«Міф про неймовірну кількість диких тварин у Чорнобильській зоні має бути розвіяний!»

В українській частині зони – те саме: тварин значно менше, і вони значно обережніші. Лосів цього року, якщо «на око», побільшало, а ось козуль і оленів стало помітно менше. Вовків багато... браконьєрів теж вистачає... Якщо Ви бачите свіжий скелет лося чи оленя, будьте певні, що він убитий браконьєром: вовки свою здобич розносять лісом... не збереш... М.П.

Так сталося, що за останній місяць, працюючи над спеціальним номером журналу «Дика природа», я тричі побував у Поліському державному радіаційно-екологічному заповіднику. П'ять днів від світанку до смеркання провів у зоні відселення в пошуках цікавих знімків – насамперед тварин і птахів на тлі покинутих сіл.

Так, дещо зробити вдалося – наприклад, сфотографував того самого лося на тлі пам'ятника або стадо диких свиней у занедбаному саду. Але загальне враження від зустрічей із дикими тваринами в зоні залишилося якесь двояке: першого разу вони видалися якимись заляканими, реагували на появу машини миттєво. Удруге я змінив тактику: обирав найвіддаленіші села, до яких тільки можна дістатися, і проходив їх пішки, потім повертався до машини. Втретє в нас узагалі була можливість оцінити кількість тварин з води. До цього варто додати двогодинний політ над зоною, який і підтвердив мої сумніви: розповіді про неймовірну кількість диких тварин у зоні – це міф, у створенні якого, до речі, і я сам брав участь, ділячись баченим кілька років тому.

Сьогодні, отримавши можливість порівняти враження, я змушений заявити: диких тварин стало набагато менше. Більше того, Наровлянська частина заповідника мене взагалі вразила своєю бідністю: за цілий день пошуку я не лише не побачив жодного лося, а й практично не бачив слідів їхньої життєдіяльності. Хоча послід коней Пржевальського був на багатьох дорогах і біля покинутих ферм. Лише одна козуля вже в темряві вийшла на поле й метнулася від машини метрів за двісті.

У Хойницькій та Брагінській частині заповідника, безумовно, ситуація інша, там тварин набагато більше. І побачити їх можна, і повсюдно помітні сліди й послід. Але… точнісінько таку саму картину можна спостерігати і в Браславському, і в деяких куточках Міорського району, і в Налибоцькій пущі. І реакція тварин, до речі, там на зустріч із людиною дуже схожа.

Водночас у жодному іншому місці Білорусі, крім Чорнобильської зони, неможливо побачити вовків, які вибігають на шум катера, що пливе, і з цікавістю його розглядають. Саме цей факт, та ще дві суворі зими, на мій погляд, і дають пояснення зменшенню копитних у зоні.

Але це лише моя версія, яка може бути або спростована, або підтверджена спостереженнями фахівців. Однак, наскільки я знаю, подібні дослідження на території заповідника не проводяться, про регулярні авіаобліки, за допомогою яких можна було б порівнювати кількість тварин, я теж не чув. А ось розмов про те, що в зоні і вовків не стріляють, і море копитних – предостатньо.

Я розумію, що сьогодні на тлі економічних і фінансових проблем ця тема не надто актуальна. Але істина-то дорожча за все! Може, знайдеться якась природоохоронна організація, яка ініціює таке дослідження? Адже на території Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника ми маємо унікальний полігон для вивчення. Чому ним мало хто користується?

КОМЕНТАРІ (18)
17 травня 2011 - 18:24

shamovich

пам'ятаю, коли я був двічі в зоні торік, спеціально попросив мисливствознавця показати мені цифри чисельності копитних, так ось я вже не пам'ятаю точно ці самі цифри, але щільність лося приблизно відповідала півночі Білорусі (Россонський р-н), а щільність кабана в нас на півночі була навіть більшою

17 травня 2011 - 19:17

Павло Гештовт

Тема вкрай актуальна й цікава. Звісно, на спостереженнях однієї людини, навіть настільки часто присутньої в дикій природі, як Ви, Сергію, об'єктивних висновків зробити не можна. Тут потрібні польові, багаторічні дослідження. Причому для об'єктивності – дослідження людей з різними й навіть протилежними поглядами. Сам факт того, що в заповіднику відсутня висока щільність населення диких тварин, думаю, змусить замислитися багатьох. І це де ‑ у найпівденнішій частині нашої країни, де метеорологічні умови для тварин набагато сприятливіші, ніж на більшій частині Білорусі, на територіях, де через високе забруднення радіонуклідами відсутнє масове браконьєрство. Що тут казати про решту регіонів країни, де зима значно суворіша, а тиск браконьєрства набагато вищий.

