Портрет українського національного парку та регіонального ландшафтного парку з позиції заповідності

Публікую одразу дві частини цієї роботи. Перша з'явилася на сайті Київського екологічного центру наприкінці серпня, друга на початку вересня М.П.

Національні природні парки

Національні природні парки створюються Указом Президента України. На серпень 2014 р. в Україні ( з Кримом) діє 43 національні природні парки. Водночас, за звітами Мінприроди України, в Україні налічується 47 національних природних парків. У цьому випадку чиновники враховують ще чотири парки, які створені Указами В.Ющенка ( три в системі ДУС - Білоозерський,

Залісся та Синьогора, і один - Ківерцівський — у системі Держагентства лісових ресурсів України - у Волинській області в Цуманській пущі), проте насправді вони не існують. Більше того, площу цих створених лише на папері національних природних парків Мінприроди підсумувало в загальний відсоток «заповідності», формально збільшивши таким чином загальну площу природно-заповідного фонду.
Потрібно зазначити, що українські національні природні парки мають дуже слабкий охоронний режим, і найбільша їх площа належить до так званої господарської зони, режим якої практично нічим не відрізняється від неохоронюваної території. Так, наприклад, на відміну від російських національних парків, у господарській зоні українських національних природних парків можна проводити рубки головного користування. До 2010 р. в українських парках дозволялося також полювання.
Найважливіша частина національних природних парків - заповідна зона, де має здійснюватися такий самий суворий охоронний режим, як і в природних заповідниках. На жаль, вона становить у середньому 20,3 % території парку, а в 5 діючих парках поки ще не виділена. У деяких національних парках заповідна зона займає дуже невелику площу. Наприклад, у Подільських Товтрах - 0,87 %, Джарилгацькому — 3%, Бузькому Гарді - 5%, Білобережжі Святослава - 8,8%, Святих горах - 6,5%, Гуцульщині - 7,7%, Нижньосульському - 7,9%. На жаль, Законом «Про природно-заповідний фонд України» не передбачена мінімальна площа заповідної зони національного природного парку ( а також біосферного заповідника та регіонального ландшафтного парку), а також, на відміну від російського законодавства, не заборонено зменшення заповідної зони національного природного парку. У результаті є випадки, як з національним природним парком «Зачарований край», коли заповідну зону, догоджаючи господарським інтересам, було скорочено. Якісній охороні заповідних зон заважає також той факт, що в понад 13 національних природних парках до заповідної зони входять землі , що належать не лише самому парку, а й іншим землекористувачам - лісгоспам, сільрадам тощо, а також і те, що в ряді Положень про національні природні парки протизаконно записані пункти, що суперечать чинному законодавству. Наприклад, Положення про Шацький, Приазовський, Гетьманський парки дозволяють проведення санітарних рубок, Положення про Гетьманський та Азово-Сиваський парки - полювання. Відповідні незаконні пункти є також в інших нормативних актах, затверджених Мінприроди України - у Положенні про проєкт організації національних природних парків ( затверджено 06.07.2005 р.) і в Методичних рекомендаціях про склад і зміст проєкту організації території національного природного парку ( затверджено 29.12. 2005 ). У заповідних зонах деяких інших національних парків донедавна проводилися або ще проводяться регуляційні заходи. Так, у Білобережжі Святослава - косіння очерету, у Галицькому - сінокосіння, Синевирі, Святих горах - санітарні рубки. Практично в усіх заповідних зонах парків ведеться екоосвіта, що також завдає шкоди заповідним екосистемам і біорізноманіттю. У деяких парках відбувається грубе порушення охоронного режиму заповідних зон, наприклад, у національному природному парку Голосіївський незаконно видобувається пісок, зрубані дерева. ( дані про порушення в заповідних зонах є неповними, оскільки нами ще не вивчені Проєкти організації території національних природних парків і не проведені перевірки дотримання охоронного режиму в заповідних зонах).
Наразі загальна площа заповідних зон 38 національних парків ( де вони виділені) становить 181683, 13 га, або 0,30% від площі України ( з Кримом), що приблизно дорівнює площі всіх українських природних заповідників.

