Важка нарада у Мирошниченка. Лісівники виступили на «відмінно»

25 травня 2012 р. у Верховній Раді України відбулася нарада щодо законопроєктів (а таких — шість штук за різними напрямами, зокрема 10-218 — «з екології» та 10-222 — «з агросектору», зокрема з питань полювання та мисливського господарства), підписаних представником Президента України у Верховній Раді України, народним депутатом України Ю.Мирошниченком у рамках адмінреформи.

 У нараді взяло участь близько 40 осіб, її вів сам Ю.Мирошниченко та перша заступниця міністра юстиції України І.Ємельянова. У нараді також взяли участь керівники департаментів Мін'юсту, які підготували законопроєкти Ю.Мирошниченка, журналісти, що висвітлювали його роботу, а також три групи  тих, хто критикував ці законопроєкти.

До першої групи входили священники різних мастей і церков (їх хвилює законопроєкт про зміну правил реєстрації релігійних організацій), які знайшли можливість забути свої чвари, домовилися, об'єдналися і прийшли на нараду струнними колонами, у різних рясах, привівши із собою своїх юристів. На нараді вони з усіх питань досягли  консенсусу.

Друга група складалася з доблесних українських лісівників, які також прийшли струнними колонами під керівництвом одного із заступників голови Держагентства лісових ресурсів (приємно було бачити, що голова Держагентства лісових ресурсів В.Сівець цілком серйозно відреагував на мої застереження — лісівники прийшли підготовленими, зі своїми таблицями до законопроєктів і теж досягли консенсусу). Ю.Мирошниченко погодився, що відбирати права у територіальних органів Держагентства лісових ресурсів складати протоколи не слід.  

Третю групу — екологів — представляли аж дві людини: Олег Листопад і я (Вл.Борейко). Мінприроди та Держекологічна інспекція України не прийшли на нараду, незважаючи на запрошення. Мабуть, нинішньому керівництву цих двох структур абсолютно байдуже, що їх, як то кажуть, ріжуть по самі... Ми з Олегом Листопадом із заздрістю дивилися на лісівників, які стійко й оперативно захищали свої права і навіть намагалися в запалі атаки зазіхнути на права Мінприроди. Ми з О.Листопадом як представники громадськості були поставлені в дуже важкі умови — захищати права держорганів, які самі свої права захищати не бажають…

Олег почав своє виступ із різкої заяви, що Президент України не цар і не Бог, а чиновник. Тільки великий. І може помилятися. Тому нам не слід сліпо виконувати його пропозиції, які можуть бути помилковими. Усі присутні на це хитро й розуміюче усміхнулися. Користуючись перемогою лісівників, які відстояли права своїх територіальних органів на складання протоколів, відстояти ті самі права екоінспекторів. І.Ємельянова погодилася це виправити.

Бачачи успіх, я запропонував ще надати повноваження складати протоколи й громадським інспекторам, що було підтримано Ю.Мирошниченком. Потім досить легко ми з Олегом довели, що право затверджувати розрахункову лісосіку потрібно залишити за Мінприроди (лісівники намагалися трохи пробурчати, але я їм сказав, що потрібно ділитися), а також нам вдалося переконати І.Ємельянову залишити заборону на проведення палів у попередній редакції. Але дискусія про збереження Комісії з Червоної книги стала найтривалішою і найважчою. Усі мої доводи на її захист І.Ємельянова парирувала настановою Президента на те, що дорадчі органи при міністерствах потрібно закривати, оскільки вони  беруть хабарі.  Я відчував, що видихаюся, моє красномовство вичерпувалося, резерви були на межі, і попи та лісівники, які з мовчазною цікавістю спостерігали за нашою сутичкою, уже все ставили на Ємельянову. Але тут допомога цілком  несподівано прийшла від юриста пана Костицького, який прийшов разом зі святими отцями і на початку 1990-х років деякий час працював  заступником міністра Мінприроди. Він дуже переконливо й аргументовано підтримав мене, кажучи про те, що Комісію з Червоної книги потрібно залишити. У результаті було вирішено обговорити це вже нам у самому Мін'юсті разом з апаратом І.Ємельянової, що ми спробуємо зробити наступного тижня.  Зрозуміло, що в жодному разі не можна передавати її права чиновникам Кабміну. Що стосується територіальних органів Мінприроди, то ми навіть не стали ввязуватися в їх захист — не маючи підтримки Мінприроди.

В принципі, ми зробили все можливе, навіть більше. Без підтримки Мінприроди та Держекоінспекції це було зробити дуже важко. Повинен сказати слова подяки колегам, які вели велику роботу з організації кампанії проти законопроєктів № 10218 і 10222. Це насамперед Сергій Шапаренко й Олексій Бурковський, які організували роботу з депутатами шляхом листування, Олександр Степаненко, який, перебуваючи в лікарні, знайшов час підготувати базовий лист, Сергій Межжерін, незамінний учасник усіх наших
 переговорів і 4 пресконференцій, Іван Парнікоза, Олексій Василюк і багато-багато інших. Без підтримки цих людей нас з Олегом просто ніхто б не став запрошувати, слухати і чути. Дякую всім за підтримку..