Голуби в місті

Хто вони – ті голуби, які живуть поруч із нами?

Дикі чи здичавілі

Міські голуби – це здичавілі птахи. Дикі сизі голуби були одомашнені щонайменше 5 тисяч років тому. Люди утримують їх для найрізноманітніших цілей: голубина пошта, кулінарні потреби, «просто так»... До речі, саме гастрономічні потреби, найімовірніше, стали первісною причиною одомашнення цього виду. Ну і є ще декоративний напрямок: коли виводять доволі химерні породи – для участі у виставках і власного милування. Виникли також своєрідні змагання: чиї голуби швидше долетять з одного місця в інше.

Коли саме одомашнені голуби стали дичавіти, не цілком ясно. Судячи з літературних джерел, це сталося досить давно – не
менше кількох сотень років тому. І траплялося це багато разів у різних місцях. Тож наші «дикі» (а насправді – здичавілі) херсонські голуби – явно не нащадки тих, хто ще сотні років тому окупував висоти собору Паризької Богоматері чи церков Роттердама. Найімовірніше, у Херсоні здичавілі голуби з'явилися менш ніж сотню років тому.

Радощі та проблеми

Птахи, які літають, воркують і радують душу, – звісно, дуже добре. Багатьом людям птахи дарують масу позитивних емоцій – серед бетону та металу присутність живих істот відчувається особливо гостро. Найдорожчі «милі пташки» самотнім літнім містянам. Немаловажним є і виховне значення для тих, кому «до 16», або, в усякому разі, до 10. Іде собі такий громадянин чи громадянка поруч із кимось зі старших, і той йому каже, що голуби – птахи гарні, ображати їх не можна, все живе має право на життя – і так далі. Усе вірно: не вкладеш таке в юну голову раніше, потім інше в неї полізе...

Але є й проблеми. Найочевидніша – шкода зовнішньому вигляду будівель. Сперечатися нічого, якщо група голубів облюбує якусь споруду –
це відразу буде видно! Проблема серйозніша – епідеміологічна небезпека. Птахи можуть бути переносниками найрізноманітніших інфекційних захворювань, що викликаються мікробами та вірусами. А також інвазійних, збудниками яких є паразитичні черви – гельмінти. Взагалі, у птахів виявлено тисячі заразних «хвороб». У голубів таких десятки, і серед найвідоміших – орнітоз. Його прояви схожі на симптоми грипу, нерідко важкого: висока температура та ураження органів дихання. Крім того, розлад функцій травної системи. Серед найнебезпечніших хвороб – «пташиний» грип. Він у голубів теж знайдений.

Заходи безпеки

Відвадити голубів від будівель, що їм сподобалися, – це, знаєте, завдання! Останніми роками для цього застосовують записи голосів хижих птахів. Роблять це, до речі, і в Херсоні – намагаються хоч якось зменшити «навантаження», наприклад, на готель «Фрегат».

Але! По-перше, голос хижака справді має асоціюватися в голубів з реальною загрозою. А то з Інтернету можна завантажити чимало найжахливіших криків, які нашим пернатим будуть «до лампочки». Південноамериканська гарпія, наприклад, птах дуже навіть грізний. Важить аж 8 кілограмів і мавп ловить без жодних зусиль. Але голуби ж про це не знають – вони з гарпіями не знайомі.

По-друге, у всього живого є властивість пристосовуватися до існуючих умов. У тому числі й до таких стресових чинників, як присутність хижаків. Так, в Африці антилопи пасуться поруч із левами, що лежать у траві: вони дуже швидко навчаються того, коли саме небезпечний цар звірів. Тим більше якщо хижака насправді немає, і справжньої небезпеки немає, тільки голос його чути. І так увесь час, цілі дні безперервно. Ну і що? Найімовірніше, саме в цьому полягає причина вкрай низької ефективності того способу, який застосовують, щоб «прибрати» голубів від херсонського готелю. Птахи звикли – зрозуміли, що реальної небезпеки немає.

Можливо, прийнятний вихід полягає в тому, щоб записати якомога більше відлякувальних криків хижаків. Хто небезпечний для голубів? Яструб великий – тетерев'ятник. Нерідко й яструб малий – перепелятник. За бажання можна записати голоси всіх цих видів або завантажити з Інтернету. Тільки не переплутати! Потрібні саме ці звуки – грізні тропічні орли наших голубів не лякають. Причому записувати треба різні варіації голосів кожного з видів – і побільше. І змінювати їх за малопередбачуваною системою. Складно? А інакше відлякування не матиме жодного ефекту.

Щодо епідеміологічної небезпеки: слід виконувати кілька правил. Передусім не садити птахів на себе, не брати до рук і не гладити – навіть якщо вони вам це дозволяють. Не перебувати занадто близько від них, а тим більше – серед них. Адже більшість із тих, хто підгодовує цих птахів, буквально оточують себе цілими зграями. Ці люди розкидають навколо себе корм, ось голуби й беруть людину в «облогу». Адже багато з тих хвороб, які переносяться птахами, поширюються повітряно-краплинним шляхом. Взагалі, там, де граються діти, присутність голубів зовсім небажана. Тим більше треба триматися подалі від пернатих з якими-небудь ознаками захворювань.

Що стосується регулювання чисельності шляхом знищення птахів: заходи досить серйозні й у певних обставинах без них не обійтися. Проте в нашому жорстокому світі цих самих жорстокостей і так уже надто багато. Тому таке втручання буде виправдане, лише якщо серед групи голубів виявлять небезпечного переносника. Гуманнішим методом, ніж відстріл, є вилучення яєць із гнізд. Захід вельми трудомісткий: адже треба ці гнізда знайти й якось до них дістатися. Знову ж таки, потрібно точно знати, чи необхідна регуляція чисельності та в яких межах.

У будь-якому разі потрібні дослідження. Імовірно, у кожному місті потрібні фахівці, які займаються… голубами. Звісно, не лише ними – й іншими нашими сусідами: горобцями, білками, щурами, мишами, кішками, собаками, ласками, куницями. І не винятково ступенем їхньої епідеміологічної небезпеки (це, взагалі-то, виконують співробітники СЕС), а й іншими сторонами їхньої життєдіяльності – чисельністю та її регулюванням, імовірністю агресивної поведінки. Подібні служби існують в усіх великих містах Європи та Північної Америки. Нічого дивного: адже всі ці живі істоти – наші сусіди. А їх треба знати – вони цього заслуговують.