Одним з найкращих національних природних парків України з позиції концепції заповідності є Меотида ( Донецька область, директор Г.Молодан), у заповідній зоні якого, завдяки суворому заповідному режиму, за 7 років чисельність лише занесеного до Червоної книги України чорноголового реготуна з 0 гнізд збільшилася до 3 тис. гнізд, а чисельність іншого червонокнижника - кучерявого пелікана з 0 гнізд збільшилася до 17 гнізд.
Наразі національні природні парки є в 20 областях України ( зокрема Крим і м. Київ). Немає парків у Київській, Кіровоградській, Луганській, Дніпропетровській, Житомирській областях. Середня площа українського національного парку ( без псевдогіганта, - розміщеного у двох адміністративних районах Хмельницької області - національного природного парку Подільські Товтри, що має площу 261316 га, до зони якого потрапили поля, населені пункти, дороги, підприємства тощо) - 19 тис. га. Середня кількість персоналу парку - 60 осіб.
Усі діючі в Україні 43 національні парки мають трьох господарів: Мінприроди України - 36 парків, Держагентство лісових ресурсів України - 6 парків, і Державне управління справами Президента України ( ДУС) - 1 парк ( Азово-Сиваський, де для вищих чиновників України ведуться полювання і водночас немає наукового відділу та екоосвітнього відділу).

Проте найголовніша проблема сучасних українських національних природних парків полягає в тому, що їхня ідеологія не є природоохоронною і вони, за рідкісним винятком, не спрямовані на охорону природи. Їхня мета - заробляти гроші на рубках лісу, ловлі риби, заготівлі ягід, інших господарських заходах, а також на туризмі. Особливо це стосується національних парків, що перебувають у віданні Держагентства лісових ресурсів України. Що ж до Азово-Сиваського національного парку, що перебуває у віданні ДУС, то він взагалі таким не є.

Регіональні ландшафтні парки

На серпень 2014 р. в Україні ( з Кримом) діє 77 регіональних ландшафтних парків ( 16 - у Криму, 63 - на території материкової України). До 2010 р. в регіональних ландшафтних парках дозволялося полювання, а зонування, зокрема виділення заповідної зони, було необов'язковим. У зв'язку з тим, що регіональні ландшафтні парки створюються місцевими органами влади - обласними радами, у них порядку ще менше, ніж у національних природних парках. Практично всі діючі регіональні ландшафтні парки не мають своєї адміністрації та не мають зонування. Свою адміністрацію мають близько 25 ( без Криму) парків, а зонування - 10 парків. У середньому заповідна зона в регіональних ландшафтних парках займає 18,1 % території парку. Загальна площа заповідних зон регіональних ландшафтних парків становить 19451,19 га, або 0,02 % від площі України.
Значна кількість регіональних ландшафтних парків та їхніх заповідних зон діють формально, а деякі парки перетворені на елітні мисливські господарства, де здійснюється напівзаконне полювання ( наприклад, розташований у Київській і Черкаській областях парк Трахтемирів). Цим порушенням значною мірою сприяють нормативні акти, затверджені Мінприроди України, відповідні незаконні пункти є в Положенні про проєкт організації регіональних ландшафтних парків ( затверджено 06.07.2005 р.) і в Методичних рекомендаціях про склад і зміст проєкту організації території регіонального ландшафтного парку ( затверджено 29.12. 2005 ). (Дані про порушення в заповідних зонах є неповними, оскільки нами ще не вивчені Проєкти організації території регіональних ландшафтних парків, Положення про регіональні ландшафтні парки, і не проведені контрольні перевірки дотримання охоронного режиму в заповідних зонах).

Одним з найкращих регіональних ландшафтних парків України, з позиції концепції заповідності, є Міжрічинський (Чернігівська область, директор А.Сагайдак), ), у заповідній зоні якого, завдяки суворому заповідному режиму, збільшилася чисельність занесеного до Червоної книги України сірого журавля з 1 гнізда до 7 гнізд , збільшилася кількість інших червонокнижників - великого та малого підорликів, чорного лелеки, тетерева, з'явилися зимові стійбища лося кількістю до 76 голів.

