Україна знімає побої

Ніколи не був симпатиком Юлії Тимошенко й не голосував за неї, однак бачив, як її "облизували", зокрема й лісники, за часів прем'єрства.  Від того, що зараз коїться навколо єдиної в історії України жінки-прем'єр-міністра, просто нудить. М.П.

Інформація про те, що у в'язницях б'ють, у СІЗО катують, а вбити можуть і там, і там — не новина для України. Розповідь Сергія Власенка про те, як у Качанівській колонії побили Юлію Тимошенко, яка відмовилася їхати до харківської лікарні, мала потрясти суспільство. Чому? Тому що це приниження не політичної, а людської гідності. Тому що це удар не по політичних перспективах, а в живіт. Тому що ми знаємо, що це може трапитися з кожним, але не допускали, що з нею. Чому не з нею? Тому що кожен, хто має досвід бійок, знає: є люди, яких вдарити неможливо. І не тому, що вони сильніші, а тому що їхній погляд, аура, дух, випромінювання, створюване визнанням друзів і ворогів, утворюють невидиме захисне поле. Тимошенко, безсумнівно, така людина. Порушити цей кокон недоторканності означає бути твариною або отримати наказ від неї.

Проте інформація, що вийшла зі стану БЮТ, як граната зі зірваною чекою, крутиться, шипить, іскрить, але до громадського вибуху поки не призводить. Сумніви — ось головне пояснення. Я наштовхуюся на нього на довжелезних форумах, у спілкуванні з депутатами, журналістами, чиновниками, знайомими. «Хіба вона мало брехала? Хіба Сара Бернар годиться їй у підметки? Вона заявила у своєму інтерв'ю, що 15 травня буде не вердикт касаційного суду, а результат тиску Заходу — ось і дає Заходу підстави посилити тиск. Хто бачив синці? Власенко, дочка і Кожем'якін? То вони зацікавлена сторона! Що, Карпачова теж бачила? То вона мститься «Регіонам» за відставку. Її помічник бачив? То він повністю під впливом Карпачової». І т. д. і т. п.

Що ж... Бумеранги повертаються в найневдаліший момент. Розставити в цій історії всі крапки над «i» вкрай складно. Нас із вами до Юлії Володимирівни в камеру не пустять. Але в цьому болоті взаємних гнівних, наступальних, боягузливих, оборонних, взаємовиключних і заангажованих заяв я спробувала знайти кілька острівців твердого об'єктивного ґрунту.

По-перше, Віктор Янукович чудово усвідомлює, що справа Тимошенко є ключовою для побудови його стосунків з Європою, і далеко не останньою в списку його проблем із Росією. Янукович посадив Тимошенко до в'язниці, а вона його оточила. Господар Банкової не міг не звернути уваги на єдину й жорстку реакцію «від Москви до самих до окраїн — до Вашингтона» на заяву Юлії Володимирівни про її побиття та оголошення нею голодування. Це загрожує не просто лайт-ізоляцією, а серйознішими й відчутнішими для особистих перспектив і бізнесу наслідками.

Що в такій ситуації має зробити президент незалежно від того, ким він є — порядною людиною чи підлим єзуїтом? Він має гучно оголосити, що, зважаючи на значущість висунутих Юлією Тимошенко звинувачень, важливість забезпечення українського суспільства правдивою інформацією в цьому принциповому питанні та необхідність надання об'єктивних даних нашим європейським і російським партнерам, — президент бере під особистий контроль розслідування ситуації. Янукович оперативно, негайно вимагає ретельного дотримання юридичних процедур, покликаних встановити правду. Огляд (зняття побоїв) проводиться за присутності адвоката; пенітенціарна служба, дотримуючись норм закону, пропускає до Тимошенко депутатів-лікарів із різних фракцій. Комуніст Гайдаєв і регіонал Бахтеєва отримують до Тимошенко такий самий доступ, як бютівці Шевчук і Передрій. Вердикт перших і других лягає в основу результату розслідування. Факт побиття встановлено? Янукович гнівно й публічно розносить керівництво пенітенціарної системи, а безпосередні учасники йдуть під суд. Встановлено факт відсутності побиття та його слідів? Янукович гнівно й публічно розносить Тимошенко. І навколо — король! Раду розблоковано; цивілізований світ задоволений; істину встановлено. Але ж Янукович цього не зробив. Чому? Адже лінія поведінки цілком очевидна! Але він обрав іншу, перевірену: пішов разом зі спільниками в заперечення. А може, це просто диктат життєвого досвіду — ніколи не змінювати свідчень? У будь-якому разі влада віддала перевагу тому, щоб інформаційну хвилю, піднялу захистом Тимошенко та депутатами БЮТ, збити зустрічною — з демонстрацією туманного відео. Чому влада? Тому що я пам'ятаю механізм появи в Мережі запису ландиківського гульбища в ресторані «Баккара». Тому що заява пенітенціарників про справжність відео, зробленого камерами спостереження в Київському СІЗО — це явка з повинною; визнання у злочині; в'язниця, якої вони не бояться, бо захищені найвищими гарантіями. Втім, відволікти увагу від качанівських подій покликана не лише контрінформаційна хвиля, а й вибухова… Це ж треба, як доречно вибухнули урни в Дніпропетровську!

