Всесвітню мережу біосферних заповідників ЮНЕСКО поповнили 13 нових об'єктів

Париж, 12 червня – З 10 по 13 червня на території біосферного заповідника Іст Веттерн Скарп у м. Йончепінг, Швеція, проходить засідання Міжнародної координаційної ради програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», під час якого Рада включила до Всесвітньої мережі біосферних заповідників 13 нових об'єктів. На сьогодні Мережа налічує 631 об'єкт у 119 країнах, зокрема 14 транскордонних об'єктів.

До числа нових об'єктів увійшли заповідники з Албанії та колишньої югославської Республіки Македонії - перші об'єкти з цих країн, включені до Всесвітньої мережі біосферних заповідників.

За результатами національних оцінок дві країни ухвалили рішення виключити свої об'єкти зі Всесвітньої мережі біосферних заповідників через невідповідність чинним критеріям, установленим для включення до Мережі. Зокрема, це стосується біосферних заповідників Госсенкеллезе та Гурглер Камм (Австрія), включених до Мережі у 1977 році, та біосферного заповідника Узбережжя Північного Норфолка (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), включеного до Мережі у 1976 році.

Програма «Людина і біосфера», заснована ЮНЕСКО на початку 1970-х років, являє собою науковий міжурядовий проєкт, спрямований на глобальну оптимізацію взаємодії людини та природи. Біосферні заповідники – це території, обрані для випробування та демонстрації підходів до комплексного сталого управління ресурсами в поєднанні з охороною біологічного різноманіття. Всесвітня мережа біосферних заповідників щороку поповнюється новими об'єктами за рішенням Міжнародної координаційної ради програми, до складу якої входять представники 34 держав-членів ЮНЕСКО.

Біосферні заповідники, що поповнили Мережу цього року:

Транскордонний біосферний заповідник Охрид - Преспа (Республіка Албанія/колишня югославська Республіка Македонія). Пейзаж цього транскордонного заповідника, що займає загальну площу 446 244 га, гармонійно поєднує водну гладь озер, прибережні рівнини та навколишні гори. Заповідник включає частину озера Охрид та його околиці, розташовані в колишній югославській Республіці Македонія й внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також частину озера Охрид в Албанії. На території заповідника проживає близько 455 тис. осіб.

Біосферний заповідник «Вальдес» (Аргентина). До складу цього заповідника входять екологічні регіони Аргентинського моря, степ, пагорби, рівнини та плоскогір'я Патагонії, а також охоронювана природна територія півострова Вальдес, включена до Списку всесвітньої спадщини в 1999 році, та об'єкти Сан-Хосе і Плайя-Фракасо, включені в 2012 році до списку Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя. Біосферний заповідник вирізняється багатим біологічним різноманіттям і включає вкрай крихкі наземні та морські екосистеми, охорона яких має найважливіше значення для вразливих видів тварин, зокрема для південного гладкого кита (Eubalaena australis), який розмножується в затоці Гольфо-Нуево та Сан-Хосе. 214 196 жителів регіону переважно зайняті в тваринництві, туризмі, рибальстві та промисловості (алюміній, порфір). Інші види економічної діяльності включають портові роботи та, нещодавно, виробництво вітрової енергії.

Біосферний заповідник «Сухі тропічні ліси» (Еквадор). Цей заповідник загальною площею 500 тис. га розташований на південному заході країни. Більша частина заповідника вкрита густими чагарниками та сухими тропічними лісами, найобширнішими та найкраще збереженими серед лісів Еквадору. На території заповідника можна зустріти одне з найбільших у Південній Америці скупчень ендемічних порід птахів і значну популяцію таких видів-символів Південної Америки, як гострорилий американський крокодил (Crocodylus acutus) і колумбійський ревун (Alouatta palliata). У заповідній зоні проживає понад 100 тис. осіб, основними заняттями яких є тваринництво та сільське господарство (вирощування кави, кукурудзи та фруктів).

Транскордонний біосферний заповідник «Монвізо» (Італія/Франція). У 2013 році французьку та італійську частини цієї території, що сформувалася під впливом Альп і Середземного моря, було включено до Мережі біосферних заповідників як окремі об'єкти. Цього року ці два заповідники об'єднано в єдиний транскордонний біосферний заповідник. Відмінною особливістю заповідника є поєднання високогірних озер і ландшафтів, що склалися під впливом скотарства, багате екологічне та біологічне різноманіття. Тут представлені різні середовища мешкання, зокрема ліси, скелясті утворення та водойми. Хоча основним видом економічної діяльності в регіоні є туризм, на території заповідника також розвинені сільське господарство, лісівництво та ремісничі промисли.

