Чи зможуть лісгоспи платити за деревину на пні за рубки догляду? Що нового в проєкті Податкового Кодексу (обговорюємо законопроєкт)

Запрошуємо до обговорення проєкту Податкового Кодексу.М.П.

Ось – новий поворот,
Що він нам несе?
Машина часу

Проєкти Податкового та Бюджетного Кодексів пройшли перше читання. Верховна Рада і Уряд націлені на те, щоб до парламентських канікул ( тобто протягом двох тижнів) внести до законопроєктів поправки й ухвалити їх в остаточній редакції.

Законопроєкти містять багато суспільно значущих нововведень, довкола яких уже тривають гарячі дискусії. На цьому тлі губляться положення, що стосуються лісового господарства, які не цікаві більшій частині населення України, але життєво важливі для галузі.

Проєкт Податкового Кодексу вніс істотні зміни до системи збору плати за спеціальне використання лісових ресурсів (далі СВЛР). Основні з них зводяться до такого:

• Змінено зміст поняття СВЛР і запроваджено плату за всю заготовлювану деревину;
• Вилучено положення про зниження такс на деревину, що заготовлюється не суцільними рубками головного користування (далі ГК), суцільними санітарними рубками (ССР), лісовідновними рубками (ЛВР) і рубками, не пов’язаними з лісовим господарством;
• Змінено перелік суб’єктів – платників збору за СВЛР;
• Змінено порядок індексації такс;
• Змінено порядок розрахунку та сплати збору за СВЛР;
• Змінено порядок розподілу збору між бюджетами різного рівня

Очевидно, що впровадження перелічених новацій у господарську практику негативно позначиться на фінансовому стані лісових підприємств, веденні лісового господарства і стані лісів країни. Необхідність плати за деревину, що заготовлюється в ході «заходів щодо формування якісного складу лісів», насамперед, вдарить по тих підприємствах, ліси яких повністю або значною мірою виключені з розрахунку головного користування. Серед них заповідники та НПП, підприємства степового регіону і Криму, лісгоспи, розташовані у приміських зонах і гірських районах та деякі інші. Названа група підприємств і установ веде господарство в лісах, що мають високу екологічну та соціальну значущість, і в значній, хоч і недостатній, мірі фінансуються за рахунок державного бюджету. Вони розташовуються в нижній частині рейтингу, що відображає фінансове благополуччя постійних користувачів лісу, і мають низький обсяг реалізації на одного працюючого. Середня заробітна плата їхніх працівників значно (іноді в рази) нижча, ніж у працівників підприємств, у користуванні яких перебувають високоліквідні експлуатаційні ліси. Джерелом оплати збору за СВЛР для названої групи підприємств можуть бути лише бюджетні кошти, виділені на ведення лісового господарства, охорону та захист лісу, або на лісорозведення, що само по собі суперечить елементарній логіці. Додаткове оподаткування цих підприємств, - прямий шлях до їх банкрутства.

Втім, необхідність плати за всю заготовлювану деревину вдарить по всіх, без винятку, лісових підприємствах, зробить нерентабельними багато, абсолютно необхідних з лісогосподарського погляду, видів рубок і викличе легко прогнозовану реакцію, спрямовану на мінімізацію додаткового податкового тягаря:

• Підприємства вимушено зменшать площі нерентабельних і малорентабельних рубок
• У загальному обсязі заготівлі деревини в ході «заходів щодо формування якісного складу лісів» зросте вихід дров’яної деревини

Таким чином, положення Податкового Кодексу створюють хибні економічні стимули, дія яких, зрештою, призведе до подальшого погіршення стану лісів, банкрутства або різкого погіршення фінансового стану підприємств, завантаження фахівців лісової охорони додатковим обсягом неефективної й непотрібної роботи.

Не сумніваюся в тому, що керівництво Держкомлісгоспу адекватно відреагує на ситуацію, що склалася, і вживе заходів щодо її виправлення. Зробити це не важко, оскільки розглядуваний розділ проєкту Податкового Кодексу підготовлений недбало і суперечить багатьом чинним законам і підзаконним актам, які не скасовуються і не змінюються при його ухваленні.

