Степові території природно-заповідного фонду Луганської області +
Публікуючи ці роботи, я виходжу з простого припущення: чим більше лісівники знатимуть про степ і його природу, тим усвідомленіше вони підходитимуть до виконання робіт із заліснення. Намагатися досягти «оптимальної лісистості» за рахунок заліснення пасовищ на землях запасу — це дурниця, що межує зі злочином.М.П.
Ідеологи степового лісорозведення часто кажуть, що заліснення в Україні не є великою проблемою, оскільки багато ділянок степів входять до складу природно-заповідного фонду. Такі заяви лунали і під час нещодавньої наради з питань степового лісорозведення в Києві. Щоб перевірити, чи так це, ми на прикладі Луганської області (для якої раніше нами визначено площі степових екосистем, включених до складу земель держлісфонду й відведених для заліснення — див. СБ № 34, 2012) підрахували площу степів, включених до природно-заповідного фонду (ПЗФ). Отримані результати виявилися певною мірою несподіваними.
Луганська область цілковито розташована в межах степової зони, північну її частину займають найпівденніші схили Середньоросійської височини, а південну — центральна та східна частини Донецької височини. До нового часу ландшафт цієї території складався зі степів на вододілах і переважно дубових та вільхових лісів у долинах і балках (Рослинність.., 1973). Лише на найвищій частині Донецької височини ліси подекуди виходили за межі знижень рельєфу (Бурда, 1991). Проте вже до ХIХ ст. більша частина степів регіону була розорана чи забудована.
Сьогодні умовно степові ділянки становлять близько 10% площі Луганської області (Василюк та ін.., 2012). З них лише незначна частина є добре збереженими цілинними степами, які вціліли переважно на непридатних для сільськогосподарської діяльності територіях — крутосхилах і ділянках із виходами скельних порід. Здебільшого ж це сильно трансформовані екосистеми, які зазнають постійного антропогенного навантаження — інтенсивно використовуються як пасовища та сіножаті. Більшість степових видів не зберігається на таких порушених ділянках, їхнє місце посіли стійкіші до антропогенних навантажень рудерали.
При цьому зі степовими екосистемами пов'язано найбільше видів, що потребують охорони в Україні: з 1379 видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ЧКУ), степовими є 435 (31,5%, 159 видів тварин і 276 видів рослин). Зокрема, в Луганській області таких видів зареєстровано 152, включно з 10 ендеміків (Червона книга…, 2009; Червона книга…, 2009; Parnikoza, Vasiluk, 2011). Очевидно, саме охорона степів має бути зараз одним із найпріоритетніших напрямів збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні.
Що стосується лісів Луганської області, вони зараз складаються переважно зі штучних насаджень, насамперед соснових, значна частина яких створена на місці степів. Біорізноманіття таких лісів невелике. Рідкісні рослини й безхребетні, що становлять близько 80% усіх видів, занесених до ЧКУ, у них майже не трапляються. Щоправда, у річкових долинах і балках Луганської області значні площі все ще займають природні листяні ліси. На жаль, вихідно домінуючі в них дуб і вільха, як правило, вирубані, тож загальний характер цих лісів формують інші види дерев — тополі, клени, ясен та ін. Все ж саме в цих лісах зосереджена основна частина «лісового» біорізноманіття області, зокрема й охоронювані в Україні види.
Загальновідомо, що для збереження вразливих і зникаючих видів необхідно обмежувати господарську діяльність на територіях, де вони трапляються. На сьогодні єдиним діючим засобом для цього, згідно із законодавством України, є включення територій до складу природно-заповідного фонду. Законодавство визначає необхідність створення об'єктів ПЗФ у місцях мешкання видів, що потребують особливої охорони. Але на практиці знахідка такого виду далеко не є гарантією того, що ділянка отримає охоронний статус.
Для більшості областей України залишається невідомим, яка частка загальної площі степових екосистем (та й природних ландшафтів взагалі) включена до складу ПЗФ. Це ніколи не було предметом окремого дослідження.
