Ліси та пожежі: надії, очікування і реальність

Чесно кажучи, знову писати про лісові пожежі мені не хотілося. Тому що тема ця непроста. І болісна майже до трагізму. Адже влітку й восени 2007 року в далеко не сентиментальних людей від вигляду згорілого лісу наверталися сльози... Але ситуація складається таким чином, що до цієї теми довелося повернутися знову. По-перше, через погоду: попри дощі, літо вступило у свої права. І ліс стає все сухішим і сухішим. А по-друге, в області розгорнулася нешуткова (хоча й неофіційна) полеміка: з приводу того, що ж робити, щоб зберегти наші ліси від пожеж.

Наші ліси: насправді «порохова бочка»?

На жаль, так. Так склалося, такими вони були створені. Але звинувачувати в цьому лісівників 1950–1970-х років нерозумно й несправедливо. Тому що вони звершили подвиг: було зупинено піски, які буквально пожирали орні землі й загрожували селам. І це було зроблено після понад 100 років спроб і експериментів. Вдалося розробити надійну технологію закріплення пісків шляхом висаджування саджанців сосни звичайної та сосни кримської. І вже потім виявилося, що створені найтяжчою працею ліси мають цілий «букет» недоліків: вони нестійкі до пошкодження шкідниками, у них мало укриттів і їжі для птахів і звірів, деревина з місцевих сосен має низьку якість...

І один з основних недоліків – висока пожежна небезпека. Не просто висока, а дуже висока: тут спрацювало поєднання кількох чинників. Це, по-перше, породний (точніше, видовий) склад лісових масивів: деревина, що містить смолу, завжди добре горить! По-друге, кліматичні умови: літо ж у нас спекотне, дощів випадає мало. І вже в 1970-ті роки через пошкодження шкідниками дерева почали всихати й гинути. І, мабуть, найголовніше: окрім живої деревини (що міститься в гілках і стовбурах), у лісах Нижнього Придніпров'я накопичується величезна кількість мертвої органічної речовини – опалої з дерев хвої та гілок. Річ у тім, що в наших місцях через сухість клімату все це розкладається дуже повільно. І в результаті в лісах Херсонщини є гігантські запаси горючого матеріалу. «Це не ліс, а порохова бочка», – сказано, загалом, вірно.

Усі ці чинники особливо проявилися в останні роки – спекотні й посушливі.

Ліси та пожежі: несподівана інформація. Що вогонь – «ворог лісу», відомо кожному. Але є тут, скажімо так, деякі тонкощі. Почнемо з того, що лісові пожежі бувають двох типів: низові та верхові. Під час низової пожежі вигоряють так звана підстилка (опале листя й хвоя), гілки, що лежать на землі, і трава. Але фатальних наслідків зазвичай не спостерігається: після невеликої низової пожежі дерева не гинуть. Але вже якщо вогонь дістанеться до крон дерев – біда! Виникає грізний «верховик» – верхова пожежа. При цьому вогонь іде суцільною стіною й вигоряє все – від грибів і трави до верхівок дерев. Років шістдесят тому роль пожеж у житті лісу почали вивчати найбільші вчені-екологи США. І прискіпливі дослідники дізналися, що в багатьох місцях планети низові пожежі для лісу... корисні: вони очищають поверхню від непрогнилого опаду, прибирають небажаних конкурентів і повертають у ґрунт мінеральні речовини. А на півдні цієї країни в багатьох місцях без низових пожеж ліси просто не можуть нормально існувати. І відбувається це в тих умовах, де в спекотному та сухому кліматі швидкість накопичення опаду набагато вища за швидкість його розкладання.

Оцінивши отриману інформацію, наші «науковці» запропонували: мовляв, треба ліси... палити – влаштовувати керовані низові пожежі. І особливо, мовляв, це потрібно в сухих лісах південного заходу та південного сходу країни. А якщо цього не робити й продовжувати гасити кожну низову пожежу, то горючого матеріалу накопичиться стільки, що зрештою тут виникатимуть катастрофічні верхові пожежі.

Ну й як, шановні читачі, описана ситуація нічого вам не нагадує?

