Непереможна формула дерибану

Донька шановного Миколи Миколайовича, — багато років начальника управління науки Мінлісгоспу та Держкомлісгоспу України, а потім директора Чорнобильлісу, дуже добре виглядає і демонструє характер...М.П.

Перший заступник голови бюджетного комітету парламенту Оксана Калетнік розповіла про те, як фінансуються держпрограми, а також про «перекоси» в бюджетному процесі
Оксана Калетнік, яка наприкінці минулого року отримала посаду першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету, а до того відома як керівник компаній BM Group і FIM Consulting, належить до тієї групи політиків, які не мають досвіду в політичній сфері.

Але натомість вони вирізняються успіхами в бізнес-середовищі та прагненням перебудувати усталену систему державного управління. В її очах держава — це велике акціонерне товариство, тому Калетнік не сприймає усталену практику затягування бюджетного процесу, а також проштовхування потрібних рішень в обхід відкритого голосування.

— Оксано Миколаївно, бюджетний комітет — один із ключових. Як вдається домовлятися між собою у спірних ситуаціях?

— Так само, як парламент відображає ситуацію в суспільстві, в комітетах відображається гармонія чи дисгармонія того, що відбувається у Верховній Раді. Цілком очевидно, що сьогодні в парламенті немає стійкої більшості, вона формується ситуативно. За такої обстановки в бюджетному комітеті доводиться домовлятися хіба що про одне: щоб було менше шуму, коли відбувається перерозподіл грошей у ручному режимі.

— Про що саме ви говорите?

— Під безпосереднім контролем і управлінням Мінфіну головні розпорядники бюджетних коштів з року в рік планують бюджетні програми, раціональність яких під великим сумнівом. Це підтверджує і Рахункова палата, яка щороку виводить висновки про виконання держбюджету. Проте її висновки — глас волаючого в пустелі. Такі підходи до планування держпрограм і бюджету загалом призводять до того, що до нього постійно вносяться зміни. Не встигає минути місяць від дня ухвалення бюджету, а головні розпорядники вже звертаються до комітету за погодженням перерозподілу коштів між програмами та статтями видатків.

— Можливо, такий підхід дає змогу хоча б якось зрушити виконання окремих програм із мертвої точки?

— Думаєте? Давайте подивимося підсумки першого кварталу 2013 року. За цей період 392 програми було профінансовано частково, за 41 програмою розпорядники отримали гроші, але навіть не почали їх використовувати, і лише вісім було профінансовано повністю. Це говорить про те, що коли йде процес планування, багато чиновників просто не хочуть сперечатися з прем'єр-міністром і Кабміном, боячись сказати правду, заявити про статистику невиконання певних програм, провести інвентаризацію та аргументувати їх закриття. Крім того, очевидно, що фінансування багатьох проєктів розповзається по кишенях. Але найнеприємніше інше: бюджетний комітет виявляється додатком виконавчої влади, через який можна безвідповідально й безкарно реалізовувати такі рішення.

Ярмарок розпилу

— Як відбувається розподіл державних гарантій?

— Непрозоро. Наприклад, після затвердження бюджету нинішнього року в ньому було чітко зазначено, що розпорядники можуть отримувати фінансові держгарантії понад бюджетні призначення. Простіше кажучи, це коли уряд видає держгарантію на проєкт, який не існує або під нього не прописано техніко-економічне обґрунтування, незрозуміла його доцільність тощо. І якщо хтось невірно прорахував, яким буде результат, помилився в тих чи інших економічних складових, неправильно визначив, якою буде окупність проєкту, це означає, що прибутку немає, гроші ми з'їли, а їх усе одно доведеться віддавати.

Прозорими не можна назвати й ті процеси, що відбуваються під час розподілу так званих державних капітальних видатків.

— Можете навести конкретний приклад?

«Депутати бюджетного комітету, які проголосували на підтримку дерибану 1,7 мільярда гривень, отримали з цієї суми як ”політичний хабар” 90 мільйонів гривень на об'єкти у своїх округах»
— Наприкінці березня на черговому засіданні комітету було перерозподілено 1,7 мільярда гривень бюджетних коштів на будівництво деяких об'єктів у регіонах і фінансування капітальних видатків органів центральної влади. Причому їх перелік узявся невідомо звідки. Так, Мінздраву на капітальний ремонт і розширення Національного інституту раку урізали фінансування — із запланованих ста мільйонів до 60 мільйонів гривень. А «Укрєвроінфрапроекту» додали 43 мільйони на будівництво льодової арени та реконструкцію будівель Інституту епідеміологічних хвороб, хоча спочатку передбачалися видатки лише в обсязі 115 мільйонів гривень. Крім того, Службі безпеки України виділили 30 мільйонів гривень для капітального ремонту будівлі на вулиці Володимирській у Києві, хоча в планах не було таких видатків.

