Екологічна карта України: де краще жити?
Критеріями цінності житла стають престижність і благоустрій території, близькість до великих міст та інші умовні переваги. Хоча далекоглядніше було б урахувати екологічність місцевості, в якій розташований будинок.
Багато українців скептично ставляться до тривожних заяв зелених про те, що екологія країни на межі катастрофи: і не таке терпіли, втішаємо ми себе. А коли потрібно обрати місце для будинку, нам почасти не спадає на думку розглянути розу вітрів у цій місцевості, поцікавитися висотою та станом ґрунтових вод, дізнатися, чи немає поблизу скотомогильника, поховання промислових відходів або занедбаного сміттєзвалища. Словом, вивчити екологічні особливості території. Тим часом саме екологія допомагає зберегти здоров'я й забезпечує якість життя людини.
На щастя, українська нація не обділена вмінням виживати в тяжких умовах. До того ж наша держава може по праву пишатися природними ресурсами. Де ще знайдеш такі мальовничі гірські хребти, безкраї ліси та степи? І здається, що в Україні предостатньо чудових місць, де можна жити довго й щасливо. Однак у Міністерстві екології та природних ресурсів України нам змалювали зовсім іншу картину. Не хотілося б лякати читачів цифрами, але знати про деякі факти корисно.
Де брудніше?
Україна ділиться на три природні зони: лісову, лісостеп і два гірські райони — Закарпатський і Крим. За твердженням Володимира Гетьмана, головного спеціаліста державної служби заповідної справи Мінприроди України, з природних зон найчистіший лісостеп, який тягнеться від українських Карпат до Харківщини та займає 20 % території країни.
На екологічній карті України фахівці виділяють чотири категорії земель: умовно чисті, помірно забруднені, сильно забруднені та найбільш забруднені.
До умовно чистих територій відносять центральну частину України (за винятком району Звенигородки в Черкаській області), Полтавську та Сумську області, Тернопільський лісостеп, Закарпаття, гірський Крим і Південно-Західну Волинь. Помірно забрудненими вважають степові регіони. До сильно забруднених відносять райони Придніпров'я та Донецьку область, де забруднення повітря в десятки разів перевищують допустимі норми, а також прибережну смугу Чорного й Азовського морів, особливо дельти великих річок, які несуть у собі нечистоти, накопичені впродовж своїх русел. Найбільш забруднена — ділянка Полісся, 30-кілометрова Чорнобильська зона. За минулі десять років екологічні показники в ній не покращилися. Крім того, термін безпечної експлуатації саркофага офіційно закінчується через сім років.
Як зауважив Володимир Гетьман, якщо раніше екологічно неблагополучний трикутник у Європі обмежували Рур, Острава й Краків, то сьогодні він перемістився на територію України й умовно розташований між Донецьком, Придніпров'ям і Чорнобилем. Як повідомляє Міжнародний інститут природи, за кількістю забруднень (мається на увазі інтегрований показник забруднення повітря, води й ґрунту) Україна в Європі лідирує. Не набагато краща ситуація в Молдові та Білорусі, інші ж країни відстають зі значним відривом.
Невтішні факти
Не хочеться погоджуватися з прихильниками теорії Мальтуса, які впевнені, що збільшення чисельності населення й розвиток цивілізації призведуть до загибелі людства. Проте деякі цифри, що ілюструють ситуацію в Україні, підтверджують цей прогноз.
За словами Володимира Гетьмана, в Україні показник лісистості не перевищує 15 %, тоді як у Європі він становить у середньому 45—30 %. Безсистемна вирубка лісів не лише знищує природні очищувачі атмосферного повітря, а й змінює кліматичні умови. У країні залишився лише 1 % незайманого степу. І якщо в Європі розорано в середньому 20—39 % території, то в Україні — близько 60 %. На всій цій площі можна застосовувати добрива, пестициди й інші шкідливі речовини, що неминуче проникають у ґрунтові води або стікають у ріки й моря.
Дуже зашкодило екології осушення боліт, яке інтенсивно велося по всій країні наприкінці минулого століття. Заболочені місцевості — складник природного балансу. Торф'яна губка — ефективний природний фільтр, необхідний для очищення водойм. Нині на території України залишилося лише 3 % від раніше існуючих заболочених територій. Водночас 60 % земель зазнають деградації ґрунтів, 22 % потерпає від підтоплення. Відомо, що природа здатна відновлюватися, але за значного порушення природного балансу процеси незворотні.
