У Херсоні завелися піраньї, а в Дніпрі — краби

Атака на Україну риб-прибульців: вони витісняють із річок звичайних мешканців, змінюючи екосистему країни

Поки президенти Росії та Білорусі міряються спійманими сомами й щуками, український президент міг би похвалитися перед ними не лише азовськими бичками, а й найсправжнісінькими тропічними рибками, яких можна без проблем упіймати, не виїжджаючи з Києва. У це важко повірити, але в очисному каналі Бортницької станції аерації, неподалік від станції метро «Харківська», уже кілька десятиліть живуть південноамериканські рибки, добре відомі всім, у кого хоч раз був удома акваріум. Причому ці тропічні гості чудово почуваються в наших стічних водах.

Щоб переконатися в цьому, ви можете прийти на Бортницький канал із банкою та сачком. За півгодини тут можна наловити десятки здичавілих тропічних рибок, які цілими зграйками плавають на мілководді, поблизу місцевої пам’ятки — найсправжнісінького «водоспаду», який із шумом скидає в канал очищені на станції води. Заплющивши очі, неважко уявити, що ви перенеслися кудись у тропіки, залишаючись при цьому в межах Дарницького району столиці.

ГУППІ З КАНАЛІЗАЦІЇ. На сайті акваріумістів можна прочитати легенду про те, що на станції аерації нібито працював пенсіонер, який розводив південноамериканських рибок гуппі. А після його смерті співробітники випустили в канал вміст його акваріума. Але насправді гуппі, найімовірніше, потрапили сюди найбанальнішим чином — через каналізацію. За припущеннями вчених, рибок міг викинути в унітаз горе-акваріуміст, звідки й почався їхній шлях у водойму через колектор. Сталося це досить давно. «Гуппі акліматизувалася тут чверть століття тому, а може, й раніше: у 1980 році співробітники Київського університету вже спостерігали її в каналі. Як потрапили сюди ці рибки — випадково, зі стічною водою чи їх хтось запустив у канал — невідомо. Але тепер гуппі — домінуючий вид риб у каналі. За зовнішнім виглядом вони стали схожі на диких, а в акваріумі адаптуються з деякою складністю, як і всі дикі риби. До нової, свіжої води канальні гуппі повинні звикати поступово. Якщо їх помістити в таку воду одразу, а не доливати її поступово, рибки можуть загинути», — пише київський учений-біолог Григорій Мамонов, який протягом багатьох років вивчав специфічний «техногенний біотоп» Бортницької станції аерації.

Температура води в каналі може досягати +26 градусів за Цельсієм, а взимку зазвичай не опускається нижче +20. Виходить, у Бортничах тепліше, ніж у річці Оріноко в Південній Америці. Завдяки цьому теплолюбні акваріумні рибки без проблем переживають українську зиму. Щоправда, попри очищення, вода в каналі все одно містить велику кількість шкідливих речовин, викиди яких іноді вбивають велику кількість рибок, але вони швидко відновлюють свою популяцію.

Окрім гуппі, у каналі іноді можна впіймати меченосців, пецилій і моллінезій, а також «акваріумну» червоновуху черепаху, яка теж не є тут великою рідкістю. А кілька років тому київські акваріумісти жваво обговорювали упіймання красивої тропічної рибки астронотуса: її випадково виловили в Бортничах на звичайного черв’яка. Раніше ці риби водилися лише в тропічних річках, наприклад у Латинській Америці.

Південноамериканська водорость — зубчаста елодея, яка також, судячи з усього, потрапила в канал з акваріума, — розмножилася тут настільки, що стала найпоширенішим представником місцевої флори. Хоча раніше її жодного разу не знаходили у водоймах на території колишнього СРСР. А ось звичайний рогіз біля каналу не росте: вода для нього тут надто тепла. Види-мігранти в буквальному сенсі захопили очисний канал Бортницької станції аерації, який тепер являє собою найсправжнісіньку тропічну річку. «Тут тільки крокодилів не вистачає», — люблять жартувати про це місцеві рибалки, згадуючи долю втікача-крокодильчика Годзі, який прижився в заводських стоках маріупольських заводів. Там він існував пів року.

