землі вже на 50%. І якщо запити й амбіції людей продовжать зростати, то через двадцять років нам потрібно буде вже дві планети, а через сорок — не вистачить і трьох! Традиційно рейтинг країн, у яких екологічний відбиток надзвичайно великий, очолюють більш розвинені та багаті країни (Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Данія, Бельгія, США, Естонія, Канада, Австралія, Кувейт, Ірландія…) При цьому більше потерпають бідні. Показовий приклад: якби кожна людина жила як середньостатистичний громадянин Арабських Еміратів, то задовольнити потреби людства й поглинути викиди вуглекислого газу змогли б лише 4,5 планети. Водночас, якщо взяти за приклад середнього жителя Індії, то нам вистачило б і половини ресурсів Землі.

Що робити? Зменшувати екологічний відбиток. І в Україні зокрема. Як? Відповіді на ці питання шукали також у межах пресконференції, що відбулася в Києві, організованої представництвом WWF в Україні. Загалом, нічого нового знайти не вдалося. Завжди є два шляхи. Перший — у нікуди. Другий — до мети. У нашому випадку — до здорової планети, яку щадять люди. Проте такий шлях завжди передбачає зусилля. Як кожної окремої людини, так і суспільства загалом.

Ось узяти, наприклад, Україну. Нашій країні для початку треба бодай розібратися зі своїми відходами. Фахівці підрахували: у середньому на одного українця на рік припадає 250 (!) кг сміття. Звалища перевантажені, сміттєспалювальні заводи — теж. Причому вчені давно б’ють на сполох — спалювати сміття теж не вихід. Викиди в цьому разі надто великі та небезпечні. Та й про парниковий ефект забувати не можна. Світ у міру усвідомлення ситуації намагається протистояти цим викликам. Є варіанти повторного використання відходів. Згадайте хоча б давно вкорінене в цивілізованій Європі сортування сміття: пластик, папір, скло… — усе в окремі контейнери. А тепер подивіться на наші двори… Колись звичний збір макулатури сьогодні у більшості власників мобільників і смартфонів викликає скепсис. Зусилля ж киянина Леоніда Нікітовича, який під прапором акції WWF в Україні зібрав три тонни(!) макулатури, викликали, м’яко кажучи, подив.

Водночас голова столичної організації Всеукраїнського товариства охорони природи Микола Щепець вважає, що до свого глобального зусилля Україна може стартувати не з чистого аркуша. Так, наша природа змінюється, екологія потерпає, Чорнобиль, зрештою, зберігає свої ще не до кінця вивчені таємниці. Але є й позитивні моменти. За словами еколога, останнім часом різноманіття національної фауни наблизилося до показників XIX століття. Популяція бобрів, наприклад, різко підвищилася, адже ці тварини занесені до Червоної книги. Або взяти ті самі конвалії — рідкісні квіти повернулися до наших лісів. І дали не лише привід заробити торговцям на трасах, а й наочно підтвердили: природа саморегулюється й відновлюється. Треба тільки захотіти їй допомогти.

Багаторічні ініціативи WWF та інших подібних організацій подають приклад активності й небайдужості до проблеми, яку люди, що награлися в прогрес, помилково відносять до розряду другорядних. Йдеться про глобальний переворот свідомості. Про кардинальну зміну ставлення до навколишнього світу та до себе в цьому світі. Суспільству споживачів, що переживає світову економічну кризу й упритул підійшло до екологічної катастрофи, варто перетворитися на творців. На кону не вклад у банк — життя. Правила прості. Брати по можливості й віддавати щось натомість. Знати міру, заощаджувати й розвиватися в цьому напрямі. Зелена економіка і така ж чиста енергетика (енергія з відновлюваних джерел), транспорт — електричний або навіть заснований на старій добрій м’язовій силі. Велосипед, звісно, не позашляховик, проте, як це не дивно звучить, він може прокласти шлях до майбутнього. І врятувати планету від банкрутства.