Біосферний заповідник «Сіла» (Італія). Загальна площа цього біосферного заповідника, розташованого в Калабрії, на півдні Італії, становить 357 294 га. Заповідник по праву вважається світовим центром різноманіття рослинного світу: на його території поширено безліч видів судинних рослин. Тут мешкають понад 210 видів хребетних тварин. У заповіднику проживає близько 230 тис. осіб, які переважно займаються сільським господарством. Останніми роками дедалі більшу роль у місцевій економіці набуває екологічний туризм, і щороку заповідник відвідують понад півмільйона відвідувачів.
Біосферний заповідник «Мінамі-Арупусу» (Японія). Цей заповідник, назву якого можна перекласти як «Південні Альпи», займає площу 302 474 га і являє собою гористу місцевість, розташовану в межиріччі річок Фудзі та Тенрю, що течуть на південь. До заповідника належать гори Кома, Акаїсі та Іна. Заповідник вирізняється багатим рослинним світом. Тут, на висоті понад 800 м над рівнем моря, ростуть 248 різновидів моху й 98 видів лишайника. Деякі види рослин, характерні для флори Мінамі-Арупусу, поширилися в південну частину архіпелагу ще під час льодовикового періоду, коли архіпелаг був частиною континенту. Довгий час райони, розташовані в передгір'ях Мінамі-Арупусу, були ізольованими, і оголошення цієї території біосферним заповідником ставить перед собою завдання, зокрема, зміцнити економіку цих районів і сприяти їхньому сталому розвитку.

Біосферний заповідник Тадамі (Японія). Цей заповідник загальною площею 78 тис. га розташований на схід від гірського хребта Етіго, на заході префектури Фукусіма, і включає гірсько-горбисту місцевість (найвищі гори перевищують 600 м), а також піщане плато та заплави річок Тадамі та Іна. Фауна заповідника представлена, зокрема, 32 видами ссавців, 145 видами птахів і 10 видами рептилій. У 2007 році за ініціативою міста Тадамі розпочалося здійснення проєкту «Столиця пані Природи», спрямованого на розвиток у місцевих жителів дбайливого ставлення до природних багатств регіону.

Біосферний заповідник Ак-Жайик (Казахстан). Цей резерват, розташований в Атирауській області Казахстану, займає площу 396 346 га і охоплює переважно заболочені території в дельті річки Урал і прилегле узбережжя Каспійського моря. Через територію резервату пролягає один із найважливіших міграційних маршрутів перелітних птахів, що веде з Євразії до Східної Африки. Під час перельоту тут зупиняється до 240 видів перелітних птахів, зокрема 110 видів водоплавних. Крім того, резерват слугує місцем гніздування для близько 70 видів водоплавних птахів. Тут трапляється така рідкісна птаха, як пелікан кучерявий (Pelicanus crispus), його популяція в резерваті налічує понад 600 пар (12% від загальної кількості пеліканів кучерявих у світі). На території резервату постійно проживає понад 17 тис. осіб. Основу економічної діяльності в регіоні становлять рибальство та тваринництво.

Біосферний заповідник Катон-Карагай (Казахстан). Цей біосферний заповідник, розташований на сході Казахстану, займає 1 631 940 га і простягається від Катунського хребта на півночі, з вершинами від 2 до 4,5 тисяч метрів, до Південного Алтаю, з вершинами від 850 до 3 487 метрів, на півдні. На пишних луках заповідника ростуть численні трави та квіти, понад тисячу видів судинних рослин, включно з насіннєвими, папоротями й мохами, а також лишайники та гриби. Місцеве населення займається переважно розведенням великої рогатої худоби, овець, коней, косуль і маралів. Крім цього, в регіоні вирощують кормові культури (ячмінь, овес), які використовуються на корм худобі в зимовий час.

Біосферний заповідник Крокер-Рейндж (Малайзія). Цей заповідник загальною площею понад 350 584 га розташований на півночі острова Борнео в штаті Сабах, у південній частині Національного парку Кінабалу, що входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як природний об'єкт. На території заповідника мешкає близько 100 видів ссавців, 259 видів птахів, 47 видів рептилій, 63 види земноводних і 42 види прісноводних риб. Тут також можна зустріти таких тварин, що перебувають під загрозою зникнення, як орангутан, бірунг (малайський ведмідь) і димчаста пантера. У створенні заповідника активну участь узяли місцеві влади й громади.