ВСЕЇДНА ТІЛЯПІЯ. За словами біологів, гуппі не виходять із каналу в Дніпро — його вода для них надто холодна. Зате цих рибок знаходять у каналах Трипільської ДРЕС. А в ставках-охолоджувачах Хмельницької АЕС трапляються акваріумні пецилії. Іноді тропічних рибок спеціально запускають у водойми техногенних об’єктів. Наприклад, на Запорізькій атомній станції у 1998 році почали розводити тіляпію, звичайну на прилавках наших рибних магазинів. Тіляпія мала очищати «атомні» ставки від водоростей, і з часом ця субтропічна риба, яку, за легендою, дуже любив Арістотель і шкодував, що вона водиться далеко від Греції, успішно прижилася в Дніпрі, Конці, Самарі та Базавлуку. І тепер її часто ловлять тут місцеві рибалки, ласкаво називаючи «китайським карасиком».

Біологи не дивуються цьому. Тіляпія невибаглива, за потреби може змінювати стать і має унікальну здатність ховати в роті власну ікру, оберігаючи майбутнє потомство від зубів хижаків. Про цю її особливість писав ще античний історик Геродот, а давні єгиптяни вважали тіляпію священною, зображуючи її на фресках. Пізніше елементи цього культу перейняли ранні християни, які зображували цей вид риб як один із символів Христа. Через це тіляпію ще називають «рибою Святого Петра», який, згідно з переказом, ловив її в Йордані. Є версія, що тіляпія стала однією з перших «одомашнених» риб і завдяки цьому ще до нашої ери широко розселилася по водоймах Близького Сходу.

Тепер риба з такою великою історичною біографією може стати звичайним для України видом. І це, на перший погляд, добре: у тіляпії смачне м’ясо, вона здатна заселяти забруднені водойми і їсть усе, що тільки можна. Про це дуже красномовно говорить арабське прислів’я: «Якщо в тебе є старий черевик — не викидай його, а віддай тіляпії».

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНІ ЧУЖИНЦІ. Українські біологи серйозно занепокоєні тим, що в наших водах з’являється дедалі більше тропічних риб: вони побоюються, що екзоти можуть захопити екологічну нішу, успішно конкуруючи зі звичайною плотвою чи карасями. За словами дніпропетровського іхтіолога Романа Новицького, за останні роки в Дніпрі було виявлено 18 нових видів риб і два види крабів. Серед них не лише «євангельська» тіляпія, а й красивий американський сонячний окунь, який масово розмножився в наших водах.

«Проблема чужих видів у тому, що темпи їх поширення за останні 10 років збільшилися в рази. Наприклад, сонячний окунь з’явився в нас у 1983 році. Достеменно відомо, що цю рибу випустив у ставок акваріуміст. А тепер окунь масово освоює багато річок. Здавалося б — ну й нехай собі живе. Але в тих місцях, де з’явився сонячний окунь, він агресивно об’їдає аборигенів — з’їдає корм наших риб і мальків. Там, де ми ще три роки тому ловили на вудку під час наукових обловів 10—12 видів риб, тепер трапляється 2—3 види. Проблема велика, і вона активно обговорюється в науковому світі. У вересні в Інституті біології внутрішніх вод Російської академії наук відбудеться спеціальний симпозіум, на якому представники 15 країн обговорюватимуть проблему чужих. Я з колегами з різних установ представлятиму там Україну», — розповідає експерт.
В Україні вже ловили далекосхідного змієголова (всеїдна, велика за розміром риба), а амурський чебачок, уперше виявлений у нас у 1992 році, розмножився так, що почав витісняти місцеві види риб. Прижився в Дніпрі й китайський мохнаторукий краб, який 10 років тому приплив в Україну в трюмах торговельних суден. Поїхавши на риболовлю, один зі співробітників газети «Сьогодні» упіймав у Дністрі тропічну креветку. А в річкових водах біля Дніпропетровська нині можна зустріти морську медузу. Вона щороку піднімається дедалі вище по річці — того й гляди, і до Києва допливе. А ось «травоїдну» піранью-паку, яку виявили у водоймах Херсонської та Кіровоградської області, найімовірніше, запустили туди спеціально. І хоча піранья не може пережити зиму у звичайних водоймах, її цілком можна акліматизувати в тому самому очисному каналі на Бортничах. Тож Віктор Янукович наступного разу може запросити туди своїх гостей, щоб здивувати їх екзотичною риболовлею. Адже в Тиві такого не ловлять.

