Володимир Борейко: екологічна демократія неможлива без дотримання прав природи

Наш кореспондент Казимир Савицький розмовляє з відомим українським захисником дикої природи, екофілософом, директором Київського еколого-культурного центру, Заслуженим природоохоронцем України Володимиром Борейком.

— У жовтні 2010 р. Ви звернулися з відкритим листом до Президента України Віктора Януковича з пропозицією надати українським дельфінам, за аналогією з людьми, статус громадян України, закріпивши в Конституції України їхні права на життя, свободу та захист від непотрібних страждань з вини людини. Чим викликане це звернення?

— Лобіюванням прав природи. Від вузьких філософських дискусій серед фахівців про права природи ми переходимо до широких дискусій у суспільстві. Настав час готувати суспільство до сприйняття ідеї прав природи. Почали ми з наймудріших «братів наших менших» — дельфінів.

І яка реакція суспільства?

— Початок непоганий. Маса коментарів в інтернеті. Кілька моїх спеціальних інтерв'ю в газетах і по радіо. Вважаю, що вся інтелектуальна частина країни ознайомилася з моїм листом до Януковича.

— Яким, на Вашу думку, має бути кінцевий підсумок громадських дискусій про права природи?

— Суспільство має усвідомити, що сучасна демократія неможлива без дотримання прав природи. Як відомо, демократія — це політична система, за якої народ є єдиним легітимним джерелом влади. Нині до поняття «народ» із живих істот, що населяють ту чи іншу країну, входять лише люди. Права й свободи інших живих істот за сучасної ліберальної демократії навіть не розглядаються. Але ж птахи, звірі, риби також мають свій інтерес у житті та свободі.

На мій погляд, на зміну ліберальній демократії має прийти демократія екологічна, коли громадянами будуть не лише люди, а й інші живі істоти.

— Ви впевнені, що таке можливо за демократичного устрою суспільства?

Вінстон Черчилль говорив, що демократія — це найгірша форма правління, якщо не враховувати всіх решти. За демократії гарантуються конституційні обмеження влади більшості шляхом гарантій певних особистих або групових свобод меншості. Якщо ми уявимо під «меншістю» тварин, рослини та екосистеми — то ми можемо отримати бодай надію на захист їх від того, що відбувається зараз, — поголовного знищення.

— Ви вважаєте, що білки, їжаки та конвалії можуть бути повноправними громадянами?

— Я думаю, ні. Навіть серед людей не всі є повноправними громадянами, тобто такими, що мають виборче право. До них належать діти, душевнохворі, особи, що перебувають у місцях позбавлення волі тощо. Але це не означає, що захист їхніх прав випадає з поля діяльності правозахисних організацій чи держави.

Права білок, їжаків і конвалій за екологічної демократії відстоюватимуть політичні партії природоохоронного спрямування. Так, партії із захисту тварин (і їхніх прав) нещодавно створені в Нідерландах і Швейцарії. Причому в Нідерландах така партія вже пройшла до парламенту.

Механізм захисту прав природи за екологічної демократії потребує широкого обговорення з боку екологів, юристів, філософів, політологів. Можливо, з метою обмеження свавілля та зловживання владою з боку людей слід виділити певну умовну виборчу квоту для всіх живих природних об'єктів, що мешкають у цій країні. Або представницьку квоту в парламенті. Наприклад, 5 депутатських місць від імені умовного «виборця» — надається членам політичної партії, що захищає права тварин і рослин.

Побудова екологічної демократії потребуватиме реалізації загального виборчого права та пропорційної виборчої системи для врахування інтересів не лише людей, а й решти живих істот, громадян цієї країни. Необхідно створити деяку додаткову систему стримувань і противаг, яка захищатиме не-людей від свавілля з боку людей і при цьому не суперечитиме демократії.

Тобто, зрештою, розмова йде про колосальну, тектонічну зміну системи суспільних цінностей і політичного устрою.

— Кожна з різновидів демократії — ліберальна, афінська, соціалістична, християнська, суверенна, електронна — має свої характерні ознаки. Які ознаки має мати екологічна демократія?

— З ліберальною демократією пов'язано низку цінностей: законність, рівність, свобода, права людини. В екологічній демократії додається нова цінність — права природи. Джерелом влади за екологічної демократії є не лише люди, а й усі живі істоти. За екологічної демократії буде серйозно доопрацьовано систему прав громадян. До неї включаються права тварин, рослин, мікроорганізмів і екосистем. Для тварин це можуть бути права на життя, свободу, захист від непотрібних страждань з вини людини на рівні індивідуумів, а також право на існування на рівні індивідуумів. А також право на існування на рівні видів популяцій. Таке саме право має бути захищене для видів популяцій рослин і мікроорганізмів. Право на існування заслуговують і природні екосистеми, що залишилися непорушеними та слабо порушеними.

