Суспільство споживання як національна трагедія України

Усім раджу прочитати й подумати. М.П.

— Ти хочеш дізнатися, що це? Матриця повсюди. Вона оточує нас. Навіть зараз вона з нами поруч. Ти бачиш її, коли дивишся у вікно й коли дивишся телевізор. Ти відчуваєш її, коли працюєш, ідеш до церкви, коли платиш податки… Цілий світок, насунутий на очі, щоб сховати правду.

— Яку?

— Що ти лише раб, Нео. Як і всі, ти з народження в кайданах, з народження в в'язниці, яку не відчуєш і не торкнешся, у темниці для розуму…

З діалогу Морфеуса і Нео. (Фільм «Матриця»)

З високою часткою ймовірності можна стверджувати, що ті зміни, які впродовж останнього десятиліття відбуваються в суспільній свідомості, є катастрофічними для України й призведуть молоду незалежну Українську державу до національного краху та фактичної втрати своєї незалежності.

Науково доведено, що крах одних держав і злет інших у переважній більшості випадків пов'язані не зі зміною правлячих режимів, війнами й природними катаклізмами, а зі зміною суспільних цінностей, суспільної свідомості.

Нетривалий період української незалежності становить один із таких критичних моментів, коли суспільна свідомість зазнає найрадикальніших змін, в основі яких лежать три головні чинники:

1) перманентний нігілізм як психологічна основа трансформації суспільної свідомості;

2) постійна маніпуляція людською свідомістю як норма суспільного життя;

3) філософія маркетингу як творець цінностей Суспільства споживання.

Перший чинник — перманентний нігілізм — розчищає поле суспільної свідомості для вирощування нових цінностей. Але проблема полягає в тому, що високі й, як правило, складні для суспільного сприйняття цінності легко вразливі й легко руйнівні, а прості, примітивні, як бур'яни, здатні рости практично на будь-якому ґрунті, у будь-якій голові. Аби ця голова була темна, як переорані українські чорноземи.

Перманентний нігілізм, на відміну від радикального нігілізму, якраз і створює в суспільній свідомості таке сприятливе для проростання ціннісних бур'янів психологічне середовище. Радикальний же нігілізм — це не просто заперечення цінностей, а їх повне, абсолютне знищення, ґрунт, що очищається не зорюванням, а розпеченим вулканічним попелом.

Свідомість українського суспільства, починаючи з останніх років існування СРСР і до сьогодні, включно з усіма роками української незалежності, зазнавала й зазнає перманентного нігілізму.

Спочатку було заперечення радянських цінностей. Ідеали соціалізму виявилися брехнею, державу було визнано тоталітарною, шлях до комунізму — безвихідним. Але головне, що радянське суспільство відчуло себе зрадженим і обманутим своєю політичною елітою. Відповідно, цінності, що їх декларувала КПРС, були цим суспільством відкинуті як суцільна брехня та лицемірство. Як наслідок, Радянський Союз розвалився, а Україна несподівано для її населення стала незалежною державою.

На початку 90-х минулого століття на зміну відкинутим цінностям у переораній свідомості українців почали проростати нові, ліберальні цінності: свобода вибору, свобода совісті, багатопартійність, демократія, ринкова економіка з її вільною конкуренцією. Не минуло й трьох років від моменту здобуття Україною незалежності, як країна потонула в тотальній убогості та бандитизмі. Минуло ще два роки, і українське суспільство, одурене ваучерною приватизацією, так і не усвідомивши ні ліберальних цінностей, ні принципів функціонування ринкової економіки (те, що було створено, можна назвати скоріше неандертальським капіталізмом), відкинуло у своїй свідомості так звані ліберальні цінності.

Десятиліття, починаючи з 1994-го по 2004 рік, можна схарактеризувати як період суспільної апатії. Старі цінності було викорчувано, а нові, незрозумілі, спотворені й обмовлені, зачахли в пустелі людської свідомості, що утворилася. Як казав Фрідріх Ніцше: «Немає мети. Немає відповіді на запитання "навіщо?"». З телеекранів влада віщала про захист демократичних свобод, права громадян, соціально орієнтовану ринкову економіку й якусь стабільність. А на вулицях, як і раніше, гриміли перестрілки, країну захлеснули корупція, наркоманія, проституція й дитячий алкоголізм. Вільна конкуренція залишилася лише на рівні дрібних крамарів, а золоте правило великого бізнесу гласило: «Якщо не їси ти, значить — їдять тебе!».