Основна правова помилка проєкту – незаконне трактування поняття спеціального використання лісових ресурсів. За законом до спеціального використання належить лише заготівля деревини при головному користуванні (ЛК ст.67 і багато інших законодавчих актів). Заготівля деревини в ході всіх інших видів рубок до спеціального використання не належить і, згідно з буквою ЛК, взагалі не є лісокористуванням. Стаття 77 ЛК свідчить про те, що спеціальне використання, а отже і заготівля деревини при рубках ГК, є платним. Оплати при заготівлі деревини в ході інших видів рубок ЛК не передбачає. Попри це, поправками до Постанови Кабміну «Про затвердження такс на деревину…» (№44 від 20.01.1997) передбачено стягнення плати за деревину, заготовлену при проведенні ССР, ЛВР і рубок, не пов’язаних із веденням лісового господарства. Це типовий приклад правової колізії: підзаконний акт змінює положення чинного закону. Розробники Податкового Кодексу йдуть ще далі, підводячи під поняття спеціального використання всю, без винятку, заготовлену деревину. На сьогодні це незаконно. Втім, за наявності політичної волі правляча коаліція може легко виправити ситуацію. Відповідно до Лісового Кодексу, законодавством можуть бути передбачені інші види СВЛР, крім перелічених у статті 67 ЛК. Це положення є однією з багатьох корупціогенних норм ЛК. Воно дозволяє віднести до СВЛР заготівлю деревини при всіх видах рубки, шляхом включення кількох рядків до таблиці прикінцевих і перехідних положень Податкового Кодексу. З огляду на це, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до проєкту Податкового Кодексу, необхідно робити наголос не стільки на їхній суперечності чинному законодавству, скільки на негативному впливі на економіку лісового господарства і сектора в цілому.

Скасування чинних положень про зниження рівня лісових такс при проведенні не суцільних рубок ГК також слід оцінити негативно. Очевидно, що в багатьох типах лісу і категоріях захисності проведення не суцільних рубок значно доцільніше, ніж суцільних. Проте собівартість заготівлі деревини при не суцільних рубках помітно вища. Створюється типова для лісового господарства України ситуація, в якій лісівничі та економічні інтереси суперечать одне одному. Свого часу, передбачивши зниження такс на деревину, що заготовлюється в ході поступових і вибіркових рубок, законодавці пом’якшили суперечності, що, на мою думку, цілком правильно. Було б бажано доповнити проєкт Податкового Кодексу положенням про можливість коригування (аж до повного скасування при проведенні рубок буреломів і згарищ) такс, а також зберегти знижені таксі для не суцільних рубок ГК.

Насторожує і змушує замислитися перелік платників збору за СВЛР, наведений у проєкті Податкового Кодексу (розділ 17, ст.2). Згідно з Лісовим Кодексом і нормативами, що його розвивають, плата  за СВЛР входить до кола обов’язків постійних користувачів лісу (ЛК ст.19). Це логічно, оскільки саме вони мають виняткове право на заготівлю деревини. Передача лісів у тимчасове користування з метою ведення лісового господарства і заготівлі деревини законом не передбачена. Заготівля може здійснюватися, і дедалі частіше здійснюється, підрядними організаціями, але лише на контрактних умовах. Лісорубні квитки виписуються на лісові підприємства, які є постійними користувачами лісу і власниками заготовленої деревини. Автори Податкового Кодексу дотримуються іншої точки зору, допускаючи виписування лісорубних квитків широкому колу суб’єктів (аж до іноземних фірм, що мають представництва в Україні), покладаючи на них обов’язок плати за СВЛР і визнаючи, тим самим, можливість продажу лісу на пні в будь-яких обсягах і формах. Це суперечить чинному законодавству і сформованій практиці ведення лісового господарства в Україні, але добре вписується в низку фактів, які змушують припустити, що в Уряду і правлячої коаліції є власні плани кардинальної реформи лісового господарства. З більшою ймовірністю можна припустити, що це буде реформа російського зразка, згубна для лісового господарства України. Втім, подібні припущення треба доводити ґрунтовніше, що сьогодні не входить у моє завдання.

Передбачена Податковим Кодексом зміна порядку індексації такс зводиться до заміни індексів, що використовуються при перерахунку. Середньорічний індекс інфляції замінено індексом цін виробників  промислової продукції. Збережено положення про те, що в разі якщо ці індекси впадуть нижче 100% перерахунок такс не здійснюється.  У період з 2003 по 2009 рік індекси цін виробників коливалися в діапазоні від 106,5 до 135,5 %. Причому максимуму вони досягли в кризовому 2008 році. Це означає, що в період світової кризи, що супроводжується падінням цін на лісопродукцію, ставки плати за деревину на пні мали б зрости більш ніж на третину. Безумовно - це абсурд.  Таким самим абсурдом є використання геометричної прогресії при індексації такс. Достатньо сказати, що якби подібний підхід до індексації був узаконений раніше й застосований до такс 2002 року,  то до нинішнього часу їхнє значення збільшилося б майже в три (2.86) раза.  Загалом і чинний, і запропонований варіант індексації, на мій погляд, хибні. Втім, хибний не лише сам механізм індексації, а й уся система збору за СВЛР, успадкована з часів планової економіки СРСР, ніяк не пов’язана із ситуацією на ринках і ринковими цінами на деревину, що створює антилісівничу мотивацію при веденні лісового господарства. (Абзац виправлено відповідно до зауважень шановного користувача сайту Kvercur 24.06 23:13).

