«Зустрівши мого сина в лісі, єгер націлив на нього рушницю, а потім перевів мушку на собаку і… застрелив пса»

Село Великі Озера Дубровицького району Рівненської області з усіх боків оточене густим лісом. Не дивно, що для місцевих жителів здавна лісовий промисел і рибальство вважалися основними джерелами доходів. Так було і за царя, і за радянської влади. Місцеві жителі збирали в тутешніх лісах гриби та ягоди, заготовляли худобі на зиму сіно, полювали на диких звірів. Усе змінилося два роки тому, коли Рівненська обласна рада своїм рішенням передала угіддя в оренду ТОВ «Залужжя». При цьому ніхто не поцікавився думкою самих селян...

«За те, що я пішов до міліції, єгер помстився: сокирою порубав 50 метрів огорожі на моєму городі»

— Нас просто поставили перед фактом, — розповідає голова Великоозерянської сільради Михайло Рябий. — Прийшов папір, що відтепер лісові угіддя передано в оренду ТОВ «Залужжя». Ніхто з місцевими жителями не радився. Та що там! Навіть із районною адміністрацією ніхто нічого не погоджував.

Призначений «Залужжям» старший єгер Ярослав Серко з ходу встановив свої закони — до лісу не ходити, гриби не збирати. Інакше — штраф. Якщо врахувати, що основний дохід місцевих людей — це збір грибів і ягід, то заборона ходити до лісу для нас просто катастрофа. Найстрашніше, що нікому не можна скаржитися. Ярослав Серко лякає розправою. Щоб змінити ситуацію, я вмовляю людей розповідати про те, що коїться. Далеко не всі йдуть на співпрацю — бояться. Погляньте, наприклад, на пояснення місцевої родини Котяїв. Восени три жінки, зокрема й 85-річна старенька, вирушили по гриби. У лісі родину помітив єгер і наказав негайно залишити угіддя. Крім того, Серко зажадав, щоб кожна заплатила по 35 гривень штрафу. Жінки змушені були підкоритися.

(На знімку) «Нас просто поставили перед фактом, що відтепер лісові угіддя передано в оренду, — каже голова Великоозерянської сільради Михайло Рябий. — І відтоді вони встановили свої закони: до лісу не ходити, гриби не збирати, інакше штраф»

Два тижні тому в листоноші Марії Молчанович єгер розстріляв двох собачок, які постійно її супроводжували. Листоноша обслуговує не лише наше село, а й сусіднє, що за п'ять кілометрів. Собачки були в неї замість охорони. Мабуть, чимось єгерю завадили або владу свою хоче показати. Адже старший єгер та його помічники вважають себе володарями лісу. Якщо з жінок за відвідування лісу вони беруть штраф, то в чоловіків... стріляють! Єгер стріляв навіть по мені — представнику місцевої влади. У мене залишилася позначка від гумової кулі. Але вистрелити може й із нарізної зброї. Та що я один вам усе розповідаю, ви народ послухайте...

Біля сільради зібралося кілька десятків чоловіків. Це далеко не всі, кому набридло самоуправство єгеря. Прийшли лише найсміливіші, решта воліють поки що не висовуватися. Мовляв, за єгерем стоять великі люди з Києва.

— Наш голова написав багато скарг до різних інстанцій. І хіба щось змінилося? — запитують обурені люди. — Ніхто не може захистити нас від самоуправства старшого єгеря та його помічників. Ми вас дуже просимо: якщо ви не в силах нам допомогти, то краще взагалі нічого не пишіть. А то нам і так життя немає. Якщо ж Серко дізнається, що ми вам тут розповіли, то зі світу зведе.

Трохи помовчавши, чоловіки починають розповідати про свої біди.

— Минулої осені я збирав у лісі гриби, — розповідає мешканець села Великі Озера Микола Харкевич. — Зі мною бігала собачка. Єгер помітив мене й сказав, що з собаками ходити в лісі заборонено. Узяв на мушку пса. Кілька разів вистрелив, але, на щастя, не влучив. Потім обшукав у мене кишені й наказав якнайшвидше забиратися.

— Я послав свого сина з'їздити на хутір привезти для розпалу сушняку, — розповідає Степан Котяй. — Дорогою назад Саша зустрів Ярослава Серка. Старший єгер ні сіло ні впало націлив на сина рушницю, а потім перевів мушку на собаку й... застрелив пса. Після цього, узявши з воза полено, почав бити ним мого сина. Саша попросив Серка викликати лісничого й заразом зателефонувати батькові. Але єгер не став нікого чекати, а пригрозивши хлопцеві, щоб нікому не скаржився, заскочив у машину й поїхав.

