Продовжуємо дослідження «вудбергу»: зазирнімо глибше

Прочитавши статтю Тетяни Марінової «Подвійна пастка для президента» («2000», № 49 (537), 10–16.12.10, B1), що стосується ринку лісових матеріалів (ЛМ), не можу не порадіти широті й аргументованості її змісту, чесності викладу. Мені хотілося б заглибитися в розгляд питань, що стосуються механізмів формування ринкових цін на ЛМ, а також обліку основних фінансових показників діяльності лісозаготівельних організацій. Тут напрошується не надто оригінальне порівняння з айсбергом...

Можна майже нічого не знати про ці плавучі крижані гори, але мало не всякий скаже, що видима, піднесена над поверхнею океану вершина становить, як правило, не більше 10% їхнього об'єму, тоді як решта 90% приховані від очей. Відповідно, для вивчення підводної частини потрібні складніші механізми та додаткові наукові й організаційно-економічні зусилля. Якщо в слові «айсберг» замінити ice (лід) на wood (деревина), отримаємо «вудберг», а з ним і об'єкт для продовження наукового дослідження, об'єкт оподаткування.

Такий аналіз становить не лише суто науковий інтерес — він має чимале значення для соціально справедливого розподілу доходів від використання природного ресурсу. Це також необхідно для формування ринкових цін на лісові товари та сплати податку на прибуток. В Україні ринок ЛМ реально є малодослідженою «брилою», видима «на поверхні» частина якої (зафіксована в статінформації) становить 15–17 млн куб. м щороку, що не так уже й мало порівняно з багатьма європейськими сусідами. Фраза «у нас лісу не так багато» була звичною за часів Союзу, коли порівняння проводили з РФ.

Згадана вище стаття «Подвійна пастка для президента» розкриває відверто протизаконні механізми «реалізації держвласності» в обхід держави. Це слід було б оцінити належним чином усім — і органам місцевої влади, і суб'єктам лісопромислової діяльності, і податківцям, і екологічно стурбованій (що нерідко виявляється в надто емоційній формі) громадськості, і, зрештою, українському народові загалом. Хотілося б, щоб цим матеріалом зацікавилися органи влади, для яких реалізація сировини виступає як джерело доходу від використання природних ресурсів, а видобуток останніх — як шлях до збільшення кількості робочих місць. Те саме стосується представників лісового бізнесу, тобто роботодавців, для яких ЛМ — сировина для переробки за умов ринкових відносин, невід'ємними елементами яких мають бути прозорість і конкуренція.

Саме ринкові відносини становлять досі невидиму частину «вудбергу» і потребують глибшого вивчення, обговорення та ухвалення відповідних рішень зацікавленими сторонами й урядом.

Публікація згаданої статті збіглася в часі з виходом указу президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (№ 1085/2010 від 9.12.10), яким створюється — шляхом реорганізації Держкомлісгоспу — Державне агентство лісових ресурсів. Слід, мабуть, очікувати кардинальних заходів щодо вдосконалення системи економічних відносин у напрямі створення прозорого ринку ЛМ з вільним доступом до нього для всіх зацікавлених споживачів — якщо цьому не завадять витончені менеджерські прийоми підприємців високого рівня...

Адже проблема полягає не стільки в тому, де і на якій біржі продавати лісові товари, скільки в тому, як визначати їхню собівартість і відображати в статистиці ринкові ціни на них, як обчислювати прибуток і податкові платежі. Зрозуміло, що без належного ведення бухгалтерської звітності суб'єктами промислового виробництва, без запровадження на державному рівні відповідної статзвітності не вдасться піти від тіньових схем, від корупції.

Тут виникає й питання щодо визначення термінів. Власне лісовий бізнес не цікавлять ні такі з них, як «рубки головного користування», «рубки, пов'язані з веденням лісового господарства» тощо, ні навіть термін «ліквідна деревина», що, здавалося б, стосується ЛМ, — він давно застарів і нормативними актами не визначається.

Тетяна Марінова у своїй глибоко аргументованій статті згадує, зокрема, про наказ Держкомлісгоспу «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини». А тим часом лісового продукту (товару), що так іменується й на який був би попит на ринку, не існує. Види ЛМ у країні встановлені ГОСТами для хвойних і листяних порід, на них же й подається відповідний попит. Тому й мова мала б іти про механізми продажу лісоматеріалів круглих.

