Ми у відповіді за тих, кого приручили

Синички-сестрички
Навіть старожили не пригадують такої теплої й затяжної осені, якою виявилася минула. Через часті дощі рослинність довго зберігала зелений убір, довше за звичайне тішили око квіти в палісадниках. І лише наприкінці листопада перші нічні морози раптом одразу зодягли дерева й кущі в золотаво-багряний наряд. Милуватися ним довго не довелося — північні вітри разом із холодами й заметілями налетіли так стрімко, що природа перетворилася буквально за лічені хвилини.
Усю ніч вила, стогнала хуртовина. Щоправда, під ранок вітер вщух — гостя-зима намела більш ніж достатньо кучугур, щоб, нарешті, перепочити. А коли розвиднілося, на балконному відливі раптом з'явилося кілька синичок. Згадали, напевно, адресу, де й улітку іноді знаходили смачні частування. Сіли — очей від вікна не відводять. Винесла їм порізаного на дрібні шматочки вареного м'яса, насіння. Думала, поснідають і полетять, тоді й займуся встановленням годівнички, що чекала свого часу в коморі. Не тут-то було — підкріпилися й сидять, тінькають. Хочеш не хочеш довелося пташок сполохати. Мабуть, подумалося, посилення морозу відчувають. Так і вийшло, до вечора термометр показував 17 градусів. А коли вийшла на балкон наступного ранку, щоб поповнити вміст годівнички, перше, що побачила, в куточку, ближче до стіни, на поличці для квітів — притулених одна до одної синичок.