По-друге, чому адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко не був допущений до підзахисної за першою вимогою? За законом він має право на це і в сніг, і в спеку, не кажучи вже про санітарний день. До речі, про любов до чистоти й нелюбов до тарганів: санітарним днем у Качанівській колонії є кожен останній день місяця. 23 квітня, у понеділок, місяць не закінчувався. Саме цього дня чекала Юлія Тимошенко для того, щоб написати заяву за присутності та з урахуванням порад адвоката.

Але Власенка до неї не допустили. Оголосили санітарним і вівторок. Що за напад чистоплотності? Спонтанне рішення парламентської опозиції на чолі з бютівцями про блокування роботи Верховної Ради стало причиною внесення коректив у санітарні плани тюремників. На четвертий день, після насильницького транспортування Юлії Тимошенко до лікарні, Власенка було допущено до підзахисної. Але синці зійти не встигли...

По-третє, не може не привертати до себе увагу суперечливість заяв представників пенітенціарної системи й прокуратури.

У той час як перші стверджують, що силові методи до Тимошенко не застосовувалися, прокурор Харківської області Г. Тюрін визнав: «Людина зібралася, одяглася, а потім лягла на ліжко й сказала: „Я нікуди не поїду“. Відповідно до закону, Кримінально-виконавчим кодексом має право пенітенціарна служба задіяти фізичний вплив: взяли на руки, віднесли в машину й доставили до лікарні». Проте, нагадаю, що лікуватися — це право Тимошенко, а не обов'язок. У Юлії Володимирівни немає відкритої форми туберкульозу, у разі наявності якої насильство при відмові від лікування було б законним і виправданим. Багато хто дивується: «Чому Тимошенко, вся така хвора, відмовляється від лікування?». Відповідь проста: вона не довіряє лікарям, призначеним владою. Не хотілося б кидати тінь на лікарів Харківської залізничної лікарні — приводу немає. Але є досвід: не один десяток обвинувачених і свідків у надзвичайно важливих справах перед смертю останніми бачили саме лікарів. Тут і свідки у справі про криворізький вибух; і ватажок «банди перевертнів» Гончаров; і спільники Болотських, які розстріляли в Донецькому аеропорту депутата Щербаня... Тимошенко назвала ім'я професіонала, якому готова довірити своє лікування, — Микола Поліщук, визнаний у світі нейрохірург. Не допустили.

По-четверте, у п'ятницю надбанням громадськості стали результати експертизи, проведеної за фотографіями Юлії Тимошенко, які в Качанівській колонії на п'ятий день після інциденту були зроблені представниками інституту чинного омбудсмена. Висновок медиків і звернення Карпачової до Генпрокуратури оприлюднив сайт «Лівий берег». За інформацією ZN.UA, добою раніше ці фотографії були передані в посольства США та Німеччини. Вважаю, реакція Європейського Союзу, Вашингтона і, можливо, Москви не примусить себе довго чекати. І питання не в розмірі синців і масштабі завданих каліцтв. Питання в мерзенності всього, що відбувається в Україні Януковича, і образливості брехні.