Гриби, що довірливо оселилися в наших лісах

Не для всього людства осінь - «сумна пора» і джерело осінньої депресії. Є щаслива спільнота людей, які чекають на осінь і чудово почуваються на природі навіть у похмурий, холодний, дощовий день. Це грибники. Один за одним календар перегортає вересневі, жовтневі, листопадові листочки, ось уже й грудень настає - практично безнадійний для флори місяць, - а грибники все рвуться до лісів. Насамперед – по білі гриби та рижики, по-друге – по маслюки, зеленушки, сироїжки та інші їстівні.
- Найпоширеніші гриби, які можна зустріти в лісах Миколаївської області, представлені сьогодні на виставці в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї, - розповіла старша наукова співробітниця відділу природи Анна Веденеєва. - Їх тут понад 60 видів.
У вітринах розташувалися гарні, якісні муляжі грибів. Зроблені в середині 80-х років минулого століття майстром із Підмосков'я Анатолієм Федоровичем Манаєвим. До речі, в ті - ще радянські - часи це був єдиний фахівець в усій Європі з виготовлення грибних «моделей» - саме так, шанобливо, він величає свої роботи. Йому замовляли моделі грибів музеї Лондона, Берліна, Парижа.
З чого створені ці витвори «муляжного мистецтва» - майстер тримає в секреті, але вони й сьогодні, через 25 років, так само яскраві, свіжі й виглядають цілком природно… ніби щойно з-під розлогої лапи лісової красуні сосни.
- Ось їстівні парасольки… - проводячи екскурсію, яку із задоволенням слухають і дорослі, і діти, Анна Костянтинівна зупиняється біля однієї з вітрин. – Вони утворюють «відьмині кола»… Знаєте, що таке «відьмині кола»?
Виявляється, у лісі парасольки ростуть колами. Починається все традиційно: спора парасольки потрапляє на галявину, міцелій - грибниця - починає розростатися по колу, забирати поживні речовини, тому в місці росту міцелію біднішає ґрунт, зникає трава. Кола можуть сягати в діаметрі 10 м, а грибниця жити до ста років!
У наших предків існувало повір'я, що всередині цих кіл водять хороводи відьми, а гриби стоять на сторожі, щоб не випускати їх за межі кола. До речі, кільцями можуть рости не лише парасольки, а й інші гриби, зокрема печериці.
Наша екскурсія триває. Мене, як затятого грибника, цікавить немаловажне питання: чому ще два-три десятки років тому в наших південних штучних лісах не було ні білих грибів, ні рижиків, а тепер вони є, розселилися й почуваються чудово.
- Річ у тім, що гриб може обплітати коріння дерев, утворюється мікориза – симбіоз міцелію гриба й кореня, які тісно зростаються в один орган… Одного разу з інших лісових розсадників до нас завезли такі дерева – і ось вам результат…
Результат, треба віддати належне мікоризі, вийшов добрий. Тепер різних видів грибної родини в нашій області все прибуває і прибуває. З'явилися справжні лисички – їх регулярно збирають у Первомайському районі, в селах Катеринка та Кримка. Ну а рижиками в урожайний рік повні ліси Ковалівки та села Варюшине.
- Рижик – це був найпопулярніший гриб на Русі, він ішов на експорт. Але діаметр капелюшка «експортних» грибочків не перевищував 2,5 см, - розповідає Анна Костянтинівна. – У Франції солоні рижики коштували дорожче, ніж французьке шампанське. Тушковані в сметані, вони й сьогодні вважаються делікатесною стравою. Якщо вам вдасться назбирати такі крихітні грибочки й потушкувати з цибулею та сметаною, у вас вийде страва справжніх грибників - під назвою «Чарівник».
Виявляється, у Миколаєві та Миколаївській області гриби заселили багато лісів, посадок і навіть… парків. Наприклад, у Капустиній Балці на пеньках можна знайти зимові опеньки. У Дубках мешканці навколишніх будинків часто збирають печериці. У саду обсерваторії, під черемхою, одного разу виявилася ціла родина їстівних зморшків. Багато всіляких грибів у парку «Лески», а в зоопарку, на якійсь там заморській, західноазійській «розчепіреній сливі Піссарді» виріс щілинолисник звичайний. У нас він вважається отруйним, а в Африці – нічого, його жують і навіть додають у супи.
