Янукович стане головним «розвідним»
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» наприкінці 2010 р. влада розпочала кардинальну адміністративну реформу. У результаті її проведення держапарат у всіх структурах скоротять на 20–30%, це дасть можливість підвищити зарплати чиновникам. Проте це не основна мета адмінреформи. У січні тривали кадрові перестановки на «вторинному» рівні — наприклад, заступників міністрів. За словами Президента Віктора Януковича, усі ці зміни — лише перший етап «великої» адмінреформи. Так, ще в грудні було підготовлено проєкт нового закону про державну службу та зміни до закону про Кабмін України. Портал «Політика і гроші» з'ясовував «підкилимні» нюанси прийдешніх змін і те, який ефект перетрушування Кабміну та держструктур дасть звичайним людям: чи зменшиться кількість довідок, строки отримання документів, чи будуть ліквідовані побори посередницьких структур, і хто саме посилить свій вплив у ході проведення затіяної реформи.
Новий стан
В Україні формується новий стан — державних службовців. Після завершення адмінреформи бути чиновником не лише стане престижно, а й украй прибутково. Причому «прибутково» на абсолютно законних підставах.
Нині президентський указ призвів до урізання структури Кабміну, де залишилося 16 із 20 міністерств, а віце-прем'єри тепер поєднують свої посади з керівництвом якимось міністерством. Скорочується й штат тих «міністерій», що залишилися, — приблизно на 1/3. Загалом тепер буде 6 типів центральних органів виконавчої влади: окрім міністерств, це служби, інспекції, агентства, незалежні регулятори та органи зі спеціальним статусом. Новий склад неміністерських органів — 28 служб, 12 агентств і 7 інспекцій.
Чиновники, які зберегли свої посади, можуть не боятися за розвиток своєї кар'єри. У владній верхівці залишаться найбільш наближені до Януковича особи, які продемонстрували свою ефективну роботу. Мало того, таким чиновникам світить підвищення заробітної плати за рахунок колег, що пішли.
Копія Росії
Експерти звертають увагу на схожість нинішньої реформи з аналогічними змінами в Росії, що відбулися 10 років тому. Тоді в РФ також скорочувалася загальна кількість міністерств та інших центральних виконавчих органів. Схожість виявляється навіть у назвах — наприклад, у федеральному уряді також було створено міністерство економічного розвитку і торгівлі, констатує голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Крім того, Кремль тоді також проводив укрупнення структур виконавчої влади. Що ж, рівняння Києва на «великого брата» дедалі більше, зокрема й за формою. Проте більшість експертів — включно з російськими — сходиться на тому, що реформа Москві тоді не вдалася, наслідком чого стала низка «зворотних» дій, включно з розукрупненням міністерств.
Що стосується цілей і завдань адмінреформи, вони полягають, звісно, не в підвищенні престижу влади. Загальна мета реформи — централізація та концентрація керованості влади в одних руках. Це якраз вписується в політику В. Януковича з монополізації економіки та політики країни. Не дивно, що навіть ті слабкі позиції, які були у виконавчій владі в союзників Партії регіонів (ПР) за коаліцією у Верховній Раді, унаслідок адмінреформи ослабли.
Так, колишній голова Мінекономіки Василь Цушко прийшов до Кабміну за квотою Компартії. Втім, для Цушка знайшлося інше немаловажне місце — голови Антимонопольного комітету (АМКУ). Останніми роками голова цієї структури у вітчизняній політсистемі був своєрідним «цербером» — зачинателем і ключовим провідником атак провладного лобі на привабливі активи в найрізноманітніших бізнес-сферах.
Інший «виняток» — Юрій Ященко, який керував Мінвуглепромом і був заступником міністра ще в Кабміні Юлії Тимошенко. Що вже само по собі, за мірками «регіоналів», великий мінус: спостерігачі зауважують, що після призначення прем'єром Миколи Азарова «полетіли голови» не лише заступників міністрів і голів підрозділів міністерств, а й управлінців рангом нижче, аж до дочірніх структур та їхніх відділень у регіонах. А адмінреформа, загалом-то, уже друга хвиля кадрових рішень.
Далі ексміністр транспорту Костянтин Єфименко, за інформацією Київського центру політичних досліджень та конфліктології (КЦПДК), представляв у владі інтереси не лише Володимира Литвина, а й одного зі спонсорів ПР Василя Хмельницького. Експерти впевнені, що загалом адмінреформа серед усього іншого покликана зміцнити позиції головних «біло-блакитних» центрів впливу, пов'язаних з іменами першого віце-прем'єра Андрія Клюєва та голови президентської адміністрації (АП) Сергія Льовочкіна. З не-членів ПР у новому складі кабінету залишилися лише Сергій Тігіпко (нині віце-прем'єр і міністр соціальної політики) та «помаранчевий ренегат» Віктор Балога (голова МНС).
При цьому С. Тігіпко, зазначає директор КЦПДК Михайло Погребинський, покликаний зіграти роль «громовідводу» в ході непопулярних реформ-2011 і вже відомий своїми непопулярними висловлюваннями щодо тієї самої пенсійної реформи, яку пропонував не обговорювати з народом. А вже такі призначення, як донецького банкіра Сергія Арбузова головою Нацбанку, і експерти, і більшість банкірів вважають просто-таки одіозними.
До рівня Януковича ще не доросли
В Інституті практичної політики додають: крім централізації влади, у В. Януковича є ще, принаймні, кілька причин проводити адмінреформу. По-перше, каже директор Інституту Богдана Бабич, «Віктор Федорович уже отримав у цьому житті все, про що може мріяти простий смертний. У березні-2010 він усе-таки виграв свої "вибори-2004" і довів усім — а насамперед собі — що може бути главою держави. Тепер його мотивація перемістилася з галузі забезпечення інтересів (політичних, корпоративних тощо) у сфери "ментальні"».
