В Україні розпочався дводенний траур за загиблими під час зіткнень +

На всій території України будуть приспущені державні прапори та скасовані розважальні заходи.

В Україні 22 і 23 лютого оголошено траур за загиблими під час масових акцій протестів у Києві. Відповідний указ поки що чинного президента Віктора Януковича №89 розміщено на сайті глави держави.

Згідно з наказом, у ці дні лютого на всій території України будуть приспущені державні прапори України на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Крім того, мають бути скасовані розважально-концертні заходи, спортивні змагання, мають бути внесені відповідні зміни до програм теле- і радіопередач.

За офіційними даними, під час заворушень у Києві з 18 лютого загинули 77 осіб

http://zn.ua/UKRAINE/v-ukraine-nachalsya-dvuhdnevnyy-traur-po-pogibshim-...

З яких регіонів люди, які загинули в Києві (ІНФОГРАФІКА)

Найбільше вбитих протестувальників зі Львівської, Івано-Франківської, Київської областей. Також Є загиблі з Донецька І Запоріжжя.

Спільнота Громадський сектор Євромайдану на своїй сторінці у «Фейсбуці» опублікувала інфографіку, з яких регіонів приїхали активісти, що загинули на Майдані під час останніх зіткнень, інформує еizvestia.com .

http://news.eizvestia.com/news_politics/full/558-iz-kakih-regionov-lyudi...

ДУШУ Й ТІЛО ПОЛОЖИЛИ ЗА НАШУ СВОБОДУ

Увесь світ облетіли відеокадри, що зафіксували, як 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві снайпери розстрілюють групу майданівців. Серед них були й волиняни. Молоді юнаки поклали життя, щоб Україна стала вільною державою. Вони й досі щасливо усміхаються з фото в соціальних мережах.

Ковтаючи сльози, пізно ввечері телефоную рідним загиблих, щоб уся Волинь дізналася про них. Немає таких слів, які могли б втишити біль від утрати цих 20-літніх героїв…

Леся БОНДАРУК

...Едуарду Гриневичу 31 травня мало виповнитися 29 років. Зростав у селі Деревок Любешівського району. Батьки розлучилися, тож виховували хлопця здебільшого дідусь та бабуся. У вісімнадцять юнак зацікавився політикою. Добре розумівся на комп’ютерній техніці та ремонті мобільних телефонів. Заочно навчався в Рівненському гуманітарному університеті, сам оплачував своє навчання.
— Він був недолюблений. Без будь–чиєї підтримки і допомоги постійно шукав себе, прагнув самореалізовуватися. «Може, нарешті мене хтось буде по–справжньому любити», — сказав Едик, коли одружувався, бо дуже хотів мати сім’ю і дітей. Але через рік розлучився. У селі йому не раз дорікали, що весь час у комп’ютерах, телефонах, коли біля землі стільки роботи. Йому доводилося багато чого досягати всупереч тому, що довкола не розуміли, всупереч різним обставинам, — розповіла двоюрідна сестра Алла, в якої Едуард зупинявся перед тим, як вирушити до Києва.
На Майдані він почувався дуже щасливим. Тричі їздив туди. Коли, вилікувавши вдома грип та ангіну, востаннє зібрався в дорогу, бабуся стояла на дверях і не пускала. А він таки вирвався. «Там не все так, як вам здається з телевізора. Там не просто люди стоять. Усе дуже організовано, є команда однодумців, і кожен, як мурашка, знає, що йому треба робити. У мене на Майдані з’явилося так багато друзів», — сказав перед від’їздом.
19 лютого Едуард потрапив під воду з брансбойта. Увечері висушив одяг, взуття, а наступного дня — знову на передову.
«У пошуках кращого майбутнього ми зобов'язані підтримати революцію!!! Дорослі, не будьте байдужими, якщо не ви, тоді хто — ваші діти будуть захищати свободу… Я впевнений, що найголовнішою метою революції є не дозволити Януковичу і його «общаку» залишитись при владі!» — такими були останні слова Едуарда в соціальній мережі.
Загинув від кулі снайпера.

