Передвісники екологічного буму. Десятка найкращих екологів України

Неминучий наслідок індустріалізації — погіршення екології. Масштабна індустріалізація України розпочалася наприкінці XIX ст. і не припинялася до середини 80-х років XX ст. А слово «екологія» міцно ввійшло до лексикону українців після Чорнобильської аварії 1986 р.

Сьогодні жителів Дніпропетровської обл. не може не тривожити доля найбільшого в Європі уранового сховища відходів поблизу Дніпродзержинська чи проблема підземних порожнин Кривого Рогу, що утворилися внаслідок інтенсивного видобутку залізних руд.

Жителі сільських районів Кіровоградщини занепокоєні будівництвом нових шахт із видобутку уранових руд.

У Західній Україні неконтрольована вирубка лісів призвела до масштабних повеней.

Степовий Крим зазнає труднощів із постачанням якісної питної води.

Необхідність переробки териконів і відсутність ефективних очисних споруд на більшості металургійних заводів — ось що хвилює вугільний Донбас.

Результати соцопитувань показують: наявність екологічних проблем визнають жителі майже всіх регіонів України. Але вони відходять на другий план перед економічними та соціальними. Імовірно, тому нашим екологам, на відміну від їхніх європейських колег, не вдалося посісти місце на політичному олімпі. Виняток — Партія зелених України Віталія Кононова, яка отримала місце у Верховній Раді 1998—2002 рр.

Втім, свою відсутність в органах влади українські зелені компенсують гучними креативними акціями, що сприяє залученню молоді до екологічного руху й змушує владу зважати на інтереси суспільства.

Дошка пошани «2000»

Аркадій Шапар 

Член-кореспондент НАН України, автор численних винаходів у гірничорудній справі, що впроваджувалися на Криворіжжі та на інших родовищах СРСР, уже понад два десятиліття займається проблемами екології та природокористування.

1991 р. Аркадій Григорович став ініціатором створення в Дніпропетровську Інституту проблем природокористування та екології (ІППЕ НАНУ), який вивчає наслідки впливу на природу діяльності людини, розв'язує завдання вибору стратегії сталого розвитку для техногенно перевантажених регіонів України та займається оцінкою екологічних наслідків тих чи інших технологій.

Григорій Шматков 

Завкафедри екології Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (ПДАБА) тісно співпрацює з ІППЕ НАНУ і є одним із найкращих екологічних аудиторів в Україні.

Науковий інтерес Григорія Григоровича пов'язаний із питаннями впливу промислових підприємств на довкілля, оцінки техногенного ризику, розробкою систем екологічного моніторингу й на їх основі — пошуком оптимальних форм управління екологічною безпекою.

Григорій Шматков консультував керівні органи, як зміцнити уранові сховища відходів Дніпродзержинська, що робити з джерелами радіоактивного випромінювання в Жовтих Водах і з багатьох інших складних екологічних питань.

Євген Мілованов 

Євген Володимирович очолює Федерацію органічного руху України (ФОРУ), яка об'єднує понад півсотні агропідприємств, що постачають на ринок продукцію, вирощену без використання хімікатів.

Ринок органічних продуктів у країні поки невеликий, у грошовому вираженні близько $1 млн. Але він активно розвивається за рахунок внутрішнього виробництва. За даними ФОРУ, загальна площа органічних сільгоспугідь в Україні сягнула вже 270 тис. га. Продукція, вирощена на цих угіддях, сертифікується офіційними вітчизняними та зарубіжними організаціями й може експортуватися до країн ЄС. Тому дедалі частіше з'являється на прилавках великих супермаркетів і успішно продається в окремих магазинах.

Наталія Кожина 

Після вбивства торік дніпропетровського еколога й бізнесмена Володимира Гончаренка Наталія Олександрівна Кожина очолила створений ним громадський рух «За право громадян України на екологічну безпеку». Крім того, вона головний редактор газети «Екобезпека».

За життя Володимира Гончаренка його організація на законодавчому рівні лобіювала грошову екологічну заставу на утилізацію акумуляторів і посилення радіоактивного контролю під час приймання металобрухту металургійними заводами.

