Дикі тварини в місті: чому приходять і наскільки вони небезпечні?

Дикі тварини в місті: чому приходять і наскільки вони небезпечні?
5 грудня 2012 року | 0

Жителям білоруської столиці нещодавно довелося і лякатися, і дивуватися — на вулицях Мінська були помічені вовк і лисиця, а біля одного з дитячих садків діти виявили єнотоподібного собаку. Чому дикі тварини забрідають на «чужу» територію, чи частішають такі випадки взимку і як правильно поводитися людині під час зустрічі з лісовим мешканцем?

«Народна газета» адресувала ці запитання фахівцям. Ми також з'ясували, що сталося з упійманими на вулицях Мінська «непроханими гістьми».

Хроніка подій
Взагалі-то взимку єнотоподібні собаки впадають у сплячку, щоправда, періодично прокидаючись і виявляючи активність. Заблукалого звіра, несподівано виявленого на території столичного дитячого садка на вул. Сухарєвській, співробітники МНС упіймали спеціальним сачком.

Через тиждень у мікрорайоні Уручче з'явився вовк, який серйозно налякав місцевих жителів. Як повідомила «НГ» прес-офіцер Першотравневого РУВС Мінська Ольга Кутько, хижак був «затриманий» співробітниками міліції на вулиці Пономарьова.

Наступного дня після цього випадку на вулиці Гаруна мама з дитиною побачили дику лисицю. Тварина кілька годин ховалася на стоянці серед машин, доки її не відловили співробітники столичного УП «Фауна міста».

Вовк чи собака?
Як пояснити ці випадки і чого очікувати від тварин у місті? За коментарем ми звернулися до доктора біологічних наук, головного наукового співробітника лабораторії териології Центру з біоресурсів НАН Білорусі Вадима Сидоровича.

— Якщо це все-таки справжній вовк, чому він опинився в місті?
— У мене є кілька версій. Найімовірніше, що це одомашнений, приручений вовк.

У Білорусі є любителі тримати вовка як дворового собаку, зазвичай у вольєрі біля приватного будинку. У перші півроку утримання вовченят проблем не так багато, вони справляють враження відданих псів, лише надто активних. Проте поступово вовк починає дорослішати, тобто не лише рости, а й дозрівати в статевому відношенні, стає надмірно активним, пробує домінувати і навіть іноді виявляти певну агресію щодо людини, якщо з ним не займатися багато й належним чином.

Вовки дуже рухливі й можуть, вирвавшись на волю, накоїти багато лиха. Поступово невдоволення поведінкою звіра накопичується, у господарів або їхніх сусідів можуть бути малі діти, і вовк стає проблемою.

Як чинять наші люди? Дехто не хоче вбивати такого одомашненого вовка і просто випускає його в ліс, мовляв, пристосується. Але цього не відбувається. Побігавши тиждень-другий у лісі, така тварина все одно вибігає до людей, щоб поїсти.

На користь цієї версії говорить і той факт, що вовчиця, судячи з фотографії в інтернеті, невеликого розміру. Дві третини вовків, вирощених у неволі, з тих, що мені доводилося бачити, були невеликого розміру.

Друга версія — такі вовки — відвідувачі поселень людини можуть бути скаженими. Проте ці тварини хворіють на сказ значно рідше, ніж ті самі лисиці та єнотоподібні собаки. У 2008 році наш центр запитував дані в департаменті з ветеринарного нагляду, і виявилося, що за 2001—2008 роки всього було зафіксовано 52 випадки сказу у вовків у Білорусі, тобто в середньому сім випадків на рік. У лисиць за той самий час виявлено 4484 випадки сказу, у єнотоподібних собак — 561.

Інших версій немає. Неймовірно, щоб здоровий дикий вовк вийшов до людей у велике місто. Вовки вночі можуть підходити під невелике село, щоб, наприклад, упіймати собаку. Вони прагнуть загризти собак не тому, що в лісі нічого їсти. Імовірно, вони сприймають своїх одомашнених родичів як конкурентів.

Частіше вовк підходить до людського житла в малонаселених і майже занедбаних селах. Свого часу ми готували «План управління популяцією вовка в Білорусі» і збирали інформацію про можливу агресію вовка. З'ясувалося, що випадки агресії вовка щодо людини поодинокі й усі вони пояснювалися сказом.

Несподівана зустріч

— Як бути, якщо зустрінеш вовка, наприклад, на лісовій дорозі або біля сільського будинку? Як себе поводити?

