Податок на обмін валюти: єдине "за" і безліч "проти"

Автор ідеї податку перший віце-прем'єр Сергій Арбузов

Коли у феодала не було грошей на черговий костюм, він запроваджував новий податок. Так бездарність окремого правителя змінювала життєвий лад цілих поколінь.

Зокрема, податок на площу вікна призвів до того, що в Європі та Росії замість будинків століттями будували склепи з вузькою прорізкою в стіні.

Минули століття, але Нацбанк і його куратор Сергій Арбузов проповідують ті самі ідеї. Саме перший віцепрем’єр контролює роботу НБУ, хоча вже й не є керівником відомства.

Минулого тижня в інформаційних агентствах з’явилася новина, що до кінця року в Україні можуть запровадити податок із валютообмінних операцій.

«Я можу сказати, що в планах дій президента на 2013 рік передбачено захід із запровадження податку на обмін валюти», — сказав директор юридичного департаменту НБУ Віктор Новіков.

У разі запровадження податку, заплатити державі буде зобов’язаний будь-який громадянин, який прийде в обмінку чи банк, щоб купити або продати валюту. Виняток становитимуть ті, хто гасить кредит або робить переказ.

За словами Новікова, над ідеєю податку працює Міністерство доходів і зборів, а НБУ лише «бере участь». Але дозволимо собі засумніватися в словах «бере участь». Насправді роль Нацбанку є ключовою.

Ще влітку піарники Арбузова почали «обкатувати» цю ідею через інтернет. Незрозуміло, що ж вони побачили за підсумками «обкатки», але тепер ідея зазвучала офіційно. Залишилося лише дочекатися, поки наважиться виступити феодал.

Чому виникла ідея податку

Нацбанк будь-якими шляхами не хоче продавати валюту зі своїх резервів. Хоча, як не крути, він зобов’язаний це робити, тому що політика його феодала була напрочуд бездарною.

На 1 серпня золотовалютні резерви Нацбанку становили 22,7 млрд дол. Навіть ця сума може виявитися завищеною. Уже давно ходять розмови, що перед початком кожного місяця НБУ робить низку кроків, щоб «накачати» резерви.

Найімовірніше, за підсумками серпня резерви навіть трохи зросли. Але що буде далі?

Через бездарність влади Україна не змогла скористатися перевагами девальвації 2008 року. Зовнішньоторговельний баланс сьогодні такий самий дефіцитний, як і до кризи. А конфлікт із Росією, який нишком підігрівається групою «младореформаторів», зробить торговельний «мінус» України ще більшим.

Осінь 2013 року стане справжнім випробуванням для влади Януковича. Нацбанку доведеться знову продавати валюту з резервів, і неясно, чи надовго його вистачить.

Осінь 2013 року - справжнє випробування на міцність для Ігоря Соркіна. Фото АППУ

У вересні традиційно зростає попит на валюту з боку бізнесу – офіційного й тіньового. Населення почне потроху викуповувати нові долари, щоб поповнити запаси, витрачені під час літніх відпусток. А НАК «Нафтогаз» має закуповувати російський газ, який майже не закуповував із початку року.

Момент істини настане, якщо резерви опустяться до позначки 20 млрд дол. Після цього перспектива девальвації стане дуже реальною. 20 мільярдів - це приблизно обсяг тримісячного імпорту. Якщо резервів не вистачає, центральний банк зобов’язаний відпустити курс, навіть якщо за рік вибори.

Щоб не допустити такого розвитку подій, уряду та Нацбанку потрібно звершити кілька подвигів. Кабмін має домовитися про співпрацю з МВФ, оскільки Росія, судячи з усього, грошей Україні не дасть. А Нацбанку потрібно будь-якими способами не відпускати резерви нижче 20 млрд дол.

Є всі підстави вважати, що недопущення девальвації – це жорстка вимога Віктора Януковича до Сергія Арбузова. У команді останнього, як і раніше, перебуває голова НБУ Ігор Соркін.

Сергій Арбузов. Фото polittech.org

Ось чому періодично в стінах Нацбанку народжуються ідеї, які потрясають уяву. Банки під тиском НБУ вже давно продали валюти більше, ніж належить їм особисто. Деякі з них «перепродалися» настільки, що одне лише відновлення балансу призведе до втрати кількох мільярдів доларів із резервів НБУ.
Саме команда Арбузова «накреативила» паспорти при обміні валюти. Їй же належить ідея перевести ринки нерухомості й автомобілів у гривню. Звідси відродження норми про обов’язковий продаж половини валютної виручки підприємств (від неї відмовилися за президента Віктора Ющенка). Звідси ідея відродити пенсійний збір із купівлі безготівкової валюти.
Ідея податку – черговий креатив «младореформаторів». Його завдання - навіть не наповнити бюджет, а відлякати громадян від купівлі валюти.