А ось щодо того, що ця тема сьогодні на тлі економічних і фінансових проблем не надто актуальна, категорично не згоден. Вона зараз актуальна як ніколи. Що ж усе-таки життєздатніше й правильніше: – повне невтручання в природу, обмеження полювання і з цим остаточний розвал мисливського господарства, постійне витрачання коштів з бюджету країни, регулювання чисельності копитних за допомогою природних чинників (хижаків та їхнього падежу в суворих зимових умовах), чи сучасне, професійне, економічно ефективне використання відновлюваних природних ресурсів, у нашому випадку - диких тварин. Тобто розвинене мисливське господарство.

17 травня 2011 - 22:49

sergey_plytkevich

Павло Гештовт писав:

Тема вкрай актуальна й цікава. Звісно, на спостереженнях однієї людини, навіть настільки часто присутньої в дикій природі, як Ви, Сергію, об'єктивних висновків зробити не можна. Тут потрібні польові, багаторічні дослідження. Причому для об'єктивності – дослідження людей з різними й навіть протилежними поглядами.

Так я для цього й висловив свою думку. Просто хочу привернути увагу до цієї теми, зокрема й тих людей, які пишуть усілякі проєкти, отримують гранти на дослідження тощо. Якщо в нас проблема з веденням мисливського господарства, якщо існують різні погляди на вплив людини, вовка на життя інших диких тварин -- особливо мисливських, то чому не взяти за еталон місце, яке через трагічний випадок або чиюсь безладність стало таким унікальним?

18 травня 2011 - 10:58

Olga Lukshyts

Та вже, якийсь суперечливий погляд. Хочеться поставити запитання Сергієві, а на підставі чого і для чого Ви створювали згаданий міф?. Потім, якщо під категорію «дикі тварини» підпадають лише лосі й козулі, то це якось не вірно, хребетних ссавців у нас у кілька десятків разів більше.

Висновок «вовки всіх з'їли», заснований на домислах, цінності не становить.

Навіть факт відсутності браконьєрства можна піддавати сумніву, не кажучи вже про те, що є оптимальна чисельність копитних.

А як же 15 орланів, що розносять удвох із 50 воронами тушу за години?

18 травня 2011 - 11:42

sergey_plytkevich

Olga Lukshyts писала:

Та вже, якийсь суперечливий погляд. Хочеться поставити запитання Сергієві, а на підставі чого і для чого Ви створювали згаданий міф?. Потім, якщо під категорію «дикі тварини» підпадають лише лосі й козулі, то це якось не вірно, хребетних ссавців у нас у кілька десятків разів більше.

Висновок «вовки всіх з'їли», заснований на домислах, цінності не становить. Навіть факт відсутності браконьєрства можна піддавати сумніву, не кажучи вже про те, що є оптимальна чисельність копитних. А як же 15 орланів, що розносять удвох із 50 воронами тушу за години?

Ольго, усе пізнається в порівнянні. Коли три з половиною роки тому ми з Бишньовим летіли над зоною і бачили безліч звірів, то, безумовно, про це за нагоди розповідали. А коли я зараз практично тим самим маршрутом пролетів і не побачив жодної козулі, а лосів і диких свиней набагато менше, то не можна на цю різницю не звернути уваги. Якщо п'ять років тому я знімав у заплаві лосів на тлі будяків, уся земля була витоптана ними, а підріст з'їдений, а тепер майже не знайшов слідів життєдіяльності -- це теж змушує замислитися. Усе це й дало мені привід порушити таку тему. Чому так сталося? Хіба це питання не цікаве фахівцям? До речі, я не стверджую, що «вовки все з'їли», я говорю ще й про дві суворі зими -- як відомо, в зоні немає підгодівельних майданчиків. Для коней Пржевальського -- це невеликий виняток. У будь-якому разі, на мій погляд, це надзвичайно цікава тема для вивчення.