Апатія неминуче мала призвести до чергового прояву нігілізму. І 2004 р. значною частиною суспільства така цінність, як стабільність, була переоцінена, і на її зміну прийшла цінність «рук, які нічого не крали». Але не минуло й року, як з'ясувалося, що в тих, у кого «руки нічого не крали» — голови нічого не думали, і слабкі паростки таких високих цінностей, як чесність і порядність, швидко зачахли. Суспільство вкотре відчуло себе зрадженим, обманутим і розчарованим. І знову жодна висока цінність не заволоділа його свідомістю. Часи апатії повернулися.

Перманентний український нігілізм, так і не досягнувши будь-якої радикальної форми, становить процес хронічного заперечення періодично проростаючих вищих цінностей у їхньому зародку. Українське суспільство за роки незалежності так і не змогло створити нові вищі цінності, залишаючи свою свідомість відкритою й доступною для заповнення її примітивними цінностями-бур'янами.

Будь-яка суспільна, зокрема економічна й політична діяльність, для високоморальних людей втратила сенс, оскільки вона є творчістю, а суспільних цілей і цінностей для такої творчості немає. Українське суспільство в аспекті вищих цінностей опинилося перед лицем «Великого ніщо». Процес еволюції суспільної свідомості від перших років незалежності пішов у напрямі аксіологічної дегенерації, спрощення цінностей і духовного песимізму.

Але неправильно думати, що якщо у свідомості українського суспільства не проросла жодна нова висока, благородна цінність, що об'єднала б його в єдину націю, то ця свідомість залишається порожньою. Ні! Якщо благодатний український чорнозем суспільної свідомості за останні двадцять років не зміг народити жодної великої ідеї, жодного могутнього дуба, то це порожнє місце було одразу ж захоплене цінностями-паразитами.

Перманентний нігілізм постійно очищав поле суспільної свідомості від високих культур, доки дрібні й нікчемні, але легкі для сприйняття цінності Суспільства споживання, породженого філософією маркетингу, повністю не заповнили поле людської свідомості. Причому так щільно, що, можливо, вже жоден жолудь на ньому не проросте.

Другий чинник — постійна маніпуляція людською свідомістю як природна (моральна) норма суспільного життя.

Однією з найважливіших властивостей Суспільства споживання є висока піддатливість навіюванню внаслідок «очищення» свідомості в процесі перманентного нігілізму щодо будь-яких вищих цінностей.

Завдяки перманентному нігілізму, українське суспільство від перших років незалежності перебуває в стані очікувальної уваги, що полегшує всяке навіювання.

Навіюванню важко піддаються ізольовані індивіди. Проте психологічною наукою доведено, що зовсім по-іншому поводиться психологічна маса та окрема людина, що опинилася в ній. Свідома особистість зникає, тобто її почуття, ідеї, цінності набувають того самого напряму, що й в інших членів маси, стають частиною «колективної душі». У попередні періоди історії для формування психологічної маси однією з найважливіших умов було зосередження людей в одному місці й в один час. Проте сьогодні, завдяки широкому розвитку комунікаційних технологій, у цьому повністю зникла потреба, і формування психологічної маси легко здійснюється за допомогою екранів телевізорів, моніторів комп'ютерів, радіо, преси тощо. Якщо ізольованому в себе вдома індивідові щодня з екрана телевізора показувати, що цього хочуть усі й усі, у кого це є, щасливі, то й він рано чи пізно почне хотіти і, відповідно, діяти в потрібному напрямі. Звісно, здобуваючи це, індивід може розчаруватися, але йому тут-таки буде запропоновано щось новеньке, досконаліше.

Маніпуляція свідомістю відбувається скрізь: на телеекранах, на сторінках газет і журналів, у розважальних центрах, на стадіонах, у релігійних організаціях, на «зіркових» концертах.

Важливо лише одне: щоб кожна людина щиро вірила в ілюзію як в абсолютну істину, що всі її бажання — відображення її індивідуальної природи, а не створювані ззовні. Щоб вона навіть не сміла задумуватися про будь-які маніпуляції.