— Потрібно просто зачекати, поки вовк піде. Якщо страшно, можна залізти на дерево. Покричати, показати вовку, що ви є, — і він утече, адже він міг просто вас не помітити. Можна також сховатися за паркан, у будинку й викликати телефоном досвідчених мисливців, міліцію. Ми проаналізували ті відомі нечисленні випадки, коли скажені вовки кусали людей. Здебільшого це відбувалося, коли непідготовлена людина намагалася знешкодити такого вовка, наприклад, вигнати з двору чи вбити палицею.

— Чи зростає чисельність вовка в дикій природі?

— Навпаки, за останні десять років їх стало значно менше, залишилося кілька невеликих локальних територіальних угруповань, а решта — спорадично поширені особини, що живуть досить далеко від інших вовків. Щороку в лісах будують нові дороги, у мисливців з'являється сучасна техніка, і дедалі більше людей бере участь у полюванні на вовків. У результаті вовків стає дедалі менше.

Лисячий хвіст
Для таких тварин, як лисиця та єнотоподібний собака, не існує чітких меж, де їхнє середовище існування, а де територія людини. Вони живуть там, де для цього є відповідні умови.

У багатьох містах Західної Європи, розповів Вадим Сидорович, існують урбанізовані популяції лисиць. У деяких районах Японії та Китаю є аналогічні міські популяції єнотоподібних собак. У Білорусі лисиці також можуть підходити до людського житла, проте їхніх популяцій у містах немає. Чому? Через зграї здичавілих собак, які більш агресивні й багато в чому перешкоджають розмноженню лисиць на урбанізованих територіях.

Водночас як джерела поширення сказу лисиці та єнотоподібні собаки набагато небезпечніші за вовків, вони також можуть бути переносниками ехінокока. Найчастіше скажена лисиця кусає людину, коли вона, побачивши її на своєму подвір'ї, вдарила палицею і взяла в руки, щоб перевірити, чи жива непрохана гостя.

Тому головна порада — триматися від диких тварин подалі й навчити цього дітей.
Таку саму пораду дає й прес-секретар МНС Віталій Новицький: «Краще викликати фахівців за телефоном порятунку й не наближатися до дикого звіра».

Що ж сталося з упійманими в Мінську лисицею, вовком і єнотоподібним собакою?

Як розповів ветеринарний лікар підприємства «Фауна міста» Олександр Яновський, лисиця наступного дня померла, аналізи показали, що тварина хворіла на сказ.

Вовчиця протягом десяти днів почувалася добре, вона явно привчена до людей, і знайшовся навіть чоловік, готовий узяти її з притулку.

Єнотоподібний собака також не хворіє на сказ, поки він живе в «Фауні міста».

Ветеринарний лікар нагадав, що загроза сказу може виходити навіть від безневинних на вигляд їжаків чи мишей, тому навчіть ваших дітей розповідати дорослим про будь-які контакти з дикими тваринами. Якщо людина не виявляє агресії, ризик постраждати від лісового мешканця дуже невеликий.

Автор: Альона ЯСКО, Народна газета http://www.ng.by/ru/issues?art_id=71251

    Як захистити себе під час нападу бродячого собаки?

Якщо зустрічі з дикими тваринами відбуваються досить рідко, то бродячих собак ми бачимо на вулицях міста практично щодня. Буквально минулого тижня країну сколихнув випадок на мінській вулиці Кольцова, коли зграя бродячих псів серйозно покусала жінку.

У МНС розроблено спеціальні рекомендації, як уникнути укусів собаки. Для цього необхідно дотримуватися таких правил:

    - не наближатися до собаки, на якій немає намордника;

    - не турбувати собаку під час приймання нею їжі та сну;

    - не торкатися чужого собаки, не намагатися брати його на руки, не годувати;

    - не підходити до собаки ззаду, не торкатися до неї несподівано;

    - не наближатися до собаки, яка перебуває на припоні (ланцюзі);

    - не підходити до вольєра, в якому перебуває собака, не просовувати у вольєр руку;

    - триматися за несподіваної появи собаки впевнено, без страху

      (якщо ви боїтеся собаки, вона накинеться на вас, якщо ви не боїтеся її, вона лише гарчатиме й вишкірятиме зуби);

    - не виявляти активних і агресивних дій щодо господаря собаки;

    - ніколи не тікати від собаки;

    - не замахуватися на собаку рукою, палицею, іншим предметом, не дражнити собаку;

    - не підходити до собаки під час її підготовки до парування або одразу після нього;

    - не чіпати цуценят;

    - поступатися дорогою собаці та її господарю у вузькому коридорі, проході, ліфті;

    - не дивитися пильно в очі собаці, не посміхатися, не показувати зуби.

Автор: Альона ЯСКО
Джерело: wildlife.by, 5 грудня 2012 року