Закон не писаний

З 5 січня в Україні не стало корупції. Не те щоб її зовсім немає, але судити за неї поки не будуть — немає навіть базового закону, яким визначаються корупційні дії. Чиновники змогли зітхнути з полегшенням і «корупціонувати» собі на втіху. Дехто вже й покарання встиг уникнути.

У Борзнянському районі Чернігівської області є невелике село з милою назвою Хороше Озеро. У грудні минулого року голова Хорошеозерської сільради Микола Редевич видав своєму знайомому документи, що підтверджують, що той відбув покарання у вигляді 40 годин примусових громадських робіт. Щоправда, фактично порушник їх не виконував, як випливає з постанови Борзнянського райсуду, а таке діяння чиновника кваліфікується як «надання недостовірної чи неповної інформації посадовими особами місцевого самоврядування», що прописано в ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією».

Це порушення могло коштувати сільському голові щонайменше кількох сотень гривень штрафу, вилучених на користь держави, щонайбільше — посади. Але Борзнянський райсуд, який розглядав цю справу, цілком слушно звернув увагу на те, що жодної статті 5, та й самого закону, уже не існує. «За таких обставин суд вважає посилання в протоколі про адміністративне порушення на Закон «Про боротьбу з корупцією» недоречним», — сказано в постанові суду від 21 січня ц. р. Справу відправлено назад на додаткове розслідування, що, судячи з усього, врятує пана Редевича від будь-яких адміністративних наслідків. Адже навіть якщо найближчим часом буде ухвалено новий закон, посилатися на нього в цьому випадку не зможуть. «Порушення» сталося за відсутності законодавства, що передбачає за нього відповідальність, а закон зворотної сили не має.

Вікно в корупцію
Завдяки злагодженому голосуванню пропрезидентської більшості напередодні новорічних свят правоохоронці й судді вже понад місяць живуть у парадоксальній ситуації. Закон «Про боротьбу з корупцією», що діяв майже 15 років, втратив чинність 1 січня. Пакет антикорупційних законів, поданий ще Віктором Ющенком, діяв аж чотири дні — до 5 січня. А законопроєкт Віктора Януковича, підготовлений натомість, Адміністрація президента направила до парламенту лише в середині грудня. У січні в парламентарів не знайшлося часу, щоб ухвалити його в другому читанні й закрити «корупційну діру», що утворилася. «У нас в країні корупції немає. Раз президент скасував закон, значить, злочинів у цій сфері вже не існує», — жартує в розмові з «ВД» Віктор Чевгуз, колишній адвокат одного з найвідоміших у країні корупціонерів Павла Лазаренка.

Тепер не можна притягти чиновника до відповідальності за те, що він відмовився надати інформацію, яка входить до сфери його компетенції, допомагав комусь перемогти на тендері, втручався в діяльність інших посадових осіб або займався підприємництвом. Це неповний перелік порушень, відповідальність за які встановлювалася лише антикорупційним законодавством. Тож за цих умов новий закон про доступ до публічної інформації, поява якого мала зупинити свавілля чиновників, — не більше ніж ширма.

«Можна робити публічну заяву: чиніть якомога більше корупційних діянь, передбачених попереднім законом про боротьбу з корупцією! Він втратив свою чинність — і вам за це нічого не буде, а коли ухвалять новий закон, він не матиме зворотної сили», — обурюється нардеп Григорій Омельченко.

Перші щасливчики, які залишаться безкарними через відсутність профільного законодавства, з'явилися й без такого оголошення. У розпорядженні «ВД» є тексти кількох рішень судів, якими чиновників виправдано у зв'язку з відсутністю закону, що передбачає відповідальність за їхні дії. Так, 24 січня Київський районний суд Харкова закрив справу про адміністративне порушення працівниці Краснокутської сільради Харківської області, яка відмовилася видавати заявникові документи, необхідні при оформленні земельної ділянки. Судочинство було закрито «у зв'язку зі скасуванням акта, який встановлює відповідальність». За даними «ВД», постанови з аналогічними формулюваннями нещодавно були ухвалені районними судами Тернопільської, Чернігівської та Львівської областей.

У принципі, притягти чиновників до відповідальності зараз можна лише за хабар чи пряме розкрадання. Ці види порушень прописані в Кримінальному кодексі. «Зараз чиновник у міністерстві проведе тендер, на якому чомусь переможе фірма, що належить його дружині, і це не вважатиметься корупцією, — констатує нардеп Сергій Власенко, який брав участь у розробленні антикорупційного пакета документів від 2009 р. — Не буде корупцією, якщо чиновник ухвалить рішення на користь якоїсь фірми, і раптом на рахунок його дружини з цієї фірми впаде якась сума грошей, незрозуміло за що».