Життя в постійному очікуванні кращого життя виробило в українського суспільства надзвичайну піддатливість навіюванню. Яку б нейтральну позицію не займав простий українець щодо будь-якого товару, послуги, естрадного виконавця чи політика, він постійно перебуває в стані очікувальної уваги, що полегшує всяке навіювання. Очікувальна увага, крім того, постійно стимулюється ланцюгом перманентних розчарувань і наростанням у суспільстві підсвідомої агресивності. Правильно сформульоване навіювання практично миттєво передається внаслідок психічної заразливості всім представникам психологічної маси, і негайно виникає відповідне бажання: купити певний товар, піти в певний розважальний центр, подивитися певний фільм, підтримати певний футбольний клуб.

Блукаючи лабіринтами апатії на межі нігілізму, українське суспільство легко підкоряється всіляким навіюванням і дедалі менше підкоряється впливу розсудку, втрачає критичні здібності й стає надзвичайно легковірним.

Маніпуляція суспільною свідомістю здійснюється шляхом застосування трьох головних інструментів, докладно описаних французьким психологом Гюставом Ле Боном: перебільшення, твердження й нескінченного повторення. Якщо навіть поверхово проаналізувати рекламу будь-якого товару чи послуги, то з легкістю можна побачити цю нескладну, але вельми дієву технологію.

Третій, найважливіший чинник — філософія маркетингу.

Поки романтики новітньої історії міркували на своїх партз'їздах про високі цінності й велику національну ідею, філософія маркетингу як справжній творець цінностей Суспільства споживання діяла жорстко й безкомпромісно.

Неправильно думати, що філософія маркетингу й формування Суспільства споживання — таємний задум світових корпорацій. Ні, ця філософія не створювалася спеціально кимось для когось. Це перша за всю історію людства стихійна філософія, яка лише починає усвідомлюватися. Свідомість людей виявилася повністю відкритою океану інформації про те, чого їм слід хотіти і як, і де це можна отримати. Усе настільки просто, що ні світові релігії, ні філософська спадщина людства не змогли не те що зреагувати, а навіть помітити, що вони вже не володіють свідомістю людини.

Центральна категорія філософії маркетингу — це людське бажання. Не споживач, не товар, не обмін, угода чи ринок лежать у самому серці маркетингу — усе це омани. Людське бажання, потреба — ось справжня основа маркетингу, його філософський камінь.

Те, що пишуть апологети маркетингу у своїх підручниках — що людські бажання не створюються зусиллями ззовні, а є вихідними складовими природи людини, — уже давно не відповідає дійсності. Філософія маркетингу переросла рівень виявлення й задоволення бажань і досягла рівня їх створення! Завдяки маніпуляціям із суспільною свідомістю, людські бажання культивуються, як кукурудза в полі. Щодня кожна людина занурюється в благодатний ґрунт із вирощування бажань, на кожному кроці, щохвилини миготять щасливі, радісні обличчя власників кремів, мазей, автомобілів, пральних машин, туристичних путівок, кредитних карток; з релігійних брошур розчулено усміхаються члени різних сект; на світських тусовках бризкають щастям розкішного життя зірки естради.

Чим більше бажань, чим сильніше людину мучать різні потреби, тим більше вона купує, тим більше споживання.

Філософія маркетингу ґрунтується на спокусі та заздрощах. Закладена в основі маркетингової філософії любов бізнесу до споживача — лицемірство, за допомогою якого бізнес задовольняє свої бажання, що, у свою чергу, є бажаннями власників цього бізнесу, також формованими філософією маркетингу.

Сучасна філософія маркетингу безперервно формує стереотипи життєвих цінностей і принципів поведінки: розкішні будинки, розкішні автомобілі, ресторани, дорогий одяг як цілком зрозумілі домінуючі цінності, спорт як візуальна розвага для любителів пива.

Прямий наслідок філософії маркетингу — споживча «булімія», неможливість насичення: вгамований голод породжує ще більший голод. Філософія традиційного маркетингу — філософія вічного голоду. Саме вона стала головною причиною першої в історії людства світової кризи надспоживання.

Жодна філософська концепція не несла в собі більшої загрози людству, ніж філософія маркетингу. Під її впливом відбувається своєрідна духовна дееволюція людства. Людина стає нездатною пізнавати себе, реалізовувати себе як творчу особистість, що за багатьма філософськими й релігійними вченнями є головною характеристикою Людини. Та творчість, яка є сьогодні, не є духовним злетом людини. Основна суть творчої діяльності в Суспільстві споживання — створення потреб і засобів їх задоволення. Спочатку маркетинг створює те, що потім задовольняє. При цьому гроші завжди йдуть в одному напрямі: бажання — задоволення.

