Реформування системи оподаткування України: pro & contra

Ця цікава стаття вийшла у двох останніх номерах «Дзеркала». Розміщую її повністю. Тим, хто цікавиться темою, раджу подивитися коментарі до статті. М.П.

Цього тижня пропозиції Державної податкової служби та Міністерства фінансів України, викладені в підготовленій відомствами Концепції реформування податкової системи, набули форми законопроєкту. Формально вважати таким документ ще не можна — він не був опублікований, а його обговорення йде поки що лише на експертному рівні. ZN.UA вирішило не залишатися осторонь цього процесу й сьогодні пропонує своїм читачам думки двох його сторін — одного з активних прихильників концепції, які мають стосунок до її розроблення (Д. Серебрянський), а також незалежного експерта (А. Кірш).

12 липня 2012 року в Міністерстві фінансів України відбулася спільна з Державною податковою службою презентація принципово нових для української економіки та громадськості змін до системи оподаткування. Відверто визнаємо, що подібних змін фінансова система України ще не знала, а суспільство явно не було готове отримати такий реформаторський пакет від фіскальних органів. Засоби масової інформації з обережністю розпочали обговорення запропонованих змін. Експерти та зацікавлена громадськість проводять власні розрахунки (до речі, разом із чиновниками), таким чином знайомлячись мовою цифр із концептуальними положеннями поданих пропозицій. Обговорення достатньо різнопланове: від визнання чиновниками фіскального дефолту чинної податкової системи до передвиборчого популізму тих самих чиновників. Але які насправді причини необхідності таких радикальних змін у податковій системі?

Симптоми й діагноз

Насамперед, макроекономічні. У країні кумулятивно сформувалася розбалансована система державних фінансів, що проявляється в дефіциті Пенсійного фонду України (ПФУ), що зростає, від'ємному сальдо торговельного балансу. Ці дві глобальні для України проблеми створюють масу інших локальних проблем для кожного українця, а також іноземного громадянина, який займається бізнесом у цій країні.

Чому вони виникли? Усе дуже просто — українська економіка (за винятком харчової галузі) не працює на українського споживача. Ми практично нічого не виробляємо для задоволення споживчого попиту населення, не кажучи вже про інвестиційний. Навіть класичний для української економіки експорт металургійної промисловості поступово переростає в нетиповий імпорт (особливо це проявилося під час підготовки країни до Євро-2012). Статистика — річ уперта й шокуюча: відношення обсягу експортно-імпортних операцій (товарів і послуг) до ВВП України за 2010 рік становило 103,16%. Водночас аналогічний показник загалом у світовій економіці дорівнював 55,85%, у Бразилії — 23,19, Росії — 51,74, Індії — 46,31, Китаї — 62,24%. Іншими словами, економіка України розвивається не стільки на національних можливостях, можливостях внутрішнього ринку, скільки на можливостях міжнародних ринків. Так, згідно з даними Звіту про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму за 2011—2012 роки, за розміром внутрішнього ринку Україна посідає 37-ме місце серед 142 країн світу, при цьому за ефективністю товарних ринків — лише 129-ту позицію.

Як добре відомо, орієнтація економіки України на пріоритетне обслуговування зовнішнього попиту робить вітчизняну економіку залежною від перманентних світових економічних криз.

Надмірна відкритість економіки України, низька диверсифікація товарного експорту призвели до того, що починаючи з серпня 2005 року в країні фіксується дефіцит торговельного балансу, що постійно зростає. У кризовий 2008 рік дефіцит торговельного балансу склав 14,8% ВВП країни. До другого кварталу 2010-го дефіцит потроху скорочувався (разом із зовнішньою торгівлею), але з третього кварталу розпочалося подальше збільшення від'ємного торговельного сальдо з 4 до 8,6% за підсумками 2011 року. Іншими словами, зовнішні ринки для українського експорту поступово звужуються, а внутрішній ринок для імпортних товарів поступово розширюється.