Порядок розрахунку збору за СВЛР вкрай ускладнився. Насамперед, це пов’язано з необхідністю попередньо проводити і обраховувати перелічні відомості всіх видів рубок. Не вдаючись до подробиць, зауважу, що подібної практики не знає жодна європейська країна. Більше того, при проведенні рубок і обліку деревини постійними користувачами попередні перелічення і розрахунки (результати яких зазвичай не збігаються з фактичними даними заготівлі) позбавлені будь-якого сенсу.

Великі проблеми в лісівників – практиків можуть виникнути у зв’язку з ухваленням заходів, що передбачають збільшення збору за СВЛР при відстрочці вивезення деревини (проєкт Податкового Кодексу, розділ, 17, ст.6, п.6.4.3-6.4.4). Умови вивезення піддані сезонним і випадковим змінам, які перебувають поза впливом лісівників. Тому карати їх за затримку з вивезенням, наприклад, у період весняного бездоріжжя або після руйнівних для доріг  зливових дощів у гірських умовах, як мінімум, несправедливо.

Нічого спільного з ринковою економікою не має вимога плати за деревину, яка не була заготовлена (проєкт Податкового Кодексу, розділ 17, ст.6, п.6.5). У країнах з ринковою економікою заготівля здійснюється лише після того як укладено контракт на постачання деревини і визначено вимоги до продукції. Досить часто трапляється, що покупець з тих чи інших причин відмовляється від купівлі або зменшує обсяги раніше обумовлених поставок. У цьому, випадку рубати ліс недоцільно, не лише з економічних причин, а й тому, що на пні він краще збереже свої об’ємні та якісні характеристики, продовжить ріст і  виконуватиме середовищетвірні функції. Змушуючи платити за деревину, яка не була заготовлена, держава діє подібно до рекетира, що збирає данину з кожного торговельного місця незалежно від обсягу продажів.

Пропозиції Податкового та Бюджетного Кодексу щодо розподілу плати за СВЛР між бюджетами різного рівня слід оцінити позитивно. Залишення 50% суми платежів у регіонах дозволить суспільству краще усвідомити економічне значення лісу і підвищить престиж лісників в очах місцевої влади та місцевих жителів. На жаль, Бюджетний Кодекс не дає правил розподілу сум збору за СВЛР між районними й обласними бюджетами, що може створити проблеми в майбутньому. На мій погляд співвідношення "область-20%, район -30%" було б найадекватнішим.

Наведений аналіз, далеко не вичерпує тему, тому запрошую всіх зацікавлених фахівців узяти участь в обговоренні і поділитися своїми думками та аргументами. Пам’ятайте, що часу дуже мало, а управлінські помилки і прорахунки коштують дуже дорого.

М.Попков

Текст розділу 17 Податкового Кодексу (без таблиць такс, які аналогічні нині чинним) наведено нижче.

РОЗДІЛ XVІІ. ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Стаття 1. Визначення термінів
 

У цьому розділі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1.1) збір, оподаткування, платник збору – збір за спеціальне використання лісових ресурсів, оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів, платник збору за спеціальне використання лісових ресурсів;
1.2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів – це загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів.

Стаття 2. Платники збору

2.1. Платниками збору є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи, а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування збором

3.1. Об’єктом оподаткування збором є:
3.1.1) деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;
3.1.2) деревина, заготовлена під час проведення заходів:
а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо);
б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;
3.1.3) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
3.1.4) побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
3.1.5) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Стаття 4. Ставки збору

4.1. Ставки збору за заготівлю деревини основних лісових порід (таблицю пропущено)

4.2. Ставки збору за заготівлю деревини неосновних лісових порід (таблицю пропущено)