Обґрунтування на створення об'єктів ПЗФ у переважній більшості випадків не супроводжується достатньо докладними описами та картографічними матеріалами, щоб можна було встановити характер рослинності на всій пропонованій території. Тому ландшафтну структуру ПЗФ України (чи окремої області) дізнатися фактично неможливо. У всякому разі, якщо спиратися лише на матеріали, якими розташовують територіальні органи охорони навколишнього середовища. Відповідно, не можна цього зробити й за заснованими на цих даних довідниками ПЗФ, виданими в багатьох областях України (зокрема й у Луганській — Природно-заповідний. .., 2008; Атлас …, 2009). Користуючись лише наявними контурними схемами та словесними описами територій, неможливо точно встановити навіть кількість об'єктів ПЗФ, у складі яких є степи чи природні ліси, не кажучи вже про порівняльний аналіз площ цих екосистем. Треба зазначити, що офіційних даних про площу степів в Україні практично не може бути ще й через відсутність відповідної одиниці в категоріях земельного обліку України, про що ми так само раніше писали (СБ № 32, 2010).
Проте основний ландшафтний склад ПЗФ можна встановити шляхом аналізу матеріалів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) із використанням географічних інформаційних систем (ГІС), що й було зроблено нами на прикладі Луганської області.
Ми наклали на космічний знімок контури всіх 168 об'єктів ПЗФ, що існують в області станом на 1 червня 2012 р. У межах усіх контурів окремо візуалізовано шість умовних типів земель, які можна розрізнити за матеріалами ДЗЗ: степи, природні ліси, штучні ліси, водойми, орні землі, населені пункти. Для 12 об'єктів ПЗФ нами виконано натурні обстеження 2011–2012 рр., під час яких проведено верифікацію оцінки за даними ДЗЗ. Обстежені території розташовані в різних частинах області, мають різний статус і категорії, створені в різні роки та представляють різні біотопи.
У результаті дослідження встановлено такий розподіл ландшафтів у межах ПЗФ Луганської області: 29% становлять степи, 10% — умовно природні ліси, 18% — штучні ліси, 1% — водойми, 2% — населені пункти і 40% — орні землі. Тобто близько 60% площі ПЗФ становлять штучні антропогенні ландшафти. Відповідно, частка природних територій Луганщини, забезпечених державною охороною, у два з лишком рази нижча за формальний показник заповідності.
При цьому орні землі представлені не лише в єдиному в області регіональному ландшафтному парку (РЛП) «Біловодський», де законодавством допускається перебування агроландшафтів у складі господарської функціональної зони. Вони є й у низці заказників, де охоронний режим однаковий на всій території й виділення функціональних зон не передбачено. У сукупності в межах дев'яти заказників, включно з шістьма найбільшими в області, а також у РЛП, частка ріллі становить 46–86%. Загалом же більш-менш суттєві площі орних земель у складі ПЗФ Луганської області є в 17 об'єктах (зі 168). Крім того, у межі шести заказників включено населені пункти. Усі ці об'єкти ПЗФ створені в період з 1994 по 2001 рр.
Картина, що відкрилася, виглядає особливо гнітюче, якщо взяти до уваги, що саме в Луганській області збереглися особливо великі площі природних ландшафтів степової зони України. За нашими даними, площа степових екосистем Луганщини (включно з похідними пасовищами та сіножатями) становить близько 652 тис. га, тобто майже в десять разів більше за всю площу ПЗФ області. Як зазначено вище, у складі ПЗФ степи займають 29% площі (23,757 тис. га). Таким чином, територіальною охороною забезпечено 3,6% природних степів області.
Унікальністю своєї природи особливо вирізняється висока частина Донецького кряжа на півдні області, де збереглися великі території не лише степів, а й природних байрачних лісів з їхнім характерним біорізноманіттям. Відповідно, у розташованих тут Антрацитівському та Свердловському районах природні ландшафти займають найбільшу частку порівняно з рештою районів області. Проте відсоток заповідності тут — один із найнижчих, площа ПЗФ у цих двох районах становить лише 2774 і 1239 га.
Водночас ми не вважаємо доцільним скасування об'єктів ПЗФ, що складаються здебільшого з антропогенних ландшафтів. Це може потягти за собою низку небажаних наслідків. Насамперед, майже всі такі об'єкти включають не лише антропогенні ландшафти, а й справді цінні природні екосистеми. Доцільною тут могла б бути складна зміна конфігурації та оптимізація складу ПЗФ, або зміна категорії відповідних його об'єктів на більш підхожу (наприклад, РЛП замість заказників).
Видається необхідним розробити й затвердити оптимальні показники заповідності зональних екосистем для всіх регіонів України. У масштабах країни необхідно провести інвентаризацію об'єктів ПЗФ із дослідженням ландшафтної структури кожного об'єкта. Це дало б змогу зорієнтувати природоохоронні органи на пріоритетне створення нових об'єктів ПЗФ для захисту таких екосистем, які мало представлені в уже існуючій мережі.
