Київ. Останні зведення з полів

Минуло майже два місяці парламентської кампанії в Києві. Основна боротьба розгорнулася на тринадцяти мажоритарних округах.

Влада почувається досить упевнено, спираючись на бюджет, комісії, адміністративний ресурс. А ще на мережу та на силу. Говорячи про мережу, ми маємо на увазі механізм, колись вилучений владою в його творця Вячеслава Супруненка. Організована ним мережа благодійної підтримки соціально вразливих верств населення сьогодні зазнає нелюдського навантаження. Спочатку її експлуатував Попов, потім підключилася партія влади, а тепер ще й мажоритарники… Люди, які стоять біля витоків створення головного інструменту перемог Черновецького, застерігають: може трапитися збій. Тепер про силу. З останніми подіями у 222-му окрузі столиці, де невідомі звірячо побили Максима Шкуро, представника кандидата від «Батьківщини» Дмитра Андрієвського, ще має розбиратися слідство. Належить з'ясувати, чи був цей випадок продовженням активності кандидата від влади Максима Луцького, люди якого напередодні силою вилучали листівки в наметах кандидата від опозиції

Об'єднана опозиція організаційно та фінансово слабка. Мажоритарники, за нашою інформацією, так і не дочекалися обіцяних коштів від центрального штабу й ведуть кампанії, виходячи виключно з власних (або самостійно залучених) фінансових можливостей. У свободі дій столичні борці з режимом також досить обмежені. «Дворові, але не придворні» — так позначив статус опозиційних кандидатів письменник-мажоритарник Яворівський. Найбільшим майданчиком для опозиціонерів виявилися двори. Тоді як ставленики влади активно патронують шкільні концерти з подарунками, під прикриттям райадміністрацій зустрічаються з медиками, а також спрямовують на шлях істинний вдячних працівників ЖЕКів.

При цьому будь-яка публічна змістовна дискусія (про майбутнє Києва, систему управління столицею, розподіл повноважень мера та голови КМДА, про можливе повернення райрад) практично відсутня. У більшості ж своїй і емісари влади, і кандидати від опозиції, і ті, хто висунувся за велінням душі чи зацікавленої партії, дружно обіцяють «служити, не боятися, домагатися, трудитися» еt сetera. Як тут розібратися? Кількість кандидатів у столичних округах коливається від 15 до 39, більша частина з них — технічні кандидати ПР.

А що народ? Відкрито говорить про підкуп владою і продовжує брати. Не довіряючи словам опозиції.

Тепер про все по порядку.

Влада. Одразу зазначу, що всі раніше висловлені ZN.UA припущення щодо реальних і технічних кандидатів від Партії регіонів виявилися слушними. Тоді як члени Партії регіонів, висунуті по всіх округах у більшості своїй (за винятком Борисова та Лисова) практично не ведуть кампанію, влада й місто відкрито дають зелене світло довгим, пабатам, супруненкам. Треба сказати, ці товариші досить активно витрачають свої кровно зароблені на захист свого майбутнього під куполом Ради та крилом ПР. Підхід, у принципі, такий самий, як і в опозиції. Маю на увазі «кампанію за свої». Якщо не брати до уваги, де і як заробляли «випускники школи Черновецького».

Почнемо з округу № 216. У публічному полі кандидат Олександр Супруненко практично відсутній. Порівнювати можливості цього гіганта совісті з можливостями його конкурентки від об'єднаної опозиції Ксенії Ляпіної смішно.
(Про роль певного кандидата від ПР Свищука промовчимо). Тому тоді як Ляпіна проводить «зустрічі з виборцями в темних дворах, бо після 19.00 темно, а освітлення в багатьох дворах немає, у квартири мешканців Дніпровського району стукаються добрі люди з досить привабливою пропозицією: написати заяву на благодійну допомогу». За відомостями самих громадян, з якими спілкувалася Ляпіна на зустрічах, у червні багато хто написав такі заяви, а заразом і прикріпив до них копії паспорта й коду. При цьому ім'я благодійника більшості опікуваних не називається. Поки що. Проте найнужденніші й не здатні себе забезпечити з кандидатом уже знайомі. Їм часто телефонують, розповідаючи, яке чудове життя забезпечить їм майбутній депутат Супруненко.

