Lex рубають

Майже рік тому, 2 грудня 2010 р., набув чинності Деревний Регламент ЄС №995/2010, покликаний протидіяти торгівлі незаконно заготовленою деревиною на ринках Євросоюзу. Але добра половина українських лісозаготівельників і переробників, які експортують свою продукцію до Європи, не знають ні про цей документ, ні про його наслідки для їхнього бізнесу.

Півтора року

На перший погляд, Регламент стосується виключно країн ЄС, зобов'язуючи “їхніх” імпортерів деревини впроваджувати власні або розроблені незалежними моніторинговими організаціями системи контролю деревини та продукції деревообробки, що постачаються.

Довести до ладу відповідні процедури країни ЄС збираються до 3 червня 2012 р., а до постачальників деревини та продукції з неї всі вимоги Регламенту №995/2010 почнуть застосовувати з 3 березня 2013 р.

4 березня 2013 р. почнуться перевірки європейських імпортерів деревини. І якщо виявиться чи здасться, що ліс заготовлено незаконно, до компаній-покупців будуть застосовані досить жорсткі санкції.

Зокрема, Регламент пропонує встановити штрафи, пропорційні завданій шкоді, розмір якої обчислюватимуть контролюючі органи ЄС, конфіскувати незаконно заготовлений ліс та (або) продукцію, вироблену з нього.

Уже 2012 р. компанії-імпортери з країн ЄС за подачею моніторингових організацій перевірятимуть експортерів лісопродукції та оцінюватимуть законність походження деревини окремих експортерів і загалом по країні. Якщо компанію, що перевіряється (деревообробника), буде визнано благонадійною, а її товар легальним, то вона зможе постачати лісопродукцію на ринки ЄС.

Якщо “дослідники” виявлять “лівак”, який, напевно, нескладно буде знайти за ретельної перевірки ланцюгів постачань багатьох деревообробників-експортерів, деревообробник може назавжди позбутися можливості експортувати ліс і продукцію з деревини до країн Євросоюзу.

У невіданні

На думку експертів Світового банку (СБ), багато місцевих експортерів деревини та виробів з неї нерідко або не знають про нові вимоги ЄС, або впевнені, що їх вони не торкнуться. Аналітики намагаються переконати їх у зворотному.

“По-перше, вимоги Регламенту стосуються широкого спектра лісових продуктів — від необробленої деревини та дров до пиломатеріалів, столярних виробів, меблів, збірних будинків тощо. До переліку продукції, на яку поширюється його дія, входить продукція з кодами митної номенклатури 4401, 4403, 4406, 4407, 4408, 4409, 4410, 4411, 4412, 4413 (частина), 4414 (частина), 4415, 4416 (частина), 4418, 47 (частина), 48 (частина), 9403 (частина) і 9406 (частина). По-друге, згідно з передбаченими Регламентом процедурами, компанії-імпортери можуть вимагати від постачальників додаткову інформацію або документи та (або) верифікацію незалежною стороною постачання деревини”, — каже експерт програми “Вдосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії” Віталій Сторожук.

До слова, у період кризи багато великих українських деревообробників, зокрема меблівники та виробники ДСП, ДВП і МДФ, почали експортувати близько 70% продукції, що виробляється.

На потім

Хоча фактично “правила гри” з'являться лише до 3 червня 2012 р., знаючи, що лобістами Регламенту були такі країни, як Великобританія та Іспанія, можна, проаналізувавши їхнє законодавство щодо легальності походження деревини, починати готуватися до нововведень, принаймні зв'язуватися з моніторинговими організаціями країн ЄС, імпортерами деревини.

“За час, що залишився, підготуватися й ухвалити адекватні рішення, зокрема й законодавчі акти, буде досить складно. Я впевнений, що необхідно розробити й ухвалити закон, що визначає поняття легальності деревини та умови її забезпечення в процесі всього обігу в Україні, а не лише під час експорту”, — вважає пан Сторожук. Втім, Регламент не зобов'язує “підтягувати” законодавство будь-якої країни до своїх вимог.

Деревообробникам слід ураховувати, що в кожній країні ЄС своя моніторингова організація. Є також сенс починати готуватися до перевірки схем постачань компаніями ЄС і моніторинговими організаціями. Швидше за все, імпортери вже цього року вимагатимуть від своїх постачальників додаткову документацію щодо ланцюгів постачань деревини.