А щодо орланів, то так, звісно, їх там узимку море, та й тепер я їх бачив. І рись ґрунтовно розплодилася, і ведмеді з'явилися, думаю, і якісь інші дрібніші види. Але те, що орлани розносять тушу за години, я думаю, теж міф. Доводилося сидіти в засідці й бачити. Не п'ятнадцять, а штук п'ять, але тим не менш...

18 травня 2011 - 20:59

Гість

Весь кабан із зони пішов в агроценози -- це його найважливіша особливість і давно виявлена характерна сезонна міграція.
Ще в старі добрі для науки часи, до настання нікіфоровщини, це коли наука робилася без допомоги сканера, кабінету в столиці та м'якого стільця, кабанів у зоні мітили рідким азотом (знебарвлювали шерсть) і потім їх зустрічали в Маканичах, Защебв'ї -- Речицький район і навіть за Дніпром у Лоївському районі.
18 травня 2011 - 22:28

shimtchuk

Offline

Сергію, а чому ти не спитав у співробітників заповідника думки щодо зменшення «на такий погляд» диких тварин у зоні? Та сама Тетяна Дерябіна, нехай вона висловиться? Про це питання, пам'ятаєш, ми говорили з командиром вертолітників, але тут питання ще коли летиш?, у який час? Зараз більшість диких тварин веде дуже прихований спосіб життя. Виводять потомство. (і лише ми мисливці, полюванням у травні (а куди діватися проти правил не попреш) «допомагаємо» їм, у сенсі навпаки...). Та й 25 років минуло, а чому там має бути їх (диких копитних) немірено? Закони біомаси ще ніхто не спростував. Для нас людей, які звикли дивитися на природу з вигодою, може ніколи не зрозуміти це «більше чи менше» має бути того чи іншого виду за кількістю. Та й проблема хижак-жертва не зациклена лише на вовку і рисі... А в загальному ти, Сергію, правий, у нас науки нема. Я в Біловезькій пущі з покійним Шостаком в оленячих вольєрах зустрічався, з рештою лише в кабінетах. У Бембі своя наука, нам незрозуміла.

18 травня 2011 - 23:05

sergey_plytkevich

У матеріалі, який підготували наукові співробітники заповідника для нашого журналу, є абзац, який підтверджує моє твердження про зменшення кількості копитних. Сподіваюся, хтось із науковців вважатиме за можливе висловитися і тут.

На початок теми

18 травня 2011 - 23:11

sergey_plytkevich

Гість писав:
Весь кабан із зони пішов в агроценози -- це його найважливіша особливість і давно виявлена характерна сезонна міграція. Ще в старі добрі для науки часи, до настання нікіфоровщини, це коли наука робилася без допомоги сканера, кабінету в столиці та м'якого стільця, кабанів у зоні мітили рідким азотом (знебарвлювали шерсть) і потім їх зустрічали в Маканичах, Защебв'ї -- Речицький район і навіть за Дніпром у Лоївському районі. Game biologist

Крім кабана ще є козуля, лось і олень. І взагалі-то у мене великі сумніви викликає версія про міграцію. Навіщо навесні диким свиням переходити із зарослих травою полів у зоні на зорані колгоспно-радгоспні. Там же нема чого їсти. Та ще й з малесенькими поросятами. Під осінь, коли дозріває картопля, коли є солодка кукурудза, -- це зрозуміло. А на пустирі звір просто так не піде.

18 травня 2011 - 23:23

Гість

Сергію, ти подивися з повітря уважніше: незаріслих чагарниками ділянок дедалі менше -- менше й потрібних для випасання галявин із солодкою травичкою, чагарники трохи вищі й оленячі вже не дотягуються мордочками, тобто трофічні ніші зникають, звірятка змінюють місця мешкання -- ідуть там, де їжа. про свинок -- іде посівна, солодка насіннєва кукурудза, якщо йти по рядках, капає прямо в рот як годувальницям-матусям, так і їхнім нащадкам.
Природа вона ж точніша за швейцарські хронометри!
Ваш G.B.

