Білоруські безпілотники готуються до високого польоту

Останніми роками Білорусь продемонструвала чималі успіхи в галузі безпілотних літальних апаратів (БпЛА). Це відзначили фахівці на двох міжнародних виставках, що відбулися цього року: військовій — MILEX-2011 (Мінськ) і авіаційній — МАКС-2011 (Жуковський, Московська область). Що собою являють вітчизняні БпЛА і хто ними займається, кореспондент TUT.BY з'ясував, зустрівшись із представниками організацій, які зробили чималий внесок у цей успіх. /Це не про ліс.... Просто асоціації, спогади, прогнози ...М.П./

"Ми хочемо посісти ринок вертольотів і мішеней для ЗРК"

Найбільшою різноманітністю модельного ряду безпілотників володіє приватна компанія "КБ "Індела", яка возила на МАКС-2011 три свої найсвіжіші моделі: безпілотний літак "INDELA-6M", вертоліт "INDELA I.N.SKY" і повітряну мішень "Беркут". Загалом модельний ряд компанії налічує понад десять найменувань БпЛА. Конструкторське бюро "Індела" можна вважати одним з найбільших мозкових центрів із безпілотної тематики не лише в Білорусі, а й у СНД. У його штаті числиться 40 осіб, серед них: авіаконструктори, програмісти, математики, фахівці з аеродинаміки та багато інших. По суті, вони займаються проєктуванням і створенням повноцінних літаків і вертольотів, лише менших розмірів, при цьому оснащуючи їх автопілотом власної розробки, системами дистанційного керування та різним корисним обладнанням. Останнє особливо важливе, адже сам по собі літальний апарат нікому не потрібен — його купують для виконання будь-яких певних завдань.

Наприклад, 120-кілограмовий вертоліт "INDELA I.N.SKY", виконаний за класичною одногвинтовою схемою з рульовим гвинтом, постачається камерою, прикріпленою до двовісного гіростабілізованого підвісу. Пристрій дозволяє тримати камеру в одному положенні незалежно від того, куди повертає літальна машина. Разом із програмним забезпеченням, що йде в комплекті, він становить систему розпізнавання й утримання об'єктів, що робить цей апарат інструментом для стеження за об'єктами. Такий вертоліт може бути корисний для прикордонників, співробітників ДАІ та інших спецслужб, яким за службовим обов'язком доводиться займатися переслідуванням правопорушників. Подібними системами цікавляться також нафтовидобувні країни Близького Сходу — для запобігання зливу нафти у відкрите море.

Одні безпілотні комплекси КБ "Індела" розробляє для сторонніх замовників, з повною передачею креслень і прав на їх подальше відтворення. Інші створює власним коштом із цілком амбітною метою: налагодити їх серійне виробництво, щоб узяти участь у боротьбі за свою нішу безпілотного ринку в СНД. "Ми хочемо посісти ринок вертольотів і мішеней для ЗРК. Зараз він ще вільний, але якщо ми не поворухнемося, то рано чи пізно його посядуть інші гравці", — поділився планами підприємства головний конструктор КБ "Індела" Володимир Чудаков. Упродовж найближчих п'яти років компанія планує вийти в цьому сегменті БпЛА на рівень таких компаній, як IAI, "Рафаель" і "Шибел".

Аргументи в майбутній боротьбі в "Індели" більш ніж вагомі. Вона почала займатися безпілотниками вертолітного типу ще 1999 р., а свій перший вертоліт в автоматичному режимі підняла в повітря 2002-го. Відтоді було напрацьовано солідний досвід, набрати який конкурентам буде нелегко. Крім того, за словами Володимира Чудакова, їх не дуже багато — у світі налічується лише 6-7 компаній, що займаються безпілотними вертольотами такого самого класу. Наразі в надрах КБ створюється апарат масою 200 кг, який призначений для використання виключно у військових цілях.

