Караларський степ: від регіонального до національного парку

В Україні збереглися ще куточки, де ділянки дикої природи гармонійно сусідять з пам'ятками сивої давнини. В умовах тотальної господарської експансії такі острівці природи та історії перебувають під постійною загрозою. Повною мірою це стосується українських степів – незораними залишилися лише 4 % їхньої історично відомої площі. Одним із найбільших степових масивів не лише України, а й усієї Європи є детально описаний нами Караларський степ на півночі Керченського півострова в Криму (див. СБ № 19, 2005).

Нагадаємо, що 1988 р. на частині цієї території було створено заказник площею 5900 га з досить суворим охоронним режимом. У 1990-х рр. була спроба посилити охоронний статус Караларського степу шляхом включення його до Казантипського природного заповідника (що було б найвірнішим рішенням для збереження цієї території), проте цього не сталося. Виходячи з необхідності підвищення охоронного статусу території, 2005 р. група фахівців, що налічувала понад 20 осіб, підготувала обґрунтування для створення національного природного парку (НПП) «Караларський», який мав включити не лише територію чинного заказника, а й деякі прилеглі ділянки. Обґрунтування було передано до Держслужби заповідної справи України. Очікуючи рішення про створення НПП, природоохоронна громадськість у союзі з археологами активно відбивала атаки щодо господарського освоєння Караларського степу. У цьому дуже допомагала наявність заказника, затверджене положення якого передбачало відносно суворий режим охорони. На жаль, НПП на цій території досі не створено. Навпаки, 2007 р. уряд Криму, вочевидь бажаючи «пом'якшити» режим охорони території, ухвалив рішення про трансформацію заказника в регіональний ландшафтний парк (РЛП) — об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення, охоронний режим якого в Законі України «Про природно-заповідний фонд» прописаний досить умовно. Отримавши нові 1000 га території, Караларський степовий масив втратив чітко встановлені межі й охоронний режим. Невдовзі після створення РЛП постало питання й про зонування його території з метою виділення зон для рекреації та туризму.

Водночас до території РЛП «Караларський» прилягають цінні з природного й археолого-історичного погляду урочища Артезіан та Осовинський степ. Артезіан розташований на південь і, частково, південний захід від базового Караларського цілинного масиву. Це значна за площею територія (близько 5000 га), де цілинний степ утрачено, проте за відсутності інтенсивного господарювання та за наявності джерела прісної води тут спостерігається підвищене біорізноманіття, а подекуди й самовідновлення природних комплексів. На схід від території РЛП до Керченської протоки тягнеться великий Осовинський степовий масив (понад 12 600 га). Загалом ці два масиви становлять єдине ціле з територією чинного РЛП (6806 га) і надають додаткову можливість розв'язати питання грамотної організації національного природного парку на території Караларського Приазов'я.

У цій статті ми наводимо відомості на користь того, що на території чинного РЛП «Караларський» поєднати реалізацію охорони біорізноманіття з рекреацією та туризмом неможливо; це завдання можна успішно розв'язати лише шляхом розширення РЛП та його перетворення на національний природний парк.

Схема оптимальної організації об'єкта ПЗФ на території Караларського Приазов'я

Чи можливо зонувати РЛП «Караларський»?

Зонування РЛП «Караларський» має ґрунтуватися насамперед на інформації про біологічну цінність території. Природна цінність Караларського степу зумовлена передусім наявністю великого масиву непорушеної (або ж природно відновленої) степової рослинності. Територія включає значні площі формації ковили Браунера (Stipa brauneri), що займають більшу частину РЛП, а також ділянки формації ковили дніпровської (Stipa borysthenica), поширені по піщаних узбережжях (найуразливіших у разі рекреаційного освоєння). Ці види занесено до Червоної книги, а утворені ними угруповання охороняються Зеленою книгою України.

Попередньо, за нашими та літературними даними, для території парку відомо 261 вид судинних рослин, що становить приблизно 30 % від загальної кількості видів Керченського флористичного району. У ході подальших досліджень кількість видів, безсумнівно, збільшиться. Список включає 29 видів рослин, занесених до Червоної книги України, 4 види з Європейського червоного списку, 2 види з Додатка I Бернської конвенції.