Сергієві Байдовському 21 серпня мало виповнитися 24 роки. Він родом із Нововолинська. У нього велика родина, а дід був священиком. Навчався у ЗОШ № 12 та Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Працював на Магістральних нафтопроводах «Дружба» в Дрогобичі.
На Майдан їздив постійно, востаннє вирушив зі Львова у ніч проти 20 лютого. Його проводжала дівчина, з якою планував одружитися одразу після революції. Перед від'їздом Світлана подарувала Сергієві гаманець, але він вирішив не брати його — щоб не загубити. А за мить зняв і віддав коханій ще й срібний браслет, теж її подарунок…
Нині у соцмережі розриває душу Світланине зізнання: «Господи, за що? Ти був моїм… першим, хто став для мене особливим і найважливішим! Ти був моїм… першим, для кого я була ідеальна і до нестями кохана! Ти був моїм… першим, хто вдень і вночі дарував мені щастя і сам божеволів від цього! Ти був моїм… першим, кого я покохала понад життя! Ти був моїм… першим, від кого я хотіла отримати найкращий дарунок у цьому житті — дитину! Ти був моїм… першим чоловiком!».
Загинув від кулі снайпера за кілька годин після приїзду зі Львова.

Василеві Мойсею 23 березня мало виповнитися 22 роки. Жив у Луцьку, хоча родом із села Зубрець Бучацького району Тернопільської області.
Мама на заробітках в Італії.
Навчався на четвертому курсі в Університеті розвитку людини «Україна». Спеціальність — «фізична реабілітація».
Захоплювався туризмом. Найдужче любив мандрувати Карпатами.
Був членом політичної партії «Свобода».
До Києва поїхав разом зі своїми побратимами в ніч проти 19 лютого.
Загинув від кулі снайпера.

Іванові Тарасюку 28 січня виповнився тільки 21 рік. Він із села Залісоче Ківерцівського району.
Єдиний син у батьків.
Навчався в Луцькому медичному коледжі «Монада», потім служив в армії.
Грав за футбольний клуб «Олика».
На Майдан приїхав уперше. Пробув там трохи більш як дві години
Загинув від кулі снайпера.

Увечері 21 лютого Едуарда Гриневича, Сергія Байдовського і Василя Мойсея привезли до Луцька. Прощання відбудеться сьогодні об 11-й годині у Свято-Троїцькому соборі.
Василя Мойсея поховають на Меморіалі Слави в Луцьку.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!!!

P.S. Луцький міський голова Микола Романюк доручив головному архітекторові міста внести пропозиції щодо встановлення на Меморіалі Слави стели з іменами загиблих активістів Євромайдану.

На фото: Молоді, красиві й щасливі — запам’ятаймо їх такими. 

http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=

Віддали Майдану життя [Повний список загиблих]

Політичні домовленості даються занадто дорогою ціною. 75 загиблих - такою є офіційна статистика МОЗ.
Галина ГУПАЛО , Валерія ЧЕПУРКО , Ольга КУХАРУК , Кирило КОЗЛОВ, Тетяна МЕШКО, Олена ПАВЛЕНКО, Анна МИЩИШИН. — 22.02.2014

Коли номер готувався до друку, ще не всі були упізнані, не всі дані були відомі. Але найжахливіше, що це може бути ще не кінець. Вдивіться в обличчя цих людей: вони мріяли бути щасливими, хотіли ростити дітей, любити своїх дружин і батьків. Невже ми допустимо, щоб були нові жертви?

Дато не повернеться до Грузії

Давид Кіпіані.

Серед загиблих на Майдані громадянин Грузії Давид Кіпіані, якого друзі називали Дато. Активісти кажуть, що його вразили дві кулі. Упевнені: стріляв снайпер.

Дато був членом молодіжного руху "Вільна зона" та партії "Єдиний національний рух". Рік тому він переїхав в Україну, яку полюбив усім серцем.