У відповідь на такі заяви урядові чиновники й лісівники спочатку просто крутили пальцем біля скроні. Потім стали слухати. І навіть робити: у багатьох національних парках США зараз практикують проведення керованих палів – низових пожеж. Загалом, учені, здається, достукалися, але не скрізь і не до всіх.

Каліфорнія та Флорида: там було страшніше, ніж у кіно!

Уся річ у тому, що проведенню керованих палів у населеній місцевості категорично запротивилися місцеві жителі. А влада не стала сваритися з виборцями. Натомість найбагатша країна світу почала нарощувати сили й засоби пожежогасіння. І довела їх до розмірів і потужності майже фантастичних. Ще б пак! Одних лише професійних лісових пожежників у них 10 тисяч – піхотна дивізія! Це якщо не рахувати резерву – цивільних добровольців і Національної гвардії з усією її технікою. До речі, про техніку: лише в лісових відомств там є понад 100 спеціальних вертольотів і літаків! (Скільки в них машин – про це можна лише здогадуватися. Імовірно, набереться на мотострілецьку дивізію).

Але у 2007–2008 роках уся ця армада виявилася безсилою: лісові пожежі в Каліфорнії та Флориді «розгорнулися» страшніше, ніж у найкрутіших голлівудських фільмах. Причому нічого подібного раніше не було! Уже навесні 2008 року фахівці підбили підсумки й дійшли приголомшливих висновків. Як виявилося, причиною катастрофічних і моторошних пожеж було саме те, що в попередні 20 років пожежі в цих лісах... гасили особливо ретельно! І верхові, які гасити треба завжди й скрізь, і низові, завдяки яким раніше поступово вигоряли опала хвоя, листя й гілки. У результаті в лісах накопичилася гігантська кількість сухого й вогненебезпечного матеріалу. Він не міг не загорітися – рано чи пізно.

Нижнє Придніпров'я: нам таких «трилерів» не треба. Годі!

Шановні читачі, не треба бути семи п'ядей на чолі, щоб зрозуміти: ситуація в Херсонській області має лякаючу схожість з тим, що мало місце в Каліфорнії та Флориді. Сухої й небезпечної органіки у нас у лісах стає дедалі більше – з кожним роком, з кожним місяцем... Нескладні розрахунки та здоровий глузд підказують, що внаслідок цього накопичення може статися таке... Загалом, торішні події здадуться чимось не таким уже й страшним – настільки великою буде шкода.

Закономірне запитання: що ж робити, як прибрати клятий «пальний матеріал» із соснових лісів Нижнього Придніпров'я?

Загалом-то, якщо називати речі своїми іменами й не віддаватися фантазіям (на кшталт очищення лісів за допомогою «спеціальних машин», студентів чи волонтерів), то справді вихід залишається один: низові пожежі. Керовані, контрольовані, безпечні.

Не поспішайте охати й обурюватися: цей вихід нерідко підказує нам сама природа. Річ у тім, що є чимало місць, де низова пожежа пройшла не раз, але дерева вижили. А ось мертва органічна речовина на землі вигоріла. Такі ділянки напевно бачили багато жителів нашої області: тут сухих гілок і хвої набагато менше, ніж в інших місцях. Сосни тут зазвичай благополучні й життєздатні, але зі слідами вогню на нижніх частинах стовбурів.

Керований вогонь: не все так просто. І навіть більше – все дуже непросто! По-перше, необхідна зміна законодавчої бази, а інакше лісник, який влаштував навіть найменший і щадний пал, ризикує потрапити за ґрати або до психіатричного відділення лікарні. По-друге, порівняння з лісами США не зовсім коректне.

Уся річ у тому, що ліси півдня США споконвіку пристосовані до впливу низових пожеж: такі вже види дерев і чагарників там ростуть. Це, загалом-то, особливий тип рослинності, для якого часткове вигоряння – частина життєвого циклу. У Каліфорнії його називають «чапараль», в інших місцях – «скреб», «буш» і так далі. Наші види сосен до вогню не такі стійкі. І в деяких місцях існує ризик того, що їх усе-таки буде пошкоджено навіть вогнем низової пожежі.