І, як гадають багато експертів, європоспоживачі, привчені єврочиновниками до всеосяжної євробюрократії, вимагатимуть не лише “папірці”, візовані посадовими особами компаній, а й загальногалузеві нормативні акти, що регламентують процедури та стандарти обліку й контролю походження деревини.

Що є

Зараз для експорту лісопродукції з України компанії достатньо отримати сертифікат походження лісоматеріалів і виготовлених з них пиломатеріалів. Як це не парадоксально, на думку аналітиків, експортери мають бути зацікавлені в розширенні переліку груп товарів, для експорту яких потрібне отримання сертифікатів.

“Оскільки перелік лісопродукції, визначений Регламентом ЄС, ширший за перелік груп товарів, для експорту яких з України необхідно отримувати сертифікати, держава може розглянути доцільність розширення сфери застосування сертифікатів для задоволення вимог Регламенту. Розширення переліку груп товарів, на які видається сертифікат походження, зумовить розроблення механізмів обліку й контролю походження деревини та виробів з неї по всьому ланцюгу поставок”, — припускає пан Сторожук.

Зараз, до речі, проводяться заходи й із сертифікації лісів. Щоправда, за даними експертів СБ, лише в рамках одного відомства — Держлісагентства, але під його контролем перебуває лише близько 68% лісового фонду України. Решта лісокористувачів у цьому участі не беруть.

“Розвиток лісової сертифікації в Україні свідчить про значні євроінтеграційні процеси, що відбуваються в лісовому господарстві держави, про зацікавленість європейських партнерів та їхню готовність співпрацювати з лісовою галуззю України”, — пояснює Віктор Сівець, голова Держлісагентства.

За даними Держлісагентства, уже сертифіковано ліси Закарпатської та Львівської областей, а також багато лісових підприємств Чернігівської та Київської областей. Станом на 19.09.11 р. площа сертифікованих лісів становить понад 1,21 млн га, або майже 12% усіх лісів України.

Втім, в імпортерів української деревини можуть виникнути запитання й до українських сертифікатів походження лісоматеріалів, які вже “підпсували” собі репутацію, і до сертифікатів лісів. “Сертифікація лісів сама по собі не розв'язує питань з незаконними рубками”, — каже Олександр Бєляєв, директор зі стратегічного розвитку компанії AMF (м. Дніпропетровськ; виробництво й продаж меблів; з 1999 р.; близько 1,5 тис. осіб).

До речі, такий висновок можна зробити, лише звернувши увагу на те, які регіони вже сертифікували ліси. Лісгоспи Закарпатської та Львівської областей рік у рік у передовиках щодо незаконних рубок. І лісоекспортерам варто остерігатися, щоб лісоматеріал із сертифікованого лісочку не виявився наполовину “лівим”.

“Сертифікати формально засвідчують законність оформлення документації про походження, але фактично не доводять легальність походження деревини. Більше того, сертифікат — це своєрідна схема легалізації лісоматеріалів. Лісопродукція з тіньового обігу деревини завдяки сертифікату узаконюється. Не секрет, що в Україні є експортери, які, формуючи товарні партії, частину лісоматеріалів скуповують у дрібних лісопильних підприємств і, отримуючи сертифікати на всю партію, фактично легалізують деревину невідомого походження, поставлену лісопилками”, — каже деревообробник, який побажав залишитися неназваним.

Потуги

Тепер упроваджується новий для України, хоча й давно використовуваний у ЄС, метод обліку й контролю деревини. Деякі лісгоспи впроваджують єдину державну систему електронного обліку деревини.

“Концепція єдиної державної системи електронного обліку деревини передбачає поштучне маркування деревини на лісосіках і складах уніфікованими пластиковими маркерами (бирками), що містять штрих-код, за допомогою яких реєструються походження, якісні та кількісні показники деревини із застосуванням електронних засобів подальшого обліку й системного контролю легальності заготівлі”, — зазначає Микола Сотник, керівник проєкту системи електронного обліку деревини Держлісагентства України.

Віктор Сівець пояснює ситуацію простими словами: “Електронний облік деревини повністю робить нелегальні рубки неможливими. Вони виявляються практично одразу. Адже якщо немає пластикової бирки на круглому лісі — отже, ліс було заготовлено незаконно”.