18 травня 2011 - 23:32

sergey_plytkevich

Гість писав:
Сергію, ти подивися з повітря уважніше: незаріслих чагарниками ділянок дедалі менше -- менше й потрібних для випасання галявин із солодкою травичкою, чагарники трохи вищі й оленячі вже не дотягуються мордочками, тобто трофічні ніші зникають, звірятка змінюють місця мешкання -- ідуть там, де їжа. про свинок -- іде посівна, солодка насіннєва кукурудза, якщо йти по рядках, капає прямо в рот як годувальницям-матусям, так і їхнім нащадкам. Природа вона ж точніша за швейцарські хронометри! Ваш G.B.

А я дивився не з повітря, я ніжками протупав по покинутих селах і зовсім не заросших чагарниками городах і полях. Травичка там -- сам би їв, якби копита мав. Та ось слідів-то -- навіть старих -- замало... Особливо на Наровлянському боці.

19 травня 2011 - 00:12

Olga Lukshyts

Хороші версії озвучено, і для мене, не особливого фахівця в рогах і копитах, звучать переконливо. Але раз вони викликають сумніви - значить звірі просто злякалися землетрусу в Японії або ще гірше, побігли в обмінники сусідніх країн:)))

19 травня 2011 - 16:37

Олю, ти як завжди права.

20 травня 2011 - 06:21

Учора бачив, як звірі штурмували банкомати й магазини в Гомелі.

20 травня 2011 - 10:19

Гість

А ще ці звірі зжерли весь цукор, сіль і гречку.

20 травня 2011 - 12:32

Браконьєри здебільшого гастарбайтери, у лютому Лоївська МРІ затримала попа з-під Речиці, який добув козулю в Хойницькому ЛМГ, а так у лісі трапляються туші кабанів із надрізами в промежині з явними ознаками спарганозу або рештки лося (основну масу браконьєрів цікавить лось), малозабезпечені забирають і хворих на спарганоз (на наявність трупів указують орлани). У суміжних із заповідником господарствах улітку козуль дуже мало, з листопада по квітень їх масово, але радіація перевищує в 30 - 50 разів (звідки вони приходять), місцеві в 5 - 10 разів менше. Чистого звіра дуже мало, мисливці природно не оплачують заражену й хвору звірину, від полювання практично доходів немає, витрат немірено, у хойницькому БООРі, наприклад, єгерям довели план зі збору металобрухту, заготівлі мітел???
(звір доходу не дає, а щоб його перевірити на трихінельоз, потрібно подавати всю тушу кабана, а за явних ознак спарганозу який сенс обробляти й везти? ) На відкриття сезону загоном кабана проблема знайти, у листопаді й до кінця сезону в кожному загоні стадо, але приїжджих дивує поведінка кабанів (на махах не ходить, тікає завжди підтюпцем, перед дорожньою лінією не зупиняється тощо.
Але з організацією полювань проблеми: мисливці не привозять додому продукції полювання, нічого, крім задоволення від полювання. 4 - 5 разів з'їздять і шукають, де звір справді їстівний. Приїжджають здебільшого любителі пострілять по живих мішенях (платять лише за путівку, зі звіра беруть пробу на радіацію, тушу закопують або використовують для принади.)

20 травня 2011 - 17:50

Це я зрозумів, поряд із заповідником відбувається. Не в ньому самому. Там радіація у кабана й лося ще набагато більша буде. Питається, навіщо браконьєру такий шматок м'яса потрібен буде, тільки напевно для коханої тещі.

20 травня 2011 - 17:50

Гість

Це я зрозумів, поряд із заповідником відбувається. Не в ньому самому. Там радіація у кабана й лося ще набагато більша буде. Питається, навіщо браконьєру такий шматок м'яса потрібен буде, тільки напевно для коханої тещі.