Тут слід зазначити, що це лише офіційна статистика, яка не враховує обсягів нелегального імпорту. За розрахунками фахівців НДІ фінансового права Національного університету ДПС України, неофіційний імпорт товарів склав, наприклад, 2010 року 11,7 млрд дол. США (21,6% офіційного товарного імпорту), 2007 року — 17,1 млрд дол. США (35,1% офіційного товарного імпорту). Причиною такої ситуації явно виступає небажання бізнесу сплачувати встановлені платежі до бюджету. Унаслідок цього страждає як бюджет, так і національний товаровиробник.

Звідси народжується й інша глобальна проблема — дефіцит Пенсійного фонду України. Тут застережемо: формування доходів ПФУ не належить до компетенції податкової служби, але від цього не стає менш актуальною проблема не лише надмірного соціального навантаження на фонд оплати праці, а й пошуку механізму її розв'язання. Ця проблема по суті є комплексною, вона стимулює бізнес до тісної співпраці з інститутом податкової оптимізації. Тому її розв'язання — це крок до стабілізації державних фінансів.

Слід зазначити, що видатки Пенсійного фонду демонструють загрозливе зростання (див. рис.) і фактично співмірні з обсягами видатків бюджету України. Цілком зрозуміло, що функціонування в одній країні двох таких масштабних централізованих фондів неминуче призведе до значної взаємозалежності, внаслідок якої стануть можливі схеми перетікання коштів з одного фонду до іншого. Така їхня кореляція робить систему державних фінансів вразливою в періоди економічних криз, тому що їхній вплив на один із зазначених фондів автоматично призведе до мультиплікативного ефекту на інший фонд.

Так, цілком очевидно, що на тлі загального зростання доходів і видатків Пенсійного фонду, які 2011 року потроїлися порівняно з 2005-м, значна частина ПФУ формується за рахунок надходження коштів з Державного бюджету України. В аналізованому періоді їхня частка в структурі доходів ПФУ коливалася в межах 30%, досягнувши пікового значення 2010 року (35%). Загалом проблема розбалансування Пенсійного фонду в Україні була серед ключових ризиків для стабільності системи державних фінансів. Вона не лише провокує соціально-економічну напругу, а й призводить до відволікання значного обсягу бюджетних коштів на пенсійну систему, що економічно недоцільно. Такі кошти можна було б ефективніше використовувати з метою інвестування.

Але чи не найважливішим моментом є те, що дефіцит ПФУ (а це близько 3% ВВП) зрештою покривається за рахунок коштів платників податків. Тобто в тому разі, якщо ефективність використання коштів Пенсійним фондом буде доведена, кардинальної перебудови потребуватиме податкова система України в розрізі бюджетоформуючих податків.

Найважливішим із фіскального погляду податком є ПДВ, а з огляду на доволі складний механізм його адміністрування, можливо, саме в ньому почасти криються і схеми ухилення від сплати внесків до позабюджетних соціальних фондів, і наявні резерви підвищення фіскальної ефективності.

Запропоновані рецепти

Отже, що ж пропонується для мінімізації вищезазначених проблем у поданих змінах до системи оподаткування?

Насамперед, громадськості слід звернути увагу на те, що запропоновані зміни не стосуються платників спрощеної системи оподаткування. Для цієї групи платників усе залишається без змін. Фіксований сільськогосподарський податок теж залишається без змін. Єдине, що забирають у сільгоспвиробників, так це пільги, а саме: спеціальний режим сплати ПДВ.

ПДВ. Найрезонансніше є реформування ПДВ, який, до речі, в ухваленому 2010 року Податковому кодексі зазнав найменше змін. Фіскальні органи пропонують на розгляд громадськості встановлення основної ставки податку в розмірі 12%, яка застосовуватиметься до групи товарів, що міцно закріпилися в споживчому секторі економіки, а саме: імпорту, групи підакцизних товарів, товарів природних монополій та енергетичного сектору (виробництво й розподіл електроенергії , виробництво й розподіл газу, нафти й газового конденсату, видобуток і реалізація вугілля, видобуток уранових руд, виробництво ядерних матеріалів, виробництво й реалізація продуктів нафтопереробки) і всіх послуг. Решта операцій оподатковуватимуться за ставкою 7%. Паралельно з цим пропонується інтеграція в механізм ПДВ елементів податку з обороту за ставкою 2,5% з подальшим зменшенням до 2 та 1,5%. Позиція ДПС і Мінфіну щодо розміру ставок податку з обороту залишається відкритою для обговорення, проте позиція щодо диференціації ставок цього податку доволі жорстка — жодної диференціації.