Сумне лідерство
Проаналізувавши проби повітря, взяті по всій Україні, екологи підрахували, що на одного українця припадає 120 кг шкідливих викидів на рік. Центрами екологічних бід традиційно стають великі міста, особливо в промислово розвинених регіонах. Дві третини всіх шкідливих викидів у навколишнє середовище припадають на Східну Україну, де основні забруднювачі атмосферного повітря — підприємства чорної металургії, енергетики та вугільної промисловості (83 % шкідливих речовин, що потрапляють в атмосферу). Найбільше шкодить екології України Донбас. Не набагато відстає від нього Запоріжжя, де діють 230 промислових підприємств. На частку заводу «Запоріжсталь» припадає більше половини шкідливих викидів міста, це найбільший забруднювач серед металургійних заводів України. Його прикладу наслідують і сотні підприємств енергетики, з яких лише десять оснащені системами очищення викидів. Значна частина забруднень потрапляє в повітря у вигляді вихлопних газів автомобілів і концентрується навколо автомагістралей, а також у містах.
За даними МНС України, в трійці найбрудніших міст значаться Макіївка (Донецька область), Дніпродзержинськ (Дніпропетровська область) та Одеса (за словами експертів, через порт і розташовані неподалік від міста аміачні та нафтові термінали). За ними йдуть Донецьк, Горлівка, Дзержинськ, Єнакієве, Маріуполь (Донецька область), Дніпропетровськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк (Луганська область), Херсон, Слов'янськ (Донецька область), Рубіжне (Луганська область), Красноперекопськ і Ялта (Крим), Запоріжжя, Армянськ (Крим), Краматорськ, Луцьк, Хмельницький, Ужгород, Липовець і Кривий Ріг. А згідно з експертною оцінкою ООН, на даний момент найекологічніше неблагополучні міста світу — металургійні центри України: Маріуполь і Кривий Ріг.
Тонемо в смітнику
Головною екологічною проблемою України, актуальною як для густонаселених районів, так і для курортних зон, стають побутові відходи. Експерти визнають ситуацію катастрофічною: країна накопичила 35 млрд т відходів, з яких 5 млрд т високотоксичні. Обсяги побутових і промислових відходів стрімко ростуть, полігони відходів на території України займають 130 тис. га. Згідно з Національною стратегією поводження з твердими побутовими відходами, в Україні 642 полігони відходів підлягають рекультивації та санації.
Якщо папір, який ще 20 років тому був практично єдиним пакуванням товарів, розкладається протягом двох-трьох років, то пластикові пляшки можуть лежати в землі всі 200 років. Тому в цивілізованих країнах на законодавчому рівні ухвалені правила сортування побутових відходів і держава ретельно контролює їх виконання. Наприклад, у кожному німецькому домі не одне, як у нас, а шість сміттєвих відер, до яких громадяни складають різні відходи: харчові, пластик, метал, папір і скло (біле та кольорове).
За такого підходу побутові відходи перетворюються на високоякісну виробничу сировину. У нас же, за повної відсутності загальної екологічної культури населення, навіть сміттєпереробні заводи — велика рідкість. У підсумку побутові відходи вивозять на загальні сміттєзвалища, багато з яких до того ж не санкціоновані. Складування відходів сприяє накопиченню інфільтрату бродіння, який за складом становить найсильніший отрутохімікат. За відсутності необхідної ізоляції він потрапляє в ґрунтові води та водойми.
Ситуація на Київщині
У переліку екологічно неблагополучних міст України Київ посідає лише 29-те місце. За останнє десятиліття екологічні показники за окремими пунктами навіть покращилися. Здебільшого це пов'язано зі скороченням промислового виробництва. Однак активізувалося інше джерело забруднення: кількість автомобілів на дорогах столиці давно перевищила мільйон, і з вихлопними газами викидається 83 % усіх забруднювальних речовин. Постійно високий рівень забруднення спостерігається в районах Бессарабської та Московської площ, станцій метро «Шулявська» і «Тараса Шевченка», проспекту Перемоги.
Твердження про екологічне благополуччя Київської області не завжди відповідають дійсності. Їх появу легко пояснити: забудовники котеджних селищ прагнуть підвищити вартість своїх об'єктів. Наприклад, увінчаний ореолом престижу Обухівський напрямок досить забруднений через близьке сусідство з полігоном твердих побутових відходів № 5, Трипільською ТЕС і полігоном будівельних відходів № 1. Не найкращим чином позначаються на чистоті повітря й Обухівські магістралі — Стара та Нова.
Жителям популярних Одеського та Житомирського напрямків загрожує перспектива розвитку аеропорту Жуляни. Крім того, у планах Київської міськдержадміністрації — спорудження на правому березі сміттєспалювального заводу, що, як вважають експерти, значно зіпсує екологію цієї частини передмістя.
За словами ріелторів, у Гостомельському та Вишгородському напрямках трапляються ділянки з підвищеною радіоактивністю ґрунту. У Броварському районі викликають занепокоєння накопичувачі відходів київських підприємств. Екологію Бориспільського напрямку аж ніяк не покращує близькість великого аеропорту й сміттєспалювального заводу «Енергія».