На наш погляд, еталоном комплексної охорони природного ландшафту в степовій зоні є відділення Луганського природного заповідника «Луганський степ», яке здебільшого складається зі степових екосистем (88%) із вкрапленнями байрачних лісів у балках (12%). Це добре відображає природне співвідношення непорушених ландшафтів у регіоні. Хоча згадані байрачні ліси «Провальського степу» є переважно кленово-ясеновими, а не дубовими, немає підстав вважати їх такими, що виникли вдруге, а лише порушеними. У них збереглися деякі рідкісні види лісових наземних молюсків, які властиві природним широколистяним лісам і не могли потрапити сюди знову, якби ліс колись був повністю знищений (Гураль-Сверлова, Мартинов, 2009; Балашов, 2012; Balashov et al., 2012). Ці ліси, якщо в них не проводити лісогосподарську діяльність, імовірно, з часом відновляться й набудуть свого первісного вигляду.
За останні 10 років, особливо 2011–2012 рр., у Луганській області намітилася позитивна тенденція в розвитку ПЗФ. Так, 2008 р. створено відділення Луганського степового заповідника «Трьохізбенський степ», до якого увійшов найбільший в області масив непорушеного піщаного степу. 2011 р. також створено низку вдалих об'єктів ПЗФ, що забезпечили охороною значні площі цінних природних біотопів: ботанічна пам'ятка природи «Анновський ліс», заказники «Нагольчанський», «Степові розлоги», «Вишневий», «Кошарський», «Кам'янський», «Міусинський», «Нижній Суходіл», «Великоцький» та ін.
Зараз у Луганській області проєктується велика кількість нових територій ПЗФ, які є переважно степовими й включають природні байрачні ліси. Зокрема, нами готуються обґрунтування на низку заказників, що включають байрачні ліси та степи у верхів'ях р. Нагольна й долинах її правих приток — балок Горіхова, Юськіна, Вишневецька, Ровеньки та ін. У лісах на цих територіях збереглися унікальні лісові комплекси, що включають елементи як європейської лісової, так і середземноморської, зокрема кавказької, флори та фауни.
Надалі дуже важливе включення до складу ПЗФ великих площ природних ландшафтів Донецького кряжа. На наш погляд, у перспективі найдоцільнішим видається створення значного за площею національного природного парку (НПП) у басейні р. Нагольна: від південно-західних околиць м. Свердловськ (с. Матвіївка) до межі з Донецькою областю в південних районах м. Антрацит. Останнє особливо доцільне у зв'язку з існуванням на прилеглій частині Донецької області великого за площею РЛП «Донецький кряж», разом із яким потенційний НПП міг би слугувати ядром екомережі регіону. Інша велика за площею перспективна територія для включення до ПЗФ — байрачні ліси з прилеглими степовими ділянками на півночі Антрацитівського району, від західних околиць с. Гай до с. Зеленодільське.
Автори висловлюють щиру подяку за надані матеріали співробітникам Державного управління охорони навколишнього середовища Луганської області О.А. Арапову, В.Б. Ференцу, Н.В. Кравець.
Література
Атлас заповідних об’єктів Луганщини. 2009 / О. Арапов, В. Фєрєнц, В. Клюєв. Луганськ: «Ельтон-2». 96 с.
Балашов І.О. 2012. Охорона наземних молюсків України: стан, проблеми, перспективи // Наукові записки Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка. Сер.: Біологія. № 2 (51). Спец. випуск «Молюски: результати, проблеми і перспективи досліджень». 24–32.
Бурда Р.І. 1991. Антропогенна трансформація флори. К.: Наук. думка. 168 с.
Василюк О., Коломицев Г., Балашов І. 2013. Степи у складі лісового фонду Луганської області: значення для охорони біорізноманіття, загрози та перспективи збереження // Проблеми екології та охорони природи техногенного регіону. 12 (1) (в печати).
Гураль-Сверлова Н.В., Мартинов В.В. 2009. Перша знахідка наземних молюсків роду Elia (Clausiliidae) на території України // Ruthenica. 19 (1): 31–35.
Рослинність УРСР. 1973. Степи, кам’янисті відслонення, піски. К.: Наукова думка. 428 с.