Паралельне функціонування двох універсальних акцизів є безпрецедентним у теорії та практиці оподаткування. Хоча, як свідчить історія, та ідея, той механізм її реалізації, вироблений українцями без оглядки на Схід чи Захід, ефективніший, аніж просте копіювання чиїхось ідей (наприклад, анархізм батька Махна, вчення про ноосферу та формування планетарної свідомості В. Вернадського). «Щеплення» податку з обороту до ПДВ покликане не лише компенсувати бюджету країни зменшення ставки ПДВ, а й мінімізувати діяльність інститутів податкових оптимізаторів, зокрема шляхом зменшення кількості посередників.

Найбільшим недоліком податку з обороту все співтовариство визнає кумулятивний ефект. Але варто сказати, що він стає серйозною проблемою лише в разі доволі високих податкових ставок, понад 7—8%. Як уже зазначалося, концепція реформування податкової системи України пропонує запровадження податку з обороту з незначною ставкою — 2,5% (з подальшим зменшенням до 2, а то й до 1,5%), що в перспективі має мінімізувати вплив кумулятивного ефекту на національну економіку.

Насправді відсутність кумулятивного ефекту в ПДВ є лише теоретичною. Подивімося на практичний аспект результату функціонування ПДВ по-українськи. Візьмімо для прикладу популярний як для внутрішнього, так і для зовнішнього споживчого ринку товар — олію соняшникову. Вітчизняна економіка є світовим лідером з експорту цього продукту, і щороку експортна виручка від нього росте, напевно, найдинамічніше серед усіх товарних позицій. Так, 2010 року експортна виручка склала 2,37 млрд дол., а 2011-го — 3,15 млрд. Середня експортна вартість одного літра олії 2011 року дорівнювала 1,17 дол., або 9,38 грн. Проте роздрібна ціна цього товару в Україні була не нижчою за 13 грн за літр. Це означає, що перш ніж потрапити до кінцевого споживача, соняшникова олія «проходить» не через одного посередника. Тому ПДВ по-українськи створює своєрідний власний кумулятивний ефект, який можна подолати шляхом скорочення різного роду посередників.

З огляду на ті економічні та соціальні реалії, у яких ми живемо, ініціативи податкової служби зі спрощення процедур сплати податків, зменшення ставок виглядають позитивом. Податкова переслідує мету знизити корупційний потенціал ПДВ шляхом зниження ставок і скасування пільг і хоче запровадити податок-компенсатор із набагато меншим корупційним потенціалом.

Вважається, що податок з обороту стимулює створення вертикально інтегрованих структур, які забезпечують виробництво, комплектацію, оптовий і роздрібний продаж продукції та на цій основі мають можливості для мінімізації податкових зобов'язань. Проте, попри структуру української економіки, такі можливості практично вичерпані, і всі ключові галузі економіки функціонують саме за цим принципом. З іншого боку, вертикально інтегровані структури створюють ефект економії на масштабах виробництва, який зрештою підвищує конкурентоспроможність українського експорту. Це твердження жодним чином не стосується малого та середнього бізнесу, який має обмежені ресурсні можливості для зміни організаційних форм. До речі, малий бізнес уже працює на спрощеній системі, яка має принцип податку з обороту. Варто зазначити, що основним джерелом проблем у сфері адміністрування ПДВ є саме вертикально інтегровані структури, які за рахунок підконтрольних фірм, зокрема іноземних, «вимивають» кошти державного бюджету за рахунок значних відшкодувань ПДВ за фіктивними операціями, включно з експортними.

