До лісу ходити й не шкодити
Підраховано: після вступу країни до СОТ в Україні вивільниться до восьми мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь. Щонайменше на двох мільйонах із них належить посадити ліс. Зараз важко ще сказати, скільки земель Луганщини через це втратять своє сільгоспзначення. Єдине, що хоч якось може потішити: у регіоні буде більше штучних насаджень, повітря стане чистішим. Оскільки останніми роками, коли майже не залишилося великих забруднювачів повітря в промисловості, все одно на квадратний кілометр території в атмосферу викидається понад сімнадцять тонн усіляких виробничих відходів, а на кожного жителя області припадає майже двісті кілограмів викидів.
Щороку на Луганщині висаджується 4500 гектарів нових лісів — стільки не закладають їх у жодному іншому регіоні країни. Здебільшого використовується штучне розмноження лісових гектарів, природне ж самовідновлення зелених деревних насаджень відбувається лише на 150 — 250 гектарах. Майже на півтори тисячі гектарів доповнено саджанцями насадження минулих років.
З історії відомо, що на території Кремінського району є річки, якими кілька століть тому сплавлявся корабельний ліс, що ріс тут же. Звісно, сьогодні тут таких повноводних річок уже не зустрінеш, але, на щастя, ліс тутешній не гірший, ніж за петровських часів.
Недарма Лісовий кодекс визначив, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення й підлягають державному обліку та охороні.
15,6 відсотка території України займають ліси. Десь їх більше, десь менше. Але ця цифра є тією нижньою межею, до якої має прагнути кожен регіон. Хоча Луганщина, що належить до зони Степу, де лісистість наукою передбачається значно нижчою, також підійшла близько до цього рубежу. Лісистість нашого регіону сьогодні дорівнює майже одинадцяти відсоткам. Нагадаю: після Великої Вітчизняної війни площа лісів в області становила лише 4,5 відсотка, хоча до того була значно більшою.
Чи сидять лісники без діла?
Облітаючи на вертольоті лісової охорони насадження області, ми бачили, де і на яких земельних масивах висаджено рівні рядки сосни звичайної, дуба, інших порід дерев. Луганщина представлена різними кліматичними підзонами — кам'янистий Донецький кряж на півдні області, де розташовані великі міста Антрацит, Свердловськ, Ровеньки, далі частина суто сільськогосподарських районів, на лівому березі Сіверського Дінця панують наносні піски. Кожна підзона потребує й певних видів дерев. На пісках, які спочатку були засаджені для зупинення дюн шелюгою або вербою рожевою, добре росте сосна звичайна, низка листяних порід, на кам'янистих, мергельних породах півдня області прижилася сосна кримська, яка має дуже пластичну й стелеву кореневу систему. Раніше ж тут здебільшого висаджували в'яз дрібнолистий і акацію — не дуже довговічні дерева. Стиглість же сосни — сто років.
Побутує помилкова думка, що у лісівників — бездіяльне життя: висадили рослини й чекайте, коли вони виростуть. Головний лісівник області Володимир Іванович Янченко професійно спростовує цю думку. З ним ми об'їздили всі великі лісництва та лісомисливські господарства, переконалися на власні очі в нелегкій праці лісівників, лісників, працівників переробних цехів. Ми бачили, як у теплицях, створених у кожному лісництві, або у відкритий ґрунт сіяли сосну кримську та звичайну, дуб трьох порід, тополю, інші культури, як їх потім плекали, щоб за рік-два висадити на майбутніх лісових масивах. Ми спостерігали переробку всієї деревини «під нуль», тобто навіть відходи пускали під ніж потужного агрегату, схожого на м'ясорубку, з якої вилітала тріска. Були свідками безлічі інших видів робіт. Висновок напрошується такий: не позаздриш людям цієї професії! А як ви думаєте, чи легко створити за короткий строк вісім нових лісництв? Після земельної реформи, коли сільськогосподарські землі колишніх колгоспів і радгоспів було приватизовано й поділено на паї, ліси цих господарств залишилися безгосподарними. І з ініціативи Володимира Янченка вони були прийняті у відання його управління. І ці ліси потроху почали відновлюватися професійно, у них припинено самовільні, браконьєрські рубки дерев — усі ці ліси тепер ретельно охороняються. Було також прийнято на свій баланс 35 тисяч гектарів пісків, що пустували понад сто років. І на них уже створюються нові ліси.