По суті, філософія маркетингу культивує нижчі бажання людини й створює цінності, що ототожнюються в усіх релігіях із впливом сил зла:

Поняття обов'язку тут недоречне. «Я хочу» повністю витісняє «Я повинен».

Філософія маркетингу закликає дати волю своїм бажанням. Багатовікову мудрість, що закликає людство до помірності, було повалено простою концепцією: хоти й отримуй те, що хочеш. Униз скочуватися легше, ніж підійматися вгору.

Основні принципи філософії маркетингу:

Результат філософії маркетингу — Суспільство споживання бреше собі в усьому: у бізнесі, політиці, культурі, релігії, але щиро вірить у свою брехню, достоту так, як колись людство щиро вірило в те, що Земля пласка. Під впливом філософії маркетингу відбувається трансформація суспільства на певний програмований одновекторний соціальний організм із безвихідною гілкою духовної еволюції.

Отже, радикальні зміни в суспільній свідомості, що здійснюються під впливом трьох вищевказаних чинників, вивели українське суспільство на «вершину» його розвитку — Суспільство споживання.

Суспільство споживання становить єдину психологічну масу, що живе у світі ілюзій, де істина досягається не критичним аналізом дійсності, а шляхом перегляду телевізора, читання газет, перегляду глянцевих журналів про гламурне життя й вислуховування думок друзів і подруг у торгово-розважальних центрах.

Основні ознаки Суспільства споживання:

1. Єдина психологічна маса, заснована на домінуванні нижчих цінностей над вищими.

Трагедія для України: духовне й інтелектуальне виродження суспільства, фактично добровільна відмова від таких громадянських свобод, як свобода вибору, свобода совісті, свобода слова і, зрештою, формування імітаційної форми демократії. Економічна деградація як наслідок домінування споживання над виробництвом. Загибель у зародку економічного патріотизму.

2. Життя у світі ілюзій — норма життя людського суспільства.

Трагедія для України: рабська не свідомість, а підсвідомість. Життя у світі ілюзій як природна форма психологічного захисту людського організму від депресії, пов'язаної з усвідомленням безвиході. Імітація правильності всіх форм суспільного життя: науки, освіти, охорони здоров'я, правоохоронної й судової систем, армії тощо. Щира віра більшості членів суспільства в те, що чорне — це біле й навпаки. Лицемірство як природність суспільного життя.

3. Самозростання й ненаситність бажань. Відчуття постійної незадоволеності. Жага нових покупок.

Трагедія для України: життя в борг за законами кредитора. Самозростання й ненаситність бажань змушують придбавати дедалі більше й більше. Немає схильності до накопичення, ощадливості. Бажання витрачати завжди більше, ніж бажання заробляти. Звідси — неможливість існування без імпортного продукту та зарубіжних кредитів. Неминучий наслідок: повна втрата державою своєї економічної незалежності.

4. Основна життєва установка: усі бажання можна задовольнити за гроші. Гроші — головна суспільна цінність.

Трагедія для України: безславна історія. Головна турбота кожного — гроші будь-яким способом. Гроші сприймаються як мірило інтелекту, правосуддя, великодушності й шляхетності. Повага й правда — лише там, де гроші.

5. Суспільна свідомість формується постачальниками засобів задоволення бажань, які через засоби масової інформації та інші маркетингові комунікації змушують людину «правильно» хотіти і, відповідно, платити.

Трагедія для України: суспільство позбавляється можливості робити свідомий обґрунтований вибір. «Правильні» бажання перетворюють людину з особистості-творця на людину-робота, що отримує виключно «правильну» інформацію й ухвалює «правильні» рішення.

6. Основна маніпуляційна посилка: ти — Його Величність Споживач. Для того щоб проста людина не почувалася пішаком у чиїхось руках, їй навіюється ідея, що вона — Його Величність Споживач і все, що не робить бізнес, робиться виключно для задоволення бажань Його Величності.

Трагедія для України: втрата здатності українського суспільства до критичного мислення. Загальнонаціональне оглупіння.

7. Меншість постійно маніпулює свідомістю більшості. Не тому, що це бажання меншості, а тому, що так комфортніше більшості.