Літні провокації

У липні 2013 року одразу кілька сайтів почали «раптом» міркувати:
- Податок на валюту буде, але який?
- Чи стануть через 10% податку міняти валюту «по-чорному»?
- Яка ймовірність появи податку на валюту в 10%?

Новинний фон у липні 2013

Ці запитання підхоплювали аналітики, яких багато разів помічали в підтримці ідей, що народжують піарники Сергія Арбузова. Вони, природно, приходили до невтішного висновку: «в Україні давно визріли економічні передумови для запровадження податку на обмін готівкової валюти».

Новину практично ніхто не помітив. Зрозуміло, що липень було обрано невипадково. Сезон відпусток призвів до того, що величезна частина людей, які читають інтернет, була у відпустках. Тобто навіть у разі різко негативної реакції людей вона не могла бути сильною.
Ось приклади знайдених нами відгуків:

«Запровадять податок, потім через кілька місяців скасують і говоритимуть про покращення. Це в стилі ПР, спочатку зробити погано, потім повернути як було і говорити про "руйну подолано". Інакше бути не може, адже різницю курсу закладуть у свій товар усі імпортери – а це означає, що країну чекає інфляція на 20%. Чи піде ПР на таке у 2014 за рік до виборів – велике питання».
«Холоп, що миє унітази по Європі, платитиме частку практично напряму. Міняйлам – наглядачам – царським баскакам. Політичної доцільності в Україні давно не існує: є лише гроші сьогодні й зараз!»
«А хто вам сказав, що вам ці 10% перепадуть? Міняйли форева! Інтернет допоможе їх знаходити. Збір…10%…З яких це діл я, який інвестував у баксі чи євро свої гривні, маю цим бездарям – покращувачам віддавати 10% при обміні? Що, взагалі з дуба впали? Та недовго вам залишилося коптити».

««Міняйли». Фото segodnya.ua

Чому ховався Нацбанк

Якщо заглибитися у зміст цих новин, не можна не звернути увагу на одну особливість. Джерело їх походження – анонім.
У принципі, використання джерела без імені – звичайна практика в журналістиці. Дуже часто високопоставлені чиновники погоджуються спілкуватися зі ЗМІ лише за умови, що їхнє ім’я залишиться в таємниці.
Але в цьому випадку анонім фігурує з іншою метою. Настільки резонансні новини публікуються з єдиною метою – дізнатися, як населення відреагує на подібні дії. Це свого роду опитування громадської думки.

Якщо населення ніяк не відреагує, можна пробувати виконати обіцянку. Якщо ж реакція виявиться негативною – можна просто відмовитися від ідеї.

Особливо незамінною технологія виявилася для чиновників. Не секрет, що стандартному жителю України глибоко байдуже все, що відбувається в країні. Але існують теми-табу, які здатні викликати негатив з боку населення.

Подорожчання проїзду в громадському транспорті. Оподаткування банківських депозитів. Зростання цін на «соціальні сорти» хліба. Кримінальна відповідальність за «наклеп» у ЗМІ. І, звісно ж, будь-який вид «обскубування» валюти, в якій населення України зберігає свої заощадження.

Якщо чиновник хоче отримати догану, він повинен сказати, що підтримує одне з цих починань. Наприклад, запровадження податку на обмін валюти. А якщо хоче гарантовано позбутися посади, то йому потрібно наполягати на своїй пропозиції.
Припала до смаку технологія й піарникам, що працюють на першого віцепрем’єра Сергія Арбузова.

Роман Костриця вважається одним із провідних піарників Арбузова. Сам він заперечує, що працює на «найкращого центрального банкіра Східної Європи». Фото «Медіананя»

Вивчати думку населення анонімно «арбузівці» почали після вкрай неприємної для них ситуації. Півтора року тому «Економічна правда» писала про ідею запровадити кримінальну відповідальність за незаконні валютні операції. Відповідна реакція ЗМІ виявилася надто бурхливою, і ідею «поховали».

Відтоді «арбузівці» використовують обхідні шляхи. Зокрема, вкидання новин з анонімних джерел.

Чому ми так упевнені, що липневу анонімку просували саме працівники першого віцепрем’єра? Тому що вкидання новин відбувається через тих самих людей, через яких відбувається просування хвалебних новин про Сергія Арбузова. Тому що новини за дуже короткий час розійшлися вкрай широко. Настільки швидко й широко, що безкоштовно цього не буває. Нарешті, «відмивають» ці новини ті самі ЗМІ та експерти, які вважаються лояльними до Сергія Арбузова.
Мабуть, тестове вкидання новин надихнуло піарників Арбузова. Тому на початку вересня ідея про запровадження податку на обмін валюти була висловлена вже офіційно. Щоправда, від імені чиновника НБУ середнього рангу.
У крайньому разі, Арбузову втрачати нічого. Якщо виникне гострий негатив, винним виявиться пан Новіков.