«Чорні книги». Як зупинити чужих

Українські іхтіологи запропонували низку невідкладних заходів, які допоможуть узяти під контроль поширення імпортних видів:
посилити контроль за ввезенням риби через кордон проводити постійний моніторинг чужих видів у нашому довкіллі, контролюючи швидкість їх поширення, конкуренцію з місцевими видами — це дасть змогу розробити методи боротьби з ними;
створити «Чорні книги видів України», щоб занести туди види, які завдають максимальної шкоди довкіллю;
дозволити необмежений вилов чужинців, занесених до цієї книги;
за появи небезпечних агресивних видів вживати негайних заходів щодо припинення їх поширення — аж до спуску ставків і застосування іхтіоцидів.

Риби, яких ми втрачаємо

У той час як українські води захоплюють екзотичні види риб, багато традиційних мешканців наших річок, ставків і морів поступово стають рідкістю, а то й зовсім зникають. За словами іхтіологів, це пов’язано як з погіршенням екологічної ситуації, так і з конкуренцією, яку нав’язують нашим старожилам прийшлі чужинці. Ми з’ясували, яких цінних видів риб, що колись водилися в нас у достатку, може позбутися фауна України.

Дніпровський вусач. Він є ендеміком Дніпра і Південного Бугу — тобто мешкає лише на території нашої країни. Останнім часом ця досить велика і смачна риба з характерними козацькими вусиками стала такою рідкістю, що іхтіологи говорять про загрозу її повного зникнення.

Атлантичний осетер. Він траплявся в акваторії Криму, в гирлі Дунаю, а іноді й у гирлі Дніпра. З 1960-х років він практично не потрапляється рибалкам, що свідчить про зникнення цієї риби в українських водах, де майже зникли споріднені з нею російський осетер, білуга, севрюга й шип. Навіть у дорогих ресторанах у нас, як правило, продають привізних осетрів.

Чорноморський лосось. Іноді ще потрапляє в сітки біля Одеси, Криму чи в Дунаї. Але кожен такий улов стає подією через велику рідкісність нашої «червоної» риби, що давно потрапила на сторінки «Червоної книги».
Стерлядь. Ця прісноводна представниця родини осетрових ще 100 років тому була звичайною на українських базарах. Проте традиційні місця її нересту (під берегом прісних річок) замивають під будівництво особняків. Тож фраза «стерляжа юшка» може дійти до нащадків лише завдяки старовинним романам.

За словами іхтіолога Романа Новицького, уже за кілька років Україну можуть окупувати прийшлі види, що призведе до екологічної катастрофи. «За 5—10 років акваріумісти, ботаніки, ентомологи, ландшафтні дизайнери, та й просто туристи завезуть в Україну безліч екзотичних видів, частина з яких обов’язково потрапить у природу. Причому експериментатори, за законом підлості, випускають на волю саме агресивні види, які легко освоюються в нових умовах. Наслідком цього стане скорочення вилову основних видів наших промислових риб, і українці відчують це за цінами в магазині. Нашого золотого карася вже загнав до Червоної книги України чужинець — срібний карась, який повсюдно витіснив аборигена завдяки плодючості та всеїдності. Через рослини-прибульці сильніше заболочуватимуться наші річки: у них з’являтимуться водяний горіх, елодея та нові рослини-вселенці. Зараз учені нашого університету виявили на Сіверському Дінці величезні плантації водорості, яка раніше ніколи не траплялася й яка повністю затягнула акваторію на деяких ділянках річки. У полях і лісах стане ще менше живності, адже, окрім браконьєрів, її активно знищує ще один чужинець — далекосхідний єнотовидний собака.

Боротися з цим повинні фахівці, які бачать цю загрозу і знають, як її можна запобігти. У нас же все навпаки — в управліннях екології, рибінспекції, екопрокуратури частіше можна зустріти вихідців із внутрішніх органів. Нам дуже важко пояснити цим чиновникам, для чого потрібен контроль за поширенням чужих видів», — каже Новицький.
Проте інші іхтіологи-рибоводи не вважають, що поширення нових видів риб матиме для нас катастрофічні наслідки. Іхтіолог Сергій Казанцев нагадує про те, що в наших водах давно прижилися чужі види. «Ми вже не уявляємо наші ставки без амура, товстолобика чи срібного карася. Зараз у нас активно розводять відносно нові для нас сорти риб і ракоподібних: тіляпію, африканського клар’євого сома, австралійського червонокліщового рака. Адже та сама тіляпія — другий за значенням об’єкт прісноводного рибництва у світі після коропа. Її вирощують в Африці, Азії, Європі та Америці, у прісній і морській воді. Споживання тіляпії в усьому світі постійно збільшується, і її починають розводити в колишньому СРСР, адже вона, на додачу до всього, чудово очищує технічні водойми».