Що стосується мішеней для ЗРК, то лише опис їхніх можливостей вражає. Згідно із заявленими ТТХ, роботизована мішень "Беркут" з корпусом планера з композитних матеріалів, турбореактивним двигуном і розмахом крила близько 3 метрів може розвивати швидкість до 400 км/год. Однак її "родзинка" полягає зовсім не в швидкості. Завдяки спеціальній радіоапаратурі "Беркут" уміє спритно "дурити голову" радарам. Установлений на ньому імітатор цілі може імітувати практично будь-який з нині прийнятих на озброєння бойових літаків, зокрема й виконаних за технологією "стелс". Крім того, він може створити хибну ціль, спроєктувавши на певній відстані від себе образ ілюзорного літака або навіть кількох. Але й це ще не все! На "Беркуті" стоїть система розпізнавання, яка визначає місцезнаходження радіоапаратури ППО, що його прощупує, її тип і частоти, на яких вона працює. Якщо реальні можливості "Беркута" насправді відповідають заявленим, а не є лише PR-ходом компанії "Індела", то цей безпілотний комплекс у принципі складно назвати просто мішенню. Спектр його застосування виходить дещо ширшим. Уявіть собі ланку з реальних бомбардувальників, оточених роєм "Беркутів", кожен з яких викидає по 2-3 хибні цілі, що одночасно зчитують інформацію про розташовану внизу ППО й передають її до штабу керування операцією... Як ви думаєте, чи легко буде силам протиповітряної оборони зупинити авіацію противника, що насувається?

Комплектувальні для збірки готових моделей "КБ "Індела" замовляє переважно на закордонних заводах. Друковані плати виготовляються на Тайвані. Володимир Чудаков пояснив, що такий вибір зроблено зовсім не тому, що його підприємство не довіряє якості білоруських виробників, просто іноземці справляються з покладеними на них завданнями набагато швидше. У Білорусі "інделівці" тісно співпрацюють лише з 558-м авіаремонтним заводом у Барановичах. На його замовлення, до речі, конструкторське бюро зараз розробляє планер безпілотника "Гриф-1", який створюється в межах державної програми "Безпілотні авіаційні комплекси та технології". Апарат являє собою міні-літак масою 120 кг, завдовжки 3,5 м, заввишки 1 м і з розмахом крила 4,8 м. Передбачається, що його крейсерська швидкість становитиме 130 км/год, а максимальна — 165 км/год.

"Це перша наша робота, яку ми робимо для білоруського замовника, — пояснив Володимир Чудаков. — Раніше завжди працювали лише на експорт. І тут ми лише співвиконавці: наше завдання — зробити сам планер і внутрішні силові системи".

"Бусел", "Стриж" та інші пернаті

Ще одним великим розробником БпЛА в Білорусі є Фізико-технічний інститут Національної академії наук Білорусі (ФТІ). Саме ця організація стала головним виконавцем Державної науково-технічної підпрограми "Створення й освоєння виробництва гами технологій та елементів літальних апаратів, цільових навантажень і безпілотних авіаційних комплексів багатофункціонального призначення". У її межах планується до 2015 р. розробити й організувати серійний випуск як окремих дорогих елементів БпЛА, так і цілих безпілотних комплексів.

Роботи зі створення БпЛА в інституті почалися 2009 р. На сьогодні на власній виробничій базі ФТІ розроблено й виробляються безпілотники малих розмірів: планери типу "літаюче крило" "Стриж", "Скат" і виконаний за класичною аеродинамічною схемою "Бусел". Злітають вони з руки, а сідають — на парашуті. Найближче до статусу "серійний зразок" підібрався "Бусел", який зараз проходить державні міжвідомчі приймальні випробування.

Злітна маса "Бусла" становить близько 6 кг, повний розмах крила — 3 м, швидкість — до 100 км/год, дальність польоту — не більше 40 км. Апарат працює на електродвигунах і оснащений відеокамерою. Комплекс пройшов "перевірку боєм" у Смолевицькому лісництві, де визначав наслідки урагану, на державному кордоні, де допоміг затримати велику партію контрабанди, та в низці інших регіонів Білорусі.

Безпілотники ФТІ збираються переважно з матеріалів вітчизняного виробництва, проте практично вся електроніка, що використовується всередині, — імпортна. "Вона дуже легка, досить якісна, у нас такої не випускається", — пояснив завідувач лабораторії моделювання складних систем, кандидат технічних наук Юрій Яцина.

