Ігор Качановський: «Серед найактуальніших питань сьогодні – як має розвиватися «заповідна наука»

Міжнародна науково-практична конференція «Сучасний стан і перспективи розвитку особливо охоронюваних природних територій Республіки Білорусь» відбудеться 24-26 вересня 2012 року на базі ДПУ «Березинський біосферний заповідник».

За останні кілька років у сфері ООПТ проявилися певні проблеми, які потребують серйозної уваги: не в усьому успішно складається взаємодія наукової та господарської діяльності в природоохоронних установах, по-різному бачиться роль еколого-туристичного напряму. Які з актуальних питань виносяться на обговорення цього разу?
Редакція Wildlife.by попросила розповісти докладніше начальника управління природних комплексів і сільського господарства Управління справами Президента Республіки Білорусь, кандидата біологічних наук Ігоря Михайловича КАЧАНОВСЬКОГО.

– Удосконалення діяльності заповідників, національних парків та інших ООПТ у нашій країні перебуває в постійній динаміці. Серед найактуальніших тем на сьогодні – як має розвиватися «заповідна наука». Стовідсоткове бюджетне фінансування в ринкових умовах неправомірне. Цього року це питання вже порушувалося на нараді в Глави держави. Ми звернулися по рекомендації до Держкомітету з науки та технологій, до Національної академії наук для ухвалення спільного рішення, в якому напрямі піде реформування наукової роботи в державних природоохоронних установах.
Запропоновано провести спільно з НАН Білорусі широке обговорення проблеми за активної участі фахівців природоохоронних установ, співробітників провідних профільних вишів, наукових співробітників ООПТ тощо. Уже відбулися перші бесіди з керівниками ООПТ та їхніми заступниками з наукової роботи. Було окреслено основні положення, які й виносяться для дискусій на конференцію в Березинському заповіднику.

Рішення бачиться таким: фундаментальною наукою займатиметься НАН Білорусі та її підрозділи, проводячи науково-дослідну роботу на території ООПТ і надаючи необхідну консультативну допомогу. Наука ж безпосередньо в самих нацпарках, заповідниках має мати прикладне значення, тобто виливатися в якісь конкретні природоохоронні заходи самої установи. Наприклад, закласти екологічну стежку, допомогти туристичному відділу втілити ідею еколого-просвітницького характеру.
На жаль, деякі наукові співробітники в заповідниках працюють сьогодні в тому самому режимі, як і 20 років тому, у лісі бувають дедалі рідше, прилипли до комп'ютера (раніше до книжок у бібліотеці), розширюють власний кругозір за бюджетні гроші. А який їхній конкретний внесок у розвиток своєї установи? Статті, публікації – усе це добре, додатковий бонус, але разом із цим науковий співробітник цілком може супроводжувати туристів (і не лише закордонних) у спеціалізованих – орнітологічних, ботанічних та інших турах, щоб грамотно відповісти на будь-яке їхнє запитання, викликати інтерес до свого ООПТ. Не можна ставитися до туристів як до «сірої маси». Нещодавно в НП «Нарочанський» був такий випадок. На екскурсії Парком рідкісних рослин один із гостей звернув увагу …на дві рослини з Червоної книги, які не були відзначені тут раніше співробітниками ООПТ.

Сьогодні екологічний туризм у національних парках і заповідниках у всьому світі приносить чималі доходи, і ми теж маємо робити на нього певну ставку, розвивати цей напрям, причому на високому якісному рівні. Хіба не абсурдно, коли наукові співробітники критикують екостежки своїх же заповідників, при цьому самі вони вперто дистанціювалися на етапі їх створення.

Є ще одна помічена в ООПТ і, на жаль, несприятлива тенденція. Тих наукових співробітників, які не виходять із кабінетів і «зависли» біля комп'ютерів, почали навантажувати «паперовою роботою». Підготувати довідки, зробити вибірку тощо. І ця їхня діяльність почала явно домінувати над польовими роботами - паперів пишуть дедалі більше, а реальних спостережень і досліджень дедалі менше.
Звісно ж, має існувати виважений, продуманий підхід у питанні «наука–практика», цю проблему ми бачимо, але оптимальне рішення поки не знайдено.

- А якщо скористатися «підказкою друга» і перейняти чийсь цікавий закордонний досвід?
- Міжнародний досвід постійно вивчаємо, але скопіювати його неможливо, потрібно враховувати реальні завдання й умови. Так, наприклад, у нас тісні зв'язки з Росією. І ще зовсім недавно вони вчилися в нас організації природоохоронних заходів. Але зараз, будемо чесними, вони пішли вперед. Це особливо ясно стало під час дискусій на семінарі в НП «Біловезька пуща» в червні цього року, де відбувся різноплановий обмін думками про проблеми та перспективи особливо охоронюваних природних територій. Цей захід серйозного рівня, його було заплановано в графіку роботи Парламентської Асамблеї Союзу Білорусі та Росії на 2012 рік.

Основні напрями в діяльності російських ООПТ сьогодні: екоосвіта – наука – охорона природних територій. Господарською діяльністю вони практично не займаються. У нас інша реальність. Наші ООПТ є великими господарюючими суб'єктами. Вони ведуть різні види діяльності: лісове господарство, сільське, мисливське, займаються організацією любительського лову риби, рекреаційним туризмом; їм доведено плани щодо темпів зростання, експорту та інших економічних показників. Далеко не завжди при цьому вдається забезпечити оптимальний баланс між господарською активністю й охороною природних комплексів. Наукова робота – лише один з аспектів їхньої діяльності.

