Херсон втрачає береги

Коли надворі стоїть африканська спека, рядові громадяни частіше намагаються влаштовувати свій відпочинок на природі — ближче до води. У такі дні з берега долинають сміх, веселі пісні й запахи шашлику, що смажиться. Загалом, народ розслабляється.
 Але не все так добре, як на перший погляд здається. Тих самих берегів на Херсонщині стає дедалі менше — їх «прихватизовують» і забудовують.

А ж на заздрість усім «сухопутним» містам України наша перевага якраз у тому, що ми перебуваємо біля однієї з найбільших і найкрасивіших річок не лише країни, а й цілого континенту.

У Херсоні з кожним роком стає дедалі більше місць, куди городянам уже не потрапити. Як приклад, пляж «Лілея», на який нібито вхід безкоштовний, але за послуги треба заплатити — хочеш ти цього чи ні, інакше туди просто-напросто не пропустять. «Молодіжний» пляж — теж уже наполовину платний. Хочеш комфорту — давай гроші, а ні, доведеться тіснитися, як тюленям на лежбищі. Район Військівки — там узагалі в крутих лабіринтах спусків до річки блукаєш, постійно впираючись у глухі паркани, стіни чи непролазні нетрі. Чималий шмат берега давним-давно опинився під різними промисловими зонами — винзавод, елеватор, порти й верфі. Отже, вільної води не видно. А тут іще з того мізерного вільного простору, що поки залишився, шмат за шматом херсонські береги стрімко переходять у приватні руки. З кожним роком уздовж річки з'являються нові особняки, кафе, будівництва й паркани... Якщо так і далі піде, то зовсім скоро замість відпочинку на березі ми будемо змушені лише споглядати глухі стіни.

Ось, наприклад, вулиця Марії Фортус в обласному центрі, яка веде від Гідропарку до Нафтогавані (що на Острові). По лівий бік вулиці на березі, прямо впритул до Дніпра, вже стоїть кафе, і поруч додатково ще відхоплено територію берега, і там щось поспіхом будується. Неозброєним оком видно: затишне місце. На суходолі заклад огороджено великим парканом. А ось з боку річки видно літній VIP-майданчик для відвідувачів. Там навіть і причал споруджено — мабуть, туди приїздять люди не лише на автомобілях, а й на своїх катерах. Неподалік від кафе авторові цих рядків вдалося поспілкуватися з місцевим рибалкою. Той, дивлячись на нерухомий поплавок, засмучено покивав головою, мовляв, а що вже тут поробиш, вони вже як 3 роки тут відгородилися. Спочатку жителі намагалися протестувати, а толку — самі бачите (показує рукою в бік будівництва) жодного. Напевно, усе робиться за потурання міської влади, прокуратури.

Так, ще кілька років тому на місці цього закладу був звичайний дикий берег, куди люди масово приходили порибалити, приїздили скупатися в Дніпрі та поплавати. Ні, сказати, що місцевим жителям тепер ніде ловити рибу, було б неправильно — місця ще залишилися. Але якщо з часом хтось так само захоче відтяпати собі шмат берега, решті про річку можна буде забути взагалі.

Це кафе, на жаль, не єдине. Такі забудови — хвора проблема для міста. Навпроти будівництва на вулиці Марії Фортус уже виріс цілий котеджний селище. Багато садиб розташовані теж на березі. А деякі споруди й зовсім нагадують промислові підприємства. Що коїться за їхніми глухими стінами, чи не забруднюють вони річку — таємниця за сімома печатками. І чому б, скажімо, цим не поцікавитися природоохоронній прокуратурі? Ну як можна віддавати наш берег? Я вже мовчу про здоровий глузд і логіку. А як же норми закону? Адже береги — не можна приватизувати. Проте ділків і управителів від влади місцевого розливу, мабуть, більше цікавлять власні тугі гаманці.

У таких випадках виникає купа запитань, на які мають відповідати правоохоронні органи. Але й вони, судячи з усього, займають позицію невтручання.

Коментар юриста громадської приймальні Херсонського обласного Фонду милосердя і здоров'я Євгена Коваленка:
— Ці будівлі на вул. Марії Фортус навряд чи можуть бути законними. Згідно із Законом України № 2740-VI «Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, окрім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних. Прибережні захисні смуги по берегах: для малих річок, струмків і струмочків, а також ставків площею менше ніж 3 га — повинні мати ширину не менше 25 м; для середніх річок, водосховищ і ставків площею понад 3 га — 50 м; а для великих річок (як, наприклад, для Дніпра), водосховищ на них і озер — 100 м. А якщо схил крутий — понад три градуси, то ширина прибережної захисної смуги має бути вдвічі більшою. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

За контролем, дотриманням законності має стежити прокуратура. Це — її обов'язок. І за це, зокрема, працівники прокуратури отримують зарплату з наших податків.

На фото: Тут Дніпро можна побачити лише з води.