4.3. Ставки збору, встановлені пунктами 4.1 та 4.2 цієї статті, застосовуються при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо) та з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.
4.4. Ставки збору за заготівлю деревини застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами.
4.5. Розподіл лісів за поясами:
4.5.1) до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;
4.5.2) до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.
4.6. Розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища) виходячи з наведеної нижче відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею:
Розряди                                     1                    2                     3                     4                         5
Відстань, кілометрів               до10          10,1–25          25,1–40 4         0,1–60             60,1 і більше
4.7. Відстань (пряма) від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею визначається за картографічними матеріалами і коригується залежно від геоморфологічних умов місцевості за такими коефіцієнтами:
4.7.1) у лісах з рівнинним рельєфом – 1,1;
4.7.2) у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 відсотків площі яких зайнято болотами, – 1,25;
4.7.3) у лісах з гірським рельєфом – 1,5.
4.8. Пунктом відвантаження деревини залізницею вважається пункт (залізнична станція, роз’їзд), де дозволено здійснення такої операції, незалежно від наявності на ньому відповідних складів.
4.9. Зміна розподілу лісів за розрядами здійснюється у разі:
4.9.1) закриття діючих або відкриття нових пунктів (залізничних станцій чи роз’їздів) відвантаження деревини;
4.9.2) виявлення порушення установленого порядку розподілу лісів за розрядами.
4.10. До великої деревини всіх лісових порід належать відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 сантиметрів і більше, до середньої – діаметром від 13 до 24 сантиметрів, до дрібної – діаметром від 3 до 12 сантиметрів.
До дров’яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні).
На дров’яну деревину, використану для технологічних потреб, донараховується збір за результатами фактичної заготівлі у розмірі 70 відсотків установлених пунктами 4.1 та 4.2 цієї статті ставок збору за ділову дрібну деревину відповідної лісової породи.
Ставки збору за ділову і дров’яну деревину липи встановлені пунктами 4.1 та 4.2 цієї статті без врахування кори, а за дров’яну деревину решти лісових порід – з корою.
За ліквід з крони встановлюється збір у розмірі 40 відсотків, а за порубкові залишки, що підлягають використанню, – 20 відсотків ставок збору за дров’яну деревину відповідної лісової породи.
4.11. За заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки збору встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Стаття 5. Індексація ставок збору

5.1. З 1 січня року набрання чинності цим Кодексом, щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок збору за формулою:
Сі = Сб × дІ,
де Сі – проіндексована ставка збору у поточному році, гривень за 1 куб. метр;
Сб – базова ставка збору, гривень за 1 куб. метр;
дІ – добуток індексів цін виробників промислової продукції за попередні роки починаючи з року, який передує року набрання чинності цим Кодексом, а для нововведених ставок збору – починаючи з року їх введення, десятковим дробом з точністю до чотирьох знаків;
І – офіційно оприлюднений індекс цін виробників промислової продукції за попередній рік, відсотків.
У разі коли індекс цін виробників промислової продукції за попередній рік не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 відсотків.
5.2. Індекс цін виробників промислової продукції розраховується центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, а інформація про його розмір щороку до 1 лютого подається центральному органу державної податкової служби та оприлюднюється у засобах масової інформації.
5.3. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки збору, встановлені статтею 4 цього розділу, а для нововведених – ставки станом на 31 грудня року їх введення.

Стаття 6. Порядок обчислення збору

6.1. Суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють органам державної податкової служби перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
6.2. Сума збору обчислюється суб’єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.
6.3. Сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитку підлягає перерахунку суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі, коли:
а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;
б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений в лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.
Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.
6.4. Суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунок збору за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:
6.4.1) виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної і грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісорубними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок збору за заготівлю деревини, незастосуванні або неправильному застосуванні індексації ставок збору, а також виправлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;
6.4.2) анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв’язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок збору не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів;
6.4.3) надання лісокористувачеві відстрочки:
а) на заготівлю деревини – сума збору за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочку;
б) на вивезення деревини – сума збору за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки;
6.4.4) додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на 3 місяці, лісокористувачем сума збору за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.
6.5. Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні (за площею, пеньками, приблизною кількістю), лісокористувачі, які допустили неповну заготівлю деревини, яка дозволена для вирубки за виписаними лісорубними квитками, або взагалі її не проводили, збір обчислюють і сплачують повністю за всю дозволену для заготівлі кількість деревини, що зазначена в дозволі.
6.6. Лісокористувачі, у яких за результатами діяльності здійснюється перерахунок збору, відображають донараховані суми збору в розрахунку за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Стаття 7. Порядок сплати збору

7.1. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.
7.2. Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби та подають його органу державної податкової служби за місцем адміністративного розташування лісової ділянки та сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за винятком:
7.2.1) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків збір вноситься в каси суб’єктів лісових відносин, які їх видають:
а) фізичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;
б) лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується збір;
7.2.2) лісокористувачів з іншої області, які сплачують збір повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцем адміністративного розташування лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.
7.3. Про надходження суми збору в касу суб’єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісорубних та лісових квитках робиться позначка про сплату збору в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).
7.4. Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році.
7.5. При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми збору) після чергового строку сплати збору, лісокористувачі сплачують усі суми збору за строками, що минули.