З метою визначення значущості тих чи інших ділянок парку для збереження популяцій рідкісних видів рослин ми провели картування поширення деяких із них. Зокрема, отримано дані щодо зозулинця крапчастого (Orchis picta). Для цього виду особливе значення мають прибережні кам'янисті схили й тераси від с. Золоте до мису Багатубе. З дещо меншою щільністю вид трапляється вглибині цілинного масиву. У досліджених фрагментах популяції переважають дорослі квітучі екземпляри. Це свідчить про зрілість популяції та необхідність резервних територій, на яких можуть утворюватися молоді популяції. Останнє буде утруднене або й узагалі неможливе в разі інтенсифікації рекреаційного використання території. Шафран Палласа (Crocus pallasii), на відміну від попереднього виду, за наявними поки що даними, має зону поширення, обмежену трьома невеликими ділянками всередині степового масиву. Вид представлений тут щільними популяціями, характерна наявність молодих вікових стадій; очевидно, необхідні площі для природного збільшення популяцій. Тюльпан Шренка (Геснера, Tulipa gesneriana) дифузно поширений майже по всій території парку, утворюючи окремі скупчення з перевагою квітучих екземплярів; тюльпан двоквітковий (T. biflora) трапляється в Сююрташській балці (в популяціях домінують квітучі екземпляри); тюльпан дібровний (T. quercetorum) — також у Сююрташській балці, а крім того – на узбережжі бухти Поліфем та берегами оз. Чокрак.

Територія РЛП має також велике значення для збереження тварин. Тут виявлено щонайменше 197 видів наземних хребетних і 26 видів наземних безхребетних, занесених до Червоної книги, Міжнародного червоного списку МСОП, що перебувають під охороною Бернської, Боннської конвенцій та інших міжнародних угод.

У зв'язку з планами зонування РЛП необхідно враховувати, зокрема, відомості про території, що мають особливе значення для занесених до Червоної книги видів птахів. Як такі виступають насамперед місця гніздування. Так, дрохва (Otis tarda) на території парку регулярно спостерігається на південь від гори Караларська, в районі гори Мирошникова та на інших ділянках. Давно з'ясовано, що для збереження популяцій цього виду необхідно звести до мінімуму чинник занепокоєння. Ця умова прописана й у Плані дій зі збереження виду, розробленому в рамках Меморандуму про взаєморозуміння щодо збереження дрохви (див. СБ № 26, 2009 і № 16, 2004). Україна, підписавши цей меморандум 2002 р., взяла на себе зобов'язання щодо реалізації заходів, спрямованих на збереження дрохви. Ще чутливіший до занепокоєння стрепет (Tetrax tetrax) – мешканець східної (найменш відвідуваної) частини парку. Журавель-красавка (Anthropoides virgo) тримається в районі Сююрташської балки, гір Плоска, Скеля, Джейлавська тощо. Масова загибель кладок цих видів птахів унаслідок сильного чинника занепокоєння визначає необхідність поширення виключно заповідного режиму на всю територію розглядуваного масиву. У випадку з огарем (Tadorna ferruginea) значення мають як збереження степового масиву в непорушеному стані, так і можливість спокійно годуватися в акваторії бухт, а також на оз. Чокрак, що суттєво обмежує можливість їх рекреаційного використання. Аналогічна ситуація й для рожевого шпака (Sturnus roseus), що розташовує свої колонії на прибережних урвищах, і для ходульника (Himantopus himantopus), який потребує спокійного годування на оз. Чокрак. Збереження мінімально відвідуваного й непорушеного степового масиву – умова благополуччя таких хижих птахів, як орел-могильник (Aquila heliaca), сапсан (Falco peregrinus) і лунь польовий (Circus cyaneus).

Значення цієї території для збереження багатьох видів птахів закріплено її включенням до всесвітнього списку ключових орнітологічних територій (IBA UA102).