Трістан та Ізольда готуються до сну

Людей різка зміна погоди не заскочила зненацька, до будь-яких її сюрпризів підготувалися ґрунтовно: запаслися теплим одягом, паливом, наповнили погреби овочами, фруктами, іншими продуктами. Що стосується лісових звірів, кожен із них по-своєму до холодів пристосовується. Заєць-русак, наприклад, ще восени міняє літню шубку на зимову, хутро якої густіше, значно м'якше й світліше за літнє.
Їжаки на зиму влаштовують гніздо, збираючи в купу суху траву й листя. З настанням холодів (у жовтні-листопаді) впадають у сплячку, яка триває до теплих весняних днів. Всупереч поширеній думці їжак на зиму корму не запасає, не збирає на своїх колючках ні яблука, ні гриби, як зазвичай зображують їжака в дитячих книжках. Його спинні м'язи, виявляється, влаштовані так, що лежачи на спині він не може накалювати предмети. Узимку цей колючий клубочок виживає завдяки тому, що під час сну температура його тіла знижується з 34 градусів до 5-6, частота дихання скорочується з 40-60 до 6-8 на хвилину, уповільнюються всі обмінні процеси, тварина існує за рахунок накопиченого з осені підшкірного жиру.
Вовків і за високого снігового покриву ноги годують. Це дивовижно сильні й витривалі звірі, вони й козулю можуть закинути за спину, як торбу, з легкістю розгризуть великі трубчасті кістки диких копитних, не гребують гризунами та птахами. Хитрі й обережні, вони роками можуть жити поруч із населеним пунктом і не потрапляти людям на очі.
Лисиці влаштовуються в теплих норах, добуваючи їжу, «мишкують» по снігу, адже основний їхній корм — мишоподібні гризуни. У зимову бескормицю можуть нападати на свійську птицю, на молодих косуль, трапляється, що живляться й покидьками…
Як же підготувалися до зими «міські» родичі лісових звірів? З цим запитанням ми в перших числах грудня звернулися до заступника директора Мінського зоопарку Наталі Лебедєвої.
— Вовки (їх у нас четверо — два канадські й два звичайні), судячи з їхньої поведінки, навіть раді снігу — пустують, роблять у ньому нори, віддаючи їм перевагу перед будиночками, — каже Наталя Робертівна. — Ведмеді, Трістан і його подружка Ізольда, уже в напівсонному стані, хоча все ще через день їх годуємо. З приміщення, що поруч із вольєром, ведмеді виходять сонні, неохоче покидаючи теплу лежанку із соломи, яку заготували для них заздалегідь. Даємо ведмедям каші, мед, молоко. Утеплили будиночки й інших тварин, обладнали укриття від холоду та вітру. У приміщеннях при вольєрах левів встановили електрообігрівачі. Головним, звісно ж, захистом звірів від холоду є їжа, її в нас достатньо.
— А відвідувачі не підгодовують ваших вихованців під час відвідування зоопарку?
— Такій «благодійності» ми не раді. Кидаючи у вольєр чи клітку тварині цукерку або неякісні продукти, люди, на жаль, найменше замислюються про те, на користь їм такий «гостинець» чи на шкоду. Інша річ, якщо дачники привезуть до зоопарку надлишки якоїсь продукції — хто мішок зерна, овочів, хто яблук, кабачків чи гарбузів. Ось за це від душі скажемо дякую.
З птахами, за словами Наталі Лебедєвої, і зовсім біда. Відвідувачі часто кидають їм свіжий чорний хліб, а він їм протипоказаний.
До речі, щороку в Мінському зоопарку зимують 5-6 лебедів і близько 20 лелек.
«Домашні» лебеді
й осиротілі пташки
У зв'язку з потеплінням клімату з кожним роком зимувати на білоруських водоймах залишається дедалі більше пернатих. Але цьому сприяють не лише м'які зими, збільшення обсягів теплих промислових стоків, очисних споруд, що скидаються в річки, озера, водосховища, а й, як це не дивно звучить, наша надмірна любов. Скільки разів доводилося спостерігати навіть у теплу пору року на річці Свіслоч і водосховищі Криниця, як дорослі задля втіхи дітей підгодовують качок і лебедів. Ті зграями скупчуються біля берега в очікуванні їжі, забуваючи про те, що треба самостійно добувати корм. Поступово в качок, як і в білосніжних улюбленців, узагалі атрофується здатність це робити, вони починають повністю залежати від людини. А адже за великих морозів, коли ополонки замерзають, і корму стає менше, доля птахів і зовсім може обернутися трагічно. Нещодавно до того самого зоопарку, наприклад, коли нічні морози опускалися нижче 20 градусів, принесли двічі збитого на шосе біля водойми машиною лебедя. Його не вдалося виходити навіть досвідченим фахівцям, про що нам також розповіла Наталя Робертівна.
Як тут не згадати слова Екзюпері про те, що ми у відповіді за тих, кого приручили…
У не меншій турботі в зимову пору потребують і дрібні пташки. За постійної підгодівлі птахи виживають навіть у найсильніші морози. Фахівці стверджують, що й хвилясті папужки можуть вижити, якщо їм забезпечити постійний корм, воду та укриття від вітру.
— У Білорусі з кожним роком залишається дедалі більше птахів, які раніше не зимували в нас, — розповів фахівець з екологічної освіти громадського об'єднання «Ахова птушак Бацькаўшчыны» Руслан Шайкін. — Багато з них з настанням зимових холодів переміщаються ближче до житла. Допомогти птахам вижити під силу кожному з нас.
Найголовніший корм для дрібних пташок, за словами Руслана Валентиновича, — насіння соняшнику (тільки не смажене), до складу зерносуміші можуть входити насіння ріпаку та льону, бур'янів. Просо й овес птахи їдять гірше. Синиці, дятли, повзики з задоволенням їдять несолоне сало. Його можна підвішувати в сіточці на гілках дерев, накалювати на цвяшки, забиті по краях годівнички…
Виявляється, синиці, горобці, зеленяки, повзики, чижі й дятли люблять багатий на жир арахіс (не можна лише давати їм смажені й солоні горішки).
Годівнички — найпростіший і найзручніший спосіб допомогти пернатим друзям. Якщо корм у такій «їдальні» буде різноманітним, то за ним можуть навідатися снігурі, лазоревки, інші рідкісні пташки. На півдні Білорусі вже виявлено місця зимівель видів птахів, які й донині вважаються перелітними: зябликів, коноплянок, очеретяних вівсянок, вільшанок, білих плиск, пастушків. Такий «патріотизм» без нашої допомоги в суворі зими може їм дорого коштувати.
Годівнички бувають різні: від звичайних пластикових пляшок до дерев'яних будиночків-палаців. Можна змайструвати годівничку з картону чи берести, згорнувши її на кшталт циліндра (мал.1). Для більших птахів їдальню можна влаштувати на столі, спорудивши на ньому «дах» на кшталт міні-теплиці (мал.2).
Вечори нині довгі, займіться виготовленням годівничок, а влітку пташки нас неодмінно віддячать.