Повернімося безпосередньо до змін ПДВ. Якщо подивитися на цей податок із позиції фіскальної та моральної, то слід зазначити, що в українських умовах він втратив усі свої переваги й явно продемонстрував свої недоліки. ПДВ не лише виснажує бюджет країни своїми схемами з відшкодування, а й зменшує рівень довіри суспільства до інститутів влади загалом і до податкової служби, зокрема. Довіра суспільства до самого себе та до держави — це той чинник, який здатен зробити з розбалансованої країни країну конкурентоспроможну з потужним імунітетом до внутрішніх і зовнішніх викликів. Як зазначав Lawrence Harrison, суспільства з низьким рівнем ідентифікації та довіри «схильні до корупції, непотизму, податкових правопорушень і не схильні до філантропії». Тому в ідеологічній основі податкової реформи лежить відновлення довіри до громадських інститутів.

Україна є членом СОТ. Встановлення специфічного механізму оподаткування, якщо хочете, гібридного, не суперечить нормам міжнародного права.

Як компенсацію існування ПДВ для бізнесу пропонується максимальне спрощення адміністрування цього податку:

— скасування першої з подій (питання, який метод — касовий чи нарахування взяти за основу, залишається відкритим для обговорення);

— скасування всіх податкових пільг;

— надання первинним документам статусу податкової накладної (із зазначенням у них необхідних реквізитів);

— скорочення декларації.

Історія незалежної України знає дуже багато прикладів, коли прогресивні ідеї були спотворені бездарним чи навмисним, корисливим виконанням. Для зниження впливу на економіку мінусів податку з обороту потрібно вивести з бази оподаткування непрямі податки (або їхні аналоги), сплачені під час купівлі товарів чи послуг, а сам обсяг сплаченого податку з обороту виключити з оподатковуваного прибутку підприємства.

Щодо оподаткування праці. Ця складова суспільного розподілу створеної додаткової вартості підпадає, як і ПДВ, під великі зміни. Зміни тут доволі прості — зменшення навантаження на фонд оплати праці (ФОП) і заробітну плату. Революційно пропонується скоротити ставку нарахувань на фонд оплати праці з наявних 32,6—49,7 до 15% — з роботодавця, 3,6% — з працівника із запропонованим розподілом ставки єдиного соціального внеску (ЄСВ) між роботодавцем (50%) і працівником (50%) ((15% + 3,6%)/2). Іншими словами, роботодавцям пропонується відносити на собівартість продукції не 32,6% від ФОП, а 9,3%. Тут, напевно, автори змін заклали резерв для можливого підвищення цін у зв'язку із запровадженням податку з обороту. Фактично зменшення ЄСВ і перенесення навантаження на працівника компенсуватимуть зростання цін.

Зменшення податкового навантаження на оплату праці з 107,96 до 39,92% явно стимулюватиме бізнес до переходу на білі схеми в оплаті праці, що й сприятиме додатково-компенсаційним надходженням до Пенсійного фонду.

На тлі такого позитиву доволі невдалою є пропозиція підняти мінімальну заробітну плату майже вдвічі. У реальному секторі економіки це правильне рішення, а ось у бюджетній сфері це доволі обтяжливо для платників податків, оскільки ФОП бюджетників одразу зросте до непрогнозованих розмірів. Якщо ж гіпотетично уявити, що розмір мінімальної зарплати зросте в реальному секторі економіки лише до 2200х1,4=3080 грн., то в цьому разі навіть з урахуванням скасування податкової соціальної пільги працівники від запропонованих змін залишаться у виграші, тому що ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) становитиме 10%. Аналогічно у виграші будуть і платники ПДФО з доходом від 1 до 10 мінімальних зарплат, помножених на 1,4, оскільки ставка податку пропонується не 17, а 15%. Щоправда, збільшиться навантаження на тих платників податків, у яких місячний дохід перевищить 10 мінімальних зарплат, помножених на 1,4. Така категорія громадян сплачуватиме податок у розмірі 20%. Слід зазначити, що така прогресія, а плюс до цього скасування максимальної суми для нарахування ЄСВ об'єктивно замінять надто політизований податок на розкіш.

Представники Федерації профспілок України під час обговорення в створених Мінфіном робочих групах пропонували спростити ПДФО, запровадивши неоподатковуваний мінімум на рівні мінімальної зарплати, і запровадити єдину для всіх ставку податку в розмірі 19%. Така пропозиція з позиції податкового адміністрування доволі зручна, але з позиції детінізації доходів це достатньо дискусійне питання.