Природно-заповідний фонд Луганської області. 2008 / О.А. Арапов (заг. ред.), Т.В. Сова, В.Б. Фєрєнц, О.Ю. Іванченко. Довідник. 2-е вид., доп. і перероб. Луганськ: ВАТ «ЛОД». 168 с.
Червона книга України. Тваринний світ. 2009. / за ред. І.А. Акімова. К.: Глобалконсалтинг. 600 с
Червона книга України. Рослинний світ. 2009. / за ред. Я.П. Дідуха. К.: Глобалконсалтинг. 900 с.
Balashov I.A., Kramarenko S.S., Zhukov A.V., Shklaruk A. N., Baidashnikov A.A., Vasyliuk A.V. 2012. Contributions to the knowledge of terrestrial molluscs (Gastropoda) of the southeasternUkraine. // Vestnik Zoologii. 46 (4). (in print)
ParnikozaI., Vasiluk A. 2011. Ukrainian steppes: current state and perspectives for protection // Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska. Sectio C. 66 (1): 23-37.
Контакт:
Олексій Василюк
Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
УКРАЇНА 01601 Київ-30, ГСП,
вул. Б. Хмельницького, 15
E-mail: vasyliuk@gmail.com
g.kolomytsev@gmail.com
Марина Вікторівна Кривохижа
Національний природний парк «Дворічанський»
УКРАЇНА 62701 Харківська обл.,
смт Дворічна, вул. Привокзальна, 51
E-mail: krivohigaya_marina@email.ua
У Луганській області взято під охорону нові степові ділянки
У лютому 2012 р. Луганською обласною радою створено 11 нових природно-заповідних територій місцевого значення.
До цього числа входять ботанічні заказники «Кошарський» (215 га) і «Веселогірський» (94,67 га), розташовані на території Слов'яносербського району, «Новоросошанський» (135,36 га), розташований у Новопсковському районі; ландшафтні заказники «Вишневий» (312 га) і «Степові розлоги» (225,5 га) Антрацитівського району, «Кам'янський» (515,4626 га) і «Донцовський» (298,4955 га) Новопсковського району, «Нижній Суходіл» (141,2 га), розташований на території Новоайдарського району. На території міста Луганська створено лісовий заказник «Луганський» площею 1340,27 га. Крім того, природоохоронний статус отримали ботанічні пам'ятки природи «Анновський ліс» площею 450 га, розташована на території Перевальського району, та «Новочервоненський» (194,35 га) у Троїцькому районі.
До ландшафтного заказника «Самсонівська затока» (195,89 га) (Білокуракинський район) включено додаткові території, переважно степові, після чого його загальна площа склала 505,89 га.
Деякі з новостворених охоронюваних територій мають особливе значення для збереження степів.
Ботанічна пам'ятка природи «Анновський ліс» являє собою сильно розчленовану рівнину із загальним ухилом до заплави р. Сіверський Дінець. Переважає степова рослинність, представлені також луки та байрачні ліси. Помітна участь рудеральної рослинності. Різнотравно-типчаково-ковилові степи представлені тут справжніми степами, що належать до формацій ковили волосистої (Stipa capillata), ковили дніпровської (Stipa borysthenica), типчака валійського (Festuca valesiaca), стоколосу берегового (Bromopsis riparia), стоколосу безостого (Bromopsis inermis), тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia) і солонечника мохнатого (Galatella villosa). На території пам'ятки природи зростають види, занесені до Червоної книги України: шафран сітчастий (Crocus reticulatus), тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum), волошка донецька (Centaurea donetzica), консоліда Сергія (Delphinium sergii), ковили (Stipa capillata, S. stenophylla, S. lessingiana, S. dasyphylla), пухирник Буше (Ornithogalum boucheanum), сон лучний (Pulsatilla pratensis) та ін.
Ландшафтний заказник «Донцовський» включає степовий масив, що займає верхню частину схилів корінного правого берега р. Кам'янка. Рослинні угруповання представлені формаціями ковили волосистої (Stipa capillata), ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), костриці валійської (Festuca valesiaca). На території заказника є крейдяні відслонення, що несуть специфічну кальцефітну рослинність, у складі якої переважають формації іссопу крейдяного (Hyssopus cretaceus). Подекуди крейдяні породи перекриті палеогеновими пісковиками, на яких розвинені формації ковили дніпровської (Stipa borysthenica).