Дізнавшись про смерть співвітчизника, колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі присвятив йому пост у мережі Facebook: "У грудні, під час мого перебування в Києві, я зустрічався з Дато та його друзями. Я був збентежений, бо матеріально не міг їм допомогти. Вони на свої власні по копійці зібрані гроші приїхали до Києва і дуже потребували... Багато хто запитує, що роблять грузини в Україні? Кажуть, що це не наша боротьба. Щоб зрозуміти, навіщо грузини перебувають в Україні, ми маємо зрозуміти, чому українці приїжджали до Грузії. Незадовго до смерті Дато загинув Юрій Вербицький. За повідомленнями українських ЗМІ, який воював в Абхазії. Усі, хто пам'ятає цю війну, знають історію українських солдатів, оточених російським спецназом. Українці кричали: "Грузини не здаються!" - і до останнього билися з ворогом. Тоді українці боролися за Грузію і, отже, за Україну. А Дато в Києві боровся за Україну і, отже, за Грузію…"

Синові Давида Кіпіані виповнився лише один рік.

Юрій вважав, що це його місія

Юрій Паращук.

Не зумівши додзвонитися чоловікові, Ольга зателефонувала священикові Михайлівської церкви. Запитала, чи не там її Юра. І почула гірке: "Він загинув. Зараз відспівування".

47-річний харків'янин Юрій Паращук їздив на Євромайдан до Києва двічі: у грудні минулого року та цього тижня. У "чорний вівторок" він був в епіцентрі трагічних подій.

- Поки результатів розтину немає, але в морзі кажуть, що Юрій загинув від поранення в шию, - каже Валерій Міщук, який разом з Ольгою приїхав до Києва по тіло.

Друзі згадують, як Юрій прорвався до Києва автобусом разом з іншими харків'янами. Їх постійно гальмували на блокпостах, і Юра просив усіх, хто телефонував йому того дня, помолитися за успіх.

- Незадовго до цього Юра був у нас в гостях, зайшла суперечка про Майдан - чи потрібно їхати, - згадує друг Паращука Олег Обернихін. - І тоді Юра сказав: "Я відчуваю, що повинен бути там, це моя місія від Бога". Юрій був релігійною людиною та переконаним патріотом.

У Юрія залишився дорослий син від першого шлюбу, дружина та дві прийомні доньки, а також літня мати, яка нещодавно пережила інсульт.

Хотіли стояти до останнього

Андрій Дігдалович (другий праворуч). 

У селі Сокільники під Львовом люди не можуть повірити, що вже ніколи не дочекаються 40-річного Андрія Дігдаловича. І всіма силами підтримують вдову Наталію, якій тепер самій доведеться ставити на ноги двох доньок - 18-річну Андріану та 13-річну Анастасію.

- Андрій був із перших днів на Майдані, - каже односельчанка загиблого Іванна. - Іноді приїжджав додому, все-таки родина була тут. Наталя була за ним, як за кам'яною стіною. Знаю, що на Майдані він у самообороні значився. Казав, що буде там до останнього. Так і сталося…

Анатолій Жаловага.

Горе прийшло й у родину Жаловаг. 33-річний Анатолій теж загинув у Києві від кулі. Одружитися він так і не встиг.

- Я не знаю, скільки точно днів він був на Майдані, - каже родичка загиблого Світлана. - Толик був сміливим хлопцем. Самі розумієте, слабаки на Майдані не стоять.
Батьки Анатолія живуть у селищі Дубляни Жовківського району. Зараз батько вирушив до Києва забирати тіло сина, а мати вдома готується до похорону. Убиту горем жінку підтримує молодший син Андрій.

Олександр Храпаченко.

Не повернеться до рідних і житель Рівного 27-річний Олександр Храпаченко. Смерть його була миттєвою - куля влучила в око. Олександр працював у Рівненському драмтеатрі, за освітою - режисер. Друзі згадують, що він не раз наражав своє життя на небезпеку в горах - займався альпінізмом. А загинув у самому центрі столиці України.

Сергій був проти зброї

Сергій Кемський.