Тут слід зробити маленьку ремарку. Чи не доцільно створити в Україні прогресивно-регресивну шкалу оподаткування доходів громадян? Наприклад, встановити для осіб із річним задекларованим доходом понад 9 млн грн. знижену ставку, яка є мінімальною в країнах Європи. Це сприятиме виведенню з тіні багатих здібних і талановитих українців, яких, за даними ДПСУ (з річним доходом понад 8 млн грн.), 2011 року налічувалося аж 631. Хоча де-факто це, мабуть, показник лише одного району міста Києва.

Зазначимо, що автори змін залишили на громадське обговорення питання ліквідації податкової соціальної пільги (ПСП), яка, до речі, і не є пільгою за своєю природою. Тому, можливо, доцільно повернутися до неоподатковуваного мінімуму, що і логічно, і справедливо.

Неоціненною перевагою запропонованих змін є скасування всіх податкових пільг із ПДВ, податку на прибуток. Наявна система пільгового оподаткування з кожним уже навіть не роком, а днем розширюється до загрозливих розмірів як для конкуренції, так і для національної безпеки. На сьогодні лише ліниві бізнесмени не лобіюють собі податкові пільги. Зрештою бюджет отримує колосальні податкові витрати, які важко об'єктивно оцінити навіть податковій службі, не кажучи вже про оцінку їхньої економічної ефективності. Саме в пільгах криються колосальні резерви додаткових податкових надходжень. Тут слід підкреслити, що паралельно необхідно максимально мінімізувати й бюджетні субсидії, дотації в економіку, які ще більше виснажують бюджет країни й руйнують зародки чесної конкуренції в національній економіці. Тому бізнесу необхідно надати можливість самостійно формувати власні інвестиційні ресурси, а не випрошувати в державних чиновників і явно не просто так, а з певною комісією.

Крім цього, у процесі обговорення запропонованих змін було досягнуто угоди з керівництвом ДПС, у порядок денний буде включено питання про можливість проведення перевірок платників податків не податковими органами, а сертифікованими аудиторськими компаніями. Звісно, це питання дискусійне з різних позицій, проте його порушення свідчить, що податкова служба справді трансформується з фіскального органу на сервісну службу.
Втім, саме максимально широкі професійні дискусії між представниками всіх зацікавлених сторін — відкриті, кваліфіковані та аргументовані — очевидно, і мають стати запорукою того, що реалізація нового витка податкових реформ, до якого вимушено дійшло суспільство, буде, нарешті, успішною.

Реформування податкової системи України: pro & contra-2

 Леонід Рубаненко «Дзеркало тижня. Україна» №27, 10.08.2012

ZN.UA продовжує публікувати думки експертів щодо запропонованої Державною податковою службою та Міністерством фінансів концепції реформування податкової системи України

Дискусії, що розгорнулися в суспільстві після презентації в Мінфіні концепції реформування податкової системи України, свідчать про одне: зміни потрібні.

По-перше, проблеми, пов'язані з ПДВ, уже не можуть залишити байдужими нікого — від бухгалтера до урядового чиновника найвищого рівня. До всіх раніше представлених матеріалів про існування цього податку в Україні хочу додати одне — країни Євросоюзу стурбовані цим податком у себе не менше за нашого. Лише одна цитата.

«Через складні податкові відносини між країнами Євросоюзу, часті випадки шахрайства з ПДВ до бюджету ЄС щороку не надходить 100 млрд євро, тому уніфікація податкових правил і полегшення тягаря для бізнесу є неминучим кроком для зміцнення конкурентоспроможності альянсу. Системі ПДВ 40 років, але вона більше не відповідає технологічній економіці», — єврокомісар з оподаткування, митного союзу, аудиту та боротьби з шахрайством Альгірдас Шемета, березень 2011 року.