Краса й гордість нашого краю
Бачили ми з борту вертольота різні ліси зі зімкнутою кроною, крізь яку не проглядалася земля. Це, кажучи по-простому, дорослі ліси. Ними пишаються не лише лісівники регіону.
Урочища Шульгинське, Байдівське, Половинкінське — це зі Старобільського лісгоспу. Ну а тутешній сосновий бір, посаджений ентузіастом лісової справи Яковом Бутовим 102 роки тому, є сьогодні не лише колискою штучних лісів Луганщини, а ще й цінним об'єктом наукового моніторингу з росту сосни звичайної; далі окраса річки Айдар в районі села Танюшівка Новопсковського району, 300 гектарів, а також залісення цієї ж річки від Новоайдарського району Луганщини до Ровенського району Бєлгородської області. Ну а сосновий бір села Рибянцеве Новопсковського району, де розташована база відпочинку, куди приїздять навіть москвичі, є унікальним. І ми перелічили далеко не всі чудові лісові місця нашої посушливої зони.
Рубати чи не рубати?
Нещодавно в інтернеті пройшло повідомлення: екологи б'ють на сполох — знищуються байрачні ліси Новопсковського району. Володимиру Янченку вдвічі боляче було читати цю інформацію. Адже цьому району він віддав сім років життя, працюючи лісничим на початку своєї діяльності, і він знає не з чуток, що це за ліси.
Як він пояснив, виявлено просто необізнаність у лісівництві. Ліс, як і будь-яка інша рослина, спочатку сіють або саджають, він дозріває, і його необхідно прибирати. Ніхто ж не обурюється тим, що селяни… косять пшеницю на зерно.
У нашому суспільстві ніхто не ставить під сумнів факт, що пшеницю слід косити щороку. А ось рубка лісу у віці дерев 80 — 90 років викликає тривогу. Хоча фахівці всього світу єдині в думці, що стиглий ліс потрібно рубати й створювати новий штучним шляхом або сприяти природному його відновленню. Звісно, дуби, вік яких — сотні років, викликають повагу. Зі збереженими старими деревами люди пов'язують багато романтичних історій. Згодні, у парках, заповідниках такі релікти слід охороняти, але в лісах накопичення перестиглих дерев призводить лише до погіршення санітарного стану лісу, а в окремих випадках навіть до його деградації. І як наслідок — санітарні рубки, пошкоджена низькосортна деревина, збитки.
Тож якщо в конкретному регіоні фахівці визначили, що ліс дозріває, наприклад, у 80 років, то його необхідно рубати саме в такому віці, тобто у віці біологічної стиглості.
Рубка, казали нам лісівники, — синонім самовідтворення лісу, його омолодження. На цьому побудована вся класика лісової науки — треба почитати праці Морозова, Висоцького.
Що стосується наведеного вище факту, то рубку в Новопсковському районі було узаконено відповідними контрольними відомствами, аж до міністерства.
Від кого його треба захищати?
Ми думали, що від пильщика рудого та звичайного. Так, від цих злісних шкідників соснові ліси справді треба захищати всіма наявними засобами. Ми бачили, що творять ці ненажерливі комахи, які «прокинулися» після тривалої діапаузи — літня спека й теплі зими кількох років поспіль спровокували ці вилазки на дерева. Спеціально це питання розглядалося навіть в обласній раді. Як розповів директор Новоайдарського лісгоспу Олександр Потіха, було надіслано спеціальну установку, яка знищує сьогодні вночі пильщиків на значних площах у цьому та інших лісах. Популяцію зменшили, але повністю її знищити просто неможливо. Як неможливо знищити й «бензопильщика звичайного». Це добре підготовлені технічно та юридично лісові банди. Нишпорять вони лісами, здебільшого вночі вирізаючи найкращі дерева. А якщо їх не застали на місці злочину, то довести провину буває практично неможливо. Лісники кажуть: законодавство спеціально створене під лісових браконьєрів. Воно не захищає ліс!