Але лихо в тому, що за реалізацію програми електронного обліку лісники взялися надто пізно, і завершити її передбачається до кінця 2012 р., тобто через дев'ять місяців після того, як українських лісорубів почнуть моніторити євросоюзні споживачі. Але й до кінця 2012 р. встигнути практично неможливо, оскільки деякі лісгоспи відверто саботують електронний облік деревини. Мовляв, у лісогосподарських підприємств немає коштів для його впровадження.

“Розрахункова вартість впровадження системи електронного обліку деревини становить на один лісгосп близько 300 тис. грн. Окупність цих вкладень досягається за рахунок автоматизації виробничих процесів, скорочення та переорієнтації персоналу, що займається обліком, а також оптимальної побудови логістичних схем. Розрахунки показують, лише завдяки цьому, навіть без урахування вартості деревини, яку буде виведено з тіньового обігу, окупити інвестиції, вкладені у створення системи електронного обліку, можливо за рік-півтора”, — каже пан Сотник.

До речі, місячний фонд заробітної плати одного лісгоспу становить близько 500 тис. грн, відповідно, 300 тис. грн — не найбільші кошти для лісгоспів. А внаслідок того, що впровадження електронного обліку почалося 2010 р., за цей час вкладення в нього могли вже окупитися.

Що ж стосується істинних причин, так би мовити, невпровадження електронного обліку, то експерти та багато деревообробників натякають, що справа не в коштах. “Просто вони не уявляють, як крастимуть ліс після впровадження електронного обліку, принаймні поки не уявляють”, — пояснює переробник, який побажав зберегти анонімність.

Один, зовсім один

Але проблема не обмежується несвідомістю окремих лісників. Єдина держструктура, що впроваджує електронний облік у підвідомчих лісгоспах, — Держлісагентство. Решта лісокористувачів (Мінагрополітики, Міноборони, Мінприроди тощо) не поспішають щось упроваджувати.

Один зі спеціалістів відділу ліцензування та ведення лісового господарства Мінагрополітики, який побажав залишитися неназваним, підтвердив, що в них у міністерстві нічого не знають про єдину державну систему електронного обліку деревини.

Коментуючи цю ситуацію, представники Держлісагентства скромно натякнули, що система електронного обліку буде ефективнішою, якщо всі ліси опиняться у віданні одного відомства.

Але деревообробники кажуть, що в такому разі на українському ринку деревини можна ставити хрест — це “одне відомство” опиниться не просто монополістом, воно справді ефективно й швидко впровадить усі необхідні системи обліку й контролю легальності деревини, але після цього вона буде не по кишені вітчизняному споживачеві та почне масово й легально йти до ЄС і далі.

Але зараз ситуація приблизно так і складається, лише в 68% лісів (тих самих, що перебувають “під егідою” Держлісагентства) із горем навпіл, але все ж упроваджують системи, які дозволять експортувати ліс до ЄС. І цілком імовірно, що 2012 р. деревообробники шикуються в чергу до підприємств Держлісагентства за документами, що підтверджують легальність заготівлі деревини.

Експерт — про подробиці

Віталій Сторожук (40), експерт програми ЄС “Вдосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії”:

— Деревний Регламент визначає набір вимог до постачальників лісової продукції, виконання яких має виключити постачання на ринок ЄС деревини нелегального походження.

Зокрема, компанії-експортери, які вперше постачають деревину на ринок ЄС, зобов'язані розробити комплекс процедур і заходів у рамках систем належної сумлінності.

Вимоги систем належної сумлінності стосуються забезпечення доступу до інформації про лісоматеріали, що постачаються, а також виконання процедур оцінки ризиків постачання нелегальної деревини або продукції з неї на ринку. У разі виявлення подібних ризиків на операторів також покладається обов'язок вживати заходів з ефективної мінімізації ризиків.

Питання легальності походження деревини можна розглянути або в контексті вдосконалення державної системи обліку деревини, або без прив'язки до неї — як зобов'язання окремих компаній-експортерів.

У першому випадку держава зберігатиме можливість контролю за забезпеченням легальності походження деревини та застосування належних регулятивних санкцій, у другому випадку — компанія-експортер нестиме значні витрати на користь третіх сторін на підтвердження легальності шляхом сертифікації (верифікації) ланцюгів постачань.