— Важливий внесок у теорію демократії зробили Арістотель, Джон Локк, Шарль де Монтеск'є, Девід Юм, Жан-Жак Руссо, Алексіс де Токвіль, Джон Ролз. Хто з сучасних екофілософів розглядає можливість побудови екологічної демократії?

— Одразу відкинемо вітчизняних правознавців і філософів. Тут дуже сумна картина. Деякі з них поки що навіть не можуть погодитися з ідеєю прав природи. Серед зарубіжних екофілософів і юристів про права тварин і природи чимало писали Том Реґан, Ендрю Лінзі, Пітер Сінгер, Крістофер Стоун та інші. Проте, якщо я не помиляюся, лише американський поет Ґері Снайдер говорив про демократію як систему правління, де захищаються права не лише людини, а й усіх літаючих, стрибаючих, повзаючих і бігаючих. Яка надає можливість усім живим істотам максимальну можливість жити згідно з їхніми власними законами. Я думаю, що побудова екологічної демократії стане улюбленою темою суспільного дискурсу першої половини 21 століття.

— На Ваш погляд, екологічна демократія передбачає побудову якихось нових демократичних інститутів?

— Звісно. Це насамперед стосується судової системи. Мені доводиться брати участь у десятках судових справ на захист природи. Я бачу, як слабкі в екологічному законодавстві рядові судді. Вони просто його не знають. Для дієвого захисту прав природи за екологічної демократії мають бути створені спеціальні суди з прав природи. Інтереси природних об'єктів у них представлятимуть спеціальні адвокати і на правах опікунів постраждалих тварин і рослин — представники природоохоронних громадських організацій. Тут я наголошую — саме природоохоронних, а не екологічних. Бо в нас зараз дуже багато так званих екологічних громадських організацій, які насправді жодного стосунку до реальної охорони природи не мають. За прикладом Європейського суду з прав людини є потреба у створенні Міжнародного суду з прав природи. Ну і звісно політичні партії нового типу, що захищають не людей, а інші живі організми та екосистеми. Необхідно домагатися також запровадження посади уповноваженого з прав тварин (природи).

— Як я зрозумів, Ви говорите про необхідність створення принципово нової системи охорони природи. А чим Вам не подобається стара?

— Усім. Сучасна система природоохорони, заснована на економіці та ресурсному підході, — дуже неефективна модель. Вона створює умови, за яких людям вигідніше губити природу, ніж її берегти. Крім усього іншого, вона має величезний моральний вад, що полягає в тому, що природа розглядається людиною як ресурс, а не суб'єкт рівноправних відносин. З рабством природи, цим останнім рабством в історії людства, пора кінчати.

— Ідея будь-якої демократії, зокрема й екологічної, передбачає наявність деякого суспільства, де кожен член компетентний для участі в управлінні цим суспільством. Наскільки білка чи конвалія, як члени демократичного суспільства, можуть бути компетентні?

— Ухвалення політичних рішень відповідно до цього принципу вимагає, щоб усі члени суспільства мали рівні можливості повідомити свої політичні погляди іншим; отримати відомості про альтернативні пропозиції та про їхні вірогідні наслідки; брати участь у рівному голосуванні. Це в ідеалі. Але, як я вже казав вище, навіть у найрозвиненішому демократичному суспільстві не всі його члени мають рівні можливості, наприклад, діти й дорослі. Діти не мають права представляти свої інтереси в парламенті, немає дитячих політичних партій. Проте є партії та депутати, які відстоюють їхні права. За аналогією подібне може бути створено й щодо представників фауни та флори. Коли парламентські дискусії про охорону зубрів і вовків вестимуться не виходячи з того, наскільки це корисно чи шкідливо для людей, але наскільки оптимально захищені права, інтереси та свободи цих тварин. Поки що така спрямованість дебатів просто неможлива в парламентах навіть найдемократичніших країн. Так чи інакше, я сподіваюся, стандарти демократії й надалі зазнаватимуть значної еволюції, зокрема й екологічної.

— Відомо, що локомотивами демократичних перетворень у різних країнах були революції — англійська, французька, російська. А революція — це найчастіше насильство. Чи не вважаєте Ви, що для встановлення екологічної демократії необхідна екологічна революція?

— Це цікаве й водночас дуже складне питання. До речі, відомий американський історик природоохорони Родерік Неш не виключає можливість екологічної революції.

Я вважаю, що історія дає людству кілька можливих варіантів розвитку подій. Перший — найочікуваніший. Людство через свою недалекоглядність, дурість, невігластво й жадібність не піде на кардинальні екологічні зміни і, як наслідок, загине через неможливість існування в забрудненому природному середовищі.

Другий варіант — це екологічна демократія. Вона може бути встановлена людьми добровільно, якщо ідея прав природи, заволодівши масами, перетвориться на матеріальну силу, або ж за допомогою екологічної революції чи навіть війни. Як ми пам'ятаємо, громадянська війна між Північчю та Півднем у 19 столітті в США була значною мірою викликана аболіціоністськими ідеями.