У місті на старих деревах нерідко трапляється гриб-трутовик – лускатий, зернисто-жовтий або плоский. Цей гриб - «тривожний дзвінок», ознака захворювання дерева. Тому поява трутовика на 200-річному дубі, що росте на вул. Адмірала Макарова, непокоїть фахівців «Зеленого господарства» - і патріарха миколаївських зелених насаджень періодично пролікують.
Під час екскурсій, на яких присутні багато школярів, Анна Веденеєва знайомить дітей з їстівними й отруйними дарами лісу. Ці знання дуже корисні, бо щоосені чимало людей потрапляють до лікарень із діагнозом «отруєння грибами». Отруєння - це результат найзвичайнісінької людської неписьменності. Маючи елементарні відомості про те, чим відрізняється страшенно отруйна поганка від нешкідливих сироїжок і зеленушок, ви ніколи не сплутаєте ці гриби. Акуратно, повністю дістаньте «сподобавшийся» вам грибок із землі й роздивіться його: товста «цибулина» біля основи, залишки білої «спідничка» на ніжці - вірна ознака поганки. Достатньо 7 грамів підступного грибочка, щоб отруїлася ціла родина. А от зеленушку від поганки відрізнити зовсім не складно: у зеленушки пластинки під капелюшком завжди жовто-зелені, у поганки – завжди білі.
Дуже отруйний мухомор білий смердючий, але його мухоморну належність «видають» білі цятки на капелюшку й аналогічна поганчиній біла «спідничка» - треба лише добре придивитися. Отруйна сироїжка блювотна, у якої капелюшок яскраво-червоного кольору... отруйний яскраво забарвлений несправжній опеньок. Взагалі інтенсивний колір капелюшка має насторожувати – вабливо червоніти на галявині, привертати до себе увагу люблять погані гриби. Хоча… не завжди. Наприклад, смертельно отруйний іноцибе Патуйяра, який також трапляється в наших лісах, схожий на маленький, непоказний опеньок – може бути брунатного або сіруватого кольору.
Особливу увагу музейні екскурсоводи звертають на гриби, які перейшли в розряд неїстівних: це говорушка сіра та свинушка. Вони інтенсивніше, ніж інші, накопичують у собі шкідливі речовини: а «завдяки» нашій поганій екології «шкідливостей» тепер немало в ґрунті, воді й повітрі, тому з говорушками-свинушками краще не зв'язуватися.
Зате гарна рядовка фіолетова, яку багато хто боїться брати через її незвичний, «страхітливий» колір. Добрий гриб – тільки його треба відварити двічі по 10 хвилин, щоразу зливаючи воду. Дуже смачні й безпечні дощовики, їх цінують у Франції, в Італії. Щоправда, є дощовик несправжній, але забарвлення в нього сіре, тож зі їстівним - сніжно-білою горбкуватою кулькою - не сплутаєш. До речі, у дощовика – маса назв-дублікатів: лангерманія, головач, порхавка. Одного разу в селі Калинівка Жовтневого району була знайдена лангерманія гігантська вагою… 20,5 кг! Дощовик сміливо можна покласти в лісову аптечку: якщо розрізати й прикласти до рани, він зупиняє кров і дезінфікує поранене місце. Такий самий ефект виходить і від спор дощовика.
Проводячи екскурсію, співробітники музею обов'язково заводять зі школярами розмову про збереження лісової природи. По-свинськи перериті хвойна підстилка – це загибель для грибів: зруйновано міцелій, а отже, гриби на цьому місці вже не виростуть. Взагалі-то найправильніше грибок зрізати й залишити частину ніжки, але можна й дуже акуратно розхитати, вийняти його із землі, не надто травмуючи грибницю.
Велика біда нашого часу – варварське спустошення лісів, стихійно сформований грибний бізнес. Якщо вилучати щороку понад 50% приросту грибів, ми остаточно знищимо ці чудові природні дари, які довірливо оселилися в наших краях. Половина «врожаю» обов'язково має залишатися в природі, брати участь у процесах відновлення. Сьогодні лісники в херсонських лісових урочищах уже подумують про те, щоб створити заповідні охоронювані ділянки, де збирання грибів буде заборонено.

P.S. Виставка працює до середини грудня, на ній також представлені фотографії різних грибів - їх зробили миколаївці-фотолюбителі Людмила Калашнікова й Олександр Гвізда.
Фото Олександра Кремка.