Бувають і страшніші браконьєри. Олексій Латинін, директор найбільшого в області лісомисливського господарства, досі в найдрібніших подробицях пам'ятає, як 11 липня 1996 року, тобто рівно десять років тому, о 13.20, із чотирьох боків заполум'яв кремінський ліс. Хто в ньому не був, той нехай повірить на слово: це перлина не лише Луганщини, а й усього Донбасу, краю географічно й економічно дуже суворого. Сьогодні ні в кого немає сумніву, що це, як припускаємо й ми, був справжнісінький підпал лісу. Згоріло за одну мить 5800 гектарів найціннішої сосни: за перші чотири години — 1650 гектарів! Тобто за хвилину вигоряло майже сім гектарів лісу. Від природної пожежі такої інтенсивності не буває. Знищення лісу почалося з чорного диму, тобто йшла верхова пожежа, а такого просто не може бути в соснових лісах. На підтвердження версії підпалу свідчить і той факт, що навколо горілого лісу, як гриби після дощу, миттєво виросли десятки саморобних лісопилок.
Треба сказати, що лісівники цього лісгоспу зробили майже неможливе: їм залишилося на згарищі відновити лише 1490 гектарів нових лісів. Тобто роботи лише на два роки. Побував я в заново висаджених соснових лісах, у яких лише почорнілі пеньки спиляних обгорілих сосен під лапами нових насаджень нагадують про людину — головного шкідника…
І сьогодні лісники, працівники пожежних станцій лісгоспів досить часто виїжджають на гасіння локальних пожеж у лісах. І знову винні люди: хочуть відпочити під покровом крон дерев, розводять багаття, кидають їх незагашеними…
«Звідки дрівця?»
Сьогодні з луганських лісів виходить і ділова деревина, і те, що важко переробити. Низка лісництв заробляє собі на життя виробництвом і постачанням піддонів, спеціальних дерев'яних планок для українських і зарубіжних підприємств. Усе зайве також переробляють. Це непогана стаття доходів лісомисливських господарств. Адже бюджетних асигнувань вистачає лише на найскромніші витрати.
І ще одне питання, яке ділить суспільство навпіл напередодні будь-якого Нового року: чи потрібно рубати з такою працею вирощувані соснята на зимове свято? Лісівники переконані: необхідно. Раніше в луганських лісах на ці цілі йшли дерева з рубок догляду. Сьогодні тут практикується вирощування спеціально новорічних ялинок. І на ці цілі тепер висаджують сосну кримську — вона гарніша порівняно із сосною звичайною з рубок догляду.
Порада від науки не завадить
У цьому переконаний Володимир Янченко, а також його колеги з лісгоспів. То чого від неї очікують?
Як було сказано, Луганщина має дуже складні ґрунти. Наука має дати роз'яснення, як садити ліс на камінні, мергелі, на змитих, яружно-балкових ділянках.
Далі необхідно запропонувати такі речовини, які ефективніше захищали б молоді насадження від травневого хруща, інших шкідників. І більше необхідно пропонувати препаратів біологічного виробництва, замінюючи ними хімічні засоби захисту рослин.
Рубка, трелювання лісу з недоступних місць, крутосхилів. Можливе застосування канатних установок.
Необхідні агрегати для механізації посіву в теплицях-розсадниках.
У цій статті ми торкнулися лише частини проблем лісу.
Використання в розумних пропорціях як екологічної, так і господарської цінності лісів, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі лісів, недопущення зниження запасів деревини — такими мають бути принципи лісогосподарської політики в Україні.