Як уточнюють знавці столичної виборчої історії, в основі вищеописаного методу агітації лежить чітко налагоджена система, що складається з домових (у кожному будинку збирають відомості про нужденних і здатних домовлятися), старших (які контролюють квартал чи вулицю), 30—40 довірених осіб, які розносять гроші, та громадської приймальні благодійної організації. У випадку із Супруненком однією з таких є Фонд «Правозахисник».

Округ № 221. Печерському району пощастило більше: загадки розгадувати не треба. Тут соратниця Леоніда Михайловича Алла Шлапак не соромиться презентувати своє ім'я на білбордах, плакатах, продуктових пакетах тощо. Втім, як свідчать обізнані люди, в арсеналі молодого політика і повні списки соціальних служб столиці з прізвищами тих, хто може їй допомогти стати депутатом. А також оператори міського колл-центру, які завжди раді нагадати киянинові ім'я власниці чарівної палички. Ну і концерти з подарунками, дитячі майданчики з доброти душевної — усе це дозволяє говорити про Шлапак як про серйозного конкурента… кого? Леоніда Ємця («Батьківщина»), Ярослава Діденка («УДАР»)… Ви їх добре знаєте? Так ото ж… Щоправда, є ще самовисуванець-регіонал Василь Горбаль зі своїми 10% у материнському районі… Ну, тут уже, як комісія полічить.

Округ № 214. Цілком можливо, що Дніпровський район перебуває в певному заціпенінні. Бо його місцевий благодійник Олесь Довгий припинив будь-яку публічну активність. Адже комусь із мешканців району точно не вистачило дитячого майданчика, подарункового пакета чи просто свята життя. (Може, хоч на знак протесту не проголосують? А?...). За агентурними даними, Олесь Станіславович переключив свою увагу на комісії. Що він там презентував? Яке свято пообіцяв? Як би там не було, за нашими відомостями, в окружній виборчій комісії майже 2/3 членів, м'яко кажучи, симпатизують Довгому. Те, що ще буде, в дільничних. Тим більше що принцип жеребкування партія влади змінила. Один раз в окрузі кинули жереб на всі дільниці, і не треба розпорошуватися. Легше, так би мовити, охопити технічну аудиторію.

До речі, слідом за Довгим у Святошинському районі гідно йде відомий Лев Парцхаладзе. Щоправда, він вдало поєднує публічну складову («на кожному стовпі портрет») з роботою в комісіях.

Округ № 219 потрапив у міцні обійми Олександра Пабата. Аби не задушив. Уявити собі важко, але колишній «гаківець», ставленик регіонала Хмельницького, люди якого (Бондар, Слепкань, Філатов) дві каденції Черновецького контролювали всю сферу ЖКГ столиці, раптом почав її насправді контролювати. Лавочки ставити, під'їзди ремонтувати, вулиці освітлювати, бювети встановлювати.

До речі, про лавочки. Усім депутатам Київради (Пабату в тому числі) належить 300 тис. грн. на діяльність в окрузі. Так ось, Пабат один із тих, хто ці гроші разом зі Шлапак, Довгим і Герегою отримає. За нашою інформацією, міською владою дано команду фінансувати лише своїх кандидатів. Тож Андрієвський, Бригинець та інші міськрадівські опозиціонери, вибачте, в пролеті. Треба сказати, що й прості агітатори в таких людей, як Пабат, теж працюють на пільгових умовах. З усіма договори укладені, сотня гривень — при підписанні документа, ще по 250 грн. кожному обіцяє кандидат, якщо агітатор його до перемоги приведе. Кажуть, армія законних агітаторів кандидата збільшується щодня. А чим не варіант заробітку?