Якщо згадати відому теорію ієрархії потреб Абрагама Маслоу, то Янукович зараз на стадії самовираження, він явно хоче увійти в історію як Президент, за якого Україна стане сильнішою державою і з нею, так само як і з Президентом Януковичем, рахуватимуться у світі. Але його ще чекає біг із перешкодами — бюрократичний баласт, олігархи, плюс зграя партійних товаришів, які "не доросли" до потреб свого шефа. Багато з них застрягли на нижніх щаблях, залишилися на рівні "дай". Ось цим персонажам Янукович і хоче зробити "чистку". Мінімізувати залежність від ПР та/або союзників під час кадрових призначень, і від олігархічного "дружнього поплескування по плечу", від надмірної опіки збоку».
По-друге, оптимізація бюрократичного апарату потрібна для підвищення керованості системи, зокрема шляхом зниження рівня конкуренції між основними кланами. Звідси й подальше зосередження управління країною в одних руках. Але концентрація повноважень — це й концентрація відповідальності, продовжує Б. Бабич: тепер за кожного нерадивого чиновника Янукович, по суті, відповідає персонально. На початковому етапі оновлення політсистеми таке авторитарне адміністрування може бути необхідним, але потім усе ж доведеться ділитися повноваженнями з парламентом і Кабміном (у процесі конституційної реформи).
Справді, що стосується перерозподілу впливу між основними навколовладними «центрами сили», то наявне не лише ослаблення вторинних гравців, а й процес, по-своєму зворотний — демонополізація контролю та функцій між провідними особами. Достатньо подивитися на розподіл повноважень у новій структурі Кабміну, кажуть фахівці. Скажімо, якщо віце-прем'єр А. Клюєв має комерційні інтереси в енергетиці й курує її в Кабміні, то ціноутворення й тарифна політика перебувають під контролем віце-прем'єра Бориса Колеснікова, який має конкурентні стосунки з Клюєвим. «Чомусь це вислизнуло від багатьох аналітиків, — каже Б. Бабич. — І на такому тлі призначення В. Цушка головою АМКУ — знакове, бо ця постать на такій позиції може як ніколи стати „карним мечем“ для олігархів».
Отже, президент створює свою систему стримувань і противаг, залишаючи собі місце головного «розвідного». За експертними оцінками, це дуже схоже на стиль правління Леоніда Кучми. Так, наголошують фахівці, Льовочкін став самостійною постаттю, що багато в чому визначає розпорядок дня президента, а Клюєв сконцентрував у своїх руках контроль над виконавчою вертикаллю. Але остання крапка в рішеннях належить Януковичу особисто. Що ж стосується схожості з кучмівським періодом, то до міністерств повертаються давно забуті держсекретарі, і це подається як європейська практика розмежування політичних і адміністративних функцій.
За оцінкою голови Міжнародного центру перспективних досліджень Віри Нанівської, «2001 р. інститут держсекретарів уже запроваджувався, 2002 р. від цього відмовилися. Але механізм було розроблено дуже якісний. У нинішньої ж влади просто фантастичні можливості для ефективної реформи. З іншого боку, незрозуміло, як радянський — де-факто — держапарат буде загалом перетворений на адміністрацію європейського типу, іншими словами, як відбудеться еволюція з риби в жабу».
Що буде далі?
Так чи інакше, ця реформа, як і будь-яка інша, насамперед лягає на плечі платників податків. Як нова влада ставиться до невеликого бізнесу, ми вже побачили з розгону підприємницького «Майдану». А адже мале підприємництво — найважливіший постачальник податків. І саме на його плечі ляже значна частина витрат на управлінське оновлення, які, за експертними оцінками, становлять щонайменше 400 млн грн лише на першому етапі. Економія від скорочення, що триває, 138 тис. держслужбовців і оптимізації управлінської структури має становити близько 1 млрд грн — але, зрозуміла річ, ці кошти не підуть ні на поліпшення життя населення, ні на підтримку малого бізнесу.
На другому етапі адмінреформи передбачається оптимізувати Адміністрацію Президента (АП) і органи влади на місцях, і це відбуватиметься протягом усього 2011 р. До речі, заміна місцевого апарату аж до районних держадміністрацій розпочалася вже наприкінці минулого року. Загалом же це все можна сприймати у світлі оголошеного ще навесні 2010 р. курсу на «модернізацію» країни, що передбачає конституційну, аграрну, енергетичну та інші великі реформи. Причому цього разу до парламентських виборів, що відбудуться наступного року, треба не просто провести вигідні зміни, а й продемонструвати бодай якісь їхні позитивні підсумки. Скажімо, реальне спрощення деяких бюрократичних процедур, пару антикорупційних «викриттів», зняття (все-таки) непопулярних постатей на кшталт Тігіпка, та й самого Азарова.
Поки що з указу Президента про оптимізацію адміністративної вертикалі випливає те, що до початку лютого І етап реструктуризації має бути завершений, усі призначення зроблені — аж до начальників із заступниками в департаментах міністерств. І, зазначає Б. Бабич, у лютому влада, нарешті, повноцінно запустить проєкт «модернізація». А щоб цей меседж не відторгався суспільством (як зараз, за даними соцопитувань, відбувається з адмінреформою), і Кабмін користувався довірою, до нього знову прийдуть нові обличчя. Аж до заміни прем'єра, а також, наприклад, голови СБУ Валерія Хорошковського, резюмують аналітики.
Джерело:
Автор: Андрій Боярунець
Джерело: Політика і гроші, 24 січня, 2011