Саме на це треба щороку й у повному обсязі планувати кошти в держбюджеті. Їх цільове використання гарантоване — галузь збережено, у ній є ще кадри, які вже звикли працювати на голому ентузіазмі, оскільки невисока заробітна плата не підвищує престижності праці. Цих людей колись називали лісомеліораторами. Хотілося, щоб їхній професіоналізм і високе вміння були затребувані. Щоб і надалі в лісництвах були цілі династії лісівників.
З історії відомо, що на території Кремінського району є річки, якими кілька століть тому сплавлявся корабельний ліс, що ріс тут же. Звісно, сьогодні тут таких повноводних річок уже не зустрінеш, але, на щастя, ліс тутешній не гірший, ніж за петровських часів.
Недарма Лісовий кодекс визначив, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення й підлягають державному обліку та охороні.
15,6 відсотка території України займають ліси. Десь їх більше, десь менше. Але ця цифра є тією нижньою межею, до якої має прагнути кожен регіон. Хоча Луганщина, що належить до зони Степу, де лісистість наукою передбачається значно нижчою, також підійшла близько до цього рубежу. Лісистість нашого регіону сьогодні дорівнює майже одинадцяти відсоткам. Нагадаю: після Великої Вітчизняної війни площа лісів в області становила лише 4,5 відсотка, хоча до того була значно більшою.
Чи сидять лісники без діла?
Облітаючи на вертольоті лісової охорони насадження області, ми бачили, де і на яких земельних масивах висаджено рівні рядки сосни звичайної, дуба, інших порід дерев. Луганщина представлена різними кліматичними підзонами — кам'янистий Донецький кряж на півдні області, де розташовані великі міста Антрацит, Свердловськ, Ровеньки, далі частина суто сільськогосподарських районів, на лівому березі Сіверського Дінця панують наносні піски. Кожна підзона потребує й певних видів дерев. На пісках, які спочатку були засаджені для зупинення дюн шелюгою або вербою рожевою, добре росте сосна звичайна, низка листяних порід, на кам'янистих, мергельних породах півдня області прижилася сосна кримська, яка має дуже пластичну й стелеву кореневу систему. Раніше ж тут здебільшого висаджували в'яз дрібнолистий і акацію — не дуже довговічні дерева. Стиглість же сосни — сто років.
Побутує помилкова думка, що у лісівників — бездіяльне життя: висадили рослини й чекайте, коли вони виростуть. Головний лісівник області Володимир Іванович Янченко професійно спростовує цю думку. З ним ми об'їздили всі великі лісництва та лісомисливські господарства, переконалися на власні очі в нелегкій праці лісівників, лісників, працівників переробних цехів. Ми бачили, як у теплицях, створених у кожному лісництві, або у відкритий ґрунт сіяли сосну кримську та звичайну, дуб трьох порід, тополю, інші культури, як їх потім плекали, щоб за рік-два висадити на майбутніх лісових масивах. Ми спостерігали переробку всієї деревини «під нуль», тобто навіть відходи пускали під ніж потужного агрегату, схожого на м'ясорубку, з якої вилітала тріска. Були свідками безлічі інших видів робіт. Висновок напрошується такий: не позаздриш людям цієї професії! А як ви думаєте, чи легко створити за короткий строк вісім нових лісництв? Після земельної реформи, коли сільськогосподарські землі колишніх колгоспів і радгоспів було приватизовано й поділено на паї, ліси цих господарств залишилися безгосподарними. І з ініціативи Володимира Янченка вони були прийняті у відання його управління. І ці ліси потроху почали відновлюватися професійно, у них припинено самовільні, браконьєрські рубки дерев — усі ці ліси тепер ретельно охороняються. Було також прийнято на свій баланс 35 тисяч гектарів пісків, що пустували понад сто років. І на них уже створюються нові ліси.