Депутати бюджетного комітету, які проголосували на підтримку такого дерибану, отримали з цієї суми як «політичний хабар» 90 мільйонів гривень на об'єкти у своїх округах.

На початку червня на засіданні бюджетного комітету вони намагалися розподілити ці гроші між собою. І так поспішали реалізувати свої плани, що проголосували за розпорядження, яке, по суті, ще не було нормативно-правовим актом Кабінету міністрів, оскільки не було ні підписано прем'єром, ні зареєстровано.

— Створюється враження, що ви як перший заступник голови комітету зайняли позицію спостерігача. Чи не здається вам, що це пасивний підхід?

— Чому ж спостерігача? Функція парламентарія полягає в тому, щоб увійти в процес, розібратися, дати йому оцінку та інформувати суспільство про те, що відбувається, пропонуючи механізм розв'язання. Чим моя позиція від цього відрізняється? До того ж, спілкуючись із колегами, з головою комітету, я намагаюся аргументувати свою позицію.

Депутати-заочники

— Наприкінці червня з'явилася інформація про те, що в комітеті рішення ухвалюватимуться шляхом заочного голосування. Що це за новація, і наскільки вона, на ваш погляд, правомірна?

— Це означає, що бюджетний комітет ухвалюватиме рішення шляхом оформлення листів-погоджень, а не особистим голосуванням депутатів на засіданнях. Новація мотивована нібито тим, що влітку депутати працюють в округах, і щоб не гальмувати роботу комітету, внесено пропозицію висловлюватися в письмовому вигляді. Але, по-перше, це питання поставили на голосування, коли багато членів комітету, які представляють у парламенті опозицію, були відсутні на засіданні, оскільки того ж дня відбулася зустріч глави держави з лідерами фракцій. Тому більшості від провладної партії вдалося проштовхнути цю норму. По-друге, не було жодного застереження, що така практика діятиме лише влітку. І, по-третє, порушується принцип колегіальності, а отже, перерозподіл видатків держбюджету та інші ключові питання вирішуватимуться точково й в інтересах окремих осіб і структур.

— Хтось із депутатів від опозиції підтримав це рішення?

— Ярослав Дубневич від партії УДАР проголосував «за», але пізніше підписав листа до регламентного комітету, щоб оскаржити це рішення. На інших депутатів, не згодних із цією новацією, наскільки мені відомо, здійснюється серйозний тиск.

— Хто був ініціатором цієї ідеї?

— Внесення змін до порядку засідання без схвалення з боку голови комітету неможливе. Тож тут усе очевидно (головою бюджетного комітету є Євген Геллер, що представляє Партію регіонів. — «Експерт»). Більше того, майже перед кожним засіданням ми гадаємо, що нового з'явиться в списку питань, які обговорюються. Уже стало нормою, коли буквально за п'ять хвилин до початку чергового засідання комітету ми отримуємо на руки всі документи й ознайомитися з ними зі зрозумілих причин не встигаємо.

У відриві від реалій

— З чим пов'язано те, що вже не перший рік у держбюджет закладаються невиконувані макропоказники, особливо валовий продукт і курс гривні до долара? Це навмисне прикрашання дійсності чи уряд просто не може зробити реалістичну оцінку?

— Ситуація парадоксальна: мізки є, та й фахівців, які роблять прогнози, пишуть бюджетну резолюцію та сам бюджет, достатньо. Але проблема в тому, що спочатку робиться реалістичний прогноз, проте потім від різних ланок державних інституцій, виконавчої влади, депутатів починають надходити всілякі побажання й примхи. Усе це виливається в банальні торги: хто і що собі більше виб'є. Щоб задовольнити чергове бажання міністерства, депутата, фракції, потрібно збільшити дохідну частину. Не можна порушувати принцип збалансованості, як це часто буває, коли ми «надуваємо» доходи на папері. І в підсумку отримуємо нереалістичний прогноз ВВП, темпів промислового виробництва, інфляції, бюджетного дефіциту та інших макропоказників.

До речі, ще 30 квітня парламентарі мали проголосувати за основні напрями бюджетної політики на 2014 рік, але досі цього не зробили.

— З чим пов'язане таке запізнення?

— Дуже сильно затягнутий процес переговорів між депутатськими фракціями та Кабміном. Сьогодні багато експертів кажуть, що такого складного скликання у Верховній Раді ще не було.