Ботанічна пам'ятка природи «Новочервоненське» перебуває в Троїцькому районі в урочищі Білов яр, на південний схід від с. Новочервоне. Територія являє собою балку, що відкривається в долину р. Красна. На схилах представлена добре збережена степова рослинність. Схили південно-західної експозиції зі змитими маломіцними ґрунтами, підстеленими карбонатними породами, вкриті угрупованнями ковили Лессінга. Подекуди на цих схилах білими плямами виділяються крейдяні відслонення з характерною крейдяною флорою та рослинністю фриганоїдного типу. Навколо відкладів на маломіцних ґрунтах із близьким заляганням крейдяної породи трапляються формації ковил найкрасивішої та волосистої.
Ландшафтні заказники «Кошарський» і «Вишневий» розташовані поряд один з одним. Перший — між смт Михайлівка (Бобриківської сільради), м. Ровеньки та с. Ульянівка, другий — на південь від смт Михайлівка. В обох заказниках представлені різнотравно-типчаково-ковилові степи. Основу трав'яного покриву становлять багаторічні дернинні злаки: P. angustifolia, B. inermis, типчак (Festuca rupicola), тимофіївка степова (Phleum phleoides), келерія гребінчаста (Koeleria cristata), житняк гребінчастий (Agropyron pectinatum), ковили — волосиста й Лессінга (Stipa capillata, S. Lessingiana). З-поміж видів, що зростають у заказниках, деякі включені до Червоної книги України: горицвіт весняний (Adonis vernalis), брандушка різнобарвна (Bulbocodium versicolor), карагана скіфська (Caragana scythica), шафран сітчастий (Crocus reticulatus), тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum), волошка донецька (Centaurea donetzica), жовтушник сірий (Erysimum canescens), сон лучний (Pulsatilla pratensis), тюльпан зміїстолистий (Tulipa ophiophylla)
Ландшафтний заказник «Нижній Суходіл» розташований у Новоайдарському районі в межах Чабанівської сільради й має місцеву топонімічну назву «Гадючий байрак». У заказнику зберігається типова степова екосистема балки. У південній частині території є дві невеликі ділянки байрачного лісу. Більша частина периметра балки відділена від навколишніх сільськогосподарських ландшафтів протиерозійною шестирядною лісосмугою. На території заказника трапляються рослини, охоронювані Червоною книгою України: Adonis vernalis, S. lessingiana, S. capillata, S. donetzica, Tulipa quercetorum.
Ландшафтний заказник «Кам'янський» розміщений на схилах правого берега р. Кам'янка поблизу с. Кам'янка. Рослинність представлена степами на відкладах крейдяних порід, а також степовими рідколіссями. Степи представлені формаціями ковили волосистої (Stipeta capillatae), ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), костриці валійської (Festuceta valesiacae), стоколосу безостого (Brometa inermis). На цих ділянках трапляються й зарості степових чагарників — карагани (Caraganeta frutex) і мигдалю низького (Amygdaleta nanae). На крутих частинах схилів (з ухилом 30–40є), де внаслідок ерозії оголюються крейдяні породи, розвинена специфічна кальцефітна рослинність фриганоїдного типу. Заказник охороняє п'ять рослинних формацій, внесених до Зеленої книги України (формації ковил найкрасивішої, Лессінга, волосистої та дніпровської і формація мигдалю низького), і сім видів рослин, внесених до Червоної книги України (ковили дніпровська, Лессінга і волосиста, іссоп крейдяний, смілка крейдяна — Silene cretacea, ранник крейдяний — Scrophularia cretacea).
Ландшафтний заказник «Самсонівська затока». Цілинна степова рослинність щойно включених до заказника ділянок сформована на відкритих степових схилах і пагорбах. Вона вельми різноманітна, представлена сімома формаціями: ковили волосистої, пирію ковилолистого, ковили найкрасивішої, бородача звичайного, тонконогу вузьколистого, пирію повзучого, куничника наземного. Тут трапляються такі включені до Червоної книги види, як S. capillata, Crocus reticulatus, Pulsatilla pratensis, Tulipa ophiophylla, T. gesneriana. Формація ковили найкрасивішої трапляється невеликими фрагментами на крутіших ділянках схилів зі змитими ґрунтами.
Під час підготовки огляду використано наукові обґрунтування створення заповідних територій авторства Т. Сови, К. Норенка, Л.Л. Зятькова, люб'язно надані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області.
О. Василюк (НЕЦ України, Київ)
Джерело: savesteppe.org, 29.07.2012