Корупція поза зоною. ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ

Новий закон про держзакупівлі ліквідував старі та створив нові схеми для корупції. Нинішня редакція документа створює складнощі під час організації зони вільної торгівлі з Євросоюзом

З наступного року Європейський союз перестане надавати кошти на українські проєкти реформ, які так і не втілюються в життя. Про це в одному з інтерв'ю заявив прес-аташе представництва ЄС в Україні Давід Стулік. За його словами, щороку Євросоюз виділятиме нашій країні не більше 180 млн євро. При цьому гроші надходитимуть безпосередньо до бюджету на реформування конкретних галузей, а отримаємо ми їх лише після того, як доведемо серйозність своїх намірів втілювати ті чи інші реформи. «У нас є проєкти, для яких експерти розробили певні рекомендації, допомогли написати відповідні законопроєкти, але їх не здійснили», — підкреслює представник ЄС. Серед проєктів, що не відбулися, він виділив антикорупційне законодавство, насамперед закон про державні закупівлі.

Пільговий державний

Минув місяць відтоді, як Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» набув чинності. У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), яке фактично позбулося важелів впливу на процес проведення державних закупівель, уже готують поправки до свіжого закону, паралельно вивчаючи нові лазівки для корупції, які створив цей документ. Новий закон про держзакупівлі проживе не довше, ніж його попередники, і буде скасований або переписаний напередодні створення зони вільної торгівлі з ЄС

І це буде далеко не перша спроба змінити законодавство у сфері державних закупівель. Після ліквідації скандальної Тендерної палати процес створення профільного закону, його доопрацювання та вдосконалення перетворився на драматичний серіал. У нього довга історія: зміни до закону про держзакупівлі почали готувати ще за уряду Юлії Тимошенко. Після зміни влади недопрацьована спадщина дісталася прем'єрові Миколі Азарову та президентові Віктору Януковичу, який двічі ветував цей текст, повертаючи його парламенту й уряду на доопрацювання. Останнього разу це сталося в червні нинішнього року. Глава держави наклав вето на документ, не погоджений зі Світовим банком і переписаний депутатами профільного економічного комітету Верховної Ради між першим і другим читанням.

Янукович умотивував своє рішення тим, що ухвалені поправки обмежують сферу застосування «закупівельного» закону. Зокрема, європейським стандартам не відповідала пропозиція законодавців виключити зі сфери дії закону закупівлі, які проводяться за кошти підприємств державного та комунального секторів економіки, що могло б призвести до конкуренції у відповідних сферах і додаткових бюджетних витрат. Крім того, документ значно розширював можливості застосування процедури закупівлі в одного учасника.

Перший віцепрем'єр, міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв самоусунувся від процесу державних закупівель

У липні, безпосередньо перед відходом на парламентські канікули, депутати прислухалися до гаранта й внесли кілька поправок. Президент підписав оновлений закон, не звернувши уваги на норму про держпідприємства, яку автори зберегли в документі, дещо змінивши її трактування. Державні (комунальні) підприємства та підприємства з держчасткою понад 50% можуть проводити закупівлі без тендерів лише за власні (небюджетні) кошти. Проте є нюанс: це стосується лише тих підприємств, які не користуються податковими пільгами, не мають боргів перед бюджетом і взагалі не користуються прямою чи опосередкованою бюджетною підтримкою.

Це положення закону — хороша лазівка для корупції, оскільки можна буде впливати на рішення органу, що контролює фінансовий стан держпідприємств. «Такою перевіркою займатимуться органи, що перевіряють, вони ж і встановлюватимуть: хто потрапив, а хто не потрапив під сферу дії закупівель. У цьому випадку корупція може виникнути на рівні замовника та того, хто перевіряє», — каже народний депутат Ксенія Ляпіна («Наша Україна — Народна самооборона»). До того ж у законі чітко не роз'яснюється, що таке «пряма чи опосередкована бюджетна підтримка».

А ідеться ж про великі суми. За договорами про закупівлю за рахунок держави левову частку становлять кошти державних, казенних і комунальних підприємств, а також гроші господарських товариств, у яких держчастка перевищує 50%. У переліку найактивніших замовників — Міністерство енергетики та вугільної промисловості (раніше — Мінпаливенерго) і підвідомчі йому організації, які минулого року уклали договорів на загальну суму 72,4 млрд гривень (42,1%), а також Міністерство інфраструктури (Мінтрансзв'язку) — 38,2 млрд гривень (22,2%). А ось закупівлі Міністерства охорони здоров'я, керівництву якого президент і прем’єр неодноразово дорікали за слабку держзакупівельній активності, у період із травня по кінець жовтня перевищили 1,1 млрд гривень.

Саме в цих відомствах найчастіше відбуваються скандали на корупційному ґрунті. І тепер, за інформацією «Експерта», чиновники профільного департаменту МЕРТ готують проєкт поправок до документа, що передбачають повне виведення держпідприємств з-під дії закону.