Жителя Керчі 38-річного Сергія Кемського, як і багатьох інших, убила куля. Швидше за все, Сергія поховають у Житомирській області, в Коростені, звідки він родом.

- Серьожа приїхав до Києва в понеділок, 17 лютого, - розповіла "КП" подруга загиблого Світлана Бельська. - Він і раніше приїжджав на Майдан, але не дуже часто. А цього разу сказав, що не може сидіти вдома. Серьожа допомагав доставляти поранених у медпункти. А в четвер і сам отримав кулю, коли вийшов на вулицю Інститутську подивитися, що там відбувається. У нього не було зброї! Він не любив зброю і казав, що якщо почнуть роздавати, одразу поїде додому.

Сергій помирав кілька хвилин - куля зачепила сонну артерію, і жодні лікарі не змогли йому допомогти. Невідомий прицілився точно в шию, оскільки груди кримчанина захищав бронежилет. Але до якої сторони належав стрілець, не знає ніхто.

- Сергій навчався на політолога у Львові, жив у різних містах. У нього був власний сайт, на якому він заробляв, допомагаючи іноземцям відвідати Україну. Боляче, що його вже немає, - зітхає Наталя.

Останнє Різдво відсвяткував із родиною

Олег Ушневич.

"Ми не за Європу, ми не проти і не за когось конкретного. Ми боремося за їхнє майбутнє", - так за п'ять днів до смерті 31-річний Олег Ушневич підписав фотографію з дитиною на своїй сторінці в соцмережах. Куля наздогнала Олега 20 лютого. У "польовий" медпункт віднесли ще живим, але врятувати не могли.

- Завжди веселий, розумний, гідний чоловік! Не вкладається в голові, що його могли вбити, - розповідає Олена, яка працювала разом з Олегом. - Він завжди був патріотом, відстоював честь і гідність своєї країни.

Друзі Олега розповіли, що він кілька років провів у Португалії. Дуже там сумував за Україною. Особливо на християнські свята. Тому дуже радів, що вперше за три роки це Різдво провів з рідними, у колі родини.

Поховають галичанина в рідному містечку Сколе на Львівщині.

Володимир шукав щастя

Володимир Жеребний.

У містечку Рудки (Львівська область) прощатимуться з 27-річним Володимиром Жеребним. Він приїхав туди недавно із села з гарною назвою Вишня, збудував новий дім. Хотів жити щасливо - ось і вирушив по правду на Майдан. А замість перемоги знайшов смерть. За словами односельців, сьогодні родина поїхала по тіло Володі.
- Володя був старшим сином у родині, - розповідає працівник сільради села Вишня Василь Стельмах. - Це була просто золота людина: порядна, відповідальна. Він вважав, що відстояти майбутнє України - його обов'язок.

Добре відгукується про свого співробітника і виконувач обов'язків директора Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету Богдан Данилко:

- Він із доброї родини: його батько працював у міліції, зараз на пенсії, а мати на заробітках. Гірко, дуже гірко, коли батьки синів втрачають.

Богдан Сольчаник.

У Старому Самборі на Львівщині сьогодні ховають 28-річного Богдана Сольчаника - викладача Українського католицького університету. У нього була маса планів на життя: захистити дисертацію, завести родину. Але - не судилося. Богдан загинув 20 лютого в Києві.

До католицького університету Богдан Сольчаник прийшов працювати кілька років тому. Викладав на кафедрі нової та всесвітньої історії Львова, до цього закінчив бакалаврат на історичному факультеті Львівського національного університету. У своєму рідному Старому Самборі молодий чоловік був наставником пластунів.

- Він став першим організовувати львівських студентів для виїздів до Києва, - розповідає близька знайома Богдана, голова Старосамбірської станиці пластунів Юлія Катинська.

Загиблого Богдана впізнав один з його студентів, який теж був у Києві.

- Богдан був чудовим викладачем, неодноразово отримував іноземні гранти та стипендії за свою дослідницьку діяльність, - розповіли в католицькому університеті. - Зі студентами завжди був на короткій нозі, навіть організовував для них літні школи.

