Зміна клімату до ощадливого зрошення довела +

На фото:Директор Південної державної сільськогосподарської дослідної станції (Гола Пристань) Володимир Лимар із плодами перцю нового посухостійкого і суперраннього сорту...На Херсонщині, після третього поспіль посушливого літа, науковці взялися переглядати підходи до господарювання

На півдні України третій рік поспіль триває посуха, тож води на полив городів, садів та полів треба дедалі більше — навіть нинішні осінні зливи цієї перспективи не змінюють. Проте цінний природний ресурс більшість господарств використовує геть бездумно — просто ллє воду «дощувалками» з ранку до вечора, а вона тоннами випаровується, ледь потрапивши на розпечену сонцем ріллю. Про необхідність зробити зрошення ощадливішим та принципово переглянути підхід до господарювання на землі в умовах глобального потепління та різких змін клімату вели мову на міжнародній науково-практичній конференції у Голопристанському районі Херсонської області науковці з п’яти аграрних інститутів та університетів Києва, Херсонщини та Миколаївщини.

Економія чи небезпечне сміття?

Заступник директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Андрій Шатковський із прикрістю зазначив, що для багатьох наших сільгосппідприємств хтозна якою дивиною досі залишаються навіть примітивні датчики для вимірювання вологості грунту. А вже про сонячні батареї для насосів, «розумну» апаратуру для зрошення, яка сама визначає інтенсивність і частоту поливів, годі й мріяти — дорого. В умовах тривалої посухи аграріям, здавалося б, потрібно збільшувати площі під економніше крапельне зрошення, але через ту ж фінансову скруту виходить навпаки — площі під «крапельку» в країні почали зменшуватися.

— Площі під крапельне зрошення у перспективі є сенс довести найближчим часом до 50—75 тисяч гектарів. Та якщо в 2012-му системи крапельного зрошення працювали на 35,7 тисячі гектарів, то нинішнього року відведені під них площі скоротилися до 31,9 тисячі гектарів. До того ж селяни часто використовують найдешевші синтетичні трубопроводи вартістю 37—39 копійок за погонний метр, які через рік вже можна викидати на сміття. Але їх ніхто не утилізує, і вони розкладаються по полях та лісосмугах, отруюючи довкілля продуктами розпаду пластику. Українським хімікам конче треба подумати над розробкою трубопроводів систем крапельного зрошення з більш дружніх до навколишнього середовища матеріалів, техніки для механізації вилучення зіпсованих шлангів з поля. Такі розробки вже ведуться в Австралії та Ізраїлі, а ми чим гірші? — поставив на конференції аж ніяк не риторичне запитання кандидат сільськогосподарських наук Андрій Шатковський.

Втім,, степовикам півдня найближчим часом доведеться міняти не тільки підхід до режиму зрошення. Не виключено, що вони змушені будуть відмовитися і від суперпродуктивних за нормальних умов, але не адаптованих до екстремальних ситуацій затяжної посухи імпортних сортів кукурудзи, овочів, баштанних, паралельно переглядаючи ще й деякі звичні прийоми агрономії. Науковці кажуть, що вже сьогодні розхвалені імпортні культури в Таврії втрачають 40—50 відсотків свого потенціалу. І як тут не втратити, якщо три роки поспіль продуктивної вологи у грунті тут заледве набігає на дві третини норми — у ліпшому разі, а можливості для подачі води з каналів є далеко не всюди. Тож учасники форуму дійшли логічного висновку: аграріям держави найближчими роками конче знадобляться нові, посухостійкі сорти та гібриди культурних рослин та обладнання для прискореного збирання врожаїв, поки вони не «попеклися» на палючому сонці без дощу.

На розкачку часу вже немає

«За всі роки незалежності в Україні не розробили і не налагодили серійне виробництво жодного зразку техніки для полегшення праці на вітчизняних баштанах, хоча дідівськими методами з такими площами впоратися дедалі важче. Адже тільки на Херсонщині збирають близько чотирьохсот тисяч тонн кавунів та динь щороку! Наші баштанні стали брендом, який вже по заслугах оцінили від Росії до Англії, але собівартість продукції, хоч і нижча, ніж у сусідніх країнах, все ще надто висока через надмірну частину ручної праці, — наполягає директор Південної державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Лимар. — Протягом останнього десятиріччя на нашій станції створили понад десять нових посухостійких сортів кавунів, динь, томатів, баклажанів та кубоподібного солодкого перцю, на кшталт суперраннього сорту «Злато скіфів», про який уже писав «Голос України». Однак розробка одного сорту нині обходиться у мільйон гривень, а з фінансуванням селекціонерам важкувато. Потрібна принаймні регіональна програма «адаптації» сільського господарства до роботи в часи глобальної зміни клімату, що включала б стимулювання виробництва техніки, виведення нових сортів, впровадження енергоефективних та водоощадних технологій. До речі, однією з таких технологій можна скористатися коли завгодно — особливих витрат вона не потребує і полягає у збільшенні міжрядь на баштанах із звичних 1,4 до 2,8—4,2 метра. Тоді рослини отримують більше поживних речовин з грунту, і нормально розвиваються навіть без зрошення. Експеримент на землях сільгосппідприємства «Лідія» Скадовського району Херсонщини показав: на ділянці з ширшими міжряддями десять тонн баштанних з гектара, а на звичайній — трохи-трохи до чотирьох тонн «дотягли». От і порівнюйте».
Звичайно, попросити у держави грошей на чергову програму боротьби з посухою було б найлегше. Але аграрії півдня кажуть, що гроші й самі заробили б, якби влада посприяла у збільшенні обсягів експорту їхньої продукції за кордон, надавши суто організаційну, юридичну й технічну допомогу в створенні впізнаваних брендів та кооперативів (не одноосібникові ж з митницями перемовини вести й іноземних покупців вишукувати), розгортанні рекламних кампаній. А вже кошти, отримані від збуту оптових партій садовини й городини, знаменитих херсонських кавунів, можна було б вкладати в нову техніку й виведення посухостійких сортів. І, мабуть, часу на розкачку природа не дасть, оскільки балувати нас небесна канцелярія не збирається — іспит у селян вона прийматиме суворо.
На вищезгаданій конференції озвучили й тривожні спостереження синоптиків. Починаючи з 1980-го, на долю України вже випало 19 років з літніми температурами понад середню норму. І, схоже, двадцятий подібний рік також не забариться.