Біосферний заповідник Чхільбосан (Корейська Народно-Демократична Республіка). Цей заповідник, розташований на північному сході країни та такий, що займає площу 50 340 га, вирізняється дивовижним біологічним різноманіттям: у ньому представлені 16 ендемічних видів рослин, 30 видів рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення, 132 види лікарських трав і ціла низка диких овочевих та плодових рослин. Основними видами економічної діяльності є сільське господарство, рибальство та туризм. Розвинена інфраструктура заповідника дозволяє обслуговувати численних туристів, які щороку приїжджають для того, щоб ознайомитися з місцевими визначними пам'ятками.
Біосферний заповідник Брайтон і Льюїс-Даунс (Сполучене Королівство). Цей біосферний заповідник - перший в історії Сполученого Королівства після 1977 року - розташований на південно-східному узбережжі країни та займає площу 38 921 га. До заповідника належать місто Брайтон і частина Національного парку Саут-Даунс. На його території постійно проживає 371 500 осіб. Пагорби, сформовані внаслідок крейдяних відкладень, утворюють основний ландшафт регіону, на сході якого здіймаються вражаючі крейдяні скелі, а на заході лежить рівнина з розташованими в ній містами. Заповідник слугує місцем мешкання для понад 200 видів, занесених до Червоної книги, а також понад тисячі рідкісних видів, що трапляються лише тут. У заповіднику розвинені сільське господарство та комерційне морське рибальство, проте основу економіки регіону становить туризм: завдяки різноманіттю рідкісних природних середовищ мешкання, багатій спадщині та близькості до Лондона заповідник щороку приваблює до 12 мільйонів відвідувачів.

Біосферний заповідник «Біом Пампаси - Куебрадас-дель-Норте» (Уругвай). На території цього заповідника загальною площею 110 882 га представлена ціла низка різних екосистем, серед яких незаймані субтропічний ліс і прерії зони помірного клімату. Наразі лише 0,7% прерій перебувають під охороною, і з точки зору збереження цій екосистемі загрожує небезпека. Заповідник є важливим місцем гніздування для багатьох видів птахів і слугує місцем мешкання для деяких рідкісних видів земноводних і рептилій, зокрема квакші (Hyla uruguaya), ропухи Melanophryniscus devincenzii та південноамериканської гримучої змії Crotalus durissus terrificus. Нечисленне населення заповідника займається сільським господарством. Оголошення цієї зони біосферним заповідником спрямоване, зокрема, на збереження традицій гаучо - ковбоїв пампасів.

Розширення території біосферних заповідників:
Біосферний заповідник Рен (Німеччина). Цей біосферний заповідник, розташований у центральній частині країни на території однойменного гірського масиву, являє собою гористу місцевість, сформовану внаслідок вулканічної діяльності в третинний період кайнозойської ери. З огляду на розширення території біосферного заповідника на 58 113 га його загальна площа становитиме 243 323 га. У 2010 році на його території проживало понад 135 тисяч осіб, переважно в сільській місцевості. У зв'язку з розширенням чисельність жителів заповідника становитиме понад 225 тисяч.

Біосферний заповідник Лагуна-Ока-і-Ерадурас-дель-Ріо-Парагвай (Аргентина). З урахуванням цього розширення територія біосферного заповідника, що раніше становила 12 тис. га, сягне 61 763 га. Зокрема, до заповідника приєднуються місто Формоса, лагуна Ерадура та район Ріачо-Саладо до Місьйон-Лаїші. Разом із новими територіями біосферний заповідник утворює своєрідний коридор біологічного та культурного різноманіття, що отримав назву «Шлях води» і перетинає річку Парагвай та її притоки.

Біосферний заповідник «Манча-Умеда» (Іспанія). Цей біосферний заповідник, що здобув свій статус у 1980 році, розташований на горбистій рівнині на рівні 600-700 м над рівнем моря. Територія заповідника, що містить велику кількість відкладень третинного періоду, включає обширні заболочені ділянки, що утворилися внаслідок сезонних річкових повеней і підвищення рівня водоносного горизонту Манчего. Внаслідок розширення території заповідника його площа збільшилася з 25 000 до 418 000 га.
Біосферний заповідник Монтсені (Іспанія). Ця територія, розташована в прилеглій зоні каталонського гірського масиву, була оголошена біосферним заповідником у 1978 році. Ландшафт заповідника, що поєднує середземноморські та центральноєвропейські риси, вирізняється багатоманітністю форм і багатим біологічним різноманіттям. Раніше площа заповідника становила 30 тис. га, а на його території проживало 1250 осіб. З урахуванням цього розширення площа заповідника сягнула 50 тис. га, а чисельність населення становить 51 310 осіб.

Біосферний заповідник «Плато Сіга» (Японія). Ця територія, розташована на центральному острові Хонсю приблизно за двадцять кілометрів від міста Нагано, була оголошена біосферним заповідником у 1980 році. Біосферний заповідник є частиною Національного парку Дзьосінецу-Когену. Унаслідок розширення території заповідника на понад 17 тис. га його площа становитиме понад 30 тис. га, а чисельність його жителів перевищить 21 тис. осіб.