У зоні особливої уваги регіонального громадського руху, як і раніше, діяльність великих підприємств — забруднювачів довкілля, питання поводження з небезпечними відходами, експертиза якості повітря, води та ґрунту.

Володимир Березін 

Володимир Борисович — правозахисник, журналіст і керівник екологічного центру «Бахмат» (Костянтинівка Донецької обл.).

Творець однієї з перших на Донбасі екологічних організацій, найрезонанснішими та найкориснішими справами якої стали: кампанія проти планів розміщення радіоактивних відходів у соляних шахтах, боротьба проти забруднення радіоактивним сміттям військового містечка в смт Червона Гора та інших місць Костянтинівського району, протести проти забруднення місцевим хімзаводом річки Торець тощо.

Діяльність «Бахмату» — це акції проти підприємств-забруднювачів і порубки дерев, прибирання сміття, екологічна освіта дітей і молоді.

Сергій Шапаренко 

Керівник харківської екологічної групи «Печеніги» — активний борець проти порушення охоронного режиму заповідників і заказників. Організація Сергія Шапаренка документує факти розорювання охоронюваних земель, видобутку там природних ресурсів, складування відходів тощо, які згодом стають основою судових і журналістських розслідувань.

«Печеніги» — учасник загальнонаціональних кампаній проти видобутку сланцевого газу, за доступність для громадян генеральних планів населених пунктів і проти застосування в Україні фосфіду цинку.

Токсичну речовину використовують для захисту продовольчих складів і дерев від гризунів, але водночас через це гине безліч птахів і нецільових диких тварин. Ця отрута заборонена до застосування в країнах Євросоюзу та ін.

Ольга Мелень 

2006 р. львівська екоюристка Ольга Мелень стала першою й поки єдиною представницею українського екологічного руху, яка отримала престижну міжнародну премію Голдмана. Цю нагороду щороку присуджують лише шістьом екологам у світі й прирівнюють до Нобелівської премії в галузі захисту природи.

Такої високої оцінки активістка екологічної організації «Екологія—право—людина» заслужила захистом у судах Дунайського біосферного заповідника, через який тоді прокладали судноплавний канал Дунай — Чорне море.

Нині Ольга консультує громадян із екологічних питань і бере участь у судових процесах, що вимагають визнання окремих територій зонами екологічного лиха, пов'язаних із непродуманим розширенням промислових підприємств, забудовою парків і скверів, бездіяльністю чиновників в екологічних питаннях.

Олексій Василюк 

Олексій Василюк — заступник голови Національного екологічного центру України (НЕЦУ), співорганізатор дружини охорони природи «Зелене майбутнє» та благодійного фонду «Київська ландшафтна ініціатива», автор серії обґрунтувань на створення об'єктів природно-заповідного фонду, співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України. А ще — один з ініціаторів антиджипінгу.

Так називається акція проти проведення на території природно-заповідного фонду змагань із ралі-рейду, які завдають великої шкоди флорі та фауні заповідників. Унаслідок громадського резонансу кампанії екологів Мінприроди заборонило місцевій владі погоджувати проведення на цих землях змагань автомобілістів.

Володимир Борейко 

Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Євгенович Борейко — один з активніших захисників рослинного й тваринного світу. Його організація виступає на захист диких тварин (зокрема проти капканів, отрут та інших браконьєрських знарядь), за розширення заказників і надання охоронного статусу віковим деревам.

Одна з останніх акцій — кампанія за заборону вільної стрільби з пневматичної зброї в межах населених пунктів, оскільки пневматику часто використовують для знищення птахів, безпритульних собак і котів.

Володимир Колінько 

Кандидат фізико-математичних наук, колишній співробітник Інституту кібернетики, а нині бізнесмен, власник фірми «Візіком», що займається створенням цифрових карт, Володимир Васильович Колінько добре відомий громадськості як президент організації «Київська ландшафтна ініціатива».

Вона виступає проти бездумної забудови столиці та ініціювала створення дитячого ландшафтного парку на Пейзажній алеї, яку в народі називають «Котики».

Волонтери займаються озелененням міського центру й закликають киян зберегти простір для комфортного проживання людини. Уже сьогодні найбільші забудовники змушені дослухатися до думки екологів.