На правильно зрошених гектарах таке ось злато вродило.Херсонська область. Фото автора.

Між іншим

Посівна стартувала із запізненням. Аграрії чекали дощів

Із запізненням на тиждень на Херсонщині розпочалася посівна озимих. Після двох років посухи намарно кидати зерно у скам’янілий від спеки грунт селяни просто не ризикнули, вважаючи за краще дочекатися перших осінніх дощів. І коли вони нарешті пішли, у полі дружно загуркотіли трактори — вже засіяно 54 тисячі гектарів.

За даними Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, озиму пшеницю хлібороби Таврії мають посіяти на площі у 532 тисячі гектарів. Це на 22 тисячі більше, ніж торік, але врожай залежатиме не так від площ під стратегічною культурою, як від зволоженості грунту.
Заступник начальника департаменту Андрій Неділько каже, що затяжні дощі в другій половині вересня «зачепили» тільки п’ять районів області з вісімнадцяти. Рівень продуктивної вологи в грунті тут сягає 40 міліметрів, а в інших — до п’ятнадцяти. Це значно краще, ніж торік, але все одно недостатньо для нормального розвитку сходів: адже оптимальний показник рівня продуктивної вологи у південних степах України мав би становити шістдесят міліметрів. Та досвід минулих років свідчить, що його можна й не дочекатися, тому далі відтягувати посівну аграрії регіону вважають недоцільним.

Тим часом

Диням важко потрапити за кордон
За врожаю баштанних культур, що сягає 400 тисяч тонн, цьогоріч Херсонщина експортувала лише 11 тисяч тонн кавунів та динь. З них 5,4 тисячі тонн вивезено до Естонії, 2,1 тисячі — до Білорусі, 2 тисячі тонн — до Латвії. Серед покупців наших баштанних — також Польща, Росія, Німеччина, Чехія, Велика Британія. Такі дані Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Київ позичає у Пекіна мільярди доларів для зрошення українських полів

Сьогодні, 12:56 Кореспондент.net

Україна позичить в Експортно-імпортного банку Китаю $3 млрд на реконструкцію систем зрошення, заявив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

"Ми сьогодні ведемо переговори з Ексімбанком Китаю, і вони фактично вийшли на фінішну пряму. Ексімбанк прокредитує державу (Україну - ред.), щоб відновити систему зрошення", - заявив він.

Міністр зазначив, що Україна отримає $3 млрд, з яких $1,5 млрд буде виділено безпосередньо грошима і ще на $1,5 млрд Китай імпортуватиме техніку.

Присяжнюк підкреслив, що умови кредиту аналогічні угоді 2012 року.

"Умови кредиту для нас прийнятні, 6,5% вартість кредиту, включає всі витрати та страхування, плюс п'ять років – канікули і протягом 10 років повернення тіла кредиту. Держгарантії обов'язкові", - пояснив аграрний чиновник.

За його словами, наданих грошей буде достатньо на відновлення систем зрошення на площі близько 1,2-1,4 млн га.

Нагадаємо, що Державна продовольчо-зернова корпорація України торік підписала угоду з Експортно-імпортним банком Китаю про надання їй позики на суму $1,5 млрд. Їх планувалося витратити на спотові та форвардні закупівлі зерна для подальшого експорту до Піднебесної.

Нагадаємо, 23 вересня ЗМІ з посиланням на гонконзьке видання South China Morning Post повідомляли, що китайська компанія Xinjiang Production and Construction Corps підписала з KSG Agro угоду про оренду, згідно з якою Китай орендує 3 млн га земель компанії.

KSG Agro спростував цю інформацію. Компанія уточнила, що йдеться про інвестиції китайської сторони в краплинне зрошення з першочерговим правом купівлі вирощеного холдингом урожаю. Крім сказаного вище, зазначимо, що раніше холдинг планував обладнати системою краплинного зрошення близько 10 тис. га своїх земель до 2015 року.
За матеріалами: Інтерфакс-Україна

http://korrespondent.net/business/realestate/1609628-kiev-zanimaet-u-pek...