Світовий вуглецевий ринок: ПЕРСПЕКТИВА (не) УЧАСТІ УКРАЇНИ

Україна, і не лише вона, так уже склалося, залежна від вуглеводнів (нафти, газу). Але все змінюється. І сучасний світ прийняв формулу вуглецевого ринку. Яке місце в ньому України — про це говорили учасники круглого столу «На шляху до створення вуглецевого ринку в Україні», організованого представництвом Світового банку в Україні, Держагентством екологічних інвестицій і Фондом цільових екологічних (зелених) інвестицій.

Чим ближче 2013 рік, тим невизначенішим уявляється майбутнє посткіотської угоди. Світ декларує боротьбу зі зміною клімату, дедалі більше країн ухвалюють національні плани з боротьби зі зміною клімату та з адаптації до кліматичних змін, визнаючи невідворотність наслідків. Дедалі частіше озвучуються нові стратегії переходу до низьковуглецевої економіки, яка передбачає зниження викидів парникових газів за рахунок скорочення залежності від більшої частини імпортованої вуглецевої сировини. Механізм переходу до низьковуглецевої економіки в розвинених країн передбачає і батіг, і пряник: фактично у світі створюється система стимулів для розроблення та впровадження ефективних енергозберігаючих технологій. І паралельно з нею система покарань для тих, хто реагувати на проблему не бажає.

Тамара Сулухія, координатор програм з інфраструктури Світового банку

Найамбітнішу дорожню карту озвучив Євросоюз. Так, ЄС планує знизити викиди парникових газів на 20% до 2020 року й на 80% — до 2050-го. До того ж в енергетичному секторі передбачається повний перехід на безвуглецеву генерацію до 2050 року. Що це означає? Електроенергія, яка вироблятиметься в країнах ЄС для власних потреб, різко «позеленіє». У структурі енергобалансу залишаться гідроенергетика з преференціями для розвитку малої, вітро- і сонячна енергетика. Як і раніше, збереже свої позиції мирний атом, який недостатньо «зелений» з погляду маргінальних екологів, але не викликає претензій у кліматологів.

Японія розробила Програму дій для низьковуглецевого суспільства, у якій зниження викидів парникових газів заявлено як напрям розвитку на середньо- та довгострокову перспективу.

США затвердили й активно реалізують Національну програму з енергозбереження (National Action Plan for Energy Efficiency).

Якою б не була позиція Китаю щодо майбутнього Кіотського протоколу, офіційний Пекін оголосив низьковуглецеву економіку головним стратегічним завданням країни. До того ж це не кричущий слоган: розпочато аналіз і ревізію законодавства, ініційовано пілотні проєкти — будівництво міст для тестування низьковуглецевих технологій у муніципальних проєктах.

Здавалося б, де ми, а де ЄС чи Японія, і рефлексувати на тему вуглецевих ринків начебто безглуздо. Якби не високо поставлена планка зі зменшення викидів парникових газів країнами, на які орієнтований експортний потенціал України.

У травні 2011 року було опубліковано тематичну доповідь Європейського банку реконструкції та розвитку й Грентемського науково-дослідного інституту з проблем зміни клімату та екології при Лондонській школі економіки й політичних наук — «Перехід до низьковуглецевої економіки». У доповіді підкреслюється, що в контексті участі країн із перехідною економікою (до яких належить і Україна) у загальносвітових заходах із запобігання зміні клімату не існує альтернативи глибоким структурним реформам і запровадженню податків на викиди вуглецю. Його автори застерігають, що зволікання з ухваленням необхідних у цьому відношенні заходів призведе лише до підвищення надалі витрат на скорочення викидів вуглецю.

«Без функціонування вуглецевих ринків або інших механізмів, що дозволяють встановлювати в масштабах усього світу передбачувані ціни на викиди вуглецю, і без різкого зміцнення політичного курсу цей регіон неминуче плентатиметься в хвості подій», — стверджується в доповіді.