Отже, навіть на основі вибіркового аналізу очевидно, що вся територія чинного РЛП виключно значуща для збереження біорізноманіття. З огляду на це на ній має бути встановлений режим, що максимально виключає дію чинників порушення природного рослинного покриву, погіршення умов гніздування, занепокоєння та браконьєрства. Режимом, який може забезпечити ці умови, згідно із законом, може бути лише заповідний.
Резерви для розширення

Окремо слід схарактеризувати біологічну цінність прилеглих до території РЛП ділянок – урочища Артезіан та Осовинського степу. Значну цінність мають ділянки петрофітних степів на вапнякових відслоненнях біля с. Золоте, в районі гребенів Великий Вал і Чорний Хребет, а також Широкої балки. Тут виявлено такі типово степові рослини, як оносма красильна (Onosma tinctoria), мускарі непомітний (мишачий гіацинт, Muscari neglectum), зірочки жовтуваті (Ornithogalum flavescens), півники карликові (Iris pumila) та ін. В урочищі Артезіан на покинутих полях активно відновлюється степова рослинність за участі ковили Браунера та зозулинця крапчастого.

Осовинський степ визнано однією з високопріоритетних територій для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Криму* (включено до переліку під № 21). Виняткову цінність в Осовинському степу становлять не лише великі площі формації ковили Браунера, а й чагарникові, подекуди деревно-чагарникові угруповання, загалом дуже рідкісні на Керченському півострові. Зарості чагарників вирізняються видовим багатством, сформовані різними видами глодів (Crataegus monogyna, C. stevenii, C. taurica), шипшин (Rosa corymbifera, R. tauriae, R. gallica), свидини південної (Cornus australis), терену степового (Prunus stepposa), бирючини звичайної (Ligustrum vulgare) та бузини чорної (Sambucus nigra). Під їхнім наметом створюються сприятливі умови для зростання деяких лісових рослин: арону видовженого (Arum elongatum), купиря лісового (Anthriscus sylvestris), чистяку степового (Ficaria stepporum) та ін. Чагарникові угруповання тягнуться на 3,5 км між мисами Тархан і Хроні та займають площу близько 145 га.

Завдяки збереженню природних типів рослинності та обширним площам обидва масиви мають велике значення для збереження об'єктів тваринного світу. Ідеться про місцеперебування дрохви, стрепета й авдотки (Burhinus oedicnemus), журавля-красавки. Ставки Артезіана, оз. Чокрак, бухти Рифів і Булганак дуже важливі як місця літніх і прольотних скупчень птахів, зокрема рідкісних і охоронюваних видів. В урочищі Артезіан та на прикордонних ділянках Осовинського масиву розташовані схованки унікальних (не лише для Криму й України, а й усієї Європи) колоніальних скупчень рукокрилих, де представлені насамперед два види – підковик великий (Rhinolophus ferrumequinum) і нічниця гостровуха (Myotis blythii). Унікальність цих місцезнаходжень визнано включенням їх до Національного списку ключових місцезнаходжень рукокрилих України та відповідного Загальноєвропейського списку. Стихійна рекреація в цьому разі може призвести до незворотних наслідків.

Отже, навіть на основі короткої характеристики обох територій можна дійти висновку про необхідність термінового виділення значної їхньої площі в заповідну зону.
Можливості для рекреації та туризму

За відзначеної необхідності створення значної за площею заповідної зони в межах урочища Артезіан та Осовинського степу ці території, тим не менш, мають значний потенціал для забезпечення еколого-просвітницької та рекреаційної діяльності. Так, наприклад, на території Осовинського степу розташований унікальний геологічний об'єкт – поле грязьових вулканів, частина яких нині має статус об'єктів природно-заповідного фонду. Це геологічні пам'ятки природи місцевого значення (площею по 1 га кожна) «Грязьова сопка Андрусова», «Грязьова сопка Вернадського» та «Грязьова сопка Обручева». Ці об'єкти можуть бути дуже цікавими для відвідувачів.

Урочище Артезіан та Осовинський степ разом з основним Караларським масивом мають значне археологічне та історичне значення. Завдяки багаторічній роботі російських археологів А. А. Масленнікова та М. І. Винокурова тут детально описано поселення бронзового віку, античні городища та поселення, залишки давніх середньовічних поселень, укріплення, виробничі комплекси й сільськогосподарські наділи, тераси, дороги, святилища, давні місця поховань – ґрунтові могильники та кургани тощо. Частину їх може бути музеєфіковано й використано в рамках рекреаційно-освітньої діяльності.
Шляхи збереження Караларського Приазов'я

Очевидно, що прагнення поєднати завдання збереження біорізноманіття з рекреацією та туризмом у рамках чинного РЛП «Караларський» шляхом зонування його території суперечить чинному національному законодавству. Адже з викладеного вище видно, що йдеться про практично суцільний ковиловий масив з високою концентрацією рідкісних видів флори та фауни, охорона яких регламентується законодавством України, зокрема Законом «Про Червону книгу України».

Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 24), «На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів і об'єктів, їхніх особливостей може проводитися (а може й не проводитися – авт.) зонування з урахуванням умов, передбачених для національних природних парків». Отже, по-перше, зонування не є обов'язковим, а по-друге, якщо його й проводять, то з урахуванням вимог щодо зонування національних природних парків – ст. 21 цього ж закону. Стаття 21 визначає, що «заповідна зона – зона, призначена для охорони та відновлення найцінніших природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, установлених для природних заповідників». Ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України» гласить, що охорона внесених до Червоної книги видів здійснюється, зокрема, шляхом «врахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України під час … вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проєктної або проєктно-планувальної документації». Отже, якщо йдеться про зонування, то в будь-якому разі мають бути враховані завдання збереження видів, що охороняються Червоною книгою України. З викладеного зрозуміло, що на території зростання/мешкання вже лише перелічених червонокнижних видів ніяких інших зон, крім заповідної, бути не може, оскільки це незмінно призведе до деградації та втрати рідкісних видів. Що, у свою чергу, є прямим порушенням національного законодавства. Відповідно, якщо РЛП «Караларський» і має бути зонований, то лише шляхом виділення однієї зони — заповідної.

Загалом же на території Караларського Приазов'я має бути створено більший об'єкт природно-заповідного фонду, який може включити, крім заповідної, зони регульованої та стаціонарної рекреації, а також господарську зону. На нашу думку, це завдання можна розв'язати шляхом приєднання до чинного РЛП земель урочища Артезіан та Осовинського степу (оптимально – з підвищенням статусу нового об'єкта до рівня національного парку). При цьому найцінніші фрагменти урочища Артезіан, а також значна частина Осовинського степового ядра мають бути об'єднані в рамках заповідної зони з територією чинного РЛП. На решті території Артезіана та певних ділянках масиву Осовинського степу можна встановити зону регульованої рекреації. Це дасть змогу організувати освітній туризм на поля вулканів і музеєфіковані (за зразком державних заповідників «Ольвія» та «Херсонес») Артезіанські поселення-пам'ятки, а також прокласти екологічні стежки з метою ознайомлення відвідувачів з природою та природоохоронними проблемами степу. Окремим напрямом може стати організація спостереження за птахами (наприклад, в районі Артезіанських ставків) – цей вид відпочинку дуже популярний у світі.

Забезпечення ж стаціонарного пляжного відпочинку можливе лише за включення до території парку наявних пляжів в районі сіл Золоте, Новоотрадне, Курортне, Юркіно та ін. Ці населені пункти та їхні землі можуть бути включені до господарської зони парку, що не призведе до зміни режиму землекористування на їхніх територіях. Навпаки, приплив відпочивальників на організовані парком об'єкти відвідування принесе додаткові кошти до їхнього скудного бюджету.

Автори висловлюють подяку В. Коломійчуку та Н. С. Атамась за надані дані.

Контакт

Іван Юрійович Парнікоза
Історико-архітектурна пам'ятка-музей «Київська фортеця» («Київська фортеця»)
УКРАЇНА 03150 Київ, вул. Щорса 15/2–45
e-mail: parnikoza@gmail.com

Олена Віталіївна Годлевська
Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
УКРАЇНА 01601 Київ, вул. Б. Хмельницького, 15
e-mail: lgodlevska@gmail.com

Р. А. Зімнухов
КП «Караларський регіональний ландшафтний парк»
УКРАЇНА 98200 АР Крим, смт Леніне, вул. Пушкіна, 35
e-mail: 71karalar@gmail.com

* Вироблення пріоритетів: новий підхід до збереження біорізноманіття в Криму. Вашингтон, США: BSP, 1999. 258 с.