Експерти всіх країн єдині — ПДВ має бути прийнятним для бізнесу. Бачення реформи ПДВ у кожного, звісно, своє. Зараз нам пропонується оригінальне рішення: співіснування фактично двох ПДВ — звичайного, але зі значно зниженими ставками, і спеціального, як податку на оборот.

По-друге, проблема навантаження на фонд оплати праці та, як наслідок, тінізація заробітної плати й економіки загалом також потребує негайного розв'язання. Ця проблема — українська, і розв'язувати її потрібно з українським розумінням.

Не можна говорити, що за розв'язання цих та інших наявних у податковій системі проблем узялися несподівано й лише зараз. Ні. Під час роботи над проєктом Податкового кодексу України 2010 року про це вже йшлося: і пропозиції вносили, і розрахунки робили, але, на відміну від дня сьогоднішнього, навіть не мріяли про недотримання в кожній букві відповідної директиви ЄС. Тому теми податку з обороту та податку з продажів були заборонені. Але часи змінилися. Подивімося на все в реаліях теперішнього часу.

Про ідею

На перший погляд, спірне поєднання двох видів ПДВ — із податковим кредитом і спеціального, без податкового кредиту (аналог податку з обороту) — є виправданим на етапі переходу від ПДВ до інших видів податків.

Зниження ставки ПДВ із податковим кредитом мінімізує негативний вплив податку на додану вартість на економіку. ПДВ без податкового кредиту (податок з обороту) забезпечить стабільний, але невисокий дохід, ухилитися від нього буде неможливо при продажу товарів, які було оприбутковано, і з використанням банківських розрахунків. Цей податок сприятиме ліквідації невиправданої кількості посередників (перепродавців) між виробником і споживачем. До того ж ця ідея не суперечить євродирективам про ПДВ.

На мій погляд, конструктивними можна вважати такі позиції. Одночасно із запровадженням окремого виду ПДВ значно знижується навантаження на фонд оплати праці. Суттєво зменшується ставка ПДВ. Відходимо також від першої події при визначенні дати виникнення зобов'язань за цим податком.

Є й проблемні моменти. Насамперед це різке зростання мінімальної заробітної плати з обов'язковим дотриманням тарифної сітки. Наслідки цієї пропозиції для економіки, особливо з урахуванням проблем бюджетної сфери, ще остаточно не прораховані й належним чином не оцінені.

Далі. Скасування пільг для групи соціальних товарів, ліків і підручників викликає негативні відгуки. Пропозиції фахівців щодо зменшення негативного впливу різняться — це і програмно-цільова державна підтримка, і запровадження регульованих цін зі встановленням граничного рівня рентабельності в разі збереження пільги.

Ще — проблема з покладанням на банки функцій податкового агента при сплаті податку з обороту, оскільки наслідком цього є подвійне оподаткування окремих операцій. Ми вже запропонували датою виникнення податкових зобов'язань вважати дату завершення обороту з реалізації товару (відвантаження плюс оплата). Така норма вже використовувалася в статті 8 декрету про ПДВ від 1992 року. Декрет втратив чинність 1997 року, але до того часу оподатковувався оборот реалізованих товарів (робіт, послуг), а датою здійснення обороту вважався день надходження коштів в оплату за реалізовані товари.

Інше питання, що непокоїть фахівців, — це запровадження спеціального ПДВ на експорт, що прямо суперечить євродирективам.

Не виключені зі списку платників податку з обороту спрощенці — платники ПДВ. Якщо для особи, зареєстрованої платником єдиного податку за ставкою 3% і платником податку на додану вартість, запровадити сплату ще й окремого двовідсоткового податку, то порівняно зі спрощенцем, який не є платником ПДВ, податкове навантаження на такого платника значно зросте (на 2%), при тому, що в спрощенця — неплатника ПДВ воно залишиться без змін, тобто на рівні 5%.

Про що свідчать розрахунки фахівців

Комплексно положення цієї реформи майже забезпечують рівновагу між імпортом і внутрішнім ринком. Кумулятивний ефект податку з обороту, наприклад у машинобудуванні, має наслідком поява в ціні матеріальної складової виробу приблизно 5—6 додаткових відсотків за умови купівлі на внутрішньому ринку й майже тих самих 5,5 або 5 додаткових відсотків при закупівлях за імпортом, але вже за рахунок 2,5 (2)% податку з обороту і 3% на купівлю валюти.