"Бусел" на Milex-2011

А це "Скат"

Зараз співробітники лабораторії працюють над створенням безпілотника з дальністю польоту до 250-300 км. Вертолітні технології для ФТІ поки надто складні, проте замість них інститут вирішив зайнятися випуском безпілотних дирижаблів. "Що нижча швидкість польоту, то вища якість знімків. А в дирижабля невелика швидкість, він може довго висіти в повітрі — це якраз те, що треба. Можна, звісно, розв'язувати ці завдання й за допомогою вертольота. Але в нього, по-перше, дуже великий двигун, а по-друге, він містить у собі дуже дорогі й наукоємні вузли, які нам поки не під силу освоїти", — сказав Юрій Яцина.

Інститут уклав два контракти з Міністерством оборони на створення неких суто військових безпілотних розробок, проте подробиць у ФТІ віддали перевагу не розкривати. Втім, на Milex-2011 можна було ознайомитися з рекламним проспектом безпілотного авіаційного комплексу "Мішень", який призначений для проведення тренувань бойових розрахунків ПЗРК і ЗРК ближньої дії. За задумом розробників, БпЛА, що входить до його складу, мав тягти за собою на тросі піротехнічне джерело інфрачервоного випромінювання, а бойовий розрахунок ЗРК стрілятиме по ньому. Головний конструктор КБ "Індела" Володимир Чудаков висловив сумнів у принциповій технічній можливості реалізації такого проєкту. "Це утопія така! Юрію Францовичу, ви візьміть, будь ласка, калькулятор і порахуйте, яка потрібна потужність, щоб тягнути цей куточок за тієї швидкості, яка вам потрібна. Там же мінімум "КАМАЗ" знадобиться, але аж ніяк не літачок маленький!" — прокоментував він.

До безпілотних комплексів ФТІ виявляє інтерес низка міністерств і відомств Республіки Білорусь, зокрема Міністерство лісового господарства, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство природних ресурсів і Державний прикордонний комітет. У майбутньому планується постачати їх на експорт. До того ж, за словами Юрія Яцини, поодинокі продажі за кордон уже були. Щоправда, кому саме дісталися білоруські безпілотники, завідувач лабораторії моделювання складних систем не уточнив, пославшись на конфіденційність. Зате повідомив дещо інше: "До нас нещодавно надійшов запит із Німеччини щодо зйомки сільгоспполів, за допомогою якої, за знімками, німці хочуть визначити нестачу корисних речовин у рослинах".

Три богатирі

Окрім двох згаданих вище організацій, певних успіхів у галузі створення БпЛА досягла також Військова академія Республіки Білорусь (ВА РБ). Втім, роботи в цьому напрямі ніколи не були для неї пріоритетними. "Основне наше завдання — це підготовка кадрів і розвиток військової науки. Ми не ставили перед собою мету створити кінцевий продукт", — про це одразу ж чесно попередив начальник НДЛ ВПС із науково-дослідної частини ВА РБ Олександр Сивашко. Проте в галузі створення БпЛА академією також були отримані деякі результати.

Зокрема, було розроблено три літальні апарати.

Одним із перших було створено безпілотний розвідувальний комплекс "Москіт" на базі планера типу "літаюче крило". За зовнішнім виглядом він дуже сильно нагадує фтішного "Ската", що, втім, і не дивно. Адже свого часу над безпілотними проєктами інститут і військова академія працювали разом. У свою чергу, конструкцію "Москіта" було "підгледжено" в російського безпілотника ZALA 421-08. Розмах крила його білоруської версії становить 0,8 м, його довжина — 0,4 м, вага — 2,1 кг. У повітрі він тримається до 40 хв, здатний літати на глибину до 5 км. Створювався "Москіт" для потреб розвідників. Цей безпілотний комплекс дозволяє вести фото- або відеозйомку місцевості з передачею даних у режимі реального часу та можливістю зміни налаштувань камери під час польоту. "Незважаючи на те, що наш апарат багато в чому копіює російський, ключові елементи комплексу — автопілот і радіоканал — є виключно нашою розробкою. Його комплектація виготовлена на білоруських підприємствах. Це дуже важливо для військових систем", — підкреслив Олександр Сивашко. Наразі проєкт "Москіт" заморожено, і подальші роботи з його вдосконалення не ведуться.