Не менш цікаві виборчі історії з оригінальною участю представників влади розгортаються й в інших округах. Ось Ігор Вільдман (заступник міністра екології), наприклад, одним махом вирішив винищити всіх щурів на Оболоні. А заразом обладнати двори роздільними сміттєвими контейнерами. Кандидата анітрохи не бентежить, що його офіційні повноваження мають прямий стосунок до його ж виборчих меседжів. Оскільки в міністерстві він відповідає за сферу переробки сміттєвих відходів, та й проблеми санепідемстанції Мінекології не чужі. Залишилося тільки уточнити, скільки бюджетних грошей піде на контейнери й щурячу отруту? Власник мережі «Фуршет» Ігор Баленко під прикриттям ПР роздає дисконтні картки на продукти. Такий собі передбачуваний креатив.

Окрема увага Валерію Борисову та Ігорю Лисову. Ці двоє і висуванці ПР, і члени партії. Що не цілком відповідає сучасному трендові: більшість ставлеників влади воліють публічно не афішувати свій зв'язок із регіоналами, але цим зв'язком усіляко користуватися. Втім, і Борисов, і Лисов своєю «регіональністю» не надто хваляться. Якщо зовсім коротко, то тактика кандидатів звелася до такого: виключити партійну символіку, піаритися на добрих справах міської влади. Садочки, скверики, дороги, бюджет, генеральний план тощо. З генеральним планом, щоправда, у п. Борисова осічка вийшла. Документ-то ще не ухвалено, а політик уже план розвитку Троєщини в окрузі презентував.

Влада в цій кампанії справді робить ставку на людей. Влада користується їхньою безграмотністю, бо багато хто поняття не має, що таке мажоритарка. Влада грає на готовності продаватися. За допомогою використання згаданої мережі, підкупу нужденних виборців і комбінацій із пенсіонерами та малозабезпеченими верствами населення влада має намір мобілізувати до 40—60% цих категорій громадян. Влада розраховує на лояльність у комісіях. І розраховує небезпідставно

Опозиція? Вона так і не об'єдналася. Представники «Батьківщини» та «УДАРу» й надалі ведуть розмови про праймеріз. І досі немає відповідей на запитання: хто його проводитиме? Як забезпечити чесність польових інтерв'юерів (на цьому рівні теж непогано йде торгівля)? Що робити з уже порушеними пактами про ненапад? Хто компенсуватиме витрати кандидатів, які вже два місяці вкладають свої особисті кошти в кампанію?

Останнє запитання особливо актуальне для кандидатів від об'єднаної опозиції. Як сказав один із них, йому «просто довелося відмовити синові в купівлі машини». Тому в більшості стандартний мінімальний набір: листівка, білборд, ефір на місцевому ТБ. З білбордами, щоправда, теж є проблеми. Олександрові Бригинцю, наприклад, зателефонували й запропонували один такий за 270 тисяч. Самі розумієте, чому в цьому окрузі на кожному стовпі саме Парцхаладзе.

Рекламні оператори не надто охоче йдуть на контакт з опозиційними кандидатами та партіями. Ось тут було б доречне гасло «Не бійся!». Прийом «УДАРу» — білборд, де кожен мажоритарник поруч із лідером (таким чином рейтинг Кличка підтягує маловідомі персоналії), для «Батьківщини» виявився взагалі непід'ємним. Одні кажуть, що така ідея висловлювалася, але, з одного боку, був присутній страх операторів перед образом Тимошенко. З іншого — завадила позиція штабу, там це питання курирували «фронтовики», і так скрупульозно погоджували гасла-образи кожного кандидата, що до стратегічного образу кампанії справа якось і не дійшла…
Як, втім, не дійшла справа й до чітких узгоджених дій опозиційних кандидатів-мажоритарників. Так, була спільна пресконференція, навіть обговорюється загальний план захисту результатів виборів. Але єдиного — столичного — меседжу від опозиції немає. Ним міг би стати гасло про повернення до столиці місцевого самоврядування. Про реальні, а не формальні повноваження мера, про організацію системи районних рад. Про все це ZN.UA неодноразово писало. Усе це може забезпечити лише парламент. Куди, власне, опозиційні кандидати й прагнуть. Без усього цього не так уже й важливо, хто стане мером і коли це станеться — у грудні чи в квітні.