Таємниця без слідства
Цього року високопосадовці й народні депутати отримують шанс безкарно ігнорувати обов'язок подавати податкову декларацію про доходи за минулий рік.

Принаймні, якщо новий антикорупційний закон не набуде чинності до 15 квітня, коли спливає термін подання декларацій, притягти їх до адміністративної відповідальності за порушення норми про декларування доходів не вийде.

У Державній податковій службі не змогли відповісти на запитання «ВД» про те, як змінився обсяг уже поданих чиновниками декларацій порівняно з минулим роком. Але зазначили, що поки немає антикорупційного закону, ніхто з чиновників не зобов'язаний оприлюднювати відомості про своє фінансове становище. «Вища посадова особа раніше мала не лише подати декларацію, а й опублікувати її в офіційних ЗМІ — «Голосі України» чи «Урядовому кур’єрі», — додав Віктор Косарчук, директор департаменту масово-роз'яснювальної роботи ДПСУ.

І вже особливо невигідне високопосадовцям якнайшвидше ухвалення нового антикорупційного законопроєкту, в якому їх зобов'язують декларувати не лише доходи, а й витрати. Це змушувало б представників влади витрачати суми, що не перевищують офіційно отриманих доходів, і серйозно змінило б підхід до боротьби з корупцією в країні. Втім, ступінь прагнення можновладців розкривати свої фінансові карти наочно проілюстрували події під час нещодавнього засідання парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Коли депутат від НУ-НС Володимир Стретович наполіг на голосуванні поправки про те, що декларації мають подаватися не лише представниками влади, а й членами їхніх родин, вона набрала лише два голоси. Поправку дружно проігнорували і регіонали, що правлять бал у комітеті (Іван Вернидубов, Іван Мирний, Артем Пшонка), і представники опозиції (Олександр Рябека, Роман Забзалюк, Геннадій Москаль). «Зрозуміло, що без цієї зміни все залишиться як було. А що нам залишалося? Ми ж розуміємо, що в сесійній залі ця поправка ніколи не пройде», — виправдовував себе в приватній розмові з «ВД» один із членів комітету.

Затяжна пауза з ухваленням нового антикорупційного закону — вдалий шанс «зачистити» сліди попередніх порушень. Скажімо, 19 січня керівник Державної фінансової інспекції Петро Андреєв заявив, що на держпідприємстві «Педагогічна преса» під час перевірки виявився кумедний кадровий «букет». Директор ДП Юрій Кузнєцов працевлаштував туди свою доньку, брата й племінника. У законопроєкті, що готується до розгляду, чиновникам заборонено брати у пряме підпорядкування родичів. Але поки його ухвалять, «букет» напевно «зів'яне».

Що б це означало
Про справжні причини затягування введення в дію антикорупційного законодавства парламентарі лише гадають. В. о. голови профільного парламентського комітету Геннадій Москаль вважає, що постійне відкладання набуття чинності антикорупційного пакета в 2010 році могло бути пов'язане з виборами. «Я думаю, це могло бути пов'язане з виборчим процесом до місцевих рад, тому що члени виборчих комісій за новим законом є суб'єктами відповідальності за корупційні діяння. Це стало заробітком. Туди ж не приходять працювати за 100 грн, які виділяє держава. Туди приходять працювати за гроші від партій. Це найпряміше втілення корупції».

«Тактичний інтерес президента — прославитися єдиним борцем з корупцією в країні», — вважає Сергій Власенко. І цю версію підтверджує те, що президентський проєкт на 90% збігається із законом, ухваленим влітку 2009 року й таким, що набув чинності цього року лише на чотири дні. Ніби поступаючись президентові в питанні боротьби з корупцією, задній хід дав і уряд. Нещодавно було ліквідовано Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабміну.

Тим часом міжнародні організації, що стежать за боротьбою з корупцією, уже не натякають, а відкрито говорять про те, що Україна імітує боротьбу з корупцією замість реальних дій. «Ви не уявляєте, скільки всього доводиться вислуховувати від членів Парламентської Асамблеї Ради Європи», — нарікає один з представників антикорупційного парламентського комітету. Ще кілька місяців відсутності в країні антикорупційного законодавства можуть призвести до того, що Україну надовго відженуть від порога Євросоюзу. «Якщо давати реальний прогноз, то закон буде ухвалено не раніше квітня», — вважає один із членів профільного комітету Олександр Рябека.

Навіть якщо Адміністрація президента й поставила собі за мету створити Вікторові Януковичу імідж головного борця з корупцією, внаслідок чого відкладалося ухвалення розроблених ще за попереднього глави держави антикорупційних законів, ефект вийшов протилежний. Спійманих на гарячому за старим законом чиновників уже звільняють від відповідальності. Міжнародні організації виставляють Україні нові бали за рівень корупції в країні. А поки час іде, з нового законопроєкту можна «вичистити» найнеприємніші для високопосадовців норми.