Ідея абсолютної заповідності – природоохоронна концепція ХХІ ст.

Ідеться не про абсолютну заповідність, бо її порушуватимуть численні перевіряльні  органи + представники школи Борейка-Войцеховського, які контролюють дотримання  заповідності.

На мій погляд, в умовах густонаселеної Європи – тема становить лише теоретичний інтерес. В умовах України абсолютно заповідні території ще є: це рідкісні  місця, куди не можна дістатися. До речі,  часто вони не віднесені до ПЗФ, хоча фактично заповідні./Такі місця, як на заголовному фото, можна знайти в зелених зонах багатьох міст/ Як поширювати режим заповідності на давно обжиті території, я не знаю. Обносити колючим дротом? Відмежовувати від сусідньої території  контрольно-слідовою смугою та мінними полями?  Ну а з тим, що підходи до охорони природи треба змінювати, я, звісно, згоден. Питання в тому, як змінювати? М.П.

На Другій україно-польській Заповідній школі Борейко-Войцеховського (1-2 грудня 2012 р., м. Київ) було прийнято рішення про необхідність подальшої розробки і популяризації у природоохоронній спільноті ідеї абсолютної заповідності як базової ідеології вітчизняної заповідної справи.

Ідея (концепція) абсолютної (повної) заповідності (принцип «нічого не робити», принцип абсолютної консервації) була розроблена відомими російськими і американськими вченими-екологами і екологічними філософами Г.А. Кожевніковим, Н.Ф. Реймерсом, А.М. Краснитським, Ф.Р. Штільмарком і С.А. Диренковим (Росія), Г. Снайдером, Дж. Тернером, Д. Форменом, Х. Ролстоном III (США) в 1900-1990-х р. Вона припускає не лише повну заборону господарського використання природної території, що охороняється, перш за все, заповідника, але в ідеалі і прямого втручання людини у природні процеси. Це необхідно для проведення там довготривалих наукових досліджень і для захисту права дикої природи на свободу і існування.

Абсолютна заповідність - це ідеальний режим повної недоторканості, спрямований на підтримку природних спонтанних природних процесів і явищ у дикій природі заповіднику, прояв її вільної волі.

Останнім часом концепція абсолютної заповідності стає популярною і набуває все більше прибічників, у тому числі, в Європі.

Ідея абсолютної заповідності виступає проти:

- втручання у природу заповідників господарників, браконьєрів і екологів-регуляторів;
- розвитку будь-якого туризму, у том числі, екологічного туризму, у природних заповідниках;
- проведення наукових досліджень, що впливають на природу заповіднику;
- проведення будь-яких регуляційних заходів, у тому числі, гасіння пожеж, підгодовування тварин, облаштування штучних гніздувань, сінокосіння, у природних заповідниках, особливо з метою господарського використання природних ресурсів заповіднику;
- запровадження ринкової економіки до заповідної справи;
- ліквідації природних заповідників або трансформації їх у біосферні заповідники і національні парки;
- використання природних заповідників у так званому ;
- підміни поняття заповідності (використання терміну у відношенні інших ОПТ);
- зменшення площі заповідника за рахунок збільшення її в іншому місці.

Завдання кампанії:
- Запровадження ідеї абсолютної заповідності в українське законодавство і закони інших країн СНД.
- Популяризація ідеї абсолютної заповідності в Україні і інших країнах СНД.
- Контроль режиму заповідників.
- Просування ідеї абсолютної заповідності на Захід.
- Організація екологічних і філософських досліджень, у тому числі, курсових, дипломних робіт, дисертацій, що розвивають концепцію абсолютної заповідності.

Концепція припускає роботу з наступних напрямків:

1. Розробка і лобіювання нових законів і підзаконних актів, що втілять у життя ідею абсолютної заповідності.
2. Популяризація ідеї абсолютної заповідності на екологічних семінарах і конференціях, у наукових і популярних ЗМІ, на сайтах, в електронних словниках і енциклопедіях ( тощо), публікація статей про абсолютну заповідність у газетах і працях наукових конференцій і семінарів, у .
3. Проведення рейдів з перевірки режиму природних заповідників і інших ОПТ; аналіз Положень про природні заповідники на предмет дотримання у них вимог природоохоронного законодавства.
4. Розповсюдження новин кампанії КЕКЦ .
5. Видання книг і буклетів про абсолютну заповідність, у тому числі, іноземними мовами і розповсюдження їх у країнах СНД, Європі, у першу чергу, у Польщі, Америці, Азії, Африці.
6. Проведення екологічних і філософських досліджень, що розвивають концепцію абсолютної заповідності.
7. Внесення до категорії природних територій МСОП, що охороняються, категорії , організація заповідників у країнах Європи, Америки, Азії, Африки, а також в Антарктиді.

Бібліотека кампанії:
- Гуманітарний екологічний журнал;
- Борейко В.Є. Філософи зоозахисту та природоохорони;
- Борейко В.Є. Троянський кінь екотуризму: смерть для заповідної природи;
- Штільмарк Ф.Р. Ідея абсолютної заповідності;
- Борейко В.Є. Заповідники, заповідність і живородний хаос;
- Борейко В.Є. Етика й менеджмент заповідної справи;
- Тернер Дж. Дикість і дика природа;
- Матеріали перших міжнародних науково-практичних читань із заповідної справи пам'яті Ф.Р. Штільмарка;
- Борейко В.Є. Сучасна ідея дикої природи;
- Етико-естетичний підхід в охороні дикої природи та заповідної справи.