Семеро на одного

Норма нового закону, що змінює формулу застосування процедури закупівлі в одного учасника, теж сприяє зловживанням. У законі просто відсутня необхідність отримувати погодження уповноваженого органу у сфері держзакупівель за такої закупівлі. Тобто тепер Мінекономрозвитку не може призупинити тендерні торги, як це було раніше, оскільки згоди міністерства на це вже не потрібно. Таким чином, профільний департамент, на співробітників якого в минулому лягали предметні підозри в корупції, позбувся будь-яких важелів впливу на процес закупівель товарів і послуг. «Зміни до закону надали можливість замовникам самостійно обирати процедуру закупівель. Тобто її можна проводити в одного учасника без погодження з МЕРТ», — уточнює заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічної політики, народний депутат (Партія регіонів) Олексій Плотников.

У переліку повноважень міністерства збереглися виключно методологічні функції, а саме: готувати проєкти нормативних актів, що вдосконалюють процедуру закупівель, розробляти уточнювальні закони форми проведення закупівель, організовувати та проводити зустрічі чиновників уряду з міжнародними організаціями, консультувати учасників тендерів тощо.

Серед інших функцій профільного департаменту економічного міністерства значаться проведення аналізу ефективності та планомірне спостереження за процесом. «Це як флюорографія. Ось скажіть, чи впливає якось на ваше життя флюорографія?» — іронізує один з чиновників МЕРТ. Якщо під час моніторингу чиновники департаменту виявили порушення, вони передають документи профільному міністерству або відомству, де й ухвалюється рішення про угоду, що відбулася. Зараз можливостей для корупції на рівні департаменту в Міністерстві економрозвитку в принципі немає, оскільки вся відповідальність стовідсотково переходить на рівень замовників.

Ще одна сфера для застосування зусиль — розроблення та вдосконалення напряму «електронні закупівлі», тобто створення окремого сайту та програмного забезпечення, що централізує інформацію про закупівлі в країні. Ціна питання — лише півмільйона євро. Уповноважені співробітники профільного департаменту ведуть переговори з міжнародними донорськими організаціями, щоб ті безоплатно профінансували проєкт. Поки безуспішно.

МОЗ із травня по жовтень витратило на держзакупівлі 1,1 млрд гривень

Журавель у небі

Перший віцепрем'єр, міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв фактично упустив із рук сферу держзакупівель, пустивши департамент на шлях самознищення й, по суті, залишивши не при справах цілий підрозділ.

Зарплати чиновників департаменту, як і міністерства загалом, залишаються дуже низькими. Наприклад, зарплата провідного спеціаліста становить 1200 гривень. А коштів різних фондів відомство, на відміну від Нацбанку, митниці, податкової, у яких є власні доходи, не має. Тепер Мінекономрозвитку не може призупинити тендерні торги, як це було раніше, оскільки згоди міністерства на це вже не потрібно

Тому багато чиновників департаменту держзакупівель подумують звільнитися з міністерства, а в адміністрації президента взагалі розглядають можливість ліквідації департаменту або скорочення його штату втричі. Почасти за цим криється бажання Клюєва самоусунутися від процесу та мінімізувати ризики на майбутнє: адже за останні роки забагато чиновників «погоріло» на ґрунті державних закупівель. Це і міністр економіки в уряді Тимошенко Богдан Данилишин, який через підозри в корупції зараз переховується в Чехії, і колишній заступник міністра економіки Олександр Сухомлин (уже в уряді Азарова), якого наприкінці березня нинішнього року прем'єр відсторонив від виконання обов'язків у зв'язку з підозрою в корупції. Тоді нібито процедура закупівлі з організації харчування військовослужбовців в одного учасника проводилася в єдиного постачальника продовольства в інтересах кількох комерційних структур, що користуються лояльністю міністра оборони Михайла Єжеля. Тоді ж услід за Сухомлиним посади позбувся начальник департаменту з держзакупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі Віталій Абасов (зараз він працює в Антимонопольному комітеті).

З того моменту й донині департамент очолює людина Клюєва Олександр Аніпко, а його діяльність курує також ставленик Клюєва — Володимир Павленко.

Обережничає Клюєв недарма, тим більше що європейцям і учасникам ринку є до чого придертися. Закон встановлює низку порядків, не деталізуючи нюанси багатьох процедур. Наприклад, до процедур в одного учасника, крім іншого, віднесена «невідкладна необхідність у зв'язку з виникненням особливих економічних або соціальних обставин». Про які саме обставини йдеться, у законі не уточнюється, а отже, під цей пункт за бажання можна підтягти будь-яку процедуру.

Нинішня ситуація у сфері держзакупівель може призвести не лише до згортання європейської допомоги, а й до складнощів під час створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським союзом і підписання угоди про асоціацію. Річ у тім, що одним з елементів ЗВТ є уніфікація українського та європейського законодавства у сфері держзакупівель. Українське законодавство має бути приведене у відповідність до європейського, щоб українські компанії на рівних могли брати участь в європейських тендерах, а європейські — в тендерах в Україні.

Нове законодавство за багатьма пунктами (зокрема за нормою про позатендерну процедуру закупівель для держпідприємств) не відповідає європейським вимогам, тому до нього неминуче будуть претензії з боку чиновників Євросоюзу. Відповідно, новий закон про держзакупівлі проживе не довше, ніж його попередники, і буде скасований або переписаний напередодні створення ЗВТ з ЄС. У разі інтеграції України в Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану складеться аналогічна ситуація — нашу країну не впустять у Митний союз доти, доки вітчизняне законодавство про держзакупівлі не буде уніфіковане з російським.