Але все одно, адже треба ж щось робити! Можливо, є культури мікроорганізмів, які пришвидшують розкладання опалих гілок і хвої, будь вони неладні! Може, вдасться знайти чагарник, який можна буде підсаджувати на місце сосен, пошкоджених вогнем. Одне слово, хоча б у деяких місцях треба спробувати створити наш, місцевий «чапараль».

Крім того, виконання керованих палів – це не така вже проста робота. Втім, за грамотного підходу тут, здається, особливих проблем бути не повинно. Адже у світі накопичено величезний досвід – треба лише в наших умовах його з розумом застосувати. Звісно, спекотного й сухого літа нічого такого робити не можна. Швидше за все, у нас це можна здійснювати в середині весни або в першій половині осені, коли ліси ще (або вже) не настільки сухі, щоб був великий ризик виникнення верхової пожежі. Пал влаштовують теплого безвітряного вечора за ясної погоди – тоді, коли за всіма ознаками ясно, що вночі випаде роса. Або, що ще надійніше, під дощ. Ставлять патрулі та контрольні групи: на дорогах і біля населених пунктів. А перед цим розраховують, моделюють і так далі. Зрозуміло: головного болю вистачає.

«Хворі» теми: дороги та водойми. Власне кажучи, навколо цього питання дискусія й починалася: «будувати – не будувати». При цьому активно обговорюється й тема «пісочна»: нібито все це будівництво затіяно лише для того, щоб побільше піску набрати й кишеню набити. Ну що ж, із цього приводу можу сказати лише одне: якщо хтось має намір нагріти руки на біді природи й людей, то йому це відплатиться. За ділами його.

Що стосується водойм: було згадано про те, що їх споруджуватимуть і як протипожежні, і як водопої для тварин. Так от, навіть у роки рясноти кабанів і косуль наявних водойм цілком вистачало. А спорудження нових загрожує зниженням рівня ґрунтових вод. Нагадаю, планують спорудити 95 водойм! І вода з них випаровуватиметься. Розумніший варіант: будівництво свердловин зі змонтованими (глибинними) електронасосами. Благо, ЛЕП підходять до багатьох ділянок лісу. І лише там, де без нових водойм ніяк не обійтися, уже там доведеться рити! Бажано глибиною побільше (щоб забезпечити необхідний обсяг), площею поменше (щоб зменшити випаровування).

Дороги: вони ніби життєво важливі. Але згадаймо сумний досвід 2007 року. Адже навіть там, куди вдавалося «нагнати» техніку, вогонь вдавалося загасити далеко не завжди – спрацьовував чинник часу. Тож може, все-таки варто взяти на озброєння «вертолітну» тактику? І робити ставку на якомога швидше гасіння за допомогою авіаційної техніки (водою) і мобільних (що доставляються за допомогою вертольотів) груп?

Літо 2008-го: що робити і чого чекати?

Звісно, якщо навіть до ідеї керованих низових пожеж дослухаються (на що я дуже сподіваюся!), то найближчі 3 місяці знизити кількість вогненебезпечного матеріалу таким методом не вдасться. Бо влітку, повторюся, ні про які керовані пожежі не може бути й мови! І зараз завдання одне: не допустити повторення трагедії 2007 року – згубної верхової пожежі. Ризикну висловити кілька міркувань. Бажано мати побудовану за допомогою комп'ютерних програм модель того, що може статися. Імовірно, вона має постійно змінюватися: залежно від погодних умов. Непогано було б урахувати кримінальний варіант розвитку подій – підпал. Або, точніше, варіанти: адже підпалити може і психопат-одинак, і добре організована група. Особливу увагу слід приділити безпеці людей, способам порятунку пожежників, сільських жителів та інших, що потрапили у вогняну пастку. А на майбутнє ухвалити спеціальну регіональну програму лісокористування, приділивши особливу увагу «пожежній стратегії». І домогтися для цього змін у законодавстві – узаконити проведення палів.

...Можна, звісно, відмахнутися від настирливих екологів! І робити все по-старому. Але тоді, чого доброго, у нас буде своя «Каліфорнія».

Гривна № 27(703), 2008-06-26 (стор. 10) 11915