За словами Євгена Кузьменка, начальника відділу будинків і земельних ділянок групи компаній «Траєкторія», екологічно чистими поки що залишаються ті міста — супутники столиці, які й у минулому були санаторними зонами. У Києво-Святошинському районі це Ірпінь, Ворзель, Лісова Буча, Пуща-Водиця, Боярка. За Обухівським напрямком з-поміж найбезпечніших для здоров'я місць можна назвати Козин, за Бориспільським — села Гора та Вишеньки, за Одеським — Круглик, Вишгородським — Лютіж і Хотянівку.
Довіряй, але перевіряй
Попри очевидні екологічні проблеми, не виключені й спекуляції на цю тему. Тому важливо відрізняти реальні небезпеки від удаваних загроз, створених штучно, для досягнення корисливих інтересів. Не секрет, що проблеми забруднення повітря іноді дозволяють підприємствам претендувати на матеріальну допомогу від міжнародних спільнот. Наприклад, у Японії щиро вірять у те, що скорочення викидів на Донбасі може поліпшити стан світової атмосфери.
Область уже має досвід отримання грошей за Кіотським протоколом, транші від Німеччини отримали шахта Засядька, Донецьктеплокомуненерго та Донецький металургійний завод. На японські гроші претендує ще 27 підприємств регіону.
Іноді інформація про екологічні проблеми не набуває розголосу. Наприклад, у ЗМІ нечасто зустрінеш нотатки про призупинення чи закриття підприємства, що негативно впливає на навколишнє середовище. У цьому разі громадськості пропонують іншу офіційну версію. Згідно із законом, представники влади зобов'язані інформувати населення про екологічний стан тієї чи іншої місцевості, планові та проведені державні екологічні експертизи та їх результати. Але, як показує практика, це відбувається не завжди. Тому, обираючи місце для життя, не завадить замовити приватну екологічну експертизу.
Однак і це не гарантує виявлення істинного стану справ. Якщо приватну екологічну експертизу проводять у вже збудованому котеджному містечку, навряд чи експерти наважаться офіційно дати йому негативну оцінку. Тим більше що, згідно із законом, висновки недержавних експертів мають лише рекомендаційний характер. Але в приватній розмові найнятий фахівець, безсумнівно, кваліфіковано й доступно роз'яснить усі екологічні «за» і «проти» обраного місця для життя.
Поширені небезпеки
Оксид вуглецю. Потрапляє в повітря, посилює серцево-судинні захворювання, викликає головний біль, стомлюваність. Утворюється при неповному згорянні органічних речовин і при деяких промислових процесах. Основні джерела забруднення — підприємства металургії та енергетики, автомобілі.
Сірководень. Потрапляє в повітря, викликає неврологічні захворювання. Утворюється при очищенні нафти, виробництві сірки та коксу, розкладанні органічних відходів. Основні джерела забруднення — підприємства металургії та хімії, сміттєзвалища, очисні споруди.
Хлорорганічні пестициди. Потрапляють у повітря, ґрунт і воду, підвищують ризик розвитку раку, пригнічують репродуктивну функцію. Використовуються в сільському господарстві, нерідко із застосуванням авіації. Основні джерела — оброблені поля, склади отрутохімікатів.
Радіація та радіонукліди. Підвищують ризик ракових захворювань. Окрім осередків забруднення, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи (вони є у 12 областях України), джерелами радіації стають могильники радіаційних і промислових відходів, підприємства з видобутку та переробки урану (наприклад, у селищі Жовті Води Дніпропетровської області розташований найбільший у Європі комбінат зі збагачення уранової руди).
Електромагнітне випромінювання. Викликає втому, підвищує ризик ракових захворювань. Основні джерела — високовольтні лінії електропередачі, станції мобільного зв'язку, локатори.
Підтоплення. Знижує довговічність і міцність будівель, сприяє зсувам і просіданням ґрунту, впливає на якість води в регіоні. Особливо небезпечно, якщо поблизу є могильники, шламо- та хвостосховища — споруди для розміщення відходів (хвостів) збагачення корисних копалин, осадів стічних вод, шламів, шлаків, зол, мулів, рідких, пастоподібних або твердих відходів.
Заходи захисту
Звернувшись в обласне управління архітектури та містобудування, місцеву раду чи громадську екологічну організацію, можна дізнатися:
• чи не перебуває ділянка на території санітарно-захисної зони того чи іншого об'єкта (межі цих зон нерідко порушують);
• чи немає поблизу небезпечних підприємств (металургійної, енергетичної, хімічної промисловості). Навіть за межами санітарно-захисних зон слід уникати такого сусідства, зважаючи на віддаленість цих об'єктів і переважні напрями вітрів;
• чим обробляють сільськогосподарські угіддя в цій місцевості, чи немає поблизу складів добрив і пестицидів (зокрема занедбаних);
• чи немає поблизу поховань і місць скупчення відходів: сміттєзвалищ, могильників, очисних споруд тощо;
• чи немає поблизу великих джерел електромагнітного випромінювання;
• про забруднення території радіонуклідами, можливість підтоплення, небезпеку зсувів.