Заповідні зони національних природних парків і регіональних ландшафтних парків - це золотий запас вітчизняної заповідної справи, і його потрібно всіляко примножувати, причому не лише шляхом створення нових природних заповідників, або розширення вже діючих, а й шляхом створення нових національних парків, регіональних ландшафтних парків, а також за рахунок розширення заповідних зон біосферних заповідників, національних парків і регіональних ландшафтних парків. Саме цей золотий запас по-справжньому заповідних територій має відображати динаміку розвитку заповідної справи в Україні та інших країнах.

Однією з головних проблем національних парків України є масові лісозаготівлі під виглядом санітарних рубок.

У 2013 р. Мінприроди України видало ліміти на рубку лісу 17 національним паркам - Карпатському, Подільським Товтрам, Гомільшанським лісам, Деснянсько-Старогутському, Яворівському, Синевиру, Вижницькому, Ужанському, Святим горам, Зачарованому краю, Ічнянському, Сколівським Бескидам, Галицькому, Черемоському, Голосіївському, Гуцульщині та Мезинському . Загальна площа рубок становила 3263, 05 га, загальний обсяг заготовленого лісу становить 124180, 2 кубометра. У середньому під рубки було виділено 1 % від середньої площі національного парку.

Якщо взяти до уваги, що це здебільшого санітарні рубки, під час яких, за ідеєю, мають рубатися сухостійні, дуплисті та фаутні дерева, то можна уявити, яку шкоду біорізноманіттю було завдано внаслідок заготівлі деревини. Адже в дуплистих деревах гніздяться кажани, дятли, білки, вовчки, сови, багато інших видів тварин, а сухостійні, гниючі дерева є місцем мешкання багатьох видів рідкісних жуків, наїзників, грибів, папоротей, мохів і лишайників.

Нерідко санітарні рубки лісу відбуваються в заповідній зоні парків. Наприклад, у Карпатському національному парку в 2007 р. у заповідній зоні під час санітарної рубки вирубали 70 тис. кубометрів лісу.

Масові й кричущі порушення природоохоронного законодавства відбуваються практично в усіх національних парках. У жовтні 2010 р. в Україні вперше було створено прецедент, коли лісове лобі змогло через суд скасувати Указ Президента України про створення національного парку (Сіверсько-Донецького). У парку Синевир науково-технічна рада парку в 2011 р. погодила переведення 37 га парку із заповідної зони в господарську. Державне управління справами Президента України (ДУС) упродовж 5 років не виконує Укази Президента України про створення національних парків на місці державних мисливських резиденцій - Синьогора (Івано-Франківська область), Залісся та Білоозерське ( Київська область). Місцеві органи влади активно виступають проти створення нових національних парків, наприклад, Миколаївська облрада, навесні 2009 р. , звернулася до Президента України з проханням закрити нещодавно створені в Миколаївській області національні парки - Бузький Гард і Білобережжя Святослава.

Деякі національні парки , такі як Нижньодністровський, перетворені на притон для браконьєрів, 158 га землі парку Одеська облрада на початку 2013 р. незаконно передала під будівництво котеджів. У Джарилгацькому, у 2012-2013 рр. , під виглядом «регулювання чисельності диких тварин» планувалося відкрити заборонене в національних парках полювання та відстріляти 63 оленів, 20 муфлонів, 33 лані. Національні парки Олешківські піски та Білобережжя Святослава перетворені на тренувальні бази для різного роду авторалі, у Нижньосульському в 2013 р. 9 браконьєрів мало не вбили інспектора, у Дністровському каньйоні незаконно видобувають екскаваторами камінь, пісок, глину, гравій, Азово-Сиваський перетворений на закрите елітне мисливське господарство для обслуговування вищих чиновників України ( лише в 2012-2013 рр. елітними мисливцями за лімітами Мінприроди України було відстріляно 100 оленів і 140 ланей), у Приазовському парку на острів Дзендзик ( заповідна зона) відкрито возять катерами відпочивальників, у Голосіївському незаконно видобувають пісок і будують дачі природоохоронні прокурори.