Трагедія для України: самознищення громадянського суспільства. Навіщо думати самим, коли є ті, хто подумає за нас? Щастя рабів.

8. Культурне поле засноване на пропаганді гідності розкішного життя. Коли в людини закінчуються гроші, вона випадає з культурного поля Суспільства споживання. Їй у ньому немає місця, вона сприймається як невдаха.

Трагедія для України: духовна деградація суспільства. Кожна «культурна» людина має заздрити тим, хто живе в розкоші, і прагнути жити, як вони. Кожна людина повинна почуватися невдахою та вигнанцем, якщо вона не може дозволити собі ресторани, круїзи, діаманти. Культурні ідоли, гідні захоплення й поклоніння, — наймогутніші люди країни. Культурна норма бізнесу: збагачення одних ґрунтується на знищенні інших. Суспільство самопоїдання. Цивілізація бізнес-канібалізму.

9. Релігія не несе в собі виховної функції, а сприймається як атрибут, що символізує духовність (нормальність) суспільства, необхідна частина гідного життя, так само як і одяг престижної торгової марки.

Трагедія для України: країна лицемірства й суспільство вбогих духом. Усі вірять у Бога, але поклоняються Золотому тельцю. Християни, що ненавидять помірність. Християни, що чинять зло від чистого серця. Християни, що зневажають принципи життя Христа. Подвійна мораль як природна форма й норма суспільної свідомості.

Таким чином, Суспільство споживання несе Україні дві головні загрози: економічну та духовну.

Економічна. Україна за продажем кінцевого продукту на внутрішньонаціональному ринку — імпортоорієнтована країна. Останні десять років вміле застосування маркетингового інструментарію в симбіозі з широкими кредитними програмами забезпечувало нашій країні збільшення внутрішнього споживання переважно імпортного продукту, знекровлювало національну грошову систему й збагачувало країни-імпортери.

По суті, Суспільство споживання й традиційна філософія маркетингу як його рушійна сила будь-яку імпортоорієнтовану країну ведуть до неминучого економічного краху.

Стимулюючи внутрішнє споживання, маркетингова філософія загнала як окремого споживача, так і загалом національну економіку в кредитну пастку. І тепер економіка України не в змозі підтримувати наявний рівень споживання за рахунок власних ресурсів. Україна з її енерго- та матеріалоємною, морально й фізично застарілою структурою національного виробництва нездатна не лише конкурувати своїм кінцевим несировинним продуктом на зовнішньому ринку, а й на внутрішньому теж.

Саме роздутість споживання за гіпертрофованої структури національного виробництва стала одним із головних чинників стрімкої деградації національної економічної системи. І якщо ця тенденція збережеться, то Україна повністю втратить свою економічну незалежність. Але Суспільство споживання цього не помітить, оскільки житиме у світі «правильної» інформації та «правильних» бажань.

Духовна. Економічна деградація є завжди наслідком деградації духовної. Духовна деградація, породжена Суспільством споживання, призведе до того, що негативні явища життя соціуму сприйматимуться як його нормальність, а лицемірство — як природна поведінка членів суспільства у стосунках одне з одним. Уже зараз ми читаємо статті про те, як на храми жертвують власники публічних будинків, наркобізнес контролюють і розвивають ті, хто покликаний із ним боротися, жінки народжують дітей за гроші, як товар, а священники освячують торгові центри. Жага споживання охопила всі верстви населення. Усе суспільство. Усю державу.

У Суспільстві споживання завжди посередні цінності, посередні цілі, посередні досягнення. За браком великих справ звеличуються малі. Немає героїв за духом, але безліч — за орденами. Мало творців, але багато цькованих. Бажання одного дня. Задоволення одного дня. Щастя одного дня. Життя як ксерокопія одного дня.

Духовна деградація перетворює Україну на країну щирих брехунів, де той, хто говорить правду, завжди буде ізгоєм.

Духовна деградація на корені знищує саму можливість формування української нації як самобутньої соціально-економічної, культурно-політичної та духовної спільності.

Втрата економічної незалежності за стрімкої духовної деградації суспільства — найвеличніша національна трагедія, породжена Суспільством споживання, яку саме суспільство навряд чи в змозі осмислити. Але якщо згадати світову історію, то для жодного суспільства життя у світі ілюзій не закінчувалося добре.