Я написав скаргу дільничному міліціонерові й... поплатився за сміливість. Річ у тім, що в наших краях водиться безліч вепрів. Дикі кабани в пошуках їжі нищать городи. Якщо кабан учув місце, де можна поживитися, то вже не залишить його в спокої, поки повністю не розорить. Щоб зберегти врожай, ми ставимо спеціальні огорожі. Так ось, за те, що я поскаржився до міліції, єгер сокирою порубав 50 метрів огорожі! Того року моя родина залишилася без картоплі. А лісничому старший єгер наказав не виписувати моїй родині дров, мовляв, щоб більше не скаржився.
«Наді мною знущалися: занурять головою в ополонку, потім витягнуть і питають, що я робив у лісі»

— Я вийшов із лісу, коли мене помітив старший єгер Ярослав Серко, — розповідає 40-річний Микола Котецький. — Разом зі своїми помічниками він відібрав у мене рушницю, а потім побив.

— Ви полювали в лісі? — цікавлюся.

— Рушницю доводиться брати для самооборони. У лісі багато диких звірів, іноді голодний вовк чи поранений вепр може кинутися на людину.

(На знімку) Попри погрози, багато місцевих жителів прийшли до сільради, щоб розповісти кореспондентові «ФАКТІВ» про самоуправство єгеря

До нашого лісу люблять приїжджати на полювання різні чиновники. Убитого звіра мисливці забирають із собою, а пораненого лінуються переслідувати. Нам потім біда з ними. Єгер же всіх, кого застане з рушницею, вважає браконьєрами. Але в будь-якому разі він не має права нас бити.

— Ви подали скаргу до міліції за самоуправство?

— Як би не так, — зітхає чоловік. — Єгер із напарниками били мене доти, доки я не погодився написати, що... сам упав на пеньок і поламав собі ребра. Щоправда, наступного дня я все-таки наважився поїхати до райцентру й зняти побої. На нещастя, того ж дня випадково побачив там єгеря Серка. Той змусив поклястися своїми дітьми, що я не віднесу заяву до міліції.

— А я три тижні тому вирушив на зимову рибалку, — розповідає 19-річний Василь Воловень. — На лісовій дорозі ще здалеку помітив чотирьох озброєних єгерів. Коли порівнявся з ними, вони, не сказавши ні слова, почали мене бити. Я оборонявся й одному підбив око. Розлютившись, двоє з них узяли мене за комір і потягли через ліс до своєї машини. Волокли мене по купинах, по мокрому снігу кілометри два, потім кинули в машину й кудись повезли. У лісі зустріли старшого єгеря Серка. Той витяг мене на землю й почав бити ногами. Молодшим єгерям він наказав прорубати у водоймі лід. Коли наказ було виконано, почав занурювати мене головою в ополонку. Час від часу він витягав мене з води й питав, що я робив у лісі. При цьому вони уплітали мою їжу, яку приготувала мама. Ще просили передати їй, що вона смачно готує. Потім Серко приставив до моєї голови карабін і вистрелив біля вуха. У мене лопнула барабанна перетинка.

Наляканого й знесиленого хлопця мучителі змусили підписати папір, у якому значилося, що він не має жодних претензій до співробітників ТОВ «Залужжя». Після цього мокрого й голодного Василя залишили самого в лісі.
«Ми боїмося помсти, але жити в постійному страху теж не можна»

— У мене не було сил іти, — розповідає Василь. — Я лежав у снігу, побитий і мокрий, і помирав. На щастя, брати, занепокоєні моєю тривалою відсутністю, вирішили вирушити за мною в ліс. Удома я довго лікував каліцтва, а також запалення легенів.

— Ви подали заяву до міліції?

— Я навіть до лікарні по допомогу не звертався, — зізнається хлопець. — Лише сільський голова, коли дізнався про те, що сталося, умовив мене написати заяву до районної прокуратури. Звісно, ми сьогодні боїмося помсти, але жити в постійному страху теж не можна.

— Ви наша остання надія, — кажуть чоловіки на прощання. — Якщо «ФАКТИ» нам не допоможуть, то проллється чиясь кров: або єгер застрелить когось із нас, або... ми його.