Новинний фон початок вересня 2013

Податок на валюту: одне «за»
Чому податок на обмін валют? Перший варіант відповіді на це запитання - заробити грошей до бюджету.
Порахуймо разом. Щомісяця оборот готівкового ринку України становить близько 3,5 млрд дол. Без урахування погашення кредитів, нехай це буде 2,5 млрд дол., або 30 млрд дол. за рік. 10% від цієї суми (таку ставку прогнозували в липневих новинах) – це 3 млрд дол., або 24 млрд грн.
Справді, дуже непогано. Ця сума – єдиний аргумент на користь запровадження податку на обмін валюти. Буде на що закупити вугілля з копанок Олександра Януковича й нові автомобілі для Кабміну.
Але існують мінуси запровадження податку, і їх набагато більше.
Мінус перший: платити не будуть
24 млрд грн – це мрії. Дай Боже, щоб держава отримала 10 млрд грн.
У щомісячному обороті готівкового ринку левова частка – це оберти «тіньової економіки», або «чорний нал». Зараз він пропускається через банки й обмінки. Після запровадження податку він піде на «чорний ринок».
Єдині, хто не зможуть обійти податок, - це звичайні громадяни. У 2012 році заробітчани переслали 7,5 млрд дол., або понад 60 млрд грн. Якщо продати все це, бюджет отримає 6 млрд грн (за ставки 10%).
Якщо ж ставка становитиме 5%, то надходження вже стискаються до 3 млрд грн. А якщо 1%, то держава заробить лише 600 мільйонів.
Ця сума потрясає уяву звичайної людини, але для бюджету вона не така вже й велика. Особливо якщо через ці гроші Віктор Янукович програє вибори 2015 року.

Фото job-sbu.org

Мінус другий: політичні наслідки

Уявімо, який подарунок перед виборами зробить Вікторові Януковичу «найкращий центральний банкір Східної Європи» Сергій Арбузов. Чинний президент увійде в історію як той, хто посягнув на останні гроші мільйонів людей.

За кордоном працюють сотні тисяч українців. 42% із них перебувають у Росії. Здебільшого це жителі російськомовних Сходу та Півдня країни. Майже 15% працюють у Польщі, майже 14% - в Італії, майже 13% - у Чехії. У Європі працюють переважно жителі західних регіонів.

Отже, заробітчани присутні в усіх областях України. Завдяки їхнім грошам виживають мільйони людей.
З наших заробітчан уже беруть мзду на різних етапах – від оподаткування в країні роботи до банків, які вимагають комісію за перекази. На те, що залишається, як і раніше виживають мільйони жителів нашої країни. У Західній Україні гроші заробітчан – часто єдине, що дає змогу уникнути масових соціальних потрясінь.

Гроші заробітчан присутні в усіх областях України. Натисніть, щоб збільшити. Фото tyzhden.ua

І ось тепер ці люди мають заплатити податок ще й рідній державі? Нового майдану, може, й не буде. Але населення гарантовано дійде висновку, що в передвиборний рік Віктор Янукович вирішив заробити на них. Це споріднене з тим, щоб відібрати частину пенсій.
Зрештою, хіба чинна влада має право накласти лапу на заощадження населення? Адже українці зберігають долари під подушкою саме тому, що не довіряють гривні. Для цього є всі підстави.
Ми назвали лише соціальний аспект, але буде присутній і ефект економічний. Завдяки грошам заробітчан підтримуються макроекономічні параметри цілих регіонів. На надіслані з-за кордону кошти купуються продукти харчування, будматеріали й автомобілі, оплачуються послуги транспорту.
Після вилучення податків у бюджет зменшиться величина сукупного споживання. Це миттєво дасть падіння ВВП, яке зрештою обернеться… недонадходженням інших податків. Що, по суті, зараз уже й відбувається – через падіння ВВП і нереальні плани зі збору податків реальне виконання бюджету становить трохи більше 60%.

Тож чи зрадіє Янукович ідеї Арбузова?

Хоча можна подивитися інакше. Може, й добре, що Янукович прислухається до рекомендацій «младореформатора»?

Ведмежа послуга для Януковича

Податок на валюту - це не єдина «ведмежа послуга», яку надає перший віцепрем’єр чинному президентові. З початку осені піарники Арбузова розгорнули яскраву антиросійську пропаганду.

Робиться це чужими руками – зокрема, через заяви наближених аналітиків. Ніби випадково виникають новини та дослідження, чому Митний союз – це зло.

Чого коштуватиме ця діяльність Януковичу? Щонайменше, загострення конфлікту з Кремлем. А отже, санкцій щодо товарів українського походження.
Крім того, Януковича не зрозуміє електорат Сходу та Півдня України. Населення цих регіонів традиційно вважає росіян «своїми» – навіть більше, ніж жителів Західної України.
Виходить, що чинний президент розплатиться за дії піарників Арбузова власним рейтингом. І без того катастрофічно низьким. Надто низьким, щоб бавитися у валютний податок і війнушки з Росією.

Фото republic.com.ua