Список загиблих

Арутюнян Георгій, 54 роки, Рівне.
Байдовський Сергій, 24 роки, Нововолинськ.
Бондарев Сергій, 33 роки, Київ.
Бондарчук Сергій, 53 роки, Хмельницька область.
Брезденюк Валерій, 50 років, Жмеринка.
Байда Богдан, 49 років, Львівська область.
Вареница Роман, 36 років, Львівська область.
Васильцов Віталій, 37 років, Біла Церква
Веремій В'ячеслав, 34 роки, Київ.
Войтович Назар, 17 років, Тернопільська область.
Голоднюк Устим, 20 років, Тернопільська область.
Гриневич Едуард, 29 років, Волинська область.
Гурик Роман, 19 років, Івано-Франківськ.
Дворянець Антоніна, 62 роки, Київська область.
Дзявульський Микола, 55 років, Шепетівка.
Дігдалович Андрій, 31 рік, Львівська область.
Дидич Сергій, 44 роки, Івано-Франківська область.
Дмитрів Ігор, 30 років, Івано-Франківська область.
Жаловага Анатолій, 34 роки, Львів.
Жеребний Володимир, 29 років, Львівська область.
Зайко Яків, 73 роки, Житомир.
Захаров Володимир, 57 років.
Капінос Олександр, 30 років, Тернопільська область.
Кемський Сергій, 33 роки, Керч.
Кіпіані Давид, Грузія.
Кіщук Володимир, 58 років, Запорізька область.
Костенко Ігор, 23 роки, Тернопільська область.
Корнєєв Анатолій, Хмельницька область.
Корчак Андрій, 49 років, Львівська область.
Коцюба Віталій, 33 роки, Львів.
Креман Іван, Кременчук.
Кульчицький Володимир, 64 роки, Київ.
Мовчан Андрій, 34 роки, Київ.
Мойсей Василь, 33 роки, Волинська область.
Наумов Володимир, 44 роки, Донецька область.
Опанасюк Валерій, 43 роки, Рівне.
Пагор Дмитро, 21 рік, Хмельницьк.
Павлюк Володимир, 40 років, Коломия.
Паньков Микола, 39 років, Львівська область.
Паращук Юрій, 48 років, Черкаська область.
Пасхалін Юрій, 30 років, Черкаська область.
Плеханов Олександр, 23 роки.
Полянський Леонід, 35 років.
Саєнко Андрій, 51 рік, Київська область.
Сердюк Ігор, 44 роки, Полтавська область.
Смолянський Віталій, Черкаська область.
Сольчаник Богдан, 29 років, Львівська область.
Тарасюк Іван, 31 рік, Волинська область.
Ткачук Ігор, 39 років, Івано-Франківська область.
Точин Роман, 44 роки, Львівська область.
Тур Іван, 31 рік, Львівська область.
Ушневич Олег, 32 роки, Львівська область.
Храпаченко Олександр, 27 років, Рівненська область.
Хурція Зураб, 54 роки, Грузія.
Чаплінський Влад, Київська область.
Чмиленко Віктор, 53 роки, Кіровоградська область.
Царек Олександр, Київська область.
Шаповал Сергій, 45 років, Київ.
Шилінг Йосип, 66 років.
Шимко Максим, 33 роки, Вінниця.
Щербанюк Олександр, 46 років, Чернівці.
Міліціонери
Булитка Василь, 27 років, Київ.
Власенко Дмитро, 32 роки, Крим.
Гончаров Віталій, 24 роки, Крим.
Євтушок Володимир, 42 роки, Київ.
Іваненко Олексій, 39 років, Харків.
Савицький Петро, 41 рік, Київ.
Спічак Сергій, Бердянськ.
Теплюк Іван, 21 рік, Чернігів.
Третяк Максим, 21 рік, Чернігів.
Федюкін Андрій, 42 роки, Крим.
Цвігун Сергій, 24 роки, Запоріжжя.