Своєю чергою Світовий банк близько року тому ініціював для зацікавлених держав реальний проєкт із приведення заходів з боротьби зі зміною клімату у відповідність до стратегій їхнього розвитку. Програма, що отримала назву «Партнерство заради ринкової готовності» (Partnership For Market Readiness, PMR), спрямована на досягнення трьох цілей: створити можливості для проєктування та розроблення ринкових інструментів, проаналізувати необхідний потенціал для реалізації цих інструментів і сформувати можливості для експериментального впровадження нових ринкових механізмів.

Концепція PMR з'явилася в березні 2010 року, а вже в грудні того самого року понад 20 країн і міжнародних організацій зібралися в рамках 16-ї конференції сторін Кіотського протоколу в Канкуні для презентації та старту проєкту. Перша зустріч Асамблеї партнерства заради ринкової готовності відбулася в останніх числах травня цього року в Барселоні. Ця зустріч проходила вже за участі України як країни впровадження (однієї з десяти країн-учасниць).

Кінцевою метою є фінансова підтримка Світовим банком за рахунок донорського фонду створення національних систем торгівлі викидами в країнах впровадження та виділення на ці цілі від 5 до 10 млн дол. кожній країні.

Фактично йдеться про формування майданчика для обміну досвідом під час вибору оптимальної моделі внутрішнього ринку та її імплементації. Ринкова готовність — нове поняття, яке Світовий банк описує таким чином. Це технічні, політичні та інституційні системи, необхідні для того, щоб країна змогла впровадити ринкові інструменти з метою мобілізації фінансування за рахунок приватного та державного секторів для мінімізації впливу парникових газів і для низьковуглецевого розвитку економіки.

Отже, на що виділяється грант і які етапи належить пройти Україні для успішної участі в проєкті PMR? Перша стадія — це оцінка ситуації, визначення ефективних ринкових інструментів і секторів, на які вони поширюватимуться та в якій послідовності.

У рамках проєкту PMR необхідно провести аналіз готовності впровадження ринкових механізмів у базових секторах економіки (енергетиці, металургії, хімічній, цементній, целюлозно-паперовій промисловості тощо; Україна пілотними галузями пропонує обрати енергетику та металургію). А також визначити основні бар'єри на шляху до реалізації цих ініціатив.

Другий етап — технічний: сприяння збору даних щодо викидів парникових газів і управлінню цими даними. Тут необхідна координація розроблення елементів системи моніторингу викидів, реєстрів тощо. Фактично йдеться про методологію для створення інформаційної інфраструктури вуглецевого ринку — системи моніторингу, звітності та верифікації, або monitoring, reporting, verification (MRV). Тут базовим має стати формування державного реєстру установок, функціонування яких призводить до антропогенних викидів парникових газів.

Такий реєстр, зокрема, має містити офіційні відомості про параметри, операторів цих установок, детермінаторів, верифікаторів. Реєстр установок стане фундаментом системи обліку антропогенних викидів парникових газів.

Третім етапом стане визначення обсягів дозволів на викиди парникових газів, які розподілятимуться серед учасників ринку.

У світовій практиці застосовується два основні методи розподілу квот серед учасників вуглецевого ринку: історичний (квота підприємства встановлюється у відсотках від обсягів викидів у певному базовому періоді; для України це 1990 рік) і нормативний (визначення квоти підприємства на основі еталонних коефіцієнтів викидів на одиницю продукції). У рамках проєкту PMR будуть проаналізовані альтернативні підходи та методи розподілу квот.

Четвертий етап — програмний. Розробивши реєстр, а виходячи з нього — здійснюючи облік і контроль над викидами СО2, країна ставить цілі зі скорочення цих викидів і розробляє нормативно-правову базу для подальшого впровадження обраної моделі ринку.

П'ятий етап — розроблення інституційних компонентів. За цим шаблонним формулюванням ховається формування системи управління технічними (див. другий етап) і програмними (див. третій етап) компонентами. Тобто вписування системи, що створюється, в діючу вертикаль виконавчої влади. Зазначених інституційних компонентів традиційно три: нормативно-правова база, кадри, інфраструктура. До того ж за першим компонентом Україна вже зробила «перший підхід до снаряда». Розроблено та прийнято в першому читанні проєкт закону України «Про регулювання у сфері енергозбереження».