У системі обліку лісових товарів Європейської економічної комісії ООН також вживається термін «круглий ліс» (round wood) з поділом на чотири види:
пиловник і фанерний кряж;
балансова деревина;
інші сортименти круглого лісу;
паливна деревина (дрова).

Зазначимо, що в такий поділ повністю вписуються українські ГОСТи (зокрема за групами лісових порід — хвойні, листяні тощо), але не зупинятимемося на ньому, оскільки це важливо й зрозуміло лише для профільних фахівців.

Для широкої громадськості достатньо вказати, що ринкові ціни на ЛМ неодмінно мають враховувати їхню собівартість, без чого не можна достовірно визначити розмір як прибутку суб'єкта господарських відносин, так і податкових платежів. Наприклад, підприємства ЖКГ ведуть відповідний облік і щокварталу відображають це в статзвітності, що дозволяє контролюючим органам і податковим службам постійно тримати в полі зору формування цін на відповідні послуги, включно з найважливішими фінансовими показниками та складовими собівартості їх виробництва.

Тут доцільно лише констатувати, що нічого подібного щодо формування ринкових цін за основними групами ЛМ за 19 років у нашій державі так і не запроваджено. Статінформації (часто нікому не потрібної) — море, проте облік ціноутворюючих даних, що дозволяє проводити відповідні ринковим умовам показники обсягів продукції, їх реалізації, витрат на виробництво, середньозважених ринкових цін і загальних доходів, порівнювати їх між ідентифікованими суб'єктами лісового бізнесу, не ведеться.

Хоча по Україні, нагадаємо, об'єкт, про який ідеться, становить ринок ЛМ у розмірі 15–17 млн куб. м на рік (потенційно — 23–25 млн)! І схема формування фінансових показників лісозаготівельників має бути повністю прозорою, доступною контролюючим органам влади та зрозумілою суміжним суб'єктам економічних відносин. Кожен із показників наведеної далі загальної схеми (див. рисунок) може включати докладніший поділ в міру відпрацювання й формування звітності з урахуванням інтересів виробників і споживачів ЛМ, а також контролюючих осіб і органів статистики.

Нагадаємо ще про одну важливу складову для обчислення собівартості виробництва ЛМ — про плату лісозаготівельників за право розроблення лісосічного фонду за так званими лісовими таксами за деревину на пні, які після затвердження Податкового кодексу іменуються ставками збору за спеціальне використання лісових ресурсів (глава ХVII). Але як би вони не називалися, їх необхідно враховувати під час визначення собівартості виробництва ЛМ. Бухгалтерська та статистична звітність виробників ЛМ має нарешті стати прозорою й доступною органам влади та широкій громадськості.

Зі сказаного видно, що «під поверхнею» наявного формально ринку ЛМ приховано досить багато з того, що належить зробити явним для забезпечення його прозорості, формування належних ринкових цін на ЛМ, для розвитку деревообробної та низки інших видів промисловості.

Тут ми не торкатимемося економічних відносин, що стосуються оподаткування за лісові землі, оскільки це питання належить уже до іншої сфери (обчислення земельної ренти за право постійного їх використання з метою ведення лісового господарства як продуктивної сили) і до іншого — аграрного — сектору економіки.

Без урахування викладеного невидима частина «вудбергу» серйозно гальмуватиме боротьбу з корупцією. Щонайменше в частині виробництва та реалізації лісових ресурсів проблематичним виявиться й отримання реальної економічної ефективності від оптимізації центральних органів виконавчої влади відповідно до згаданого раніше указу президента. Не будуть досягнуті додаткові надходження податкових платежів до державного та місцевих бюджетів. Загальмується процес активізації промислової діяльності суб'єктів деревообробної, целюлозно-паперової та інших видів промисловості, малого й середнього бізнесу.

Після публікації статті «Подвійна пастка для президента» в газеті «2000» № 49 від 10–16 грудня 2010 р. стало відомо, що 24 грудня президент Віктор Янукович своїм указом № 1211/2010 звільнив Миколу Шершуна з посади голови Державного комітету лісового господарства.

Провідний науковий співробітник НДІ фінансового права Державної податкової служби України,
abobko@bigmir.net