Нагадаю, що реформування білоруських ООПТ завершилося до 2008 року, коли було внесено відповідні зміни до законодавства й державні природоохоронні установи перестали бути некомерційними організаціями. Невдовзі було прийнято Державну програму розвитку системи особливо охоронюваних природних територій на 2008-2014 роки, за цією програмою ми зараз працюємо.

Питання про майбутній розвиток науки в ООПТ сьогодні впирається не в гроші, як це було рік-півтора тому, в період кризи. Зараз у нас є фінансування, є спеціальний рядок у держбюджеті на розвиток заповідників і нацпарків. Я б сказав, відсутні перспективне бачення проблеми, а також певний аналітичний центр або координаційний орган, адже сьогодні в Мінприроди немає відповідного відділу, який займався б проблемами ООПТ, а проблеми біорізноманіття набагато ширші, ніж заповідна справа.
Пошук, оптимізація структури йдуть і в наших сусідів. У Латвії, Литві нещодавно були створені Департаменти охоронних територій. У Росії розпочалося укрупнення: об'єднання в асоціації або злиття кількох заповідних територій, коли ними керує одна юрособа. Які зміни чекають на нас? Найближчий період у цьому плані дуже важливий як аналітичний – завершується перша шестирічна Держпрограма з розвитку ООПТ і вже зараз важливо врахувати всі її шорсткості, всі неузгодженості.

Серед пропозицій щодо розвитку "заповідної науки" є й така: зміцнити її академічними фахівцями, прирівняти рівень наукових відділів в ООПТ до академічних, щоб у заповідниках і нацпарках наукові співробітники отримували зарплату та відповідні доплати за ступінь, як у НАН РБ. Це може сприяти не лише омолодженню кадрів, а й сплеску ідей, залученню вчених з академічних інститутів «на дику природу» для реальних практичних досліджень. Зараз завершується структурна перебудова в Академії наук, і по її закінченні з'явиться можливість розглянути детальніше цю пропозицію.

Висловлювалася також ідея про створення єдиного Інституту дикої природи, що має подвійне підпорядкування – Національній академії наук і Управлінню справами Президента РБ, при якому наукові відділи ООПТ були б як філії. Цей підхід використовується в низці зарубіжних країн. Проте здійснити такий проєкт одномоментно неможливо.
За дорученням Глави держави зараз у Біловезькій пущі створюється Міжнародний науково-практичний центр із вивчення дикої природи. На базі Новоселківського лісництва розпочато реконструкцію наукової лабораторії та готелю. Уже 2015 року планується розмістити тут перші групи білоруських учених та їхніх колег з Росії, Польщі, Німеччини для проведення спільних наукових досліджень.
У подальших планах – будівництво житлових будинків для вчених, зайнятих у Центрі дикої природи, який з часом переросте в солідну наукову установу – Інститут дикої природи. Це – один із можливих шляхів розвитку "заповідної науки", коли через кілька років вона переміщувалася б з адміністративного мегаполіса в один із найстаріших заповідних лісових масивів Європи.

- Які ще важливі питання буде порушено на конференції?
- Не менш гостро стоїть сьогодні проблема управління мікропопуляціями зубрів, потрібно вдосконалити правовий механізм охорони та розселення цього виду не лише по Республіці Білорусь, а й за її межами. Неодноразово до нас надходять прохання продати для зоопарків Росії, Казахстану, країн Балтії та інших регіонів біловезького зубра. Проте поки що здійснити це дуже складно. Епістолярний жанр, яким доводиться нам займатися, не йде на користь справі. Щоб п'ять зубрів переїхали з Білорусі на нове постійне місце проживання до Зоо-Грінпарку «Карелія», довелося витратити кілька місяців на оформлення паперів.
Сьогодні завдяки зусиллям білоруських учених, насамперед Петра Григоровича Козла, проблему збереження та відтворення популяції біловезького зубра успішно вирішено, чисельність цього червонокнижного виду в нас перевищила 1000 особин (друге місце у світі). Проведено велику роботу з покращення умов місцеперебувань зубрів, створення кормових полів, водопоїв, додаткових місць зимових підгодівель тощо. І потрібно рухатися далі.

На нещодавній міжпарламентській зустрічі в НП «Біловезька пуща» було внесено пропозицію про створення науково-селекційного центру з вивчення, збереження та сталого використання біловезьких зубрів. Проєкт передбачається реалізувати спільними зусиллями ДНВО «НПЦ НАН Білорусі з біоресурсів» та Інституту проблем екології та еволюції імені О.М. Сєверцова Російської академії наук, а також низкою національних парків Білорусі та Росії.
Цей проєкт під назвою «Розроблення концепції збереження та формування оптимального сполучення ареалу європейського зубра в Росії та Білорусі і рекомендацій щодо подальшого управління його популяціями» пропонується висунути на фінансування з бюджету Союзної держави. Головний акцент буде зроблено на генетичному аналізі генофонду білоруської популяції біловезького зубра, розробленні критеріїв селекційно-племінної роботи на основі оцінки генетичного різноманіття тварин за ДНК – маркерами. Під час міжнародної конференції в Березинському заповіднику цей проєкт також буде представлено для обговорення.

Протягом найближчих двох тижнів відбудуться також науково-практичні конференції з актуальних тем у НП «Біловезька пуща» та НП «Браславські озера», і всюди в робочому порядку будуть знову організовані дискусії з проблеми завтрашнього дня «заповідної науки». У жовтні ми повернемося до обговорення на рівні керівників природоохоронних установ, міністерств, НАН РБ та інших зацікавлених відомств.