Власної виробничої бази Військова академія не має. З питань цільового навантаження вона співпрацює з Науково-технічним центром "ЛЕМТ", а основним партнером є підприємство "НТЛаб-ІС", яке займається навігаційними системами. На честь останнього була названа наступна розробка Військової академії — безпілотний комплекс "NTLіт", що створюється для потреб артилеристів. Він являє собою планер літакового типу, виконаний за класичною аеродинамічною схемою з дальністю польоту до 25 км і часом роботи в повітрі до 2 годин. На відміну від "Москіта", камера якого не була гіростабілізована відносно горизонту, в "NTLіті" цей недолік усувається. Крім того, у ньому впроваджено технологію відеотрекінгу. Роботи зі створення цього комплексу почалися в січні 2011 р. і на сьогодні вже майже завершені. Зараз він проходить льотні випробування.

Військова академія бере участь також у створенні БпЛА "Гриф-1". Вона вестиме його наукове супроводження й відтворюватиме математичну модель, яка ляже в основу автопілота, а його, у свою чергу, розроблятиме вже компанія "НТЛаб-ІС".

Але найцікавішим проєктом ВА РБ є, мабуть, дивовижна чотиригвинтова конструкція, що належить до класу мультикоптерів, а якщо точніше — до квадрокоптерів. Вона ж демонструвалася на стенді організації на виставці молодих учених, що відбулася в стінах Академії наук наприкінці минулого року. Тоді цей БпЛА запускався й керувався за допомогою пульта керування, а цього року планується навчити його літати в автоматичному режимі. Перший його прототип у стінах Військової академії було сконструйовано 2008 р. "Головною перевагою обраної конструкції є її простота. Порівняно з класичною вертолітною схемою в ній немає механічних тяг, автоматів перекосу, інших складних механічних конструкцій", — пояснив науковий співробітник лабораторії військово-повітряних сил Військової академії Андрій Цанава, який його створив.

Серійно квадрокоптери сьогодні випускаються лише поодинокими фірмами, проте в країнах Європи використовуються досить активно. Зокрема, подібні машини перебувають на службі в британської поліції, вони беруть участь у пошуково-рятувальних операціях, проводять огляд будівельних майданчиків, здійснюють відеозйомку для музичних відеокліпів і фотографування для агентств нерухомості та реклами. Але найбільше вони чомусь подобаються правоохоронним органам. Тому якщо під час чергового масового заходу ви побачите в повітрі маленьке дзижчаче щось (розмірами більше за джмеля, але менше за вертоліт) — не дивуйтеся. Найімовірніше, ним виявиться не неопізнаний літаючий об'єкт, а квадрокоптер.

Замість післямови

Безпілотні літальні апарати вже давно перестали бути атрибутом лише фантастичних творів. За відомостями Рособоронекспорту, 2010 р. їх розробкою та випуском займалися понад 50 фірм у 40 країнах світу. Великих успіхів на цьому поприщі досяг Ізраїль, який використовує їх під час військових дій ще з 1982 р. З 1996 р. вони застосовувалися в понад 20 військових конфліктах практично на всіх континентах. Задіяні БпЛА й у контртерористичних операціях. Так, саме американський безпілотник Predator знищив 2005 р. одного з лідерів "Аль-Каїди" Хайтама аль-Ємені. Білоруська безпілотна техніка, звісно, такими успіхами похвалитися поки не може. Проте часи, коли на виставкових стендах наших підприємств стояли лише порожні "фанерки", все ж минули. А якщо порівняти з іншими країнами, у якому світлі постануть білоруські безпілотники?

"У Білорусі немає організацій, які б випускали безпілотні апарати серійно й які могли б у найкоротші терміни задовольнити потреби країни в безпілотниках, якщо така необхідність раптом виникне. Усе, що зараз робиться, виготовляється малими партіями", — зазначив начальник науково-дослідної частини Військової академії Республіки Білорусь Сергій Кругліков.

"Дивлячись за якими параметрами порівнювати. Якщо говорити про рівень продажів, то найбільшим постачальником безпілотників в інші країни сьогодні є Ізраїль. І за цим показником ми його не наздоженемо. Ізраїль ми взагалі ніколи не наздоженемо, оскільки ізраїльтяни своїми безпілотниками воюють, а бойові дії — це найкращі умови для випробування бойової техніки. Якщо ж говорити про технологічний рівень, то тут лідером є США. Від Америки ми відстаємо років на 10-15. Нашого ж рівня країни — це Південна Корея та Туреччина. До першої десятки точно не входимо. Але в СНД за вертольотами та мішенями ми точно перші", — вважає головний конструктор КБ "Індела" Володимир Чудаков.