Чому російський кредит - це погана угода для Януковича

Президент не захотів брати гроші МВФ, оскільки побоявся розпочати реформи, болісні для малозабезпечених українців. Але, відмовившись від євроінтеграції та прийнявши "братню" допомогу Росії, президент став затятим ворогом для представників вітчизняного середнього класу.

Вікторе Федоровичу, це помилка.

Минулої ночі Віктор Янукович і Микола Азаров могли вперше за довгий час спати спокійно – загрозу дефолту відсунули з весни 2014-го щонайменше на два роки. Обіцяних Росією $15 млрд. з лишком вистачить на всі виплати Мінфіну та Нацбанку за зовнішніми боргами в найближчі два роки ($13,9 млрд.).

Решту грошей можна буде витратити на підтримання курсу гривні або заткнути якусь не дуже велику діру в бюджеті. Судячи з надоптимістичних прогнозів, закладених у держбюджет-2014, таких дір у ньому буде чимало.

Коли ввечері 17 грудня стало відомо, що Росія викупить на $15 млрд. українські держоблігації та знизить ціну на газ в 1,5 раза - до $268,5, прем'єр-міністр Азаров заявив: "Що чекало на Україну (у разі відмови Росії – ред.)? Відповідь очевидна: банкрутство і соціальний колапс. Ось який новорічний подарунок чекав би на народ України в цьому разі".

Країна на межі дефолту за відносно стабільної економічної ситуації у світі – безперечний доказ видатної некомпетентності українського уряду.

Азаров не згущував фарб, коли публічно визнавав, що довів економіку до банкрутства – українські фінанси в плачевному стані. За перше півріччя 2014 року Мінфін і Нацбанк мали виплатити іноземним кредиторам понад $4,3 млрд. – на погашення євробондів, виплати МВФ і відсотки за кредитами.

Реальний дефіцит бюджету цього року з урахуванням "Нафтогазу" складе близько 7% ВВП, економіка продовжує стагнувати, щоб платити за боргами, необхідно залучати нові позики.

Тому без грошей російських пенсіонерів Україні справді було б зле - кредит буде видано за рахунок коштів Національного фонду добробуту, з якого збиралися платити пенсії росіянам.

Про неприємності, що насуваються, уряд знав щонайменше пів року тому, коли стало очевидно, що прогноз темпів зростання економіки та доходів бюджету не виконується.

Янукович мав можливість обирати кредитора – Росія, МВФ або фінансові ринки. Утім, останній варіант досить швидко відпав, уже у вересні ринкова вартість боргу для України перевищила 10% річних.

Програма з МВФ могла поповнити резерви українського Нацбанку на $15 – 20 млрд. При цьому гроші Фонду вдвічі дешевші за російські (оголошено про 5% річних), і виділяються на довший час – 4-5 років, тоді як росіяни готові вкладатися у дворічні єврооблігації України.

У підсумку – обслуговування російського кредиту в $15 млрд. коштуватиме на $600 млн. більше, ніж така сама позика від МВФ.
Можна припустити, що, обираючи кредитора, Янукович і Ко куди більше уваги приділяли електоральним ризикам напередодні виборів 2015-го, ніж економічній доцільності.

Принципова різниця між грішми європейців і росіян – перші вказують і контролюють, на що і як витратять їхній кредит, другі – виділяють "братню" допомогу, якою можна розпоряджатися на власний розсуд.

Але головний недолік грошей МВФ – для їх отримання уряд мав би навчитися "жити за коштами": утримувати дефіцит бюджету в межах 2%, а для цього заморозити витрати на держапарат, поетапно підвищити ціни на газ для населення, зробити обмінний курс гривні гнучким.

Вітчизняні економісти солідарні в тому, що наполегливі поради МВФ – необхідна умова, щоб українська економіка повернулася на траєкторію зростання. Проте Янукович і Азаров відкидали вимоги МВФ, запевняючи, що ці заходи виявляться непосильними для найбідніших верств українців.

Спірне твердження: наприклад, МВФ пропонував навести лад у субсидуванні та виділяти адресну допомогу тим, кому вона справді необхідна - зараз субсидії на оплату послуг ЖКГ нерідко отримують сім'ї середнього, а іноді й вищого класу. Таким чином, для найбідніших українців вартість ЖКГ-послуг мала б зрости не більш ніж на 20%, а для деяких і зовсім не зміниться.

Турбота про стабільність гривні – згубний для країни передвиборний популізм. Валюти більшості торговельних партнерів подешевшали за цей рік на 10-40%, і "долар по 8" це дуже поганий подарунок для всіх українських експортерів.
Відмовившись зробити бодай щось із вимог МВФ, українській владі залишалося шукати порятунку в Росії. До 9 листопада, коли відбулася зустріч Януковича та Путіна, Україна семимильними кроками наближалася до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Можливо, такий темп було взято, щоб зробити Володимира Путіна поступливішим у переговорах про кредит і ціну на газ.
Про умови, на яких Росія погодилася дати $15 млрд., поки що відомо дуже мало. Ставка купона 5%, термін, принаймні першого випуску, 2 роки. Путін міг зажадати за фінансову допомогу все, що завгодно: від непідписання Угоди про асоціацію з ЄС до продажу російським компаніям низки стратегічних підприємств, але він точно не вимагатиме проведення непопулярних реформ в Україні.

Але чи виграв Янукович голоси виборців, погодившись на "простий" російський кредит? Навряд.
Навіть до відмови від євроінтеграції Янукович був не найпопулярнішим політиком. За даними соціологічного дослідження, проведеного в жовтні центром ім. Разумкова, чинний президент із тріском програвав другий тур президентських виборів як Віталію Кличку, так і Арсенію Яценюку.

Яка розстановка сил зараз – невідомо, соціологічних опитувань післямайданного періоду поки що немає. Але вже можна сказати без соціологічних досліджень: Майдан не зробив лідерів опозиції героями нації, але він зробив Януковича особистим ворогом половини українців.

Реформи МВФ коштували б гаранту набагато дешевше. Російський кредит - погана угода. Насамперед погана для вас, Вікторе Федоровичу.