Краса й гордість нашого краю
Бачили ми з борту вертольота різні ліси зі зімкнутою кроною, крізь яку не проглядалася земля. Це, кажучи по-простому, дорослі ліси. Ними пишаються не лише лісівники регіону.
Урочища Шульгинське, Байдівське, Половинкінське — це зі Старобільського лісгоспу. Ну а тутешній сосновий бір, посаджений ентузіастом лісової справи Яковом Бутовим 102 роки тому, є сьогодні не лише колискою штучних лісів Луганщини, а ще й цінним об'єктом наукового моніторингу з росту сосни звичайної; далі окраса річки Айдар в районі села Танюшівка Новопсковського району, 300 гектарів, а також залісення цієї ж річки від Новоайдарського району Луганщини до Ровенського району Бєлгородської області. Ну а сосновий бір села Рибянцеве Новопсковського району, де розташована база відпочинку, куди приїздять навіть москвичі, є унікальним. І ми перелічили далеко не всі чудові лісові місця нашої посушливої зони.
Рубати чи не рубати?
Нещодавно в інтернеті пройшло повідомлення: екологи б'ють на сполох — знищуються байрачні ліси Новопсковського району. Володимиру Янченку вдвічі боляче було читати цю інформацію. Адже цьому району він віддав сім років життя, працюючи лісничим на початку своєї діяльності, і він знає не з чуток, що це за ліси.
Як він пояснив, виявлено просто необізнаність у лісівництві. Ліс, як і будь-яка інша рослина, спочатку сіють або саджають, він дозріває, і його необхідно прибирати. Ніхто ж не обурюється тим, що селяни… косять пшеницю на зерно.
У нашому суспільстві ніхто не ставить під сумнів факт, що пшеницю слід косити щороку. А ось рубка лісу у віці дерев 80 — 90 років викликає тривогу. Хоча фахівці всього світу єдині в думці, що стиглий ліс потрібно рубати й створювати новий штучним шляхом або сприяти природному його відновленню. Звісно, дуби, вік яких — сотні років, викликають повагу. Зі збереженими старими деревами люди пов'язують багато романтичних історій. Згодні, у парках, заповідниках такі релікти слід охороняти, але в лісах накопичення перестиглих дерев призводить лише до погіршення санітарного стану лісу, а в окремих випадках навіть до його деградації. І як наслідок — санітарні рубки, пошкоджена низькосортна деревина, збитки.
Тож якщо в конкретному регіоні фахівці визначили, що ліс дозріває, наприклад, у 80 років, то його необхідно рубати саме в такому віці, тобто у віці біологічної стиглості.
Рубка, казали нам лісівники, — синонім самовідтворення лісу, його омолодження. На цьому побудована вся класика лісової науки — треба почитати праці Морозова, Висоцького.
Що стосується наведеного вище факту, то рубку в Новопсковському районі було узаконено відповідними контрольними відомствами, аж до міністерства.
Від кого його треба захищати?
Ми думали, що від пильщика рудого та звичайного. Так, від цих злісних шкідників соснові ліси справді треба захищати всіма наявними засобами. Ми бачили, що творять ці ненажерливі комахи, які «прокинулися» після тривалої діапаузи — літня спека й теплі зими кількох років поспіль спровокували ці вилазки на дерева. Спеціально це питання розглядалося навіть в обласній раді. Як розповів директор Новоайдарського лісгоспу Олександр Потіха, було надіслано спеціальну установку, яка знищує сьогодні вночі пильщиків на значних площах у цьому та інших лісах. Популяцію зменшили, але повністю її знищити просто неможливо. Як неможливо знищити й «бензопильщика звичайного». Це добре підготовлені технічно та юридично лісові банди. Нишпорять вони лісами, здебільшого вночі вирізаючи найкращі дерева. А якщо їх не застали на місці злочину, то довести провину буває практично неможливо. Лісники кажуть: законодавство спеціально створене під лісових браконьєрів. Воно не захищає ліс!