Цей документ фактично регламентує створення системи регулювання викидів парникових газів. Документ складено з урахуванням європейського досвіду й заснований на принципах регулювання скорочення викидів парникових газів, прийнятих і чинних у Євросоюзі. Закон також закладає базу для можливої взаємодії системи внутрішньої торгівлі вуглецевими одиницями з міжнародними системами торгівлі, насамперед з Європейською системою торгівлі викидами (ЄСТВ) — для обігу українських і міжнародних одиниць скорочення викидів як на міжнародному, так і на українському ринку вуглецевих одиниць. Прописані в ньому й економічні механізми стимулювання скорочення викидів парникових газів.

Логічним завершенням програми буде пілотне випробування ринкових інструментів. Інструментів, підкреслю, які обере сама держава й які відповідають заявленим цілям і стратегічним завданням України. У цьому разі це такі національні пріоритети: посилення енергетичної незалежності, підвищення енергоефективності, підвищення конкурентоспроможності, створення нових робочих місць, економічне зростання.

Якими можуть бути ринкові інструменти? Ключові — це широко апробовані механізми Кіотського протоколу: проєкти спільного здійснення, схеми «зелених» інвестицій і система торгівлі викидами. Остання в цьому разі внутрішня, а не зовнішня.

За останні роки дії Кіотського протоколу ці інструменти продемонстрували здатність стимулювати скорочення викидів. Але, повторюся, ні Світовий банк, ні міжнародні експерти, ні тим паче ООН за нас оптимальний інструментарій не оберуть — це питання перебуває в компетенції виключно наших політиків і чиновників. І хочеться сподіватися, що їхній вибір ґрунтуватиметься на експертній думці та всебічному комплексному аналізі проблем і шляхів їх розв'язання.

Ми навіть не говоримо про проблеми зміни клімату, хоча це малося на увазі. Ми говоримо про перехід до енергоефективної низьковуглецевої економіки, яка має прийти на зміну нинішньому марнотратству енергетичних ресурсів, переважно імпортного походження.

Тим, кого перспектива обліку та контролю лякає, варто мати на увазі, що про формування національних вуглецевих торговельних систем зараз ведуть розмову не алармісти-потеплісти, а економісти…

Більшість представників і бізнесу, і громадськості визнають необхідність створення в Україні вуглецевого ринку. Невідомими залишаються його конфігурація та параметри. Проєкт Світового банку може допомогти знайти оптимальне рішення для України.

Гроші люблять лік, і ще їм затишно в екологічно й економічно чистому середовищі.

Спільне здійснення — проєктний механізм, визначений у статті 6 Кіотського протоколу, який надає можливість розвиненим країнам, включеним до Додатка I до РКЗК, здійснювати проєкти, спрямовані на скорочення викидів парникових газів та (або) збільшення їх абсорбції. Одиниці скорочення викидів, що утворилися внаслідок здійснення проєкту, передаються від однієї сторони до іншої. Україна є лідером у світі з реалізації проєктів спільного здійснення.

Асамблея партнерства заради ринкової готовності (PMR) складається з країн-донорів і країн впровадження. Світовий банк виступає як секретаріат PMR. На 1 серпня 2011 року до PMR як донори входять Австралія, Велика Британія, Німеччина, Європейська комісія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, США та Японія.

Країнами — виконавцями PMR є: Китай, Чилі, Колумбія, Коста-Ріка, Індонезія, Мексика, Марокко, Таїланд, Туреччина, Україна.

Країни, що подали повідомлення
про інтерес до PMR: Бразилія, Йорданія, Індія, В'єтнам, ПАР (очікується, що ПАР подасть заявку на участь у PMR до наступного засідання Асамблеї партнерства). Країни — виконавці PMR:

— розробляють національні системи граничних рівнів і торгів;

— використовують розширене кредитування;
— застосовують комбіновані ринкові інструменти.