У концепції є два взаємокомпенсаційні вектори витрат. Якщо на заробітну плату припадає у вартості товару (без ПДВ) 20%, то наявне навантаження на фонд оплати праці збільшує витрати на 7,4%. За умови зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ) до 15% нарахування на заробітну плату додадуть до вартості товару лише 3% (за зарплати у 20% від вартості), тобто ми отримаємо зниження на 4,4%. Зниження в такому розмірі ЄСВ компенсує кумулятивний ефект податку з обороту.

Запровадження податку з обороту й скорочення видатків бюджету зі сплати ЄСВ на заробітну плату бюджетної сфери має перекрити втрати від зниження ставки ЄСВ. Плюс детінізація заробітної плати має забезпечити додаткові надходження за ЄСВ.

Проте збільшення мінімальної зарплати до 2000 грн. з обов'язковим дотриманням тарифної сітки призводить до значного зростання витрат підприємств, порушення досягнутої рівноваги між двома векторами змін, зростання цін або різкого зменшення рентабельності підприємств і скорочення надходжень податку на прибуток.

Пропозиції

Ми пропонуємо продовжити консультації фахівців у межах робочої групи щодо розділу концепції податкової реформи, що стосується заробітної плати, вивчити додатково можливості держави в бюджетній сфері, а також наслідки для малорентабельних галузей. І тут першу скрипку має грати Міністерство фінансів України.

Скасування пільг із податку на прибуток, ПДВ і соціальної податкової пільги, а також скорочення видатків на бюджетне відшкодування ПДВ і запровадження збору на купівлю валюти мають компенсувати падіння надходжень до бюджету від зниження ставки ПДВ. Плюс детінізація ПДВ дасть змогу отримати додаткові доходи бюджету.

Природно, втрата пільг із податку на прибуток для рентабельних галузей виробництва скоротить очікуване зростання інвестицій у ці сегменти економіки. Для низькорентабельних галузей пільги існували лише на папері, тому їх скасування в цьому випадку наслідків мати не буде.

У разі різкого зниження ставки ПДВ скасування пільг із ПДВ (з огляду на те, що сьогодні пільговики не мають права на відшкодування вхідного ПДВ і включають його у вартість товару) не призведе до значних цінових змін.

Ті операції, які не були об'єктом оподаткування ПДВ, такими й залишаються. Податком з обороту реалізацію таких товарів і послуг теж не планується обкладати (це всі банківські послуги, операції страхування, реорганізація юридичних осіб, операції з емісії, продажу, погашення за грошові кошти цінних паперів тощо, ст. 196 ПКУ).

Наші експерти ще не готові оцінити вплив скасування пільг у сільському господарстві. Спробували запропонувати окремим господарствам узяти участь у проведенні прогнозних розрахунків, але під час жнив, та ще й за такої спеки, їм не до планів на податкове майбутнє.

Обґрунтування доцільності запровадження різних ставок ПДВ — у 7 і 12% — у концепції відсутнє. На перший погляд здається, що встановлення єдиної ставки (середньої між 7 і 12%) розв'яже всі завдання, поставлені в концепції, але виключить цілу низку негативних наслідків при адмініструванні різних ставок ПДВ.

Робота над осмисленням запропонованих змін триває. Працює створена міністром фінансів України робоча група, до складу якої входять, окрім чиновників, представники бізнесу й експерти. Вивченню та аналізу підлягає все. Але як аргумент ураховується лише база конкретних підприємств чи галузей.
Услід за концепцією членам робочої групи було надіслано для опрацювання проєкт закону про заплановані зміни. Прийматимуть до уваги лише обґрунтовані заперечення. Наша організація подала свої перші зауваження та пропозиції вже до законопроєкту. Сподіваємося, що їх почують, і негативні моменти буде виключено, або їхній негативний вплив на бізнес і державний бюджет буде мінімізовано.

http://zn.ua/ECONOMICS/reformirovanie_nalogovoy_sistemy_ukrainy__pro__co...