Бувають і страшніші браконьєри. Олексій Латинін, директор найбільшого в області лісомисливського господарства, досі в найдрібніших подробицях пам'ятає, як 11 липня 1996 року, тобто рівно десять років тому, о 13.20, із чотирьох боків заполум'яв кремінський ліс. Хто в ньому не був, той нехай повірить на слово: це перлина не лише Луганщини, а й усього Донбасу, краю географічно й економічно дуже суворого. Сьогодні ні в кого немає сумніву, що це, як припускаємо й ми, був справжнісінький підпал лісу. Згоріло за одну мить 5800 гектарів найціннішої сосни: за перші чотири години — 1650 гектарів! Тобто за хвилину вигоряло майже сім гектарів лісу. Від природної пожежі такої інтенсивності не буває. Знищення лісу почалося з чорного диму, тобто йшла верхова пожежа, а такого просто не може бути в соснових лісах. На підтвердження версії підпалу свідчить і той факт, що навколо горілого лісу, як гриби після дощу, миттєво виросли десятки саморобних лісопилок.
Треба сказати, що лісівники цього лісгоспу зробили майже неможливе: їм залишилося на згарищі відновити лише 1490 гектарів нових лісів. Тобто роботи лише на два роки. Побував я в заново висаджених соснових лісах, у яких лише почорнілі пеньки спиляних обгорілих сосен під лапами нових насаджень нагадують про людину — головного шкідника…
І сьогодні лісники, працівники пожежних станцій лісгоспів досить часто виїжджають на гасіння локальних пожеж у лісах. І знову винні люди: хочуть відпочити під покровом крон дерев, розводять багаття, кидають їх незагашеними…
«Звідки дрівця?»
Сьогодні з луганських лісів виходить і ділова деревина, і те, що важко переробити. Низка лісництв заробляє собі на життя виробництвом і постачанням піддонів, спеціальних дерев'яних планок для українських і зарубіжних підприємств. Усе зайве також переробляють. Це непогана стаття доходів лісомисливських господарств. Адже бюджетних асигнувань вистачає лише на найскромніші витрати.
І ще одне питання, яке ділить суспільство навпіл напередодні будь-якого Нового року: чи потрібно рубати з такою працею вирощувані соснята на зимове свято? Лісівники переконані: необхідно. Раніше в луганських лісах на ці цілі йшли дерева з рубок догляду. Сьогодні тут практикується вирощування спеціально новорічних ялинок. І на ці цілі тепер висаджують сосну кримську — вона гарніша порівняно із сосною звичайною з рубок догляду.
Порада від науки не завадить
У цьому переконаний Володимир Янченко, а також його колеги з лісгоспів. То чого від неї очікують?
Як було сказано, Луганщина має дуже складні ґрунти. Наука має дати роз'яснення, як садити ліс на камінні, мергелі, на змитих, яружно-балкових ділянках.
Далі необхідно запропонувати такі речовини, які ефективніше захищали б молоді насадження від травневого хруща, інших шкідників. І більше необхідно пропонувати препаратів біологічного виробництва, замінюючи ними хімічні засоби захисту рослин.
Рубка, трелювання лісу з недоступних місць, крутосхилів. Можливе застосування канатних установок.
Необхідні агрегати для механізації посіву в теплицях-розсадниках.
У цій статті ми торкнулися лише частини проблем лісу.
Використання в розумних пропорціях як екологічної, так і господарської цінності лісів, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі лісів, недопущення зниження запасів деревини — такими мають бути принципи лісогосподарської політики в Україні.
Саме на це треба щороку й у повному обсязі планувати кошти в держбюджеті. Їх цільове використання гарантоване — галузь збережено, у ній є ще кадри, які вже звикли працювати на голому ентузіазмі, оскільки невисока заробітна плата не підвищує престижності праці. Цих людей колись називали лісомеліораторами. Хотілося, щоб їхній професіоналізм і високе вміння були затребувані. Щоб і надалі в лісництвах були цілі династії лісівників.
18.07.2006 р.