Сам старший єгер винним себе не вважає. Ярослав Серко стверджує, що чоловіки браконьєрствують, а жінки й зовсім брешуть:

— Я всіх пускаю до лісу. Жінки неправду кажуть, що я їм ходити по гриби забороняю. А ось браконьєрів до лісу не пускаю.

— Чоловіки стверджують, що ви знущаєтеся з них, стріляєте, кидаєте в ополонку.

— Нехай доведуть це. Хоч один із них надав покази судмедекспертизи?

— За що ви побили Василя Воловня?

— Він розбив брову моєму єгерю, за це Васю треба було взагалі застрелити. Але мене там не було, я нічого не бачив. Якщо його побили, то нехай віднесе заяву до міліції.

— Але хлопець боїться, бо ви йому погрожували.

— Кому ви вірите? Ми нікого не чіпаємо.

— Хіба це не ваші люди застрелили собак місцевої листоноші? Для жінки вони були як охорона.

— Ми її попереджали, щоб не ходила з собаками, а то постріляємо. Але її собак ніхто не стріляв. Ми стріляємо лише приблудних.

— Ви стріляли в собак місцевих жителів?

— Ми відстрілюємо собак, які ходять без господаря. У лісі собака має ходити на повідку.

У Дубровицькій районній раді журналістові пояснили, що ТОВ «Залужжя» зареєстроване в Києві. Жодних підстав для діяльності на території Дубровицького району Рівненської області в «Залужжя» немає — філія його тут не значиться.

— Усі лісові угіддя закріплені за сільрадами. Рівненська обласна рада без погодження з сільською та районною радами ухвалила рішення передати мисливські угіддя в оренду ТОВ «Залужжя» строком на 25 років, — пояснює голова Дубровицької районної ради Леонід Стрибулевич. — Сьогодні з'ясовується ситуація щодо законності діяльності цього товариства на території Дубровицького району. Питання розглядатиметься в суді. Я вважаю, що вся біда тут криється в місцевому керівникові, Ярославі Серку, який поводиться неадекватно. Сім разів ми готували матеріали для порушення кримінальної справи щодо діяльності цього єгеря і стільки ж разів отримували відмову. Люди неодноразово зверталися до нас із колективними заявами навести лад, але прокуратура вперто не бачила складу злочину. Тому досі ситуація у Великих Озерах не розв'язана. Усім зрозуміло, що поведінка старшого єгеря протиправна, але ми нічого не можемо вдіяти. Ярослав Серко постійно виходить сухим із води. А ситуація з листоношею нас узагалі вразила. Жінка розносить гроші, їй потрібна бодай якась охорона. Убити її собак — це дикість. Ми сподіваємося, що невдовзі нам усе ж удасться скасувати рішення обласної ради щодо оренди для ТОВ «Залужжя», і питання з єгерем вирішиться автоматично.

— Жителі села Великі Озера постійно звертаються до нас зі скаргами на протиправну діяльність старшого єгеря «Залужжя» Ярослава Серка, — розповідає начальник Дубровицького райвідділу міліції Юхим Семенович. — Проте для того щоб порушити кримінальну справу проти цієї людини, як і проти будь-якої іншої, потрібні чіткі підстави. Ушкодження, завдані жителям села Великі Озера, як правило, належать до розряду легких і, згідно з Кримінальним кодексом України, можуть розглядатися лише після звернення того чи іншого громадянина до суду.

— Мені відомо, що в старшого єгеря виникають конфлікти з місцевим населенням, — зауважив співвласник ТОВ «Залужжя» Віктор Малиш. — Я згоден, що в деяких випадках він, можливо, і перевищує владу. З цього приводу не раз особисто проводив із ним роз'яснювальні бесіди. Думаю, що ми владнаємо це питання. Проте потрібно врахувати, що місцеві жителі теж порушують закон. За словами єгерів, вони браконьєрствують. Щодо нібито незаконно взятих в оренду угідь, то це не так. Ми зробили всі папери, як належить.

— У нашій країні поки що не відбулося розмежування землі, — коментує «ФАКТАМ» перший заступник голови Рівненської обласної ради Михайло Кривко. — Тобто вона належить тій чи іншій сільраді, а насправді вважається державною. Тому обласна рада мала право виділити угіддя в оренду без погодження із сільською радою. Якщо прокуратура доведе, що це не так, ми можемо скасувати рішення обласної ради. Щодо того, яким чином користується ТОВ «Залужжя» орендованими угіддями, чи перевищує свою компетентність, то це питання не до нас, а до правоохоронних органів.